Заява N 25136/03, яку подала Валентина Олександрівна Бергер проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи 2 травня 2007 року палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

та пані С.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищевказану заяву, подану 8 липня 2003 року,

беручи до уваги рішення про застосування пункту 3 статті 29 Конвенції та розгляд питання щодо прийнятності та суті справи разом,

беручи до уваги формальні декларації про досягнення дружнього врегулювання у справі,

після обговорення вирішив таке:

Заявниця, пані Валентина Олександрівна Бергер, громадянка України, народилась у 1937 році і проживає в м. Херсоні, Україна.

Обставини справи

Факти справи, що подані заявницею, можуть бути підсумовані таким чином.

1 травня 2001 року комісія з трудових спорів Державного центрального конструкторського бюро "Ізумруд" (далі - Бюро) зобов'язало Бюро, колишнього работодавця заявниці, сплатити їй 1205,23 грн (1) заборгованості із заробітної плати. Листом від 26 липня 2006 року заявниця проінформувала Суд про те, що рішення було виконане двома виплатами, від 25 червня 2002 року та 25 серпня 2004 року. Тривалість виконавчого провадження становить більше трьох років та п'яти місяців.

(1) Близько 240,51 євро.

У липні 2002 року заявниця порушила справу у Комсомольському районному суді м. Херсон, вимагаючи стягнути заборгованість із заробітної плати з Бюро. 5 грудня 2002 року суд присудив заявниці 36,89 грн (2) заборгованості із заробітної плати. 27 лютого 2003 року Апеляційний суд Херсонської області залишив у силі це рішення.

(2) Близько 7,16 євро.

Листом від 26 липня 2006 року заявниця поінформувала Суд, що рішення від 5 грудня 2002 року було виконане 7 жовтня 2005 року, тривалість виконання становить більше двох років і семи місяців.

Заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість виконання рішення комісії з трудових спорів та рішення, винесеного на її користь.

16 лютого 2007 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану заявницею:

"Я, Валентина Олександрівна Бергер, зазначаю, що Уряд України готовий сплатити мені ex gratia суму у розмірі 1300 євро (одна тисяча триста євро) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.

Ця сума буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи".

23 лютого 2007 року Суд отримав зазначену нижче декларацію від Уряду:

"Я, Юрій Зайцев, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити Бергер Валентині Олександрівні ex gratia суму у розмірі 1300 євро (одна тисяча триста євро) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.

Ця сума буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд впевнений, що дружнє врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (in fine пункт 1 статті 37 Конвенції). Відповідно пункт 3 статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи і справа має бути викреслена із реєстру справ.

Постановляє вилучити заяву з реєстру справ.