Щодо ліцензування зберігання пального

Державна податкова служба України Податкова консультація від 08.01.2020 №35/6/99-00-04-01-01-15/ІПК
Последняя редакция от 08.01.2020. Прийняття
Реквизиты

Издатель: Державна податкова служба України

Тип Податкова консультація

Дата 08.01.2020

Номер 35/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Статус Действует

Документ подготовлен в системе iplex
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
08.01.2020 N 35/6/99-00-04-01-01-15/ІПК
Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), розглянула запит Товариства на надання індивідуальної податкової консультації щодо ліцензування зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.
Товариство повідомило, що має основний вид діяльності вирощування сільськогосподарських культур, в процесі ведення господарської діяльності використовує орендовану сільськогосподарську техніку, заправка якої відбувається наступним чином: дизельне паливо та бензин перевозяться з АЗС постачальника каністрами і заправляється під час проведення робіт.
Товариство цікавить відповідь на запитання:
1. Чи зобов'язане Товариство отримувати ліцензію на право зберігання пального?
2. У випадку, якщо отримання ліцензії на зберігання пального для нашого Товариства є обов'язковим, просимо надати перелік документів необхідний у нашому випадку.
Щодо питання N 1 та N 2
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, визначено Законом України від 19.12.1995 р. N 481-ВР " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481)
Відповідно до ст. 1 Закону N 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону N 481. Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.
Відповідно до ст. 15 Закону N 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним на які отримані відповідні ліцензії.
Враховуючи викладене вище, Законом N 481 встановлено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом N 481 не передбачено.
Тобто, у разі здійснення суб'єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуванні, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків передбачених Законом N 481 коли така ліцензія не отримується.
Частиною третьою ст. 5 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
08.01.2020 N 35/6/99-00-04-01-01-15/ІПК
Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), розглянула запит Товариства на надання індивідуальної податкової консультації щодо ліцензування зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.
Товариство повідомило, що має основний вид діяльності вирощування сільськогосподарських культур, в процесі ведення господарської діяльності використовує орендовану сільськогосподарську техніку, заправка якої відбувається наступним чином: дизельне паливо та бензин перевозяться з АЗС постачальника каністрами і заправляється під час проведення робіт.
Товариство цікавить відповідь на запитання:
1. Чи зобов'язане Товариство отримувати ліцензію на право зберігання пального?
2. У випадку, якщо отримання ліцензії на зберігання пального для нашого Товариства є обов'язковим, просимо надати перелік документів необхідний у нашому випадку.
Щодо питання N 1 та N 2
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, визначено Законом України від 19.12.1995 р. N 481-ВР " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481)
Відповідно до ст. 1 Закону N 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

30 днiв передплати безкоштовно!