Жінки-біженці і міжнародний захист

Виконавчий Комітет,

a) Вітав ініціативу Управління в організації Круглого столу з питання про жінок-біженців у Женеві у квітні 1985 року.

b) Вітав також рекомендації щодо становища жінок-біженців і переміщених жінок, прийняті Всесвітньою конференцією для огляду й оцінки досягнень Десятиліття жінки Організації Об'єднаних Націй, що проходила в Найробі (Кенія) у липні 1985 року.

c) Відзначив, що жінки- і дівчата-біженки становлять більшість від загального числа біженців у світі і що багато хто з них відчувають особливі проблеми в питанні міжнародного захисту.

d) Визнав, що ці проблеми є результатом їх вразливого становища, у силу якого вони найчастіше піддаються фізичному насильству, сексуальним домаганням і дискримінації.

e) Підкреслив необхідність того, щоб цим проблемам приділялася першочергова увага з боку Урядів і УВКБ і щоб усіх належних заходів було вжито для гарантії захисту жінок- і дівчат-біженок від насильства, загрози їх фізичній безпеці або від сексуальних домагань чи переслідувань.

f) Відзначив із задоволенням уже вжиті УВКБ заходи щодо вирішення проблем захисту жінок-біженок і забезпечення їх належного захисту.

g) Закликав держави як і раніше підтримувати програми УВКБ, розроблені з метою забезпечення захисту жінок-біженок, і програми сприяння УВКБ жінкам-біженкам, особливо - спрямованим на те, щоб допомогти жінкам-біженкам стати економічно самостійними за допомогою загальноосвітніх проектів і проектів, що приносять прибуток.

h) Рекомендував, щоб держави, індивідуально, спільно й у співробітництві з УВКБ, переглянули і переорієнтували існуючі програми і, у міру необхідності, розробили нові програми щодо вирішення конкретних проблем жінок-біженок, зокрема щодо забезпечення гарантій їх фізичної недоторканності і безпеки, а також рівноправного ставлення до них. Жінки-біженки мають брати участь у розробці і здійсненні таких програм.

i) Підкреслив важливість більш конкретного знання і розуміння особливих потреб і проблем жінок-біженок у питанні їх міжнародного захисту, а також збору статистичних, соціологічних та інших даних, що стосуються жінок- і дівчат-біженок з метою визначення і здійснення належних механізмів для забезпечення їх ефективного захисту.

j) Звернувся до Верховного комісара з проханням регулярно доповідати членам Виконавчого Комітету про потреби жінок-біженок і про існуючі й запропоновані програми з метою їх підтримки.

k) Визнав, що держави при здійсненні свого суверенітету вправі виходити з розуміння того, що шукаючі притулок жінки, які відчувають на собі грубе й нелюдське поводження у зв'язку з тим, що вони порушили соціальні етичні норми суспільства, в якому вони живуть, можуть вважатися "визначеною соціальною групою" за змістом статті 1, пункт A (2) Конвенції Організації Об'єднаних Націй про статус біженців 1951 року.