Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг

Верховна Рада України Закон від 12.07.2001 №2664-III
Реквизиты

Издатель: Верховна Рада України

Тип Закон

Дата 12.07.2001

Номер 2664-III

Статус Действует

Редакции
14.07.2021 внесення змін (закон від 19.03.2021 N 1349-IX /1349-20/) 01.07.2021 внесення змін (закон від 19.06.2020 N 738-IX /738-20/) 04.10.2020 внесення змін (закон від 17.09.2020 N 909-IX /909-20/) 03.07.2020 внесення змін (закон від 17.06.2020 N 720-IX /720-20/) 01.07.2020 внесення змін (закон від 12.09.2019 N 79-IX /79-20/) 28.04.2020 внесення змін (закон від 06.12.2019 N 361-IX /361-20/) 19.01.2020 внесення змін (закон від 20.09.2019 N 122-IX /122-20/) 25.09.2019 внесення змін (закон від 19.09.2019 N 112-IX /112-20/) 07.02.2019 внесення змін (закон від 21.06.2018 N 2473-VIII /2473-19/) 01.10.2018 внесення змін (закон від 21.12.2017 N 2258-VIII /2258-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 20.12.2016 N 1792-VIII /1792-19/) 19.11.2016 внесення змін (закон від 15.11.2016 N 1736-VIII /1736-19/) 06.11.2016 внесення змін (закон від 06.10.2016 N 1664-VIII /1664-19/) 19.10.2016 внесення змін (закон від 14.06.2016 N 1414-VIII /1414-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 15.01.2015 N 123-VIII /123-19/) 28.06.2015 внесення змін (закон від 02.03.2015 N 222-VIII /222-19/) 06.02.2015 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1702-VII /1702-18/) 01.02.2015 внесення змін (закон від 15.01.2015 N 123-VIII /123-19/) 20.07.2014 внесення змін (закон від 05.06.2014 N 1323-VII /1323-18/) 19.04.2014 внесення змін (закон від 27.03.2014 N 1170-VII /1170-18/) 02.03.2014 внесення змін (закон від 23.02.2014 N 763-VII /763-18/) 08.02.2014 внесення змін (закон від 10.10.2013 N 643-VII /643-18/) 23.10.2013 внесення змін (закон від 19.09.2013 N 588-VII /588-18/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5410-VI /5410-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 06.09.2012 N 5212-VI /5212-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 04.07.2012 N 5042-VI /5042-17/) 19.11.2012 внесення змін (закон від 13.04.2012 N 4652-VI /4652-17/) 04.11.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5316-VI /5316-17/) 18.10.2012 внесення змін (закон від 18.09.2012 N 5284-VI /5284-17/) 08.01.2012 внесення змін (закон від 02.06.2011 N 3462-VI /3462-17/) 18.12.2011 внесення змін (закон від 19.05.2011 N 3394-VI /3394-17/) 01.10.2011 внесення змін (закон від 08.07.2011 N 3668-VI /3668-17/) 07.08.2011 внесення змін (закон від 07.07.2011 N 3610-VI /3610-17/) 16.06.2011 внесення змін (закон від 15.02.2011 N 3024-VI /3024-17/) 07.05.2011 внесення змін (закон від 07.04.2011 N 3205-VI /3205-17/) 02.05.2011 внесення змін (закон від 23.09.2010 N 2555-VI /2555-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 02.12.2010 N 2756-VI /2756-17/) 13.10.2010 внесення змін (закон від 07.10.2010 N 2592-VI /2592-17/) 12.10.2010 внесення змін (закон від 09.09.2010 N 2510-VI /2510-17/) 12.10.2010 внесення змін (закон від 07.09.2010 N 2499-VI /2499-17/) 20.08.2010 внесення змін (закон від 18.05.2010 N 2258-VI /2258-17/) 27.07.2010 внесення змін (закон від 01.07.2010 N 2388-VI /2388-17/) 10.02.2010 внесення змін (закон від 21.01.2010 N 1822-VI /1822-17/) 03.12.2008 тлумачення (решение від 03.12.2008 N 27-рп/2008 /v027p710-08/) 02.10.2008 визнання неконституційними окремих положень (решение від 02.10.2008 N 19-рп/2008 /v019p710-08/) 14.01.2006 внесення змін (закон від 15.12.2005 N 3201-IV /3201-15/) 11.06.2003 внесення змін (закон від 06.02.2003 N 485-IV /485-15/) 12.07.2001 прийняття
Документ подготовлен в системе iplex
( Статтю 9 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 )
9. У разі коли особа набуває істотної участі у фінансовій установі або збільшує свою істотну участь до рівня, визначеного частиною п'ятою цієї статті, без отримання письмового погодження органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, зазначена особа не має права прямо чи опосередковано (у тому числі шляхом передачі свого права голосу третім особам), повністю чи частково користуватися правом голосу придбаних акцій (часток) та брати будь-яким чином участь в управлінні фінансовою установою.
( Абзац перший частини дев’ятої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 738-IX від 19.06.2020 )
Особа, яка набула істотної участі у фінансовій установі або збільшила свою істотну участь до рівня, визначеного частиною п’ятою цієї статті, без отримання письмового погодження органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, несе установлену законом відповідальність. Особа, яка набула участь у фінансовій установі або збільшила її з порушенням вимог цього Закону, не має права користуватися правом голосу за акціями (частками), які вона набула з порушенням вимог.
( Частину дев’яту статті 9 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 738-IX від 19.06.2020 )( Статтю 9 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 )( Частину десяту статті 9 виключено на підставі Закону N 738-IX від 19.06.2020 )( Статтю 9 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 )
11. Рішення загальних зборів учасників, прийняті з порушенням вимог, визначених частиною дев’ятою цієї статті, не мають юридичної сили.
( Статтю 9 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011, із змінами, внесеними згідно із Законом N 738-IX від 19.06.2020 )
12. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, мають право надсилати запити до державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та фізичних осіб з метою отримання від них інформації, необхідної для підтвердження джерел походження коштів, що використовуються для формування статутного (складеного) капіталу фінансової установи або набуття чи збільшення істотної участі в ній, фінансового стану та ділової репутації власників істотної участі (осіб, які претендують на істотну участь) у фінансовій установі. Зазначена інформація подається органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, протягом 10 робочих днів після надходження його запиту.
( Статтю 9 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 )
13. Набуття істотної участі нерезидентами у фінансовій установі або збільшення її таким чином, що нерезидент буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного (складеного) капіталу такої фінансової установи, здійснюється відповідно до вимог, встановлених цією статтею.
( Статтю 9 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом № 5042-VI від 04.07.2012 )
14. Положення частин п’ятої - тринадцятої цієї статті застосовуються до окремих фінансових установ з урахуванням вимог законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.
( Статтю 9 доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом N 738-IX від 19.06.2020 )( Текст статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 )
Стаття 10. Прийняття рішень при конфлікті інтересів
1. Керівник або службовець фінансової установи не можуть брати участь у підготовці та прийнятті рішення щодо прийняття фінансовою установою будь-якого зобов'язання на їх користь.
2. Керівник, службовець або призначений експерт фінансової установи не можуть брати участь у підготовці та прийнятті рішення на користь установи або підприємства, в якому вони, їх близькі родичі або підприємство, яким вони володіють, мають діловий інтерес.
3. Особа, яка є членом органу управління або службовцем фінансової установи, може укладати договори з цією фінансовою установою щодо надання такій особі відповідних фінансових послуг на умовах, що не відрізняються від звичайних.
4. Особа, яка є членом органу управління фінансової установи, не може укладати договори щодо надання цій фінансовій установі професійних послуг (робіт), якщо загальні збори власників не нададуть попередньої згоди на укладення такого договору.
Стаття 11. Достовірність реклами та іншої інформації
1. Поширення у будь-якій формі та у будь-який спосіб фінансовими установами (іншими особами від імені та/або за дорученням фінансових установ) недобросовісної реклами про їх діяльність у сфері фінансових послуг, фінансові послуги, які ними надаються, умови отримання таких послуг забороняється.
2. Недобросовісною рекламою у сфері фінансових послуг вважається:
1) реклама фінансових послуг без набуття особою, що їх надає, статусу фінансової установи чи без одержання нею відповідного дозволу або ліцензії, якщо законом для провадження діяльності з надання таких послуг передбачено набуття статусу фінансової установи чи одержання відповідного дозволу або ліцензії;
2) реклама фінансових послуг, надання яких на території України заборонено законом;
3) реклама фінансових послуг, у якій інформація про умови надання фінансових послуг відсутня або:
зазначається шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків менший за розмір шрифту, яким зазначена назва фінансової послуги, що рекламується;
оголошується більш як на 25 відсотків швидше за оголошення назви фінансової послуги, що рекламується;
зазначається шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків менший за розмір шрифту, яким зазначене найменування фінансової установи, яка надає фінансову послугу (у разі відсутності в рекламі назви фінансової послуги);
зазначається шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків менший за розмір шрифту, яким зазначений знак для товарів і послуг (торговельна марка), що використовується фінансовою установою, яка надає фінансову послугу (у разі відсутності в рекламі назви фінансової послуги та найменування фінансової установи);
зазначається у спосіб, який ускладнює її візуальне сприйняття;
4) інша реклама у сфері фінансових послуг (у тому числі реклама фінансової послуги), яка вважається недобросовісною рекламою відповідно до Закону України "Про рекламу".
Перелік ознак, які можуть свідчити, що спосіб викладення інформації про умови надання фінансових послуг ускладнює її візуальне сприйняття, визначається органом, який здійснює державне регулювання відповідного ринку фінансових послуг.
( Стаття 11 в редакції Закону № 122-IX від 20.09.2019 )
Стаття 12. Право клієнта на інформацію
1. Фінансова установа зобов’язана розкривати клієнтам визначену законодавством інформацію про умови та порядок її діяльності, що розміщується у місці надання послуг клієнтам та/або на власному веб-сайті фінансової установи. Така інформація повинна, зокрема, включати:
1) перелік послуг, що надаються фінансовою установою, порядок та умови їх надання;
2) вартість, ціну/тарифи, розмір плати (проценти) щодо фінансових послуг залежно від виду фінансової послуги;
3) інформацію про механізми захисту прав споживачів фінансових послуг.
На вимогу клієнта фінансова установа зобов’язана в порядку, визначеному законодавством, надати таку інформацію:
1) відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічний стан, які підлягають обов’язковому оприлюдненню;
2) перелік керівників фінансової установи та її відокремлених підрозділів;
3) кількість акцій фінансової установи та розмір часток, які знаходяться у власності членів її виконавчого органу, а також перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи або належна їм кількість акцій фінансової установи перевищують 5 відсотків;
4) іншу інформацію, право на отримання якої визначено законом.
( Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1170-VII від 27.03.2014; в редакції Закону № 122-IX від 20.09.2019 )
2. Перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб’єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов’язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про:
1) особу, яка надає фінансові послуги:
а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг;
б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності);
в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги;
г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків;
ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги;
д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги;
2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат;
3) договір про надання фінансових послуг:
а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг;
б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору;
в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується);
г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій;
ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору;
д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги;
4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг:
а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг;
б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.
( Статтю 12 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011; в редакції Закону № 122-IX від 20.09.2019 )
3. Інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
( Статтю 12 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 )
4. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.
( Статтю 12 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 )
5. Забороняється покладати на споживача фінансових послуг сплату будь-яких платежів, відшкодувань, штрафних санкцій за реалізацію ним права на відмову від договору, предметом якого є надання йому фінансової послуги, чи за дострокове розірвання (ініціювання дострокового розірвання) споживачем фінансових послуг такого договору, а також забороняється стягувати такі платежі, відшкодування, штрафні санкції.
Забороняється покладати на споживача фінансових послуг сплату будь-яких платежів, відшкодувань, штрафних санкцій за дострокове виконання ним умов договору, предметом якого є надання йому фінансової послуги, а також забороняється стягувати такі платежі, відшкодування та штрафні санкції.
( Статтю 12 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )
6. Орган, який здійснює державне регулювання відповідного ринку фінансових послуг, має право визначити мінімальний обсяг інформації, яка повинна надаватися клієнту щодо кожного виду фінансових послуг, якщо такий мінімальний обсяг інформації не встановлений законом.
( Статтю 12 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )
Стаття 12-1. Розкриття інформації
1. Фінансові установи повинні розкривати:
1) фінансову та консолідовану фінансову звітність, яка складається та подається відповідно до законодавства;
2) звіт про корпоративне управління (для фінансових установ, утворених у формі акціонерних товариств), що складається відповідно до вимог цього Закону, законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг та прийнятих згідно з такими законами нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, і подається:
акціонерам фінансової установи;
органам, які відповідно до закону здійснюють нагляд за діяльністю відповідної фінансової установи, разом з річною звітністю;
3) звітні дані (інші, ніж фінансова та консолідована фінансова звітність), що складаються та подаються відповідно до вимог законів з питань регулювання ринків фінансових послуг та прийнятих згідно з такими законами нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг;
4) інформацію, що надається клієнтам відповідно до статті 12 цього Закону.
2. Фінансові установи, утворені у формі акціонерних товариств, додатково розкривають інформацію як емітенти відповідно до вимог законодавства про цінні папери.
3. Фінансові установи повинні під час розкриття інформації дотримуватися вимог законодавства про мови.
4. Фінансові установи повинні також розкривати шляхом розміщення на безоплатній основі в загальнодоступній інформаційній базі даних про фінансові установи та на власних веб-сайтах (веб-сторінках) в обсязі та порядку, встановлених відповідним органом, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, таку інформацію:
( Абзац перший частини четвертої статті 12-1 в редакції Закону N 1349-IX від 19.03.2021 )
1) повне найменування, ідентифікаційний код та місцезнаходження фінансової установи;
2) перелік фінансових послуг, що надаються фінансовою установою;
3) відомості про власників істотної участі (у тому числі осіб, які здійснюють контроль за фінансовою установою);
4) відомості про склад наглядової ради та виконавчого органу фінансової установи;
5) відомості про відокремлені підрозділи фінансової установи;
6) відомості про ліцензії та дозволи, видані фінансовій установі;
7) річну фінансову та консолідовану фінансову звітність;
8) відомості про порушення провадження у справі про банкрутство, застосування процедури санації фінансової установи;
9) рішення про ліквідацію фінансової установи;
10) іншу інформацію про фінансову установу, що підлягає оприлюдненню відповідно до закону.
( Статтю 12-1 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 123-VIII від 15.01.2015 )
5. Фінансові установи забезпечують доступність інформації, розміщеної на власних веб-сайтах (веб-сторінках) відповідно до частини четвертої цієї статті, не менше ніж за останні три роки.
( Статтю 12-1 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 123-VIII від 15.01.2015 )( Закон доповнено статтею 12-1 згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 )
Стаття 12-2. Звіт про корпоративне управління
1. Звіт про корпоративне управління повинен містити інформацію про:
1) мету провадження діяльності фінансової установи;
2) дотримання/недотримання принципів чи кодексу корпоративного управління (з посиланням на джерело розміщення їх тексту), відхилення та причини такого відхилення протягом року;
3) власників істотної участі (в тому числі осіб, що здійснюють контроль за фінансовою установою), їх відповідність встановленим законодавством вимогам та зміну їх складу за рік;
4) склад наглядової ради фінансової установи та його зміну за рік, у тому числі утворені нею комітети;
5) склад виконавчого органу фінансової установи та його зміну за рік;
6) факти порушення членами наглядової ради та виконавчого органу фінансової установи внутрішніх правил, що призвело до заподіяння шкоди фінансовій установі або клієнтам цієї установи;
( Пункт 6 частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )
7) заходи впливу, застосовані протягом року органами державної влади до фінансової установи, в тому числі до членів її наглядової ради та виконавчого органу;
8) розмір винагороди за рік членів наглядової ради та виконавчого органу фінансової установи;
9) значні фактори ризику, що впливали на діяльність фінансової установи протягом року;
10) наявність у фінансової установи системи управління ризиками та її ключові характеристики;
11) результати функціонування протягом року системи внутрішнього аудиту (контролю), а також дані, зазначені в примітках до фінансової та консолідованої фінансової звітності відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
12) факти відчуження протягом року активів в обсязі, що перевищує встановлений у статуті фінансової установи розмір;
13) результати оцінки активів у разі їх купівлі-продажу протягом року в обсязі, що перевищує встановлений у статуті фінансової установи розмір;
14) операції з пов'язаними особами, в тому числі в межах однієї промислово-фінансової групи чи іншого об'єднання, проведені протягом року. Така інформація не є комерційною таємницею;
15) використані рекомендації органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, щодо аудиторського висновку;
16) зовнішнього аудитора наглядової ради фінансової установи, призначеного протягом року;
17) діяльність зовнішнього аудитора, зокрема:
загальний стаж аудиторської діяльності;
кількість років, протягом яких надає аудиторські послуги такій фінансовій установі;
перелік інших аудиторських послуг, що надавалися такій фінансовій установі протягом року;
випадки виникнення конфлікту інтересів та/або суміщення виконання функцій внутрішнього аудитора;
ротацію аудиторів у фінансовій установі протягом останніх п'яти років;
стягнення, застосовані до аудитора Аудиторською палатою України протягом року, та факти подання недостовірної звітності фінансової установи, що підтверджена аудиторським висновком, виявлені органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг;
18) захист фінансовою установою прав та інтересів споживачів фінансових послуг, зокрема:
( Абзац перший пункту 18 частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )
наявність механізму розгляду скарг;
прізвище, ім'я та по батькові працівника фінансової установи, уповноваженого розглядати скарги;
стан розгляду фінансовою установою протягом року скарг стосовно надання фінансових послуг (характер, кількість скарг, що надійшли, та кількість задоволених скарг);
наявність позовів до суду стосовно надання фінансових послуг фінансовою установою та результати їх розгляду;
19) корпоративне управління у фінансовій установі, подання якої передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг та/або прийнятими згідно з такими законами нормативно-правовими актами органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
( Закон доповнено статтею 12-2 згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 )
Стаття 13. Порядок реорганізації та ліквідації фінансових установ
1. Реорганізація та ліквідація фінансових установ відбуваються з додержанням вимог відповідних законів України та нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
2. Внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, яка є фінансовою установою, здійснюється на підставі витягу про її виключення з державного реєстру фінансових установ за формою, встановленою відповідним органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, та інших документів, перелік яких встановлений законом для державної реєстрації юридичних осіб.
( Статтю 13 доповнено частиною другою згідно із Законом № 2555-VI від 23.09.2010; із змінами, внсееними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
Стаття 14. Облік та звітність
1. Фінансова установа зобов'язана вести облік своїх операцій та надавати звітність відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
Стаття 15. Зовнішній аудит фінансової установи
1. Аудиторські перевірки фінансових установ здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність".
( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 2258-VIII від 21.12.2017; в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
Стаття 15-1. Внутрішній аудит (контроль)
1. Вищий орган управління або наглядова рада фінансової установи утворює в її складі структурний підрозділ або визначає окрему посадову особу для проведення внутрішнього аудиту (контролю).
2. Внутрішній аудит (контроль) передбачає:
1) нагляд за поточною діяльністю фінансової установи;
2) контроль за дотриманням законів, нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, та рішень органів управління фінансової установи;
3) перевірку результатів поточної фінансової діяльності фінансової установи;
4) аналіз інформації про діяльність фінансової установи, професійну діяльність її працівників, випадки перевищення повноважень посадовими особами фінансової установи;
5) виконання інших передбачених законами функцій, пов'язаних з наглядом та контролем за діяльністю фінансової установи.
3. Структурний підрозділ або окрема посадова особа, що проводить внутрішній аудит (контроль), підпорядковується наглядовій раді, а у разі, коли законодавством не вимагається обов'язкове утворення наглядової ради, - вищому органу управління фінансової установи та звітує перед ними.
Структурний підрозділ, який проводить внутрішній аудит (контроль), організаційно не залежить від інших підрозділів фінансової установи.
4. Законодавством з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть бути встановлені особливості організації та проведення внутрішнього аудиту (контролю).
( Закон доповнено статтею 15-1 згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 )
Стаття 16. Об'єднання фінансових установ
1. Фінансові установи мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України та вимогам законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Правовий статус, види, порядок створення, правовий режим функціонування та припинення діяльності об'єднань визначається згідно із законами України.
Об'єднання фінансових установ набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
( Частину першу статті 16 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2555-VI від 23.09.2010 )
2. Об'єднання фінансових установ набуває статусу саморегулівної організації після внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, у межах їх компетенції.
3. Саморегулівні організації в межах делегованих їм повноважень здійснюють регуляторну діяльність з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
( Статтю 16 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2388-VI від 01.07.2010 )
Стаття 16-1. Нагляд на консолідованій основі
1. Нагляд на консолідованій основі - це нагляд за фінансовими групами з метою забезпечення стабільності фінансової системи та обмеження ризиків, на які наражається фінансова установа внаслідок участі у фінансовій групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків фінансової групи.
2. Національний банк України здійснює нагляд на консолідованій основі за банківськими групами відповідно до цього Закону, інших законів України, а також за небанківськими фінансовими групами, крім фінансових груп, переважна діяльність у яких здійснюється фінансовими установами, нагляд за якими здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює нагляд на консолідованій основі за небанківськими фінансовими групами, переважна діяльність у яких здійснюється фінансовими установами, нагляд за якими здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Діяльність у небанківській фінансовій групі вважається переважною, якщо середньоарифметичне значення активів за останні чотири звітних квартали фінансових установ, нагляд за якими здійснює відповідно Національний банк України або Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, становить 50 і більше відсотків сукупного розміру середньоарифметичних значень активів усіх фінансових установ, що входять до цієї групи, за цей період.
( Частина друга статті 16-1 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
3. Орган, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, з метою здійснення нагляду на консолідованій основі має право визначати в межах фінансової групи підгрупи, що складаються принаймні з двох фінансових установ, та здійснювати за ними нагляд на субконсолідованій основі.
4. Орган, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, відповідно до розподілу повноважень, передбаченого частиною другою цієї статті, з метою здійснення нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі у своїх нормативно-правових актах має право встановлювати вимоги до фінансової групи, її підгруп щодо:
1) наявності ефективної системи корпоративного управління;
2) наявності ефективної системи управління ризиками;
3) наявності ефективної системи внутрішнього контролю;
4) наявності облікових процедур, інформаційних систем, необхідних для забезпечення виконання вимог на консолідованій основі;
5) складання та порядку подання консолідованої та субконсолідованої звітності;
6) достатності регулятивного капіталу;
7) економічних нормативів;
8) лімітів та обмежень щодо певних видів діяльності, у тому числі щодо діяльності на території інших держав;
9) порядку подання необхідної звітності та інформації.
5. Фінансова група, її підгрупи, учасники груп зобов'язані дотримуватися вимог, установлених органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
Фінансові установи, за якими здійснює нагляд Національний банк України та які є учасниками небанківської фінансової групи, за якою здійснює нагляд Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, підлягають нагляду з боку Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у межах нагляду відповідно до цього Закону.
( Абзац другий частини п’ятої статті 16-1 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
Небанківські фінансові установи, за якими здійснює нагляд Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку та які є учасниками банківської або небанківської фінансової групи, за якою здійснює нагляд Національний банк України, підлягають нагляду з боку Національного банку України відповідно до цього Закону.
( Абзац частини п’ятої статті 16-1 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
6. Фінансова група зобов'язана визначити серед учасників фінансової групи відповідальну особу фінансової групи та погодити її з відповідним органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг.
До погодження органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, відповідальної особи фінансової групи та в разі, якщо за висновком органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, відповідальна особа, визначена фінансовою групою, не спроможна належним чином забезпечити виконання функцій відповідальної особи, відповідальною особою вважається фінансова установа - учасник групи з найбільшим значенням активів за останній звітний квартал.
( Абзац другий частини шостої статті 16-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
7. Юридична або фізична особа, яка має намір стати контролером фінансової групи, через визначену ними уповноважену особу зобов'язана повідомити про це орган, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, та надати йому відомості про таку фінансову групу, у тому числі структуру власності такої групи та види діяльності її учасників, у порядку, встановленому органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг.
8. Учасник фінансової групи не пізніше 10 календарних днів після зміни своєї структури власності та видів діяльності зобов'язаний повідомити про це відповідальну особу фінансової групи.
Відповідальна особа фінансової групи зобов'язана повідомити орган, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, про зміни щодо структури власності банківської групи та видів діяльності її учасників не пізніше 30 календарних днів після настання таких змін.
9. Відповідальна особа фінансової групи зобов'язана забезпечити дотримання фінансовою групою вимог, установлених органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, відповідно до цього Закону.
Учасники фінансової групи зобов'язані подавати відповідальній особі фінансової групи, органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, звіти та інформацію, необхідні для підготовки консолідованих звітів, та забезпечувати виконання вимог щодо нагляду на консолідованій основі.
10. Учасники фінансової групи зобов'язані забезпечити проведення щорічної аудиторської перевірки своєї річної фінансової звітності. Відповідальна особа фінансової групи зобов'язана забезпечити проведення щорічної перевірки аудиторською фірмою річної консолідованої звітності фінансової групи.
Аудитор (аудиторська фірма), що здійснює аудиторську перевірку фінансової звітності учасника фінансової групи, консолідованої звітності фінансової групи, зобов'язаний повідомити орган, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та під час надання інших аудиторських послуг викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі, а також про будь-які події, які можуть суттєво вплинути на платоспроможність, безпеку та надійність учасника групи або всієї фінансової групи, протягом трьох днів з моменту виявлення таких подій чи фактів.
( Закон доповнено статтею 16-1 згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
Стаття 17. Недопущення обмеження конкуренції на ринках фінансових послуг
1. Фінансові установи здійснюють свою діяльність з урахуванням вимог законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 )
Стаття 18. Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом
Фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється вступати в договірні відносини з анонімними особами, відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.
Фінансовим установам забороняється вступати в договірні відносини з клієнтами - юридичними чи фізичними особами у разі, коли виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.
Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, мають право вимагати від юридичних осіб, які звертаються із заявами про включення до відповідних державних реєстрів фінансових установ та/або видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг (далі - заявники), а заявники повинні забезпечити в обсязі, визначеному відповідними органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг:
розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) заявників та про голову і членів наглядового та виконавчого органу заявників;
підтвердження на підставі офіційних документів (засвідчених у встановленому порядку їх копій) джерел походження коштів, за рахунок яких сформовано статутний (складений) капітал заявників.
Присутність осіб, які мають не погашену або не зняту в установленому порядку судимість, у складі власників істотної участі у статутному (складеному) капіталі або у складі голів та членів наглядового та виконавчого органів, а також неможливість підтвердження джерел походження коштів, за рахунок яких сформовано статутний (складений) капітал, є підставами для відмови у включенні заявника до відповідного державного реєстру фінансових установ та/або відмови у видачі заявнику ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
( Стаття 18 в редакції Закону № 485-IV від 06.02.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2258-VI від 18.05.2010; в редакції Закону № 1702-VII від 14.10.2014 )
Розділ IV
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
Стаття 19. Мета державного регулювання ринків фінансових послуг
1. Метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є:
1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;
2) захист прав та інтересів споживачів фінансових послуг;
( Пункт 2 частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )
3) створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;
4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;
5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;
6) додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;
7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;
8) контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;
9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.
Стаття 20. Форми державного регулювання ринків фінансових послуг
1. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:
1) ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;
( Пункт 1 статті 20 в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011 )
2) нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;
3) нагляду за діяльністю учасників ринків фінансових послуг (крім клієнтів);
( Пункт 3 статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3462-VI від 02.06.2011, № 122-IX від 20.09.2019 )
4) застосування органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг заходів впливу;
5) проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.
Стаття 21. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг
1. Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:
щодо ринків капіталу та організованих товарних ринків - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
( Абзац другий частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 738-IX від 19.06.2020 )
щодо ринку банківських послуг та інших, ніж зазначені в абзаці другому цієї частини, ринків небанківських фінансових послуг - Національним банком України.
Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.
( Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3462-VI від 02.06.2011, № 5284-VI від 18.09.2012; в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
2. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.
3. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, та їх посадові особи здійснюють нагляд за додержанням законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів фінансових послуг у межах своєї компетенції, визначеної законом, у порядку, встановленому нормативно-правовими актами таких органів, зокрема:
1) розглядають звернення споживачів фінансових послуг (у тому числі щодо наявності в договорах умов, що обмежують права споживачів фінансових послуг), роз’яснюють їм законодавство з питань захисту прав споживачів фінансових послуг;
2) здійснюють контроль за дотриманням законодавства України про рекламу (в частині реклами у сфері фінансових послуг);
3) за результатами розгляду справ про порушення прав споживачів фінансових послуг застосовують до фінансових установ, інших суб’єктів господарювання, що надають фінансові послуги, та осіб, що надають посередницькі послуги на ринках фінансових послуг, у тому числі кредитних посередників, заходи впливу та накладають на посадових осіб юридичної особи або фізичних осіб - підприємців, які надають фінансові послуги, адміністративні стягнення;
4) перевіряють у фінансових установах та в інших суб’єктах господарювання, що надають фінансові послуги, додержання правил надання фінансових послуг та законодавства про захист прав споживачів;
5) одержують безоплатно від фінансових установ та інших суб’єктів господарювання, що надають фінансові послуги, діяльність яких перевіряється, інформацію, документи та їх копії (на паперових носіях або в електронній формі), письмові пояснення з питань діяльності, які характеризують фінансові послуги, які надаються цією установою, та щодо дотримання ними законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг;
6) узагальнюють практику застосування законодавства з питань захисту прав споживачів фінансових послуг та публікують на своїх веб-сайтах щоквартальні огляди;
7) розробляють пропозиції щодо вдосконалення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг;
8) забезпечують проведення роз’яснювальної роботи щодо захисту прав споживачів фінансових послуг;
9) видають методичні рекомендації щодо підвищення рівня фінансової обізнаності споживачів фінансових послуг, враховуючи необхідність охоплення фінансовими послугами якомога ширших верств населення.
( Статтю 21 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )
Стаття 22. Співпраця та координація діяльності між органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг
1. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку зобов'язані співпрацювати згідно з положеннями цього Закону.
2. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку за допомогою засобів зв'язку, що дозволяють фіксувати інформацію, своєчасно повідомляють один одному про будь-які спостереження та висновки, які є необхідними для виконання покладених на них обов'язків.
3. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку мають право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг.
4. Голова органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, або уповноважена ним особа бере участь у роботі іншого органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, з правом дорадчого голосу, коли ним обговорюються питання нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг.
( Частина четверта статті 22 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
5. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку з метою співпраці та координації своєї діяльності зобов'язані проводити оперативні наради не рідше одного разу в місяць або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результатами зазначених нарад складаються відповідні протоколи та/або укладаються міжвідомчі угоди. Рішення, які містяться у зазначених протоколах та угодах, обов'язкові для розгляду та впровадження кожним з органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
( Частина п'ята статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
6. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, що здійснюють нагляд на консолідованій основі за фінансовими групами, зобов'язані обмінюватись інформацією щодо учасників цих груп у визначеному ними порядку.
( Статтю 22 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
7. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, що здійснюють нагляд на консолідованій основі за фінансовими групами, мають право ініціювати один перед одним проведення перевірки фінансової установи, яка є учасником фінансової групи.
( Статтю 22 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
8. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, що здійснюють нагляд на консолідованій основі за фінансовими групами, мають право ініціювати один перед одним застосування заходів впливу до фінансової установи, яка є учасником фінансової групи.
( Статтю 22 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
9. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку співпрацюють з органами нагляду іноземних держав з метою здійснення нагляду на консолідованій основі.
Співпраця відбувається на підставі укладених договорів, меморандумів чи в інших формах.
( Статтю 22 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
10. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції зобов’язані співпрацювати між собою щодо забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг, у тому числі обмінюватися інформацією щодо скарг споживачів, правопорушень на ринку фінансових послуг, осіб, притягнутих до відповідальності.
( Статтю 22 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )( Текст статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
Розділ V
ЗАВДАННЯ І ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
( Назва розділу V в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Статтю 23 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Зміни до статті 23 див. в Законі № 720-IX від 17.06.2020 )( Статтю 24 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Статтю 25 виключено на підставі Закону № 3610-VI від 07.07.2011 )( Статтю 26 виключено на підставі Закону № 3610-VI від 07.07.2011 )
Стаття 27. Завдання Національного банку України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг
( Назва статті 27 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
1. Основними завданнями Національного банку України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг в межах компетенції, визначеної частиною першою статті 21 цього Закону, є:
( Абзац перший частини першої статті 27 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
1) розробка стратегії і реалізації розвитку та вирішення системних питань функціонування ринків фінансових послуг в Україні;
2) здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері;
3) захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг;
4) узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх вдосконалення;
5) розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;
6) координація діяльності з іншими державними органами;
7) запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг.
Стаття 28. Повноваження Національного банку України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг
( Назва статті 28 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
1. Національний банк України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг у межах компетенції, визначеної частиною першою статті 21 цього Закону:
( Абзац перший частини першої статті 28 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
1) розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання;
2) здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених ним випадках - інші реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, забезпечує ведення загальнодоступної інформаційної бази даних про фінансові установи та визначає перелік і вимоги до документів, що подаються для внесення інформації до зазначених реєстрів та бази даних;
( Пункт 2 частини першої статті 28 в редакції Законів № 3462-VI від 02.06.2011, № 123-VIII від 15.01.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
3) видає небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, визначає порядок їх видачі, зупинення, поновлення та відкликання (анулювання);
( Пункт 3 частини першої статті 28 в редакції Законів № 3201-IV від 15.12.2005, № 79-IX від 12.09.2019 )
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг
Цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Метою цього Закону є створення правових основ для захисту прав та інтересів клієнтів фінансових установ, фізичних осіб - підприємців, які надають фінансові послуги, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України;
2) кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону про діяльність відповідної фінансової установи має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик;
3) фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент;
4) фінансові активи - кошти, фінансові інструменти, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів;
5) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

30 днiв передплати безкоштовно!