Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Закон від 14.05.1992 №2343-XII

Верховна Рада України Закон від 14.05.1992 №2343-XII
Внимание! Не последняя редакция от 11.03.2004. Внесення змін (закон від 17.02.2004 N 1499-IV /1499-15/)
Реквизиты

Издатель: Верховна Рада України

Тип Закон

Дата 14.05.1992

Номер 2343-XII

Статус Действует

Редакции
21.10.2019 втрата чинності (кодекс украины від 18.10.2018 N 2597-VIII /2597-19/) 04.04.2018 внесення змін (закон від 13.03.2018 N 2320-VIII /2320-19/) 07.03.2018 внесення змін (закон від 18.01.2018 N 2269-VIII /2269-19/) 15.12.2017 внесення змін (закон від 03.10.2017 N 2147-VIII /2147а-19/) 04.06.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1983-VIII /1983-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 26.11.2015 N 835-VIII /835-19/) 19.10.2016 внесення змін (закон від 14.06.2016 N 1414-VIII /1414-19/) 05.10.2016 внесення змін (закон від 02.06.2016 N 1404-VIII /1404-19/) 05.10.2016 внесення змін (закон від 02.06.2016 N 1403-VIII /1403-19/) 16.01.2016 внесення змін (закон від 26.11.2015 N 848-VIII /848-19/) 28.12.2015 внесення змін (закон від 23.12.2015 N 901-VIII /901-19/) 06.06.2015 внесення змін (закон від 14.05.2015 N 423-VIII /423-19/) 06.02.2015 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1702-VII /1702-18/) 01.01.2015 внесення змін (закон від 28.12.2014 N 77-VIII /77-19/) 01.08.2014 внесення змін (закон від 03.07.2014 N 1571-VII /1571-18/) 07.07.2014 внесення змін (закон від 13.05.2014 N 1258-VII /1258-18/) 11.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 406-VII /406-18/) 16.06.2013 внесення змін (закон від 15.05.2013 N 238-VII /238-18/) 09.06.2013 внесення змін (закон від 16.05.2013 N 245-VII /245-18/) 09.06.2013 внесення змін (закон від 14.05.2013 N 224-VII /224-18/) 18.04.2013 внесення змін (закон від 20.11.2012 N 5493-VI /5493-17/) 11.04.2013 внесення змін (закон від 22.03.2013 N 155-VII /155-18/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 06.12.2012 N 5518-VI /5518-17/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5410-VI /5410-17/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5405-VI /5405-17/) 18.01.2013 нова редакція (закон від 22.12.2011 N 4212-VI /4212-17/) 04.11.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5405-VI /5405-17/) 12.08.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5083-VI /5083-17/) 30.10.2012 внесення змін (закон від 06.09.2012 N 5213-VI /5213-17/) 21.09.2012 внесення змін (закон від 23.02.2012 N 4452-VI /4452-17/) 13.06.2012 внесення змін (закон від 17.05.2012 N 4711-VI /4711-17/) 06.05.2012 внесення змін (закон від 12.04.2012 N 4650-VI /4650-17/) 22.03.2012 внесення змін (закон від 23.02.2012 N 4442-VI /4442-17/) 16.10.2011 внесення змін (закон від 22.09.2011 N 3795-VI /3795-17/) 25.05.2011 внесення змін (закон від 21.04.2011 N 3265-VI /3265-17/) 15.01.2011 внесення змін (закон від 22.12.2010 N 2850-VI /2850-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 08.07.2010 N 2464-VI /2464-17/) 27.11.2010 внесення змін (закон від 04.11.2010 N 2675-VI /2675-17/) 27.07.2010 внесення змін (закон від 06.07.2010 N 2435-VI /2435-17/) 14.05.2010 внесення змін (закон від 15.04.2010 N 2133-VI /2133-17/) 31.12.2009 внесення змін (закон від 23.12.2009 N 1790-VI /1790-17/) 02.07.2009 внесення змін (закон від 04.06.2009 N 1442-VI /1442-17/) 22.05.2008 визнання неконституційними окремих положень (решение від 22.05.2008 N 10-рп/2008 /v010p710-08/) 09.01.2009 внесення змін (закон від 17.12.2008 N 675-VI /675-17/) 04.06.2008 внесення змін (закон від 03.06.2008 N 309-VI /309-17/) 01.01.2008 внесення змін (закон від 28.12.2007 N 107-VI /107-17/) 20.06.2007 тлумачення (решение від 20.06.2007 N 5-рп/2007 /v005p710-07/) 01.02.2007 внесення змін (закон від 11.01.2007 N 585-V /585-16/) 12.01.2007 внесення змін (закон від 12.12.2006 N 435-V /435-16/) 01.01.2007 внесення змін (закон від 19.12.2006 N 489-V /489-16/) 01.01.2007 внесення змін (закон від 30.11.2006 N 398-V /398-16/) 13.12.2006 внесення змін (закон від 17.11.2005 N 3107-IV /3107-15/) 24.01.2006 внесення змін (закон від 22.12.2005 N 3273-IV /3273-15/) 14.01.2006 внесення змін (закон від 15.12.2005 N 3201-IV /3201-15/) 13.12.2005 внесення змін (закон від 17.11.2005 N 3108-IV /3108-15/) 04.10.2005 внесення змін (закон від 06.09.2005 N 2801-IV /2801-15/) 26.07.2005 внесення змін (закон від 23.06.2005 N 2711-IV /2711-15/) 22.06.2005 внесення змін (закон від 31.05.2005 N 2597-IV /2597-15/) 05.04.2005 внесення змін (закон від 03.03.2005 N 2453-IV /2453-15/) 31.03.2005 внесення змін (закон від 03.03.2005 N 2454-IV /2454-15/) 09.02.2005 внесення змін (закон від 18.01.2005 N 2354-IV /2354-15/) 30.06.2004 внесення змін (закон від 12.05.2004 N 1713-IV /1713-15/) 11.03.2004 внесення змін (закон від 17.02.2004 N 1499-IV /1499-15/) 06.01.2004 внесення змін (закон від 20.11.2003 N 1294-IV /1294-15/) 14.08.2003 внесення змін (закон від 10.07.2003 N 1096-IV /1096-15/) 11.06.2003 внесення змін (закон від 15.05.2003 N 762-IV /762-15/) 31.05.2003 внесення змін (закон від 03.04.2003 N 672-IV /672-15/) 02.04.2003 внесення змін (закон від 06.03.2003 N 597-IV /597-15/) 01.04.2003 внесення змін (закон від 06.03.2003 N 594-IV /594-15/) 13.07.2002 внесення змін (закон від 07.03.2002 N 3088-III /3088-14/) 20.02.2002 внесення змін (закон від 10.01.2002 N 2922-III /2922-14/) 19.10.2001 внесення змін (закон від 20.09.2001 N 2740-III /2740-14/) 01.09.2001 внесення змін (кодекс украины від 05.04.2001 N 2341-III /2341-14/) 20.02.2001 внесення змін (закон від 18.01.2001 N 2238-III /2238-14/) 21.12.2000 внесення змін (закон від 21.12.2000 N 2181-III /2181-14/) 07.12.1999 внесення змін (закон від 18.11.1999 N 1240-XIV /1240-14/) 30.06.1999 нова редакція (закон від 30.06.1999 N 784-XIV /784-14/) 10.11.1998 внесення змін (закон від 14.10.1998 N 177-XIV /177-14/) 20.04.1995 внесення змін (закон від 14.03.1995 N 90/95-ВР /90/95-ВР/) 16.04.1994 внесення змін (закон від 25.02.1994 N 4036-XII /4036-12/) 16.07.1993 внесення змін (закон від 17.06.1993 N 3292-XII /3292-12/) 14.05.1992 прийняття
Документ подготовлен в системе iplex
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 31, ст.440 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 2344-XII від 14.05.92, ВВР, 1992, N 31, ст.441 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3292-XII від 17.06.93, ВВР, 1993, N 29, ст.308 N 4036-XII від 25.02.94, ВВР, 1994, N 27, ст.224 N 90/95-ВР від 14.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 93 N 177-XIV від 14.10.98, ВВР, 1998, N 49, ст.301 ) ( В редакції Закону N 784-XIV від 30.06.99, ВВР, 1999, N 42-43, ст.378 - набуває чинності з 01.01.2000 ) ( Дію Закону щодо банкрутства вугледобувних, вуглепереробних та шахтовуглебудівних підприємств вугільної промисловості України зупинено до 01.01.2000 на підставі Закону N 1240-XIV від 18.11.99, ВВР, 1999, N 51, ст.457 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2181-III від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44 N 2238-III від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.52 Кодексом N 2341-III від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 25-26, ст.131 - набуває чинності 01.09.2001 Законами N 2740-III від 20.09.2001, ВВР, 2002, N 5, ст.30 N 2922-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117 N 3088-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 33, ст.235 N 594-IV від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.159 N 597-IV від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.160 N 672-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 28, ст.210 - набуває чинності 31.05.2003 року N 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 1096-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38 N 1294-IV від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.181 N 1499-IV від 17.02.2004, ВВР, 2004, N 22, ст.312 ) ( У тексті Закону слова "арбітражний суд", "перевірена в порядку нагляду" замінено у всіх відмінках відповідно словами "господарський суд", "оскаржена у встановленому порядку" згідно із Законом N 3088-III від 07.03.2002 ) ( У тексті Закону слова "Арбітражний процесуальний кодекс України" в усіх відмінках замінено словами "Господарський процесуальний кодекс України" у відповідному відмінку згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003 )
Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:
неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;
боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;
банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;
суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);
кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;
( Абзац шостий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3088-III від 07.03.2002, в редакції Закону N 672-IV від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року )
грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом;
( Абзац сьомий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3088-III від 07.03.2002, N 672-IV від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року )
безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;
досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство;
розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища;
розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом;
санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;
реструктуризація підприємства - здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів;
керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника;
ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;
ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку;
арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду;
( Абзац сімнадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3088-III від 07.03.2002 )
мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів);
офіційний друкований орган - газети "Голос України" або "Урядовий кур'єр";
( Абзац дев'ятнадцятий статті 1 в редакції Закону N 3088-III від 07.03.2002 )
представник працівників боржника - особа, уповноважена загальними зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисельності працівників боржника або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника, представляти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу;
( Абзац двадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1096-IV від 10.07.2003 )
сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут);
учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника;
заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника;
мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;
( Абзац двадцять четвертий статті 1 в редакції Законів 3088-III від 07.03.2002, N 672-IV від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року )
погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними;
значні угоди - угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди;
угоди, щодо яких є заінтересованість, - угоди, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, керуючого санацією чи кредиторів.
Стаття 2. Повноваження державного органу з питань банкрутства
1. Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.
2. Державний орган з питань банкрутства:
сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;
пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом;
організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);
здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);
забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;
здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;
організовує проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення;
готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків;
готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України у встановленому порядку типові документи щодо здійснення процедур банкрутства;
здійснює інші передбачені законодавством повноваження.
Стаття 3. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процедури
1. Засновники (учасники) боржника - юридичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника.
2. Власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).
3. Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом.
4. Досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України.
Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства.
Стаття 3-1. Арбітражний керуючий
1. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.
Згідно з цим Законом одна і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону.
2. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.
Анулювання ліцензії арбітражного керуючого під час здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень є підставою для усунення його від виконання обов'язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство.
Про усунення арбітражного керуючого від виконання обов'язків з цих підстав під час провадження у справі господарський суд виносить ухвалу.
3. Арбітражними керуючими не можуть бути призначені:
особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими;
особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом;
особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади;
особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.
До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.
4. Арбітражний керуючий має право:
скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу;
звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом;
отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом;
залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами;
запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;
отримувати з державного реєстру застав інформацію про майно боржника, яке є предметом застави;
подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх обов'язків;
виконувати інші дії відповідно до закону.
5. Арбітражний керуючий зобов'язаний:
здійснювати заходи щодо захисту майна боржника;
аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках;
в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;
виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.
6. При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
7. На випадок заподіяння шкоди боржнику чи кредиторам діяльність арбітражного керуючого підлягає обов'язковому страхуванню. Порядок обов'язкового страхування діяльності арбітражних керуючих визначається законом.
8. Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання його ліцензії.
Про невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може винести ухвалу, яка направляється державному органу з питань банкрутства.
9. Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.
10. Оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.
11. Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
12. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.
13. Кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.
14. Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.
15. Життя та здоров'я арбітражного керуючого можуть бути застраховані за рахунок коштів кредиторів у порядку, визначеному законодавством.
( Закон доповнено статтею 3-1 згідно із Законом N 3088-III від 07.03.2002 )
Стаття 4. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника
1. Відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:
розпорядження майном боржника;
мирова угода;
санація (відновлення платоспроможності) боржника;
ліквідація банкрута.
2. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
( Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1294-IV від 20.11.2003 )
Стаття 5. Законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство
1. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
2. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України "Про банки і банківську діяльність".
( Частина друга статті 5 в редакції Закону N 2922-III від 10.01.2002 )
3. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.
4. Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб, які діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду.
5. Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.
6. Справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), створених у процесі приватизації та корпоратизації, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені не раніше ніж через один рік від початку виконання плану приватизації (розміщення акцій).
( Статтю 5 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 597-IV від 06.03.2003, в редакції Закону N 1499-IV від 17.02.2004 )
7. Положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - казенних підприємств.
8. Положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.
9. Провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
10. Порядок виконання в Україні рішень судів іноземних держав у справах про банкрутство визначається відповідними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У разі відсутності міжнародних договорів України рішення судів іноземних держав у справах про банкрутство визнаються на території України взаємно, якщо інше не передбачено законом.
Розділ II
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО
Стаття 6. Підвідомчість, підсудність, право та підстава порушення справи про банкрутство
1. Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.
2. Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.
3. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Стаття 7. Заява про порушення справи про банкрутство
1. Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити:
найменування господарського суду, до якого подається заява;
найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу;
найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;
номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);
виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;
перелік документів, що додаються до заяви.
2. Заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості:
суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;
розмір заборгованості по податках і зборах (обов'язкових платежах);
розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;
відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;
найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.
3. До заяви боржника додаються:
рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті;
( Абзац другий частини третьої статті 7 із змінами, внесенимизгідно із Законом N 672-IV від 03.04.2003 - набуваєчинності 31.05.2003 року )
бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;
перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;
протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника;
( Абзац п'ятий частини третьої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 672-IV від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року )
інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.
4. Боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.
5. Боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:
задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;
орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;
при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;
в інших випадках, передбачених цим Законом.
6. У разі, якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації відповідно до вимог цього Закону.
7. Заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості:
розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;
виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;
докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом;
докази обгрунтованості вимог кредитора;
інші обставини, на яких грунтується заява кредитора.
8. До заяви кредитора додаються відповідні документи:
рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника;
копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;
докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.
9. Заява кредитора може грунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника щодо різних зобов'язань перед цим кредитором.
Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги.
При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього Закону.
10. До заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
11. Кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів.
12. Якщо на момент подання заяви про порушення справи про банкрутство в суд вже надійшли одна або кілька заяв про порушення справи про банкрутство одного боржника, суд розглядає всі заяви, включаючи заяву кредитора або боржника, подану останньою.
13. Із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону.
Стаття 8. Прийняття або відмова у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство
1. Суддя господарського суду приймає заяву про порушення справи про банкрутство, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України.
2. Суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо:
боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;
подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;
стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;
якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачене цим Законом;
вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.
3. У разі відмови у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка направляється заявнику не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви разом з заявою та доданими до неї документами.
4. Ухвалу про відмову у прийнятті заяви може бути оскаржено у встановленому порядку. У разі скасування цієї ухвали заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.
Стаття 9. Повернення заяви про порушення справи про банкрутство
1. Суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо:
заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону;
не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;
заявник не дотримав строку, зазначеного у абзаці третьому статті 1 цього Закону;
з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
2. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
3. Якщо про порушення справи про банкрутство подається кілька заяв і одна заява повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви.
4. Ухвала про повернення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду може бути оскаржена у встановленому порядку.
Стаття 10. Відкликання заяви про порушення справи про банкрутство
1. Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або після такого опублікування, якщо протягом місячного строку не надійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення їх вимог.
2. Суд виносить ухвалу про відкликання заяви, якщо це не порушує права боржника та кредиторів.
Стаття 11. Порушення провадження у справі про банкрутство
1. Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.
2. До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати в господарський суд та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство.
3. Відзив боржника повинен містити:
наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника (заявників);
загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі працівникам боржника, а також заборгованості по податках і зборах (обов'язкових платежах);
відомості про наявне у боржника майно, у тому числі і кошти, які знаходяться на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах, поштові адреси банків чи інших фінансово-кредитних установ.
4. У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника.
5. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.
6. Якщо боржником є державне підприємство, щодо якого прийнято рішення про приватизацію, суддя виносить ухвалу про зупинення процесу приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства. Ухвала направляється органу, що здійснює управління майном боржника, державному органу з питань банкрутства та відповідному державному органу приватизації.
7. Для визначення фінансового становища боржника в підготовчому засіданні суду чи під час розгляду справи про банкрутство суддя може призначити експертизу. За дорученням суду експертиза проводиться державним органом з питань банкрутства із залученням для її проведення спеціалістів у встановленому порядку.
У разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.
8. Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.
9. Кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.
10. Господарський суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора лише за згодою останнього.
Відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не є підставою для припинення провадження у справі.
11. За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються:
розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство;
дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;
дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.
Суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього Закону.
Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.
12. Відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження у справі.
13. Якщо заявник не виконує вимоги ухвали господарського суду щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство у визначений строк, господарський суд має право залишити заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду.
14. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.
15. Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
16. Після залишення заяви первісного заявника без розгляду господарський суд вирішує питання про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого кредитора відповідно до календарної черговості її надходження до господарського суду.
Стаття 12. Забезпечення вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог кредиторів
1. Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.
2. У процедурі розпорядження майном за клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство, або розпорядника майна, що містить відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена керівником боржника у встановленому порядку.
3. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.
Господарський суд також має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання вищезазначених обставин, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.
4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
5. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.
6. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.
( Абзац перший частини шостої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 672-IV від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року )
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.
( Абзац третій частини шостої статті 12 виключено на підставі Закону N 672-IV від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року )( Абзац четвертий частини шостої статті 12 виключено на підставі Закону N 672-IV від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року )
7. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
( Стаття 12 в редакції Закону N 3088-III від07.03.2002 )
Стаття 13. Розпорядник майна боржника
1. З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.
2. Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.
Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.
3. Якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.
4. Позбавлення в установленому порядку розпорядника майна ліцензії є підставою для винесення господарським судом ухвали про усунення розпорядника майна від виконання ним своїх обов'язків.
5. Розпорядником майна не можуть призначатися особи, які:
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:
неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;
боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;
банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;
суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);
кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;