Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування. Закон від 11.01.2001 №2213-III

Верховна Рада України Закон від 11.01.2001 №2213-III
Внимание! Не последняя редакция от 01.01.2001 Набрання чинності
Реквизиты

Издатель: Верховна Рада України

Тип Закон

Дата 11.01.2001

Номер 2213-III

Статус Не действует

Редакции
Документ подготовлен в системе iplex
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 11, ст.47 )
Цей Закон спрямований на запровадження Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" шляхом визначення розмірів внесків до фондів з даних видів страхування та внесення змін до окремих законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до норм вищезазначених законів.
Стаття 1. Установити розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування:
1) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:
для роботодавців - 2,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
для найманих працівників - від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян:
0,25 відсотка - для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 гривень;
0,5 відсотка - для найманих працівників, які мають заробітну плату більше 150 гривень;
2) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:
для роботодавців з 1 січня 2001 року - 2,0 відсотка, з 1 липня 2001 року - 2,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
для найманих працівників - 0,5 відсотка суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
3) для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі обов'язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають, з 1 січня 2001 року - 5,5 відсотка, з 1 липня 2001 року - 6,0 відсотка суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі:
3,0 відсотка - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
з 1 січня 2001 року - 2,5 відсотка, з 1 липня 2001 року - 3,0 відсотка - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Стаття 2. Установити, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за основним місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 3. Виходячи з можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття установити, що виплати, передбачені частинами другою та четвертою статті 23, абзацом другим частини першої та частиною другою статті 28, частиною першою статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", встановлюються в розмірі не нижче ніж 11 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Стаття 4. Виходячи з можливостей Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності установити, що виплата, передбачена статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", встановлюється в розмірі не нижче ніж 64 відсотки прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Стаття 5. Розмір допомоги на поховання з усіх видів загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюється у розмірі не нижче ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Стаття 6. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.
3. Доповнити пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 22, ст. 171) абзацом такого змісту:
"До стабілізації економічного становища в Україні мінімальний розмір виплат, передбачених частинами другою та четвертою статті 23, абзацом другим частини першої та частиною другою статті 28, статтею 29, частиною першою статті 33 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку одночасно з встановленням розміру страхових внесків виходячи з реальних можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття".
4. До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виплата найманим працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, спричиненої трудовим каліцтвом і професійним захворюванням, які виникли внаслідок порушень роботодавцем правил з охорони праці, здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з наступним відшкодуванням йому цих витрат роботодавцями.
5. Визнати такими, що втратили чинність з 1 січня 2001 року:
статтю 49-3 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375; 1988 р., N 23, ст. 556; 1991 р., N 23, ст. 267);
Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 37, ст. 238; 1998 р., N 14, ст. 53, N 20, ст. 101, N 25, ст. 147; 1999 р., N 5-6, ст. 39, N 15, ст. 83, N 32, ст. 264);
Закон України "Про ставку збору на обов'язкове соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 45, ст. 273).
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 11 січня 2001 року
N 2213-III
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування
Цей Закон спрямований на запровадження Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" шляхом визначення розмірів внесків до фондів з даних видів страхування та внесення змін до окремих законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до норм вищезазначених законів.
Стаття 1. Установити розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування:
1) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:
для роботодавців - 2,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
для найманих працівників - від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян:
0,25 відсотка - для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 гривень;
0,5 відсотка - для найманих працівників, які мають заробітну плату більше 150 гривень;
2) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: