Всесвітня поштова конвенція

2.6. у випадку відправлень з оголошеною цінністю, стосовно яких заявлено неправдиву цінність, яка перевищує фактичну вартість вмісту;

2.7. якщо відправник не подав жодної рекламації в межах шести місяців від дня, наступного за днем подання відправлення;

2.8. у випадку посилок військовополонених та інтернованих цивільних осіб;

2.9. якщо в діях відправника вбачаються елементи шахрайства для отримання компенсації.

3. Країни-члени та призначені оператори не несуть жодної відповідальності за митні декларації, у якій би формі вони не були складені, та за рішення, прийняті митними службами під час перевірки відправлень, що підлягають митному огляду.

1. Відправник несе відповідальність за тілесні ушкодження, заподіяні поштовим службовцям, і за всі пошкодження, завдані іншим поштовим відправленням, а також поштовому обладнанню в результаті відправлення предметів, які є неприйнятними для пересилання чи не відповідають умовам допуску.

2. У випадку пошкодження інших поштових відправлень відправник несе відповідальність за кожне пошкоджене відправлення в тих самих межах, що й призначені оператори.

3. Відправник несе відповідальність, навіть якщо установа подання прийняла таке відправлення.

4. Однак якщо відправник дотримувався умов допуску, він не несе відповідальності, якщо з боку призначених операторів або перевізників під час обробки відправлення мали місце помилки чи недбалість після його приймання.

1. За умови дотримання права подання позову до призначеного оператора, який несе відповідальність, зобов'язання виплати відшкодування та повернення тарифів і зборів покладається або на призначеного оператора країни подання, або на призначеного оператора країни призначення.

2. Відправник має право відмовитися від своїх прав на відшкодування на користь адресата. І навпаки, адресат має право відмовитися від своїх прав на користь відправника. Відправник чи адресат можуть уповноважити третю особу одержати відшкодування, якщо внутрішнє законодавство це дозволяє.

1. Якщо після виплати відшкодування рекомендоване відправлення, посилка чи відправлення з оголошеною цінністю або частина вмісту, що раніше вважалися втраченими, знайдені, то відправник чи адресат, залежно від ситуації, отримує повідомлення про те, що відправлення може бути йому передано в межах трьох місяців після повернення ним суми виплаченого відшкодування. Водночас у нього запитують про те, кому повинно бути вручено відправлення. У разі відмови чи відсутності відповіді в межах установленого строку такий самий порядок застосовується стосовно адресата чи, залежно від обставин, стосовно відправника з наданням цій особі права дати відповідь у межах того самого періоду часу.

2. Якщо відправник та адресат відмовляються одержати відправлення чи не дають відповіді в межах періоду часу, передбаченого в пункті 1, то воно переходить у власність призначеного оператора чи, де це є доцільним, призначених операторів, які зазнали збитків.

3. У разі подальшого виявлення відправлення з оголошеною цінністю, вартість вмісту якого визнана нижчою від суми виплаченого відшкодування, відправник чи одержувач, залежно від випадку, повинен повернути суму відшкодування за вручення відправлення, незалежно від наслідків, що випливають зі зловмисного оголошення цінності.

1. Призначений оператор не зобов'язаний ні пересилати, ні доставляти адресатам відправлення письмової кореспонденції, відправники яких, проживаючи на території її країни-члена, здають чи доручають здачу відправлень в іншій країні для того, щоб скористатися сприятливішими тарифними умовами в тій країні.

2. Положення пункту 1 застосовуються однаковою мірою як до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих у країні проживання відправника та перевезених після цього через кордон, так і до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих в іншій країні.

3. Призначений оператор країни призначення може вимагати від відправника, а у випадку, коли це неможливо, від призначеного оператора країни подання сплати внутрішніх тарифів. Якщо ні відправник, ні призначений оператор країни подання не згодні сплачувати ці тарифи в строк, установлений призначеним оператором країни призначення, цей призначений оператор може або повернути ці відправлення призначеному оператору країни подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх згідно зі своїм національним законодавством.

4. Призначений оператор не зобов'язаний надсилати чи доставляти одержувачам відправлення письмової кореспонденції, які відправники подали самі або через кого-небудь у великій кількості в країні, іншій, ніж та, у якій вони проживають, якщо сума кінцевих витрат, які необхідно стягнути, виявляється меншою, ніж сума, яку стягували б, якби відправлення були подані в країні проживання відправників. Призначений оператор країни призначення може вимагати від призначеного оператора країни подання відшкодування понесених витрат, яке не може перевищувати найбільшої суми двох таких сум: або 80% внутрішнього тарифу, що застосовується до еквівалентних відправлень, або тарифи, що застосовуються відповідно до статей 28.3 - 28.7 чи 29.7, залежно від випадку. Якщо призначений оператор країни подання відмовляється сплатити необхідну суму в. строк, установлений призначеним оператором країни призначення, то останній може або повернути відправлення призначеному оператору країни подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх відповідно до свого національного законодавства.

1. За винятком передбачених у Регламентах випадків звільнення від оплати, кожний призначений оператор, що одержує від іншого призначеного оператора відправляння письмової кореспонденції, має право стягувати з призначеного оператора відправлення плату за витрати, викликані у зв'язку з одержаною міжнародною поштою.

2. Для застосування положень про сплату кінцевих витрат своїми призначеними операторами, країни й території класифікуються згідно зі списками, складеними із цією метою Конгресом в його резолюції С 18/2008, як зазначено нижче:

2.1. країни й території, що входять до кінцевої системи до 2010 року;

2.2. країни й території, що входять до кінцевої системи з 2010 й 2012 років (нові країни кінцевої системи);

2.3. країни й території, що входять до перехідної системи.

3. Положення цієї Конвенції стосовно сплати кінцевих витрат є перехідними домовленостями, що призведе до прийняття наприкінці перехідного періоду системи оплати з урахуванням специфічних для кожної країни елементів.

4. Доступ до внутрішньої служби. Прямий доступ

4.1. У принципі, кожний призначений оператор застосовує стосовно інших призначених операторів усі тарифи, умови, що пропонуються в його внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для його національних клієнтів. Призначений оператор країни призначення повинен оцінити, чи виконав призначений оператор країни подання умови у сфері прямого доступу.

4.2. Призначені оператори країн кінцевої системи надають іншим призначеним операторам тарифні ставки, умови, що пропонуються в їхній внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для їхніх національних клієнтів.

4.3. На свій розсуд призначені оператори нових країн кінцевої системи мають право не надавати іншим призначеним операторам тарифних ставок, умов, що пропонуються в їхній внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для їхніх національних клієнтів. Однак ці призначені оператори мають право надавати обмеженому числу призначених операторів умови внутрішнього режиму на взаємній основі протягом дворічного пробного періоду. Після закінчення цього періоду вони повинні або припинити, або продовжувати надавати умови внутрішнього режиму всім призначеним операторам. Однак якщо призначені оператори нових країн кінцевої системи звертаються до призначених операторів країн кінцевої системи з. проханням про застосування до них умов внутрішнього режиму, вони повинні надавати всім іншим призначеним операторам тарифи, умови, що пропонуються в їхній внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для їхніх національних клієнтів.

4.4. На свій розсуд призначені оператори країн перехідної системи можуть не пропонувати іншим призначеним операторам користуватися умовами внутрішнього режиму. Однак вони можуть на свій вибір зробити доступними умови внутрішнього режиму для обмеженого числа призначених операторів на взаємній основі протягом дворічного пробного періоду. Після закінчення цього періоду вони повинні вибрати один з варіантів: або припинити надавати доступ до умов свого внутрішнього режиму, або й надалі робити доступними для всіх призначених операторів умови свого внутрішнього режиму.

5. Оплата кінцевих витрат ґрунтується на якості служби в країні призначення. Унаслідок цього Рада поштової експлуатації уповноважена дозволяти додаткові виплати компенсації, зазначеної в статтях 28 і 29 для заохочення участі в системах контролю та заохочення призначених операторів, що дотримуються своїх контрольних показників у сфері якості. У разі недостатнього рівня якості Рада поштової експлуатації може також установлювати штрафи, однак компенсація не може бути нижчою за мінімальну компенсацію відповідно до статей 28 й 29.

6. Будь-який призначений оператор може цілком або частково відмовитися від оплати, передбаченої в пункті 1.

7. Для мішків М застосовується тарифна ставка кінцевих витрат, що становить 0,793 СПЗ за кілограм. Для розрахунку кінцевих витрат мішки М масою менше 5 кг прирівнюються до мішків масою 5 кг.

8. Для рекомендованих відправлень передбачається додаткова оплата в розмірі 0,55 СПЗ за відправлення на 2010 і 2011 роки й 0,6 СПЗ на 2012 і 2013 роки. Для відправлень з оголошеною цінністю передбачається додаткова оплата в розмірі 1,1 СПЗ за відправлення на 2010 і 2011 роки й 1,2 СПЗ на 2012 та 2013 роки. Рада поштової експлуатації має право дозволяти додаткові виплати компенсації за ці та інші додаткові послуги в разі, якщо послуги, що надаються, містять додаткові характеристики, які повинні бути обумовлені в Регламенті письмової кореспонденції.

9. На підставі двосторонньої чи багатосторонньої угоди будь-який призначений оператор може застосовувати для розрахунків по кінцевим витратам інші системи оплати.

10. На необов'язковій основі призначені оператори можуть проводити обмін непріоритетною поштою, надаючи знижку в розмірі 10% пріоритетної тарифної ставки кінцевих витрат.

11. На необов'язковій основі призначені оператори можуть проводити обмін відсортованою за форматом поштою за дисконтованою тарифною ставкою кінцевих витрат.

12. Положення, що застосовуються між призначеними операторами країн кінцевої системи, поширюються на будь-якого призначеного оператора перехідної системи, який заявляє про своє бажання приєднатися до кінцевої системи. Рада поштової експлуатації може визначити в Регламенті письмової кореспонденції перехідні заходи. Положення кінцевої системи можуть поширюватися в повному обсязі на будь-яких нових призначених операторів кінцевої системи, що заявляють про своє бажання в повному обсязі застосовувати всі ці положення без перехідних заходів.

1. Оплата за відправлення письмової кореспонденції, у тому числі пошти у великій кількості, але виключаючи мішки М і відправлення МККВ, установлюється, виходячи із застосування тарифів за відправлення й за кілограм, що відображають витрати на обробку в країні призначення; ці витрати повинні бути пов'язані з внутрішніми тарифами. Розрахунок тарифів здійснюється відповідно до умов, зазначених у Регламенті письмової кореспонденції.

2. Плата за відправлення МККВ здійснюється так, як це описано в Регламенті письмової кореспонденції.

3. Тарифи за відправлення й за кілограм розраховуються на основі відсотка суми тарифу за пріоритетний лист внутрішнього режиму масою 20 г таким способом: 70% для країн, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 року, і 100% для країн, що приєднуються до кінцевої системи з 2010 або 2012 року (нові країни кінцевої системи).

4. Протягом 2009 й 2010 року Рада поштової експлуатації проведе вивчення стосовно витрат на обробку вхідної пошти. Якщо це вивчення покаже процентне значення, інше, ніж 70%, які встановлені в пункті 3, то РПЕ повинна визначити, чи треба змінити відсоток тарифу за пріоритетний лист масою 20 г на 2012 і 2013 роки.

5. З використовуваного для розрахунку тарифу, зазначеного в пункті З, для 2010 й 2011 років віднімається 50% ПДВ чи інших податків, для 2012 й 2013 років це вирахування складає 100%.

6. Тарифи, які застосовуються до потоків між країнами, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 року, не можуть перевищувати:

6.1. на 2010 рік: 0,253 СПЗ за відправлення та 1,980 СПЗ за кілограм;

6.2. на 2011 рік: 0,263 СПЗ за відправлення та 2,059 СПЗ за кілограм;

6.3. на 2012 рік: 0,274 СПЗ. за відправлення та 2,141 СПЗ за кілограм;

6.4. на 2013 рік: 0,285 СПЗ за відправлення та 2,227 СПЗ за кілограм.

7. Тарифи, які застосовуються до потоків між країнами, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 року, не можуть бути нижче тарифних ставок 2009 року до застосування зв'язку з якістю послуги. Ці тарифи також не повинні бути нижче таких:

7.1. на 2010 рік: 0,165 СПЗ за відправлення та 1,669 СПЗ за кілограм;

7.2. на 2011 рік: 0,169 СПЗ за відправлення та 1,709 СПЗ за кілограм;

7.3. на 2012 рік: 0,173 СПЗ за відправлення та 1,750 СПЗ за кілограм;

7.4. на 2013 рік: 0,177 СПЗ за відправлення та 1,792 СПЗ за кілограм.

8. Тарифні ставки, що застосовуються для потоків призначенням у нові країни кінцевої системи, з них або між ними, за винятком пошти у великій кількості, установлюються в розмірі:

8.1. на 2010 рік: ОД 55 СПЗ за відправлення та 1,562 СПЗ за кілограм;

8.2. на 2011 рік: 0,159 СПЗ за відправлення та 1,610 СПЗ за кілограм;

8.3. на 2012 рік: 0,164 СПЗ за відправлення та 1,648 СПЗ за кілограм;

8.4. на 2013 рік: 0,168 СПЗ за відправлення та 1,702 СПЗ за кілограм.

9. Оплата за пошту у великій кількості здійснюється відповідно до застосування тарифних ставок за відправлення й за кілограм, які передбачені в пунктах 3 - 7 статті 28.

10. За рекомендовані відправлення та відправлення з оголошеною цінністю, що не мають ідентифікатора зі штриховим кодом або мають ідентифікатор зі штриховими кодом, що не відповідає технічному стандарту S10 ВПС, стягується додаткова плата в розмірі 0,5 СПЗ за відправлення, якщо не буде досягнуто іншої домовленості на двосторонній основі.

11. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, до цієї статті не застосовуються.

1. Під час підготовки до приєднання до кінцевої системи для призначених операторів країн перехідної системи кінцевих витрат оплата за відправлення письмової кореспонденції, у тому числі пошти у великій кількості, але виключаючи мішки М і відправлення МККВ, установлюється на підставі щорічних збільшень у розмірі 2,8% за тарифними ставками 2009 року, скоригованими відповідно до всесвітньої середньої кількості відправлень за кілограм, що становить 14,64.

2. Плата за відправлення МККВ так, як це описано в Регламенті письмової кореспонденції.

3. Тарифні ставки, що застосовуються до потоків призначенням у країни перехідної системи, з них та між ними, є такими:

3.1. на 2010 рік: ОД55 СПЗ за відправлення та 1,562 СПЗ за кілограм;

3.2. на 2011 рік: 0,159 СПЗ за відправлення та 1,610 СПЗ за кілограм;

3.3. на 2012 рік: 0,164 СПЗ за відправлення та 1,648 СПЗ за кілограм;

3.4. на 2013 рік: ОД68 СПЗ за відправлення та 1,702 СПЗ за кілограм.

4. Для потоків, менше 100 тонн на рік, компоненти за кілограм і за відправлення повинні бути перетворені в загальну ставку за кілограм на основі всесвітньої середньої кількості відправлень за кілограм, що становить 14,64. Застосовуються такі тарифні ставки:

4.1. на 2010 рік: 3,831 СПЗ за кілограм;

4.2. на 2011 рік: 3,938 СПЗ за кілограм;

4.3. на 2012 рік: 4,049 СПЗ за кілограм;

4.4. на 2013 рік: 4,162 СПЗ за кілограм.

5. Для поштових потоків понад 100 тонн на рік зазначені тарифні ставки застосовуються в тому випадку, якщо ні призначений оператор країни подання, ні призначений оператор країни призначення не звернуться з проханням про застосування механізму перегляду для зміни тарифної ставки на основі фактичної кількості відправлень за кілограм, а не на основі всесвітнього середнього значення. Вибірка для застосування механізму перегляду застосовується відповідно до умов, передбачених у Регламенті письмової кореспонденції.

6. Перегляд на зниження загального тарифу, зазначеного в пункті 4, не може застосовуватися країною кінцевої системи стосовно країни перехідної системи, якщо тільки остання не вимагає перегляду в протилежному напрямі.

7. Відшкодування призначеним операторам країн кінцевої системи за пошту у великій кількості, установлюється шляхом застосування тарифів за відправлення й за кілограм, передбачених у статті 28. За отриману пошту у великій кількості призначені оператори перехідної системи можуть вимагати оплати відповідно до пункту 3.

8. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, до цієї статті не застосовуються.

1. За винятком мішків М, відправлень МККВ та відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються всіма країнами й територіями країнам, уключеним Конгресом до країн групи 5 стосовно кінцевих витрат і Фонду якості служби, підлягають збільшенню на 20% тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення Фонду якості служби (далі - ФЯС) для поліпшення якості служби в країнах групи 5. Жодні такі платежі не здійснюються між країнами, уключеними до групи 5.

2. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи 1, країнам, уключеним Конгресом до групи 4, підлягають збільшенню на 10% тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах, уключених до групи 4.

3. З 1 січня 2012 року кінцеві витрати, за винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень у великій кількості, оплачувані країнами та територіями, уключеними Конгресом до групи 2, країнам, уключеним Конгресом до групи 4, підлягають збільшенню на 10% тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах, уключених до групи 4.

4. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень, у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи країн 1, які знаходилися в кінцевій системі до 2010 року, країнам, уключеним Конгресом до групи 3, підлягають збільшенню на 8% тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 3.

5. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень, у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи країн 1, які приєднаються до кінцевої системи у 2010 році, країнам, уключеним Конгресом до групи 3, підлягають збільшенню на 4% тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 3.

6. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень у великій кількості, з 1 січня 2012 року кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи 2, країнам, уключеним Конгресом до групи 3, підлягають збільшенню на 4% тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 3.

7. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень, у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи 1, країнам, уключеним Конгресом до групи країн 2, які до 2010 року користувалися збільшенням в розмірі 8%, у 2010 й 2011 роках підлягають збільшенню на 4% тарифів, зазначених у статті 29, а у 2012 й 2013 роках - збільшенню на 2% тарифів, зазначених у статті 28.8, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 2.

8. За винятком мішків М, відправлень МККВ і поштових відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи 1, країнам, уключеним Конгресом до групи країн 2, які до 2010 року користувалися збільшенням у розмірі 1%, підлягають у 2010 й 2011 роках збільшенню на 1% тарифів, установлених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 2.

9. Сукупна сума кінцевих витрат, яка виплачується у ФЯС для поліпшення якості послуг у країнах, що входять до груп 2, 3, 4 та 5, обмежується мінімумом 12 565 СПЗ за рік для кожної країни-одержувача. Додаткові грошові суми, необхідні для досягнення цієї мінімальної суми, виставляються в рахунках країнам, які входили до кінцевої системи до 2010 року, пропорційно обмінюваним обсягам.

10. Регіональні проекти повинні, зокрема, сприяти реалізації програм ВПС стосовно підвищення якості служби та впровадженню систем аналітичного обліку в країнах, що розвиваються. Не пізніше 2010 року Рада поштової експлуатації затвердить відповідні процедури стосовно фінансування цих проектів.

1. За пересилання закритої кореспонденції та відправлень, що пересилаються відкритим транзитом, якими обмінюються два призначених оператора чи дві установи однієї й тієї самої країни-члена за допомогою служб одного чи декількох призначених операторів (послуги третьої сторони), необхідно сплачувати транзитні витрати. Вони є компенсацією за послуги сухопутного, морського та повітряного транзиту. Цей принцип також застосовується до засланих відправлень або до помилково надісланої кореспонденції.

1. Основний тариф, який застосовується у розрахунках між призначеними операторами за авіаційні перевезення, затверджується Радою поштової експлуатації. Він розраховується Міжнародним бюро згідно із формулою, наведеною в Регламенті письмової кореспонденції.

2. Розрахунок витрат на авіаційні перевезення закритої кореспонденції, пріоритетних відправлень, авіаційних відправлень та авіаційних посилок, що надсилаються відкритим транзитом, засланих відправлень і помилково надісланої кореспонденції, а також відповідні методи обліку описуються в Регламентах письмової кореспонденції та поштових посилок.

3. Витрати на перевезення на всій відстані повітряного шляху покриваються:

3.1. за рахунок призначеного оператора країни подання, якщо йдеться про закриту кореспонденцію, у тому числі коли ця кореспонденція проходить транзитом через одного чи більше проміжних призначених операторів;

3.2. у випадку пріоритетних та авіаційних відправлень, які пересилаються відкритим транзитом, у тому числі засланих відправлень, призначеним оператором, що передає ці відправлення іншому призначеному оператору.

4. Такі самі правила застосовуються до відправлень, звільнених від зборів за сухопутний та морський транзит, якщо вони надсилаються повітряним шляхом.

5. Кожний призначений оператор країни призначення, що забезпечує повітряне перевезення міжнародної пошти всередині своєї країни, має право на відшкодування додаткових витрат, пов'язаних із цим перевезенням, якщо тільки середньозважена відстань пройдених ділянок перевищує 300 км. Рада поштової експлуатації може замінити середньозважену відстань іншим прийнятним критерієм. Якщо немає домовленості, що передбачає безоплатне перевезення, витрати повинні бути єдиними для всієї пріоритетної й авіаційної кореспонденції, що надходить із-за кордону, незалежно від того, чи досилається ця пошта повітряним шляхом, чи ні.

6. Однак у випадках, коли кінцеві витрати, що стягується призначеним оператором країни призначення, ґрунтуються безпосередньо на витратах або внутрішніх тарифах, жодного додаткового відшкодування витрат за внутрішнє повітряне перевезення не здійснюється.

7. Призначений оператор країни призначення виключає для цілей розрахунку середньозваженої відстані масу всієї кореспонденції, для якої розрахунок кінцевих витрат безпосередньо ґрунтувався на витратах або внутрішніх тарифах призначеного оператора країни призначення.

1. За посилки, якими обмінюються два призначені оператори, стягуються вхідні сухопутні тарифи, розраховані шляхом комбінації основного тарифу за посилку й основного тарифу за кілограм, що встановлені в Регламенті.

1.1. З огляду на наведені вище основні тарифи, призначені оператори можуть, крім того, отримати право вимагати додаткові тарифи за посилку й за кілограм відповідно до положень, установлених у Регламенті.

1.2. Тарифи, зазначені в пункті 1 та 1.1, сплачуються призначеним операторам країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу.

1.3. Вхідні сухопутні тарифи повинні бути єдиними для всієї території кожної країни.

2. За посилки, якими обмінюються два призначені оператори чи дві установи однієї й тієї самої країни за допомогою наземних служб одного чи більше інших призначених операторів, на користь призначених операторів, служби яких беруть участь у наземному перевезенні, належать транзитні сухопутні тарифи, установлені в Регламенті відповідно до ступеня відстані.

2.1. Стосовно посилок, що пересилаються відкритим транзитом, проміжним призначеним операторам дозволяється стягувати фіксований тариф за відправлення, установлений у Регламенті.

2.2. Транзитні сухопутні тарифи оплачуються призначеним операторам країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу.

3. Будь-якому призначеному оператору, служби яких беруть участь у морському перевезенні посилок, дозволено стягувати морські тарифи. Ці тарифи оплачуються призначеним оператором країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу.

3.1. За кожне використовуване морське перевезення морський тариф установлюється в Регламенті поштових посилок відповідно до ступеня відстані, що застосовується.

3.2. Призначені оператори мають право підвищувати, максимально на 50%, морський тариф, розрахований відповідно до пункту 3.1. З іншого боку, вони можуть знижувати його на свій розсуд.

1. Рада поштової експлуатації вповноважена встановлювати наведені нижче тарифи та збори, які повинні сплачуватися призначеними операторами відповідно до умов, викладених у Регламентах:

1.1. транзитні збори за обробку та перевезення письмової кореспонденції принаймні однією проміжною країною;

1.2. основні тарифи й витрати на авіаційні перевезення, що застосовуються до авіапошти;

1.3. вхідні сухопутні тарифи за обробку вхідних посилок;

1.4. транзитні сухопутні тарифи за обробку та перевезення посилок проміжною країною;

1.5. морські тарифи за морське перевезення посилок.

2. Будь-який перегляд, зроблений відповідно до методології, яка гарантує виплату справедливої компенсації призначеним операторам, що забезпечують послуги, повинен ґрунтуватися на надійних та показових фінансово-економічних даних. Рішення про можливу зміну набирає чинності від дати, визначеної Радою поштової експлуатації.

1. Для набрання чинності пропозиції, які подані Конгресу й стосуються цієї Конвенції, повинні бути схвалені більшістю присутніх і голосуючих країн-членів, які мають право голосу. Принаймні половина країн-членів, представлених на Конгресі й тих, які мають право голосу, повинні бути присутніми під час голосування.

2. Для набрання чинності пропозиції, які стосуються Регламенту письмової кореспонденції та Регламенту поштових посилок, повинні бути схвалені більшістю членів Ради поштової експлуатації, які мають право голосу.

3. Для набрання чинності пропозиції, які внесені між Конгресами та які стосуються цієї Конвенції та її Заключного протоколу, повинні набрати:

3.1. дві третини голосів, принаймні половина країн - членів Союзу, які мають право голосу, узяли участь у голосуванні, якщо йдеться про поправки;

3.2. більшість голосів, якщо йдеться про тлумачення положень.

4. Незважаючи на положення, передбачені в пункті 3.1, будь-яка країна-член, національне законодавство якої ще не є сумісним із запропонованою поправкою, у межах дев'яноста днів з дати повідомлення про цю поправку може подати Генеральному директору Міжнародного бюро письмову заяву, у якій йдеться про те, що вона не може прийняти поправку.

1. Будь-яке застереження, несумісне з метою й завданнями Союзу, не дозволяється.

2. Як правило, будь-яка країна-член, погляди якої не поділяють інші країни-члени, повинна докласти всіх можливих зусиль і приєднатися до думки більшості. Застереження необхідно робити в разі абсолютної необхідності й з поданням відповідних причин.

3. Застереження до будь-якої статті цієї Конвенції повинні подаватися Конгресу у вигляді пропозиції в письмовій формі однією з робочих мов Міжнародного бюро та згідно з відповідними положеннями Внутрішнього регламенту Конгресів.

4. Для набрання чинності пропозиції стосовно застережень повинні бути затверджені більшістю голосів, необхідною для внесення поправок до статті, якої стосується застереження.

5. У принципі, застереження застосовуються на взаємній основі між країною-членом, що робить застереження, та іншими країнами-членами.

6. Застереження до цієї Конвенції повинні бути внесені до її Заключного протоколу на підставі пропозицій, затверджених Конгресом.

1. Ця Конвенція набирає чинності 1 січня 2010 року й залишається чинною до набрання чинності Актами наступного Конгресу.

На підтвердження чого повноважні представники Урядів країн-членів підписали цю Конвенцію в одному примірнику, який передається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія цього примірника передається кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.