Директива Ради 2003/49/ЄС від 03 червня 2003 року про спільну систему оподаткування, що застосовується до виплат процентів та роялті між асоційованими компаніями різних держав-членів

1. Виплата процентів або роялті, що виникає у державі-члені, повинна бути звільнена від будь-яких податків, що можуть стягуватися з таких виплат або шляхом утримання з джерела виплати, або шляхом нарахування податкового зобов’язання за поданою декларацією, за умови що бенефіціарним власником процентів або роялті є компанія в іншій державі-члені або розташоване в іншій державі-члені постійне представництво компанії держави-члена.

2. Виплата, здійснена компанією держави-члена або розташованим в іншій державі-члені постійним представництвом, повинна вважатися такою, що виникла у такій державі-члени (далі - "держава походження").

3. Постійне представництво повинне вважатися платником процентів або роялті лише тоді, коли такі виплати відносяться на витрати, з яких може бути утримано податок, представництва у державі-члені, у якій воно розташоване.

4. Компанія держави-члена повинна вважатися бенефіціарним власником процентів або роялті лише у разі, якщо вона отримує такі виплати на свою користь та не діє як посередник, як-от агент, довірчий власник або уповноважений підписант, від імені певної іншої особи.

5. Постійне представництво повинне вважатися бенефіціарним власником процентів або роялті:

(a) якщо боргова вимога, право або використання інформації, на підставі яких виникає виплата процентів або роялті, фактично пов’язані з таким постійним представництвом; та

6. Якщо постійне представництво компанії держави-члена вважається платником або бенефіціарним власником процентів або роялті, жодна інша частина компанії не може вважатися платником або бенефіціарним власником таких процентів або роялті для цілей цієї статті.

7. Ця стаття застосовується лише у випадках, коли компанія, яка є платником процентів або роялті, чи компанія, постійне представництво якої вважається платником процентів або роялті, є асоційованою компанією компанії, яка є бенефіціарним власником таких процентів або роялті чи постійне представництво якої вважається бенефіціарним власником таких процентів або роялті.

8. Ця стаття не застосовується до процентів або роялті, що сплачуються розташованим у третій країні постійним представництвом компанії держави-члена, і при цьому діяльність такої компанії повністю або частково здійснюється через таке постійне представництво.

9. Жодне положення цієї статті не забороняє державам-членам враховувати при застосуванні свого податкового права проценти або роялті, отримані її компаніями, постійними представництвами її компаній або постійними представництвами, розташованими у такій державі.

10. У держави-члена є можливість не застосовувати положення цієї Директиви до компанії в іншій державі-члені або до постійного представництва компанії в іншій державі-члені у випадках, коли умови, визначені у статті 3(b), не виконувалися протягом безперервного періоду щонайменше протягом двох років.

11. Держава походження може вимагати, щоб на момент виплати процентів або роялті надавалося підтвердження виконання вимог, передбачених у цій статті та у статті 3. За відсутності підтвердження вимог, передбачених у цій статті, на момент виплати, держава-член може вимагати стягнення податку шляхом утримання з джерела виплати.

12. Держава походження може обумовлювати звільнення згідно з положеннями цієї Директиви ухваленням рішення, у якому визнаватиметься звільнення від податку на підставі підтвердження, що засвідчує виконання вимог, передбачених у цій статті та у статті 3. Рішення про звільнення повинне надаватися протягом не довше ніж трьох місяців після надання підтвердження та відповідної супровідної інформації, яку держава походження може обґрунтовано запитувати, та повинне бути чинним протягом періоду щонайменше один рік із моменту його видачі.

13. Для цілей параграфів 11 та 12, підтвердження, надане стосовно кожного договору, на підставі якого здійснюється виплата процентів або роялті, повинне бути чинним протягом щонайменше одного року, проте не довше трьох років із дати його видачі, та повинне містити таку інформацію:

(a) підтвердження отримання компанією резидентства для цілей оподаткування, та, якщо необхідно, існування постійного представництва, засвідченого податковим органом держави-члена, у якій компанія-отримувач є резидентом для цілей оподаткування або у якій розташоване постійне представництво;

(b) дані про те, що компанія-отримувач є бенефіціарним власником відповідно до параграфа 4, або про існування умов відповідно до параграфа 5, коли отримувачем виплати є постійне представництво;

(c) дані про те, що компанія-отримувач виконує умови, передбачені у статті 3(a)(iii);

(d) дані про мінімальну частку в статутному капіталі або про мінімальну частку в правах голосу відповідно до статті 3(b);

(e) дані про період, протягом якого існувала частка, зазначена у параграфі (d).

Держави-члени додатково можуть вимагати підтвердження юридичних прав на отримання виплат згідно з договором (наприклад, договір позики або ліцензійний договір).

14. Якщо перестають виконуватися вимоги, необхідні для надання звільнення, компанія-отримувач або постійне представництво повинні негайно повідомити компанію-платника або постійне представництво та, якщо цього вимагає держава походження, також і компетентний орган такої держави.

15. Якщо компанія-платник або постійне представництво утримали податок у джерелі виплати, коли на підставі цієї статті мало бути надане звільнення, у них виникає право на повернення такого податку. Держава-член може вимагати надання інформації, зазначеної у параграфі 13. Заяву стосовно повернення повинно бути подано протягом передбаченого періоду. Такий період повинен тривати щонайменше два роки з дати виплати процентів або роялті.

16. Держава походження повинна повернути надлишок податку, утриманого у джерелі виплати, протягом одного року з моменту отримання заяви та додаткової інформації, надання якої вона може обґрунтовано запитувати. Якщо повернення утриманого у джерелі виплати податку не відбулося протягом такого періоду, компанія-отримувач або постійне представництво після завершення відповідного року повинні мати право на нарахування процентів на податок, що підлягає відшкодуванню, за ставкою, що відповідає національній обліковій ставці та застосовується у порівнянних випадках, відповідно до права держави походження.

Для цілей цієї Директиви:

(a) термін "процент" означає дохід за борговими вимогами будь-якого виду, незалежно від забезпеченості іпотекою або наявності права на участь у розподілі прибутків боржника, та, зокрема, дохід від цінних паперів та дохід за облігаціями чи векселями, включно з преміями та бонусами, що додаються до таких акцій, облігацій чи векселів; не вважаються процентами штрафи за несвоєчасну оплату;

(b) "роялті" означає платежі будь-якого виду, отримувані як винагорода за використання або право на використання будь-яких авторських прав на літературні, мистецькі чи наукові твори, включно з кінематографічними фільмами та програмним забезпеченням, будь-яких патентів, торговельних марок, проектів або моделей, планів, секретних формул чи процесів, або інформації стосовно промислового, комерційного чи наукового досвіду; вважаються роялті платежі за використання або право на використання промислового, комерційного або наукового обладнання.

Для цілей цієї Директиви:

(a) термін "компанія держави-члена" означає будь-яку компанію, яка:

(i) має одну з форм, перелік яких наведено в додатку до цієї Директиви; та

(ii) яка відповідно до податкового права держави-члена вважається резидентом такої держави-члена та, у розумінні конвенції про усунення подвійного оподаткування доходів із третьою країною, не є резидентом для податкових цілей поза межами Співтовариства; та

(iii) яка повинна сплачувати один із наведених нижче податків, при цьому не є звільненою від його сплати, або податок, який є ідентичним чи значною мірою подібним, та обов’язок сплати якого було встановлено після дати набуття чинності цією Директивою на додаток чи замість вже наявних податків:

— porez na dobit у Хорватії,

— corporation tax в Ірландії,

— imposta sul reddito delle persone giuridiche в Італії,

— statlig inkomstskatt у Швеції,

— corporation tax у Великій Британії,

— корпоративен данък у Болгарії,

(b) компанія є "асоційованою компанією" іншої компанії, якщо:

(i) перша компанія має у капіталі іншої компанії пряму частку в розмірі щонайменше 25%, або

(ii) інша компанія має у капіталі першої компанії пряму частку в розмірі щонайменше 25%, або

(iii) третя компанія має у капіталі як першої компанії, так і іншої компанії пряму частку щонайменше 25%.

Частки участі повинні стосуватися лише компаній, які є резидентами у межах території Співтовариства.

Однак, у держав-членів повинна бути можливість замінити критерій мінімальної частки у капіталі на критерій мінімальної частки прав голосу;

(c) термін "постійне представництво" означає фіксоване місце ведення діяльності, розташоване у державі-члені, через яке компанія в іншій державі-члені повністю або частково веде свою діяльність.

1. Держава походження не зобов’язана забезпечувати доступ до переваг, передбачених у цій Директиві, у таких випадках:

(a) виплати, які вважаються розподілом прибутків або сплатою капіталу згідно з правом держави походження;

(b) виплати здійснюють на підставі боргових вимог, з якими пов’язане право на участь у розподілі прибутків боржника;

(c) виплати здійснюють на підставі боргових вимог, які надають право кредитору обміняти його право на проценти на право брати участь у розподілі прибутків боржника;

(d) виплати здійснюють на підставі боргових вимог, які не містять положення про погашення основної суми або якщо сплату за ними прострочено більше ніж на 50 років з дати емісії.

2. Якщо з причини особливого характеру відносин між платником та бенефіціарним власником процентів або роялті, або між одним із них та певною іншою особою, сума процентів або роялті перевищує суму, яку було б погоджено між платником та бенефіціарним власником за відсутності таких відносин, положення цієї Директиви застосовуються лише до останньої зі згаданих сум, якщо така існує.

1. Ця Директива не перешкоджає застосуванню національних або договірних положень, спрямованих на запобігання шахрайству та зловживанням.

2. Держави-члени можуть у випадку операцій, у яких ухилення від сплати податків, уникнення сплати податків або зловживання є першочерговим мотивом або одним із першочергових мотивів, скасувати надання переваг, передбачених цією Директивою, або відмовити у застосуванні положень цієї Директиви.

1. Греції, Латвії, Польщі та Португалії дозволено не застосовувати положення статті 1 до дати застосування, зазначеної у статті 17(2) та (3) Директиви Ради 2003/48/ЄС від 03 червня 2003 року про оподаткування доходу від заощаджень у формі виплат процентів (- 1). Протягом перехідного періоду тривалістю вісім років, який розпочинається із зазначеної вище дати, ставка податку на виплату процентів або роялті, що здійснюється асоційованій компанії в іншій державі-члені або розташованому в іншій державі-члені постійному представництву асоційованої компанії держави-члена, не повинна перевищувати 10% протягом перших чотирьох років та 5% протягом останніх чотирьох років.

Литві дозволено не застосовувати положення статті 1 до дати застосування, зазначеної у статті 17(2) та (3) Директиви 2003/48/ЄС. Протягом перехідного періоду тривалістю шість років, який розпочинається із зазначеної вище дати, ставка податку на виплату роялті, що здійснюється асоційованій компанії в іншій державі-члені або розташованому в іншій державі-члені постійному представництву асоційованої компанії держави-члена, не повинна перевищувати 10%. Протягом перших чотирьох років шестирічного перехідного періоду ставка податку на виплату процентів, що здійснюється асоційованій компанії в іншій державі-члені або розташованому в іншій державі-члені постійному представництву, не повинна перевищувати 10%, та протягом останніх двох років ставка податку на такі виплати процентів не повинна перевищувати 5%.

Іспанії та Чеській Республіці винятково для виплати роялті дозволено не застосовувати положення статті 1 до дати застосування, зазначеної у статті 17(2) та (3) Директиви 2003/48/ЄС. Протягом перехідного періоду тривалістю шість років, який розпочинається із зазначеної вище дати, ставка податку на виплату роялті, що здійснюється асоційованій компанії в іншій державі-члені або розташованому в іншій державі-члені постійному представництву асоційованої компанії держави-члена, не повинна перевищувати 10%. Словаччині винятково для виплати роялті дозволено не застосовувати положення статті 1 протягом перехідного періоду тривалістю два роки з 01 травня 2004 року.

Однак ці перехідні правила повинні продовжувати застосовуватися на рівні будь-якої ставки податку, яка є нижчою за ставку, зазначену в першому, другому та третьому підпараграфах, передбачену двосторонніми договорами, укладеними між Чеською Республікою, Грецію, Іспанією, Латвією, Литвою, Польщею, Португалією або Словаччиною та іншими державами-членами. Перед завершенням будь-якого із зазначених у цьому параграфі перехідних періодів Рада може одностайно ухвалити рішення, за пропозицією Комісії, стосовно можливості продовження зазначених перехідних періодів.

2. Якщо компанія держави-члена або розташоване у такій державі-члені постійне представництво компанії держави-члена:

- отримує проценти або роялті від асоційованої компанії Греції, Латвії, Литви, Польщі або Португалії,

- отримує роялті від асоційованої компанії Чеської Республіки, Іспанії або Словаччини,

- отримує проценти або роялті від постійного представництва, розташованого в Греції, Латвії, Литви, Польщі або Португалії, асоційованої компанії держави-члена,

- або

- отримує роялті від постійного представництва, розташованого в Чеській Республіці, Іспанії або Словаччини, асоційованої компанії держави-члена,

перша держава-член повинна дозволити вирахувати суму, що дорівнює податку, сплаченому з такого доходу в Чеській Республіці, Греції, Іспанії, Латвії, Литві, Польщі, Португалії або Словаччині відповідно до параграфа 1, з податку на дохід компанії або постійного представництва, яке отримало такий дохід.

3. Вирахування, зазначене у параграфі 2, не повинне перевищувати нижчого з такого:

(a) податку, що повинен бути сплачений з такого доходу на підставі параграфа 1, у Чеській Республіці, Греції, Іспанії, Латвії, Литві, Польщі, Португалії або Словаччині,

(b) тієї частини податку на дохід компанії або постійного представництва, яка отримала проценти чи роялті, обчисленої до надання можливості застосувати вирахування, що відноситься на такі виплати згідно з національним правом держави-члена, у якій розташовується компанія або постійне представництво.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, щонайпізніше до 01 січня 2004 року. Вони повинні негайно поінформувати про це Комісію.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени повинні передавати Комісії тексти основних положень національного права, які вони ухвалюють у межах сфери застосування цієї Директиви, разом із таблицею, в якій зазначається, яким чином положення цієї Директиви відповідають ухваленим національним положенням.

До 31 грудня 2006 року Комісія повинна відзвітувати перед Радою стосовно застосування цієї Директиви, зокрема у світлі розширення кола компаній та суб’єктів господарювання на додаток до зазначених у статті 3 та в додатку.

Ця Директива не впливає на застосування внутрішніх або договірних положень, які виходять за межі положень цієї Директиви та призначені для усунення чи пом’якшення подвійного оподаткування процентів та роялті.

Ця Директива набуває чинності у день її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.