Щодо одержання допомоги по безробіттю та умов щодо її отримання

Конституцiйне право громадян на соцiальний захист пiд час безробiття гарантується загальнообов’язковим державним соцiальним страхуванням, що забезпечується реалiзацiєю Закону України "Про загальнообов’язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття" (далi — Закон).

Цим Законом пiдтверджується право безробiтних на одержання допомоги по безробiттю та встановлюються вiдповiднi умови щодо її отримання.

Зокрема, статтi 22 i 23 Закону та Порядок надання допомоги по безробiттю, у тому числi одноразової її виплати для органiзацiї безробiтними пiдприємницької дiяльностi, що затверджений наказом Мiнпрацi України вiд 20.11.2000 р. № 307, зареєстрований у Мiн’юстi України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136, визначають умови отримання допомоги по безробiттю, її тривалiсть i розмiр.

Частиною другою статтi 22 Закону визначено, що застрахованi особи, визнанi в установленому порядку безробiтними, якi протягом 12 мiсяцiв, що передували реєстрацiї особи як безробiтної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соцiального страхування мають страховий стаж менше шести мiсяцiв або звiльненi з останнього мiсця роботи з пiдстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 i 8 статтi 40, статтями 41 i 45 Кодексу законiв про працю України, особи, зазначенi участинi другiй статтi 6 цього Закону, мають право на допомогу по безробiттю у мiнiмальному розмiрi.

Крiм того, цiєю статтею визначено, що допомога по безробiттю виплачується з 8 дня пiсля реєстрацiї застрахованої особи в установленому порядку в державнiй службi зайнятостi. А для осiб, якi були звiльненi з останнього мiсця роботи за власним бажанням без поважних причин та отримали статус безробiтного, така виплата починається з 91-го календарного дня.

Загальна тривалiсть виплати допомоги по безробiттю не може перевищувати 360 календарних днiв протягом двох рокiв, а для осiб передпенсiйного вiку (за 2 роки до настання права на пенсiю) тривалiсть виплати допомоги по безробiттю не може перевищувати 720 календарних днiв.

У разi чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробiтною у межах двох рокiв, протягом яких виплачується допомога по безробiттю, тривалiсть її виплати враховується сумарно.

Частиною першою статтi 23 Закону передбачено, що застрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробiтними, страховий стаж яких протягом 12 мiсяцiв, що передували реєстрацiї особи як безробiтної, становить не менше нiж шiсть мiсяцiв за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соцiального страхування, розмiр допомоги по безробiттю визначається у вiдсотках до їх середньої заробiтної плати (доходу), визначеної вiдповiдно до Порядку обчислення середньої заробiтної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соцiальним страхуванням, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26.09.2001 р. № 1266, залежно вiд страхового стажу: до 2 рокiв — 50 вiдсоткiв; вiд 2 до 6 рокiв — 55 вiдсоткiв; вiд 6 до 10 рокiв — 60 вiдсоткiв; понад 10 рокiв — 70 вiдсоткiв.

Залежно вiд тривалостi безробiття допомога по безробiттю зменшується i виплачується у вiдсотках до визначеного розмiру: першi 90 календарних днiв — 100 вiдсоткiв; протягом наступних 90 календарних днiв — 80 вiдсоткiв; надалi — 70 вiдсоткiв.

Частиною п’ятою статтi 31 Закону визначенi умови скорочення тривалостi виплати допомоги по безробiттю на строк до 90 календарних днiв, зокрема, у разi звiльнення з останнього мiсця роботи за власним бажанням без поважних причин або за згодою сторiн (на 90 календарних днiв).

Вiдповiдно до вищезазначеного, особам, якi звiльненi з останнього мiсця роботи за згодою сторiн, законодавчо передбачено скорочення тривалостi виплати допомоги по безробiттю на 90 календарних днiв, що означає, що загальна тривалiсть може становити 270 календарних днiв протягом двох рокiв i 630 календарних днiв для осiб передпенсiйного вiку, i така виплата розпочнеться з 8 дня пiсля реєстрацiї в установленому порядку в державнiй службi зайнятостi.