Рекомендація щодо нічної праці N 178

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1990 року на свою сімдесят сьому сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно нічної праці, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, що доповнює Конвенцію 1990 року про нічну працю,

ухвалює цього двадцять шостого дня червня місяця тисяча дев'ятсот дев'яностого року наведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1990 року щодо нічної праці.

1. Відповідно до мети цієї Рекомендації:

a) термін "нічна праця" означає будь-яку роботу, котра здійснюється протягом періоду тривалістю не менше ніж сім годин підряд, охоплюючи проміжок між північчю та 5 годиною ранку, встановлюваного компетентним органом після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників або колективними договорами;

b) термін "працівник, який працює у нічний час" означає особу, котра працює за наймом, робота якої вимагає здійснення трудової функції у нічний час протягом значної кількості годин понад встановлену межу. Ця межа встановлюється компетентним органом після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників або колективними договорами.

2. Ця Рекомендація застосовується до всіх осіб, котрі працюють за наймом, за винятком тих, хто зайнятий у сільському господарстві, тваринництві, рибальстві, на морському та річковому транспорті.

3. 1) Положення цієї Рекомендації можуть застосовуватися за допомогою законів чи регламентів, колективних договорів, арбітражних або судових рішень, шляхом поєднання цих способів або будь-яким іншим чином, відповідним до національних умов і практики. Якщо вони не приводяться в дію іншими способами, вони мають застосовуватися за допомогою законів або регламентів.

2) Якщо положення цієї Рекомендації застосовуються за допомогою законів чи регламентів, повинні проводитися попередні консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників.

4. 1) Нормальна тривалість робочого часу для працівників, котрі працюють у нічний час, не повинна перевищувати вісім годин протягом будь-якого 24-годинного періоду, під час якого вони зайняті нічною працею, за винятком тих випадків, коли ці роботи охоплюють значні періоди безпосереднього перебування в резервній зміні, випадків, коли альтернативні графіки роботи забезпечують принаймні еквівалентний захист у різні проміжки часу, або випадків виняткових обставин, передбачуваних колективними договорами, чи, за відсутності таких, встановлюваних компетентним органом.

2) Нормальна тривалість робочого часу працівників, котрі працюють у нічний час, в середньому повинна бути меншою і в кожному разі не повинна перевищувати середньої тривалості робочого часу працівників, котрі виконують таку саму роботу однакової важкості в денний час у відповідній галузі діяльності або на відповідному підприємстві.

3) На працівників, котрі працюють у нічний час, мають поширюватися, принаймні тією самою мірою, що й на інших працівників, ті загальні заходи, які спрямовано на скорочення нормальної тривалості робочого тижня і збільшення кількості днів оплачуваних відпусток.

5. 1) Робота має бути організована таким чином, щоб по змозі уникати понаднормових для працівників, які працюють у нічний час, до чи після щоденної робочої зміни, куди входить нічна праця.

2) Трудівники, які працюють у нічний час, зайняті на роботах, пов'язаних з особливими небезпеками або з великим фізичним чи розумовим напруженням, не повинні виконувати понаднормову роботу до чи після щоденної робочої зміни, куди входить робота в нічний час, за винятком випадків дії нездоланної сили, виробничої аварії або загрози її настання.

6. Якщо змінна робота пов'язана з потребою в нічній праці:

a) в жодному разі не повинна виконуватися робота протягом двох повних змін підряд, за винятком випадків дії нездоланної сили, виробничої аварії або загрози її настання;

b) слід гарантувати, використовуючи для цього всі можливості, щоб період відпочинку між двома змінами становив принаймні 11 годин.

7. Щоденні робочі зміни, до яких входить нічна праця, повинні містити перерву або перерви для відпочинку та вживання їжі. Графік і загальна тривалість таких перерв повинні враховувати навантаження, яке несуть працівники у зв'язку з особливостями нічної праці.

8. 1) Робота у нічний час повинна, як правило, бути підставою для виплати відповідної грошової компенсації. Така компенсація має доповнювати винагороду, що виплачується за таку саму роботу однакової складності в денний час, і:

a) повинна відповідати принципові рівного винагородження чоловіків і жінок за однакову роботу чи за працю рівної цінності;

b) може за домовленістю бути замінена скороченням тривалості робочого часу.

2) У визначенні розміру такої компенсації може враховуватися міра скорочення тривалості робочого часу.

9. Якщо грошова компенсація за нічну працю є нормальним елементом заробітку працівника, який працює в нічний час, її слід вносити з метою розрахунку виплат за оплачувану щорічну відпустку, за оплачувані святкові дні та інші, звичайно оплачувані випадки відсутності на робочому місці, а також з метою визначення розміру внесків і допомоги по соціальному забезпеченню.

10. Представники заінтересованих роботодавців і працівників повинні мати можливість консультуватися зі службами гігієни праці, якщо такі є, щодо наслідків різних форм організації нічної праці, особливо стосовно змінних бригад, котрі працюють у режимі ротації.

11. Визначаючи зміст завдань працівникам, які працюють у нічний час, слід враховувати особливості нічної праці і вплив факторів виробничого середовища та форм організації праці. Особливу увагу слід приділяти таким факторам, як токсичні речовини, шум, вібрація і рівень освітленості, а також формам організації праці, що спричиняють велике фізичне чи розумове напруження. Слід уникати спільного впливу таких факторів і форм організації праці або зменшувати цей вплив.

12. Роботодавець повинен вживати потрібних заходів для підтримання у процесі здійснення нічної праці такого самого рівня захисту від професійних небезпек, як і в денний час, зокрема, не допускаючи, в міру можливості, ізолювання працівників.

13. Треба вживати заходів з метою обмеження або скорочення тривалості часу, що його витрачають працівники, які працюють у нічний час, на проїзд між місцем роботи і місцем проживання, усунення або скорочення додаткових витрат, пов'язаних з їхнім проїздом, і підвищення їхньої безпеки протягом нічних переїздів. Такі заходи можуть охоплювати:

a) координацію між початком і закінченням щоденних робочих змін, до яких входить нічна праця, та графіками роботи місцевого громадського транспорту;

b) надання роботодавцем колективних засобів транспорту для працівників, котрі працюють у нічний час, якщо відсутній громадський транспорт;

c) сприяння працівникам, які працюють у нічний час, у придбанні відповідних транспортних засобів;

d) виплату відповідної компенсації за додаткові транспортні видатки;

e) спорудження житлових комплексів на прийнятному віддаленні від місця роботи.

14. Треба вживати заходів, спрямованих на поліпшення якості відпочинку працівників, які працюють у нічний час. Такі заходи можуть охоплювати:

a) консультації і, якщо потрібно, сприяння працівникам, котрі працюють у нічний час, у забезпеченні їхніх будинків ізоляцією від шуму;

b) проектування та обладнання житлових комплексів, що передбачають потребу скорочення рівня шуму.

15. Для працівників, які працюють у нічний час, повинні надаватись у відповідних місцях на підприємстві належно обладнані приміщення для відпочинку.

16. Роботодавець повинен вживати потрібних заходів для того, щоб працівники, котрі виконують роботу в нічний час, одержували харчування та напої. Такі заходи, продумані з урахуванням потреб працівників, що працюють у нічний час, можуть містити:

a) надання у відповідних місцях на підприємстві їжі та напоїв, придатних для вживання в нічний час;

b) доступ працівників до місць, де вони можуть у нічний час приготувати або підігріти і спожити принесену з собою їжу.

17. Міра поширення на місцевому рівні роботи в нічний час має бути одним з факторів, який слід враховувати, вирішуючи питання про організацію дитячих ясел або інших закладів для дітей молодшого віку, визначаючи їхнє місце розташування і встановлюючи години початку роботи.

18. Особливі труднощі, з якими в повній мірі стикаються працівники, котрі працюють у нічний час, повинні враховуватися державними органами влади, іншими установами та роботодавцями в контексті заходів, спрямованих на заохочення підготовки й перепідготовки, а також культурної і спортивної діяльності або організації дозвілля для працівників.

19. У будь-який момент протягом вагітності, як тільки це стане відомо, працюючих жінок, котрі працюють у нічний час, призначають, на їхнє прохання, на роботу в денний час, якщо це практично здійсненно.

20. У випадках змінної роботи, вирішуючи питання про склад нічних змін, слід враховувати особливі обставини працівників із сімейними обов'язками, працівників, що проходять професійну підготовку, та працівників літнього віку.

21. За винятком випадків дії нездоланної сили, виробничої аварії або загрози її настання, працівники в розумний строк повинні бути повідомлені про потребу працювати в нічний час.

22. Коли конче потрібно, слід вживати заходів, що дають змогу працівникам, котрі працюють у нічний час, використовувати поряд з іншими працівниками можливості для здобуття професійної підготовки, серед них оплачувані навчальні відпустки.

23. 1) Працівникам, що пропрацювали певну кількість років у нічний час, мають надаватися переваги щодо вакантних робочих місць у денний час, для яких у них є потрібна кваліфікація.

2) Для таких переводів слід проводити підготовчу роботу, надаючи, якщо потрібно, сприяння в підготовці працівників, котрі працюють у нічний час, до операцій, що звичайно виконуються в денний час.

24. Трудівникам, що пропрацювали значну кількість років у нічний час, мають надаватися переваги щодо можливостей для добровільного дострокового або ступінчастого виходу на пенсію, якщо такі можливості є.

25. Працівники, які працюють у нічний час і виконують функції профспілкового активіста або представника працівників, повинні, як і інші працівники, котрі виконують ці функції, мати змогу здійснювати їх у відповідних умовах. Потреба виконання функцій представника працівників має братися до уваги у вирішенні питання щодо призначення представників працівників на роботу в нічний час.

26. Слід поліпшити статистику нічної праці та інтенсифікувати наукову роботу щодо наслідків застосування різних форм організації нічної праці, особливо тієї, що виконується в межах систем позмінної роботи.

27. В міру можливості слід використовувати науково-технічний прогрес і досягнення в галузі організації праці з метою обмеження використання нічної праці.