Рекомендація N 1246 (1994) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Про скасування смертної кари"
1. Парламентська Асамблея висловлює жаль з приводу того, що законодавство одинадцяти держав-членів Ради Європи та семи держав, чиї законодавчі асамблеї мають статус спеціально запрошеного, все ще передбачає смертну кару.
2. Глибоко вражає той факт, що п'ятдесят дев'ять осіб були страчені на законних підставах минулого року і принаймні 575 засуджених, як відомо, зараз чекають на страту.
3. Асамблея вважає, що смертна кара не має законного місця у карних системах сучасного цивілізованого суспільства, і що її застосування можна насправді порівняти з катуванням і розглядати, як нелюдське і таке, що принижує, покарання за змістом Статті 3 Європейської Конвенції з Прав Людини.
4. Вона також нагадує, що застосування смертної кари як засобу залякування виявилось неефективним і трагічним через страти невинних людей внаслідок завжди можливих помилок людського правосуддя.
5. Вона підкреслює, що, загалом, норми права, які чинні за спеціальних обставин, мають не відрізнятись від звичайних норм доти, доки не з'явиться "гарний привід" для цього. Асамблея гадає, що не існує ніяких підстав для того, щоб смертна кара застосовувалась під час війни, якщо вона не застосовується в мирний час. Навпаки, вважає вона, існує дуже важлива причина для того, щоб смертна кара ніколи не застосовувалась під час війни: смертні вироки, що виносяться у такий час, повинні відлякувати інших осіб від скоєння аналогічних злочинів і звичайно виконуються дуже швидко з тим, щоб не втратити ефекту залякування. Внаслідок цього в емоційно напруженій атмосфері війни виникає брак правового захисту і дуже підсилюється ризик страти невинно засуджених.
6. Тому Асамблея рекомендує Комітетові Міністрів:
i. підготувати додатковий протокол до Європейської Конвенції з Прав Людини, що забороняє смертну кару як у мирний час, так і під час війни, а також зобов'язує тих, хто його підписав, ні за яких обставин не вводити її знов;
ii. заснувати при Генеральному Секретареві контрольний механізм, до якого увійдуть як держави-члени, так і держави, чиї законодавчі асамблеї мають статус спеціального запрошеного:
а. що зобов'язує всі держави, законодавство яких до сьогодні передбачає смертну кару, негайно створити у своїх країнах комісії, чию діяльність буде спрямовано на скасування смертної кари;
б. запрошує ці комісії регулярно доповідати Генеральному Секретарю Ради Європи кожні шість місяців про свою діяльність;
в. закликає негайно ввести мораторій на виконання смертних вироків ще до того, як комісія виконає свої завдання;
г. зобов'язує комісії негайно повідомляти Генерального Секретаря Ради Європи про всі випадки виконання смертних вироків та їх винесення, і детально інформувати його про всі обставини, що стосуються таких справ;
д. зобов'язує будь-яку країну, що планує виконання смертної кари, відкласти її на шість місяців з моменту повідомлення Генерального Секретаря, протягом яких він може надіслати делегацію для проведення розслідування та підготовки рекомендацій для даної країни;
iii. організувати в 1995 році конференцію про скасування смертної кари за участю всіх держав-членів і тих держав, що мають статус спеціального запрошеного;
iv. у відповідності з практикою Європейського Суду з Прав Людини, що існує, не дозволяти екстрадицію будь-якої особи до країни, в якій він чи вона наражаються на небезпеку бути засудженими до страти або поміщенню до "камери смертників";
v. при вирішенні питання про повне членство держав-заявників у Раді Європи брати до уваги їхнє ставлення до смертної кари.
Дебати Асамблеї 4 жовтня 1994 року (25 засідання) (див. Док. 7154, Доповідь Комітету з Правових Питань і Прав Людини, доповідач п. Франк). Текст прийнятий Асамблеєю 4 жовтня 1994 року (25 засідання).
