Протокол про відповідальність і компенсацію за шкоду, заподіяну в результаті транскордонного перевезення небезпечних відходів та їхнього видалення (укр/рос)

Сторони Протоколу,

беручи до уваги відповідні положення принципу 13 Ріо-де-Жанейрської декларації з навколишнього середовища та розвитку 1992 року, відповідно до якого держави повинні розробляти міжнародні й національні правові документи, що стосуються відповідальності й компенсацій жертвам забруднення та іншої екологічної шкоди;

будучи Сторонами Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та видаленням їх;

усвідомлюючи свої зобов'язання в рамках Конвенції;

ураховуючи небезпеку шкоди для здоров'я людини, власності й навколишнього середовища, яка може бути заподіяна небезпечними відходами та іншими відходами, а також перевезенням і видаленням їх;

будучи стурбованими проблемою незаконного транскордонного обороту небезпечних відходів та інших відходів;

будучи прихильними до цілей статті 12 Конвенції та наголошуючи на необхідності створення відповідних правил і процедур у сфері відповідальності й компенсації за шкоду, заподіяну в результаті транскордонного перевезення й видалення небезпечних відходів та інших відходів;

будучи переконаними в необхідності передбачити відповідальність стосовно третьої Сторони та екологічну відповідальність для цілей забезпечення адекватної та негайної компенсації за шкоду, заподіяну в результаті транскордонного перевезення та видалення небезпечних відходів та інших відходів;

домовилися про таке:

Мета цього Протоколу полягає в забезпеченні всеосяжного режиму матеріальної відповідальності й належної та оперативної компенсації за шкоду, заподіяну в результаті транскордонного перевезення небезпечних відходів та видалення їх, зокрема незаконного обороту цих відходів.

1. У цьому Протоколі застосовуються визначення термінів, що містяться в статтях 1 та 2 Конвенції, якщо тільки у цьому Протоколі однозначним чином не передбачено іншого.

2. Для цілей цього Протоколу:

a) "Конвенція" означає Базельську конвенцію про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та видаленням їх;

b) "небезпечні відходи та інші відходи" означають небезпечні відходи та інші відходи в тому значенні, в якому вони визначені в статті 1 Конвенції;

c) "шкода" означає:

i) позбавлення життя або тілесне ушкодження;

ii) утрату або пошкодження майна, іншого, ніж майно особи, що несе відповідальність згідно із цим Протоколом;

iii) утрату доходу, що безпосередньо випливає з економічних інтересів, пов'язаних з будь-яким використанням навколишнього середовища, зазнану в результаті заподіяння значної шкоди навколишньому середовищу, з урахуванням накопичень і витрат;

iv) витрати на заходи з відновлення постраждалого навколишнього середовища, обмежені витратами на заходи, яких фактично вжито або які повинні бути вжиті, а також

v) витрати на превентивні заходи, зокрема будь-які втрати чи шкоду, заподіяні такими заходами, за умови, що така шкода є наслідком або результатом небезпечних властивостей відходів, що є об'єктом транскордонного перевезення й видалення небезпечних відходів та інших відходів, на які поширюється дія Конвенції;

d) "заходи з відновлення" означають будь-які розумні заходи, спрямовані на оцінку, відновлення та відтворення пошкоджених або зруйнованих компонентів навколишнього середовища. У внутрішньому законодавстві може бути визначено, хто вповноважений вживати таких заходів;

e) "превентивні заходи" означають будь-які розумні заходи, ужиті будь-якою особою у зв'язку з аварією для недопущення, зведення до мінімуму або пом'якшення наслідків утрати або шкоди або для проведення очищення навколишнього середовища;

f) "Договірна Сторона" означає Сторону цього Протоколу;

g) "Протокол" означає цей Протокол;

h) "аварія" означає будь-яку подію або серію подій одного й того самого походження, у результаті яких заподіюється шкода або виникає серйозна й безпосередня загроза заподіяння шкоди;

i) "регіональна організація економічної інтеграції" означає створену суверенними державами організацію, якій її держави-члени делегували права стосовно питань, регульованих цим Протоколом, і яка належним чином уповноважена, відповідно до своїх внутрішніх процедур, підписати, ратифікувати, прийняти, схвалити, офіційно підтвердити Протокол або приєднатися до нього;

j) "одиниця обліку" означає спеціальні права запозичення, як вони визначені Міжнародним валютним фондом.

1. Цей Протокол застосовується у випадку шкоди, заподіяної в результаті аварії під час транскордонного перевезення небезпечних та інших відходів або видалення їх, зокрема незаконного обороту, починаючи від пункту навантаження відходів на транспортні засоби, у межах сфери дії національної юрисдикції держави експорту. Будь-яка Договірна Сторона може шляхом надіслання повідомлення Депозитарієві виключити зі сфери застосування положень цього Протоколу у випадку всіх транскордонних перевезень, в яких вона виступає як держава експорту, стосовно таких аварій, які відбуваються в межах району, що знаходиться під її національною юрисдикцією, шкоду, заподіяну в районі, на який поширюється її національна юрисдикція. Секретаріат інформує всі Договірні Сторони про повідомлення, отримані відповідно до цієї статті.

2. Протокол застосовується:

a) стосовно перевезень, призначених для однієї з операцій, обумовлених у додатку IV до Конвенції, інших, ніж D13, D14, D15, R12 або R13, до моменту надходження повідомлення про завершення видалення відповідно до пункту 9 статті 6 Конвенції або, якщо таке повідомлення не було зроблене, до завершення видалення, а також

b) стосовно перевезень, призначених для операцій, що належать до категорій D13, D14, D15, R12 або R13 додатка IV до Конвенції, до завершення подальшої операції з видалення, яку включено до категорій D1 - D12 та R1 - R11 додатка IV до Конвенції.

3. a) Цей Протокол застосовується лише у випадку шкоди, заподіяної в межах району, на який поширюється національна юрисдикція Договірної Сторони, у результаті аварії, визначеної в пункті 1;

b) у тому випадку, коли Договірною Стороною є держава імпорту, а не держава експорту, цей Протокол застосовується лише стосовно шкоди, заподіяної в результаті аварії, визначеної в пункті 1, яка сталася після того, як особа, відповідальна за видалення, вступила у володіння небезпечними відходами або іншими відходами. Якщо Договірною Стороною є держава експорту, а не держава імпорту, Протокол застосовується лише стосовно шкоди, заподіяної в результаті аварії, визначеної в пункті 1, яка сталася до моменту вступу особи, відповідальної за видалення, у володіння небезпечними відходами або іншими відходами. Якщо ні держава експорту, ні держава імпорту не є Договірною Стороною, цей Протокол не застосовується;

c) незалежно від положень підпункту "а" цей Протокол застосовується також до тих видів шкоди, які обумовлено в рубриках "i", "ii" та "v" підпункту "c" пункту 2 статті 2 цього Протоколу, якщо шкоди заподіяно в районі, що знаходиться поза межами будь-чиєї національної юрисдикції;

d) незалежно від положень підпункту "a" цей Протокол, у зв'язку з правами, передбаченими в ньому, застосовується також стосовно шкоди, заподіяної в районі, що знаходиться під національною юрисдикцією держави транзиту, яка не є Договірною Стороною, за умови, що таку державу включено до додатка А й вона приєдналася до чинної багатосторонньої або регіональної угоди про транскордонне перевезення небезпечних відходів. Підпункт "b" застосовується mutatus mutandis.

4. Незалежно від положень пункту 1 у випадку реімпорту згідно зі статтею 8 або підпунктом "a" пункту 2 статті 9 і пунктом 4 статті 9 Конвенції положення цього Протоколу застосовуються доти, доки небезпечні відходи та інші відходи не досягнуть держави первинного експорту.

5. Ніщо в цьому Протоколі жодним чином не зачіпає суверенітету держав стосовно їхніх територіальних морів та їхньої юрисдикції і прав стосовно їхніх відповідних виключних економічних зон і континентальних шельфів відповідно до міжнародного права.

6. Незалежно від пункту 1 та відповідно до пункту 2 цієї статті:

a) цей Протокол не застосовується стосовно шкоди, заподіяної в результаті транскордонного перевезення небезпечних відходів та інших відходів, яке було розпочато до набирання чинності цим Протоколом для відповідної Договірної Сторони;

b) цей Протокол застосовується стосовно шкоди, заподіяної в результаті аварії, що сталася в ході транскордонного перевезення відходів, що підпадають під дію підпункту "b" пункту 1 статті 1 Конвенції, якщо тільки стосовно цих відходів не було надіслане повідомлення відповідно до статті 3 Конвенції державою експорту або імпорту чи обома, і шкода виникає в районі, що знаходиться під національною юрисдикцією держави, зокрема держави транзиту, яка визначає або вважає ці відходи небезпечними за умови дотримання вимог статті 3 Конвенції. У цьому випадку застосовується сувора відповідальність згідно зі статтею 4 Протоколу.

7. а) Цей Протокол не застосовується стосовно шкоди, заподіяної в результаті аварії під час транскордонного перевезення небезпечних та інших відходів або видалення їх, що здійснювалися на підставі двосторонніх, багатосторонніх або регіональних угод чи домовленостей, укладених або доведених до відома згідно зі статтею 11 Конвенції, за умови, що:

i) шкоди було заподіяно в районі, що знаходиться під національною юрисдикцією якою-небудь зі Сторін угоди або домовленості;

ii) існує режим відповідальності й компенсації, який набрав чинності й може бути застосований до шкоди, заподіяної в результаті такого транскордонного перевезення або видалення, за умови, що вони повною мірою відповідають меті Протоколу або перевищують її, забезпечуючи високий рівень захисту осіб, потерпілих від шкоди;

iii) Сторона угоди або домовленості, визначеної в статті 11, якій заподіяно шкоди, заздалегідь повідомила Депозитарієві про незастосування Протоколу до будь-якої шкоди, що виникає в районі, який знаходиться під її національною юрисдикцією, унаслідок аварії, що є результатом перевезення або видалення, згаданих у цьому підпункті, а також

iv) Сторони угоди або домовленості, згаданих у статті 11, не заявили про застосовність Протоколу;

b) для цілей сприяння транспарентності будь-яка Договірна Сторона, яка повідомила Депозитарієві про незастосовність Протоколу, повідомляє секретаріатові про застосовуваний режим відповідальності й компенсації, згаданий у рубриці "ii" підпункту "a" й додає опис режиму. Секретаріат подає Нараді Сторін на регулярній основі резюме доповідей про отримані повідомлення;

c) після того як зроблено повідомлення відповідно до рубрики "iii" підпункту "a", заходи, що стосуються компенсації за шкоду, стосовно якої застосовується рубрика "i" підпункту "a", можуть не вживатися в рамках Протоколу.

8. Виняток, передбачений у пункті 7 цієї статті, жодною мірою не зачіпає будь-яких з передбачених цим Протоколом прав або зобов'язань Договірної Сторони, яка не є Стороною угоди або домовленості, згаданих вище, а також прав держав транзиту, які не є Договірними Сторонами.

9. Положення пункту 2 статті 3 не перешкоджають застосуванню статті 16 стосовно всіх Договірних Сторін.

1. Особа, яка подає повідомлення відповідно до статті 6 Конвенції, несе відповідальність за шкоду доти, доки особа, що відповідає за видалення, не вступить у володіння небезпечними відходами або іншими відходами. Після цього відповідальність за шкоду несе особа, що відповідає за видалення. Якщо повідомником є держава експорту або якщо жодного повідомлення не робилось, експортер несе відповідальність за шкоду доти, доки особа, що відповідає за видалення, не вступить у володіння небезпечними відходами та іншими відходами. Стосовно підпункту "b" пункту 6 статті 3 цього Протоколу mutatis mutandis застосовуються положення пункту 5 статті 6 Конвенції. Після цього відповідальність за шкоду несе особа, що відповідає за видалення.

2. Без шкоди для пункту 1 стосовно відходів, що підпадають під дію підпункту "b" пункту 1 статті 1 Конвенції, про які надійшло повідомлення як про небезпечні від держави імпорту відповідно до статті 3 Конвенції, але не від держави експорту, імпортер несе відповідальність доти, доки особа, що відповідає за видалення, не вступить у володіння відходами, якщо держава імпорту є повідомником або якщо жодного повідомлення не робилось. Після цього відповідальність за шкоду несе особа, що відповідає за видалення.

3. Якщо небезпечні відходи та інші відходи підлягають реімпорту відповідно до статті 8 Конвенції, особа, що подала повідомлення, несе відповідальність за шкоду з моменту вивозу небезпечних відходів з установки з видалення до прийняття їх у володіння експортером, якщо це застосовне, або альтернативною особою, що забезпечує видалення.

4. Якщо небезпечні відходи та інші відходи підлягають реімпорту відповідно до підпункту "a" пункту 2 статті 9 або пункту 4 статті 9 Конвенції, за умови дотримання положень статті 3 Протоколу, особа, що забезпечує реімпорт, уважається такою, що несе відповідальність за шкоду доти, доки у володіння ними, у відповідних випадках, не вступить експортер або альтернативна особа, що забезпечує видалення.

5. Жодна відповідальність згідно із цією статтею не покладається на особу, згадану в пунктах 1 й 2 цієї статті, якщо ця особа доведе, що шкода:

a) є результатом збройного конфлікту, воєнних дій, громадянської війни або заколоту;

b) є результатом природного явища, що має винятковий, неминучий, непередбачуваний та нестримний характер;

c) повністю є результатом дотримання обов'язкового заходу, передбаченого органом державної влади держави, де було заподіяно шкоди;

або

d) повністю є результатом умисної протиправної поведінки третьої сторони, зокрема особи, що зазнала шкоди.

6. Якщо відповідальність згідно із цією статтею повинні нести дві чи більш ніж дві особи, позивач має право витребувати повну компенсацію за шкоду з будь-якої із цих осіб або з усіх цих осіб.

Без шкоди для положень статті 4 будь-яка особа несе відповідальність за шкоду, яку вона заподіяла або якій сприяла в результаті недотримання положень Конвенції або в результаті умисних халатних або недбалих дій чи бездіяльності. Ця стаття не зачіпає національних законів Договірних Сторін, які регулюють відповідальність суб'єктів, що роблять послуги, й агентів.

1. Залежно від тієї чи тієї вимоги національного права будь-яка особа, що здійснює оперативний контроль над небезпечними відходами та іншими відходами під час аварії, уживає всіх розумних заходів для пом'якшення шкоди, заподіяної в результаті аварії.

2. Незалежно від будь-яких інших положень цього Протоколу, будь-яка особа, яка володіє небезпечними відходами або іншими відходами та (або) здійснює контроль над ними виключно для вживання превентивних заходів, не підлягає відповідальності згідно із цим Протоколом за умови, що ця особа діє розумно та відповідно до якого-небудь національного закону, що стосується превентивних заходів.

1. Якщо аварія пов'язана з відходами, які підпадають під дію цього Протоколу, та відходами, які не підпадають під дію цього Протоколу, особа, на яку в протилежному випадку лягає відповідальність згідно із цим Протоколом, несе відповідальність лише пропорційно частці шкоди, заподіяної відходами, що підпадають під дію цього Протоколу.

2. Під час визначення частки шкоди, заподіяної тими чи тими зі згаданих у пункті 1 відходів, ураховуються обсяг і властивості відповідних відходів та характер заподіяної шкоди.

3. У випадку заподіяння шкоди, за якої неможливо визначити, якою мірою вона була заподіяна відходами, регульованими цим Протоколом, а якою - відходами, що не підпадають під дію цього Протоколу, уся шкода розглядається як така, що підпадає під дію Протоколу.

1. Будь-яка особа, що несе відповідальність згідно із цим Протоколом, має право пред'явити регресну вимогу відповідно до правил процедури компетентного суду:

a) до будь-якої іншої особи, що також несе відповідальність за цим Протоколом, а також

b) яку однозначним чином передбачено в контрактних угодах.

2. Ніщо в цьому Протоколі не заподіює шкоди будь-яким іншим правам регресу, які може мати особа, що несе відповідальність згідно із законом компетентного суду.

Обсяг компенсації може бути скорочений або в компенсації може бути відмовлено, якщо особа, що зазнала шкоди, або особа, за яку вона несе відповідальність згідно з національним законодавством, сама винна в тому, що вона, ураховуючи всі обставини, заподіяла або сприяла заподіянню шкоди.

1. Договірні Сторони вживають законодавчих, нормативних та адміністративних заходів, необхідних для здійснення цього Протоколу.

2. Для цілей сприяння транспарентності Договірні Сторони інформують секретаріат про заходи, спрямовані на здійснення Протоколу, зокрема про будь-які межі відповідальності, що встановлюються на виконання пункту 1 додатка B.

3. Положення цього Протоколу застосовуються без будь-якої дискримінації за ознакою державної приналежності, доміциля або місця проживання.

У всіх випадках, коли положення цього Протоколу та положення якої-небудь двосторонньої, багатосторонньої або регіональної угоди застосовні до відповідальності й компенсації за шкоду, заподіяну в результаті аварії, що виникла на одному й тому самому відрізку шляху під час транскордонного перевезення, положення цього Протоколу не застосовуються за умови, що між відповідними Сторонами укладено угоду, яка набрала чинності й була відкрита для підписання на момент відкриття для підписання цього Протоколу, причому навіть якщо до цієї угоди згодом було внесено поправки.

1. Фінансові обмеження стосовно відповідальності за статтею 4 цього Протоколу конкретно обумовлено в додатку В до Протоколу. Ці обмеження не включають будь-яких процентних нарахувань або покриття витрат, що підлягають компенсації за рішенням компетентного суду.

2. Відповідальність, передбачена в статті 5, не має фінансових обмежень.

1. Позови про компенсацію відповідно до цього Протоколу не приймаються до розгляду, якщо вони не були подані протягом десяти років після дати аварії.

2. Позови про компенсацію відповідно до цього Протоколу не приймаються до розгляду, якщо вони не були подані протягом п'яти років з того моменту, коли позивачу стало відомо або, як можна розумно припустити, повинно було стати відомо про шкоду, за умови, що часових строків, установлених у пункті 1 цієї статті, не перевищено.

3. У тих випадках, коли аварія є рядом подій однакового характеру, відлік строків давності, установлених відповідно до цієї статті, починається з дати останньої з таких подій. Якщо аварія є тривалою подією, то відлік строку давності починається з моменту закінчення такої тривалої події.

1. Особи, що несуть відповідальність, передбачену в статті 4, забезпечують або підтримують упродовж періоду позовної давності страхування, зобов'язання або інші фінансові гарантії, що покривають її відповідальність, передбачену в статті 4 Протоколу, в обсязі не меншому, ніж мінімальні межі, визначені в пункті 2 додатка В. Держави можуть виконувати свої зобов'язання відповідно до цього пункту за допомогою заяви про самострахування. Ніщо в цьому пункті не перешкоджає використанню франшиз або спільних виплат між страхувальником і застрахованою особою, однак невиплата застрахованою особою будь-якої франшизи або спільної плати не повинна слугувати захистом від особи, якій заподіяно шкоди.

2. Стосовно відповідальності повідомника або експортера відповідно до пункту 1 статті 4 або імпортера відповідно до пункту 2 статті 4 страхування, зобов'язання або інші фінансові гарантії, згадані в пункті 1 цієї статті, використовуються лише для цілей забезпечення компенсації за шкоду, що підпадає під дію положень статті 2 цього Протоколу.

3. Повідомлення, згадане в статті 6 Конвенції, супроводжується документом, що відображає покриття відповідальності повідомника або експортера відповідно до пункту 1 статті 4 або імпортера відповідно до пункту 2 статті 4 Протоколу. Документи, що підтверджують покриття відповідальності особи, яка відповідає за видалення, надсилаються компетентним органам держави імпорту.

4. Будь-який позов у рамках Протоколу може бути вчинений безпосередньо проти будь-якої особи, що забезпечує страхування, зобов'язання або інші фінансові гарантії. Страхувальник або особа, що забезпечує фінансові гарантії, мають право вимагати, щоб особа, яка несе відповідальність у рамках статті 4, була залучена як сторона у справі під час судового розгляду. Страхувальники або особи, що забезпечують фінансові гарантії, можуть удатися до засобів судового захисту, які особа, що несе відповідальність згідно зі статтею 4, має право використати.

5. Незважаючи на положення пункту 4, Договірна Сторона за допомогою повідомлення Депозитарієві під час підписання, ратифікації або затвердження цього Протоколу або приєднання до нього зазначає, чи передбачає вона право вчиняти безпосередній позов згідно з пунктом 4. Секретаріат реєструє Договірні Сторони, що подали повідомлення відповідно до цього пункту.

1. У тих випадках, коли компенсація відповідно до Протоколу не покриває вартості шкоди, можуть уживатися з використанням існуючих механізмів додаткові й допоміжні заходи, спрямовані на забезпечення адекватної та негайної компенсації.

2. Нарада Сторін контролює питання про необхідність і можливість удосконалення існуючих механізмів або створення нового механізму.

Цей Протокол не зачіпає прав і зобов'язань Договірних Сторін, передбачених відповідно до норм загального міжнародного права стосовно відповідальності держав.

1. Позови про компенсацію в рамках цього Протоколу можуть подаватися до судів Договірної Сторони лише в тому випадку, коли:

a) заподіяно шкоди, або

b) сталася аварія, або

c) у випадку відповідача, ця держава є звичайним місцем проживання чи основним місцем його ділової активності.

2. Кожна Договірна Сторона, забезпечує, щоб її суди мали необхідну компетенцію для прийняття до розгляду таких позовів про компенсацію.

1. У тому випадку, коли споріднені позови подаються до судів різних Сторін, будь-який суд, крім суду, до якого позов було подано першим, може припинити провадження, поки позов знаходиться на розгляді в першій інстанції.

2. Будь-який суд може, за клопотанням однієї зі сторін, відхилити юрисдикцію, якщо закон цього суду допускає об'єднання споріднених позовів і якщо інший суд має юрисдикцією стосовно обох позовів.

3. Для цілей цієї статті позови вважаються спорідненими в тому випадку, коли вони настільки тісно пов'язані один з одним, що видається доцільним їхній спільний розгляд та винесення стосовно них рішення, щоб уникнути небезпеки винесення несумісних рішень у результаті роздільного розгляду справ.

Усі матеріально-правові або процесуально-правові питання стосовно позовів, що знаходяться на розгляді компетентного суду, які конкретно не регулюються положеннями цього Протоколу, визначаються законом цього суду, зокрема будь-якими правовими нормами такого закону, що стосуються колізії правових норм.

1. З урахуванням положень пункту 2 ніщо в цьому Протоколі не тлумачиться як обмеження або ущемлення яких-небудь прав осіб, яким заподіяно шкоди, або як обмеження положень, що стосуються захисту або відновлення навколишнього середовища, які можуть бути передбачені в національному законодавстві.

2. Ніякі позови про компенсацію шкоди на основі суворої відповідальності повідомника або експортера, що несе відповідальність згідно з пунктом 1 статті 4, або імпортера, що несе відповідальність згідно з пунктом 2 статті 4 Протоколу, не вчиняються інакше, ніж відповідно до цього Протоколу.

1. Будь-яке рішення суду, що має юрисдикцію відповідно до статті 17 цього Протоколу, якщо воно має позовну силу в державі походження й більше не підлягає перегляду у звичайних формах, визнається в будь-якій Договірній Стороні, як тільки будуть виконані всі формальності, яких вимагає ця Сторона, за винятком випадків:

a) коли судове рішення отримано обманним шляхом;

b) коли відповідач не був сповіщений у розумні строки й не мав достатньої можливості для викладу своєї позиції;

c) коли судове рішення не сумісне з винесенням раніше в іншій Договірній Стороні обґрунтованим рішенням стосовно позову за тією самою підставою та між тими самими сторонами або

d) коли судове рішення суперечить державній політиці Договірної Сторони, в якій запитується визнання.

2. Рішення, визнане згідно з положеннями пункту 1 цієї статті, має позовну силу в будь-якій Договірній Стороні після того, як виконано всі формальності, що вимагаються в такій Стороні. Формальності не допускають повторного розгляду суті справи.

3. Положення пунктів 1 й 2 цієї статті не застосовуються між Договірними Сторонами Протоколу, що є Сторонами угоди або домовленості про взаємне визнання й виконання рішень, у рамках яких рішення визнається й має позовну силу.

Якщо в цьому Протоколі не передбачено іншого, положення Конвенції, що стосуються протоколів до неї, застосовуються до цього Протоколу.

1. Конференція Сторін Базельської конвенції на своїй шостій нараді, можливо, унесе поправку до пункту 2 додатка B, дотримуючися процедури, викладеної в статті 18 Базельської конвенції.

2. Така поправка може бути внесена до набирання Протоколом чинності.

1. Цим засновується Нарада Сторін. Секретаріат скликає першу Нараду Сторін разом з першою нарадою Конференції Сторін Конвенції після набирання Протоколом чинності.

2. Якщо Нарада Сторін не ухвалить іншого рішення, подальші чергові наради Сторін проводяться разом з нарадами Конференції Сторін Конвенції. Позачергові наради Сторін можуть проводитися в будь-які інші строки, якщо це буде визнане за необхідне Нарадою Сторін, або на письмове прохання будь-якої Договірної Сторони, за умови, що протягом шести місяців з дати надіслання секретаріатом на адресу Сторін такого прохання воно буде підтримане не менш ніж однією третиною Договірних Сторін.

3. Договірні Сторони на своїй першій Нараді затверджують консенсусом правила процедури своїх нарад, а також фінансові правила.

4. Функції Наради Сторін полягають у такому:

a) огляд ходу здійснення та дотримання цього Протоколу;

b) забезпечення звітності й прийняття за потреби керівних положень і процедур стосовно такої звітності;

c) розгляд і прийняття, де це необхідно, пропозицій стосовно внесення поправок до цього Протоколу або до будь-яких існуючих або нових додатків, а також

d) розгляд і вживання будь-яких додаткових заходів, які можуть вимагатися для цілей цього Протоколу.

1. Для цілей цього Протоколу секретаріат:

a) організовує та обслуговує наради Сторін, як це передбачено в статті 24;

b) готує доповіді, зокрема фінансові дані, про здійснювані ним заходи для виконання своїх функцій у рамках Протоколу та подає їх Нараді Сторін;

c) забезпечує необхідну координацію діяльності з відповідними міжнародними органами і, зокрема, укладає такі адміністративні та договірні угоди, які можуть вимагатися для ефективного виконання його функцій;

d) компілює інформацію, що стосується національних законів й адміністративних положень Договірних Сторін, які здійснюють Протокол;

e) співробітничає з Договірними Сторонами та відповідними компетентними міжнародними організаціями й установами у справі надання експертів й обладнання для оперативного надання допомоги державам під час виникнення надзвичайних ситуацій;

f) заохочує держави, що не є Сторонами, до того, щоб вони були присутніми на нарадах Сторін як спостерігачі й виступали згідно з положеннями цього Протоколу, а також

g) виконує такі інші функції для досягнення цілей цього Протоколу, які можуть бути покладені на нього нарадами Сторін.

2. Секретаріатські функції здійснюються секретаріатом Базельської конвенції.

Цей Протокол відкритий для підписання державами й регіональними організаціями економічної інтеграції, які є Сторонами Базельської конвенції, у Берні, у Федеральному департаменті закордонних справ Швейцарії з 6 до 17 березня 2000 року та в Центральних установах Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку з 1 квітня 2000 року до 10 грудня 2000 року.

1. Цей Протокол підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню державами та офіційному підтвердженню або схваленню регіональними організаціями економічної інтеграції. Ратифікаційні грамоти й документи про прийняття, офіційне підтвердження або схвалення здаються на зберігання Депозитарієві.

2. Якщо яка-небудь організація із зазначених у пункті 1 цієї статті стає Договірною Стороною цього Протоколу, але при цьому жодна з її держав-членів не є Договірною Стороною, то вона виконує всі зобов'язання, що випливають з Протоколу. У випадку, коли одна або більше держав - членів такої організації є Договірними Сторонами Протоколу, ця організація та її держави-члени приймають рішення стосовно їхніх відповідних обов'язків з виконання своїх зобов'язань, що випливають з Протоколу. У таких випадках ця організація та її держави-члени не можуть паралельно здійснювати права, що випливають з Протоколу.

3. У своїх документах про офіційне підтвердження або схвалення організації, зазначені в пункті 1 цієї статті, заявляють про межі своєї компетенції в питаннях, регульованих Протоколом. Ці організації повідомляють також Депозитарієві про будь-яку істотну зміну меж своєї компетенції, який повідомляє про це Договірним Сторонам.

1. Цей Протокол відкритий для приєднання до нього будь-яких держав і будь-яких регіональних організацій економічної інтеграції, що є Сторонами Базельської конвенції, які не підписали Протоколу. Документи про приєднання здаються на зберігання Депозитарієві.

2. У своїх документах про приєднання організації, зазначені в пункті 1 цієї статті, заявляють про межі своєї компетенції в питаннях, регульованих Протоколом. Ці організації повідомляють також Депозитарієві про будь-яку істотну зміну меж своєї компетенції.

3. Положення пункту 2 статті 27 застосовуються до регіональних організацій економічної інтеграції, які приєднуються до цього Протоколу.

1. Цей Протокол набирає чинності на дев'яностий день з дня здачі на зберігання двадцятої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, офіційне підтвердження, схвалення або приєднання.

2. Для кожної держави або регіональної організації економічної інтеграції, які ратифікують, приймають, схвалюють або офіційно підтверджують цей Протокол або приєднуються до нього після дати здачі на зберігання двадцятої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення, офіційне підтвердження або приєднання, Протокол набирає чинності на дев'яностий день після здачі на зберігання такою державою або регіональною організацією економічної інтеграції ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення, офіційне підтвердження або приєднання.

3. Для цілей пунктів 1 й 2 цієї статті будь-який документ, зданий на зберігання регіональною організацією економічної інтеграції, не розглядається як додатковий до документів, зданих на зберігання державами - членами такої організації.

1. Жодні застереження до цього Протоколу або винятки з нього не допускаються. Для цілей цього Протоколу повідомлення згідно з пунктом 1 статті 3, пунктом 6 статті 3 або пунктом 5 статті 14 не розглядаються як застереження або винятки.

2. Пункт 1 цієї статті не перешкоджає жодній державі або регіональній організації економічної інтеграції під час підписання, ратифікації, прийняття, схвалення або офіційного підтвердження цього Протоколу або приєднання до нього виступити з деклараціями або заявами в будь-якому формулюванні та під будь-якою назвою з метою, зокрема, приведення своїх законів і правил у відповідність до положень цього Протоколу, за умови, що такі декларації або заяви не передбачають виключення або зміни юридичної дії положень Протоколу в їхньому застосуванні до цієї держави або цієї організації.

1. Будь-коли після закінчення трьох років з дати набирання чинності цим Протоколом для будь-якої Договірної Сторони ця Договірна Сторона може вийти з Протоколу, надіславши письмове повідомлення Депозитарієві.

2. Вихід набирає чинності через один рік після отримання повідомлення Депозитарієм або в такий більш пізній строк, який може бути зазначений у такому повідомленні.

Депозитарієм цього Протоколу є Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй.

Оригінальні тексти цього Протоколу англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами є рівноавтентичні.

1. Фінансові обмеження стосовно відповідальності за статтею 4 Протоколу визначаються згідно з національним законом.

2. Обмеження визначаються для:

a) повідомника, експортера або імпортера за будь-яку одну аварію в розмірі не менше:

i) 1 млн. одиниць обліку за вантажі вагою до 5 тонн включно;

ii) 2 млн. одиниць обліку за вантажі вагою від 5 тонн до 25 тонн включно;

iii) 4 млн. одиниць обліку за вантажі вагою від 25 тонн до 50 тонн включно;

iv) 6 млн. одиниць обліку за вантажі вагою від 50 тонн до 1000 тонн включно;

v) 10 млн. одиниць обліку за вантажі вагою від 1000 тонн до 10 000 тонн включно;

vi) плюс додатково 1000 одиниць обліку за кожну зайву тонну, але не більше 30 млн. одиниць обліку;

b) особи, що відповідає за видалення, за будь-яку одну аварію в розмірі не менше 2 млн. одиниць обліку.

3. Суми, зазначені в пункті 2, переглядаються Договірними Сторонами на регулярній основі з урахуванням, зокрема, потенційних ризиків для навколишнього середовища, з якими пов'язані перевезення небезпечних відходів та інших відходів і видалення їх, а також характеру, кількості й небезпечних властивостей відходів.