Протокол N 3 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями стосовно обєднань єврорегіонального співробітництва (ОЄС)

Держави - члени Ради Європи, які підписали цей Протокол N 3 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (ETS N 106) ,

бажаючи сприяти співробітництву між територіальними общинами або властями, які належать до різних держав, відповідно до політико-адміністративних структур і міжнародних зобов'язань держав;

будучи сповненими рішучості доповнити із цією метою законодавчі рамки, передбачені Європейською рамковою конвенцією про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями й Протоколами до неї від 9 листопада 1995 року (ETS N 159) та 5 травня 1998 року (ETS N 169) ;

беручи до уваги Декларацію Третього саміту глав держав та урядів Ради Європи (м. Варшава, 16-17 травня 2005 року) та прийнятий на Саміті План дій, який передбачає розвиток "транскордонного співробітництва в разі необхідності";

усвідомлюючи відмінності між державами стосовно політико-адміністративної організації територіальних общин та властей;

бажаючи запобігти труднощам, які могли б виникнути через розбіжності в національному законодавстві в галузі транскордонного та міжтериторіального співробітництва;

бажаючи задовольнити потреби тих держав-членів, які є сповненими рішучості в дальшому гармонізувати своє національне законодавство;

усвідомлюючи, що для низки держав-членів рамкового законодавства може бути достатньо, особливо зважаючи на сучасний стан їхнього національного законодавства, яке охоплює відповідні положення права Європейського співтовариства, прийняті компетентними інституціями Європейського Союзу,

домовилися про таке:

1. Територіальні общини або власті й інші органи, зазначені відповідно до пункту 1 статті 3, можуть утворити орган транскордонного співробітництва у формі "об'єднання єврорегіонального співробітництва" (ОЄС) на території держав - членів Ради Європи, які є Сторонами цього Протоколу, відповідно до умов, передбачених ним.

2. Метою ОЄС є заохочення, підтримка та розвиток в інтересах населення транскордонного та міжтериторіального співробітництва між його членами у сферах спільної компетенції та відповідно до повноважень, установлених згідно з національним законодавством відповідних держав.

1. ОЄС є юридичною особою, що підпадає під дію законодавства Сторони, яка є державою - членом Ради Європи й у якій знаходиться його штаб-квартира.

2. ОЄС має найширшу правоздатність, яка надається юридичним особам відповідно до національного законодавства тієї держави.

3. Законодавство, яке застосовується до типу корпоративного суб'єкта, обраного для ОЄС членами, обумовлюється в угоді про заснування ОЄС без обмеження положень цього Протоколу чи будь-яких інших окремих положень, прийнятих Стороною відповідно до статті 13.

4. ОЄС має право на власний бюджет і повноваження його виконувати.

5. ОЄС може укладати контракти, наймати персонал, придбавати рухоме та нерухоме майно й здійснювати процесуальні дії.

1. Членами ОЄС є територіальні общини або власті Сторони, а також можуть бути відповідні заінтересовані держави - члени Ради Європи. Усі юридичні особи, які створено з конкретною метою задоволення потреб, що становлять загальний інтерес, та які не займаються виробничою або комерційною діяльністю, можуть бути членами, якщо:

- їхня діяльність фінансується переважно державою, територіальною общиною або властю чи подібним органом або

- їхнє управління підлягає контролеві цими суб'єктами, або

- половина членів їхнього адміністративного, управлінського чи наглядового органу призначається державою, територіальною общиною або властю чи подібним органом.

Фізичні особи не можуть бути членами ОЄС.

2. Територіальні общини або власті держави, яка не є Стороною цього Протоколу та яка має спільний кордон зі Стороною, що є або стане державою, де знаходиться штаб-квартира ОЄС, можуть брати участь у створенні цього ОЄС або приєднатися до нього, якщо це дозволено угодою між цими двома державами без обмеження положень цього Протоколу.

3. Територіальні общини або власті Сторін мають більшість виборчих прав в ОЄС.

1. ОЄС засновується шляхом укладання письмової угоди між її членами-засновниками.

2. Потенційні члени подають усю відповідну документацію для підтвердження того, що необхідних процедур або формальностей, передбачених національним законодавством, яке застосовується до них, дотримано. Ця документація додається до угоди.

3. Угода визначає, на додаток до переліку членів, назву ОЄС, адресу його штаб-квартири, строк існування, мету й завдання ОЄС, а також географічну сферу її застосування. Назва ОЄС, члени якого мають обмежену відповідальність, повинна містити слово "обмежений".

4. До укладання угоди про заснування ОЄС чи до приєднання до ОЄС територіальні общини або власті в установленому порядку інформують, сповіщають свої національні органи влади стосовно цього наміру чи отримують від них дозвіл.

5. У наданні дозволу може бути відмовлено, якщо членство в ОЄС може порушити цей Протокол чи норми національного законодавства, у тому числі повноваження та обов'язки потенційних членів, або якщо членство є не виправданим з огляду на державний інтерес або державну політику відповідної Сторони. У такому разі Сторона повідомляє про причини відмови в наданні дозволу.

6. У заяві, яка здається разом з документом про ратифікацію чи будь-коли в подальшому, кожна держава може відмовитися від вимоги про інформування, сповіщення чи отримання дозволу, зазначеної в пункті 4, у цілому чи для окремих категорій територіальних общин або властей, чи для окремих типів співробітництва.

7. Угода реєструється чи опубліковується в державі, де знаходиться штаб-квартира ОЄС, а також у всіх державах, до яких належать його члени відповідно до застосовного національного законодавства.

8. Територіальні общини або власті, які є членами ОЄС, інформують свої національні органи влади про те, що ОЄС засновано законно.

9. Угода складається мовою (мовами) держави, де знаходиться штаб-квартира ОЄС, та мовою (мовами) члена (членів), причому всі тексти є рівноавтентичними.

1. Статути ОЄС є складовою частиною угоди про його заснування.

2. Статути складаються мовою (мовами) держави, де знаходиться штаб-квартира ОЄС, та мовою (мовами) члена (членів), причому всі тексти є рівноавтентичними. Вони можуть визначати, яка мова чи мови вважається (уважаються) робочою мовою (робочими мовами).

3. На додаток до обов'язкових положень угоди, статути містять правила стосовно членства в ОЄС, виходу з нього або його розпуску, у тому числі правові наслідки, а також стосовно діяльності, органів та їхніх завдань, укомплектування персоналом, бюджетів і фінансування, відповідальності, підзвітності й прозорості ОЄС без обмеження положень цього Протоколу та відповідно до застосовного законодавства.

Унесення будь-якої поправки до угоди, зазначеної в статті 4, та будь-якої суттєвої поправки до статутів, зазначених у статті 5, здійснюється за однаковими процедурами й з дотриманням форми відповідних статей. Суттєві поправки до статутів є такими, які безпосередньо чи опосередковано спричиняють унесення поправки до угоди. Більшість, яка є необхідною для прийняття будь-якої такої поправки, визначається в статутах.

1. ОЄС виконує ті завдання, які його члени йому доручають. Ці завдання повинні відповідати компетенції членів згідно з їхнім відповідним національним законодавством, а також бути переліченими в угоді й статутах.

2. ОЄС ухвалює рішення та забезпечує їхнє виконання стосовно та в інтересах фізичних та юридичних осіб відповідно до юрисдикції держав, до яких належать його члени. Члени вживають усіх необхідних заходів, які підпадають під їхню компетенцію, для забезпечення виконання рішень ОЄС.

3. Завдання, поставлені перед ОЄС, не повинні стосуватися здійснення розпорядчих повноважень. ОЄС не є вповноваженим уживати заходів, які можуть зачіпати права та свободи фізичних осіб чи обкладати зборами фіскального характеру.

4. ОЄС не має права здійснювати повноваження, які здійснюють територіальні общини або власті як представники держави, до якої вони належать, за винятком випадків, коли це належним чином дозволено. Воно може здійснювати повноваження, які надають йому держави - члени ОЄС.

1. ОЄС засновується на обмежений або необмежений строк, який повинно бути визначено в угоді й статутах.

2. ОЄС повинно бути ліквідовано ipso facto, коли строк, на який його було засновано, закінчився чи якщо територіальні общини або власті втрачають контроль над більшістю виборчих прав. Його також може бути ліквідовано одностайним рішенням його членів.

1. ОЄС (або, - якщо його активів недостатньо, - його члени спільно) несе відповідальність перед третіми сторонами за свої дії, у тому числі борги будь-якого характеру, навіть якщо ті дії виходять за межі його завдань.

2. ОЄС несе відповідальність перед своїми членами за будь-яке порушення законодавства, під яке воно може підпадати.

3. Органи ОЄС несуть відповідальність стосовно ОЄС за будь-яке порушення законодавства, яке вони вчинили під час виконання своїх функцій.

4. Якщо член ОЄС має лише обмежену відповідальність згідно з національним законодавством, під яке він підпадає, інші члени також можуть обмежити свою відповідальність у статутах.

5. Держава, на території якої планується заснування штаб-квартири ОЄС, може заборонити реєстрацію або опублікування повідомлення про ОЄС, якщо один чи більше його потенційних членів мають обмежену відповідальність.

1. У разі виникнення спору між ОЄС та його членами компетентними судами є суди держави, де знаходиться штаб-квартира ОЄС.

2. У разі виникнення спору між ОЄС і третьою стороною компетентними судами є суди держави, де третя сторона дійсно проживає або, у разі юридичної особи, держави, де знаходиться її головний офіс або штаб-квартира за умови, що ці держави є державами - членами Ради Європи.

3. Незважаючи на положення пункту 2, ОЄС, територіальні общини або власті, інші відповідні суб'єкти публічного чи приватного права й треті сторони можуть укладати арбітражну угоду. Якщо резиденція, головний офіс або штаб-квартира третьої сторони не знаходиться на території держави - члена Ради Європи, ОЄС укладає арбітражну угоду стосовно всіх видів діяльності із цією стороною.

4. Треті сторони зберігають за собою vis-a-vis територіальних общин або властей, від імені яких ОЄС виконує окремі завдання, усі права, якими вони користувалися б, якби ті завдання не виконувалися ОЄС.

5. У будь-якому разі права фізичних та юридичних осіб охоплюють право на звернення до всіх компетентних органів і судів, у тому числі право на доступ до послуг їхньою мовою та доступ до інформації.

1. Рішення та дії ОЄС підлягають такому самому наглядові й адміністративній та юридичній перевірці законності дій територіальних общин або властей, що вимагаються в державі, де знаходиться штаб-квартира ОЄС.

2. ОЄС відповідає на інформаційні запити, зроблені органами влади держави, до якої належать територіальні общини або власті. Наглядові органи Сторін намагаються створити засоби відповідного координування та інформування.

3. Рішення та дії територіальних общин або властей та інших суб'єктів публічного чи приватного права підлягають наглядові й адміністративній та юридичній перевірці законності дій територіальних общин або властей та інших суб'єктів публічного права у формі, що вимагається в державах, до юрисдикції яких належать зазначені органи влади.

4. У випадках, коли ОЄС здійснює будь-яку діяльність з порушенням норм державної політики, державної безпеки, охорони здоров'я або суспільної моралі держав, до яких належать його члени, або з порушенням державного інтересу зазначених держав, компетентний орган чи установа цих держав може заборонити цю діяльність на своїй території чи вимагати від членів, які підпадають під його (її) юрисдикцію, вийти з ОЄС, якщо останнє не припиняє відповідної діяльності. Такі заборони не є засобом довільного або прихованого обмеження співробітництва між членами. Перевірка рішення компетентного органу чи установи судовим органом є можливою.

5. Незважаючи на порядок розпуску ОЄС відповідно до цього Протоколу й статутів, на запит компетентного органу із законним інтересом компетентний суд або компетентний орган Сторони, де знаходиться штаб-квартира ОЄС, може вимагати ліквідації ОЄС, якщо він уважає, що дії ОЄС виходять за межі завдань, покладених на нього. Компетентний суд або орган можуть надати ОЄС час для виправлення ситуації. Якщо ОЄС не може зробити цього впродовж наданого часу, його може бути оголошено ліквідованим.

1. Менеджмент і виконання бюджету ОЄС підлягають фінансовому аудитові відповідно до національного законодавства Сторони, де знаходиться його штаб-квартира. Ця держава невідкладно інформує інші держави, територіальні общини або власті яких є членами ОЄС, про результати аудиту й про заходи, ужиті стосовно ОЄС.

2. Будь-яка інша держава, яка є залученою або безпосередньою участю в ОЄС, або шляхом участі її територіальних общин або властей чи інших юридичних осіб, перелічених у пункті 1 статті 3, може на своїй території та відповідно до застосовного національного законодавства здійснювати фінансовий аудит ОЄС. ОЄС та держав членів повинно бути поінформовано заздалегідь.

1. Сторони вживають таких законодавчих, адміністративних чи інших заходів, які є відповідними для забезпечення виконання положень частини I.

2. Для сприяння виконанню цього Протоколу додаток передбачатиме детальніші, але факультативні положення для заснування та функціонування ОЄС. Сторони, які бажають увести до свого національного законодавства всі положення додатка або їхню частину, можуть це зробити згідно з відповідними конституційними та законодавчими процедурами.

3. Положення додатка може бути відтворено так, як вони є, або адаптовано для задоволення потреб відповідних Сторін.

4. Сторони можуть заявити, що положення додатка, як тільки вони вводяться до їхньої правової системи, є здійснюваними заходами, зазначеними в пункті 1.

5. Положення додатка не є автентичним тлумаченням положень, охоплених у частині I.

6. Положення додатка розробляються Радою Європи й додаються до цього Протоколу, як тільки їх схвалить Комітет міністрів.

1. Сторони інформують свої територіальні общини або власті про заходи, ужиті для виконання цього Протоколу.

2. Сторони повідомляють Генеральному секретарю Ради Європи про заходи, ужиті для виконання цього Протоколу.

3. Сторони надсилають Генеральному секретарю Ради Європи всю відповідну інформацію про ОЄС, утворене відповідно до цього Протоколу.

Цей Протокол не впливає на застосовність договорів, які існують між Сторонами в питаннях транскордонного чи міжрегіонального співробітництва, або можливість Сторін укладати нові договори в цій сфері, якщо вони цього бажають.

1. У заяві, яка здається на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи під час ратифікації, прийняття, затвердження чи приєднання, кожна держава визначає категорії територіальних общин або властей і юридичних осіб, які зазначено в пункті 1 статті 3 та яких вона виключає зі сфери застосування цього Протоколу.

2. Для застосування цього Протоколу самостійними державними общинами або властями, наділеними власними законодавчими повноваженнями відповідно до національного законодавства Сторони, до юрисдикції якої вони належать, уважаються "територіальні общини або власті" без обмеження положень пункту 1.

3. Будь-яку заяву, зроблену згідно з пунктом 1, може бути змінено шляхом надіслання повідомлення, адресованого Генеральному секретарю. Таке повідомлення набирає чинності в день його отримання.

Не дозволяється жодних застережень стосовно цього Протоколу.

Терміни та визначення, які використовуються в цьому Протоколі, мають те саме значення й уживаються для тих самих цілей, що й такі самі терміни та визначення, наведені в Європейській рамковій конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, Додатковому протоколі та Протоколі N 2 до неї.

1. Цей Протокол є відкритим для підписання державами, які підписали Європейську рамкову конвенцію про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями. Він підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Держава, яка підписала цей Протокол, не може його ратифікувати, прийняти або затвердити, якщо вона раніше чи одночасно не ратифікувала, прийняла або затвердила Європейської рамкової конвенції. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Цей Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати передачі на зберігання четвертої ратифікаційної грамоти або четвертого документа про прийняття чи затвердження.

3. Стосовно будь-якої держави, яка підписала цей Протокол та яка одночасно висловлює свою згоду на обов'язковість для неї цього Протоколу, Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати передачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.

1. Після набрання цим Протоколом чинності будь-яка держава, яка приєдналася до Європейської рамкової конвенції, може також приєднатися до цього Протоколу.

2. Приєднання здійснюється шляхом передачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання, який набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати передачі його на зберігання.

1. Будь-яка Сторона може будь-коли денонсувати цей Протокол шляхом надіслання повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

2. Якщо цей Протокол денонсовано, правосуб'єктність, правота дієздатність ОЄС, заснованого до денонсації, залишаються незмінними.

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє державам - членам Ради Європи та будь-якій іншій державі, яка приєдналася до цього Протоколу, про:

a) будь-яке підписання;

b) передачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання;

c) будь-яку дату набрання цим Протоколом чинності згідно зі статтями 19 й 20;

d) будь-яке внутрішнє законодавство стосовно виконання положень цього Протоколу відповідно до пункту 1 статті 13;

e) затвердження додатка або його частин Комітетом міністрів Ради Європи;

f) будь-яку заяву, отриману під час застосування положень пункту 6 статті 4, пункту 4 статті 13 і пунктів 1 й 3 статті 16 чи будь-яке повідомлення про зміну таких заяв;

g) будь-яку іншу дію, повідомлення чи інформацію стосовно цього Протоколу.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те вповноважені, підписали цей Протокол.

Учинено в м. Утрехт 16 листопада 2009 року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є рівноавтентичними, в одному примірнику, який передається на зберігання в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії кожній державі - члену Ради Європи та будь-якій державі, яка приєдналася до цього Протоколу.