Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон від 16.04.1991 №959-XII

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки Закон від 16.04.1991 №959-XII
Внимание! Не последняя редакция от 12.05.1992. Внесення змін (постановление від 12.05.1992 N 2330-XII /2330-12/)
Реквизиты

Издатель: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

Тип Закон

Дата 16.04.1991

Номер 959-XII

Статус Действует

Редакции
07.02.2019 внесення змін (закон від 21.06.2018 N 2473-VIII /2473-19/) 03.02.2019 внесення змін (закон від 17.01.2019 N 2672-VIII /2672-19/) 01.01.2019 внесення змін (закон від 23.11.2018 N 2628-VIII /2628-19/) 19.12.2018 внесення змін (закон від 07.06.2018 N 2449-VIII /2449-19/) 04.10.2018 внесення змін (закон від 06.09.2018 N 2530-VIII /2530-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 20.12.2016 N 1792-VIII /1792-19/) 03.01.2017 внесення змін (закон від 03.11.2016 N 1724-VIII /1724-19/) 15.09.2016 внесення змін (закон від 12.07.2016 N 1455-VIII /1455-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 24.12.2015 N 905-VIII /905-19/) 28.06.2015 внесення змін (закон від 02.03.2015 N 222-VIII /222-19/) 26.10.2014 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1697-VII /1697-18/) 19.04.2014 внесення змін (закон від 27.03.2014 N 1170-VII /1170-18/) 11.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 406-VII /406-18/) 17.11.2012 внесення змін (закон від 06.11.2012 N 5480-VI /5480-17/) 03.08.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5060-VI /5060-17/) 01.06.2012 внесення змін (закон від 13.03.2012 N 4496-VI /4496-17/) 22.03.2012 внесення змін (закон від 23.02.2012 N 4436-VI /4436-17/) 07.08.2011 внесення змін (закон від 07.07.2011 N 3610-VI /3610-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 23.12.2010 N 2856-VI /2856-17/) 27.07.2010 внесення змін (закон від 01.07.2010 N 2388-VI /2388-17/) 23.06.2009 визнання неконституційними окремих положень (решение від 23.06.2009 N 15-рп/2009 /v015p710-09/) 01.07.1991 вводиться в дію (постановление від 16.04.1991 N 960-XII /960-12/) 06.03.2009 внесення змін (закон від 04.02.2009 N 923-VI /923-17/) 25.04.2008 внесення змін (закон від 10.04.2008 N 253-VI /253-17/) 09.12.2006 внесення змін (закон від 16.11.2006 N 360-V /360-16/) 08.12.2006 внесення змін (закон від 16.11.2006 N 358-V /358-16/) 04.10.2006 внесення змін (закон від 14.09.2006 N 139-V /139-16/) 19.04.2006 внесення змін (закон від 22.12.2005 N 3268-IV /3268-15/) 07.01.2006 внесення змін (закон від 15.11.2005 N 3078-IV /3078-15/) 01.09.2005 внесення змін (закон від 23.06.2005 N 2709-IV /2709-15/) 03.12.2004 внесення змін (закон від 04.11.2004 N 2157-IV /2157-15/) 18.02.2004 внесення змін (закон від 20.11.2003 N 1315-IV /1315-15/) 06.01.2004 внесення змін (закон від 20.11.2003 N 1294-IV /1294-15/) 20.06.2003 внесення змін (закон від 22.05.2003 N 860-IV /860-15/) 11.06.2003 внесення змін (закон від 15.05.2003 N 762-IV /762-15/) 17.01.2003 внесення змін (закон від 25.12.2002 N 362-IV /362-15/) 22.03.2002 внесення змін (закон від 07.02.2002 N 3047-III /3047-14/) 17.01.2002 внесення змін (закон від 17.01.2002 N 2953-III /2953-14/) 08.07.2000 внесення змін (закон від 08.06.2000 N 1807-III /1807-14/) 25.04.2000 внесення змін (закон від 23.03.2000 N 1595-III /1595-14/) 16.11.1999 внесення змін (закон від 21.10.1999 N 1182-XIV /1182-14/) 16.02.1999 внесення змін (закон від 22.12.1998 N 335-XIV /335-14/) 26.11.1998 тлумачення (решение від 26.11.1998 N 16-рп/98 /v016p710-98/) 20.04.1995 внесення змін (закон від 14.03.1995 N 90/95-ВР /90/95-ВР/) 02.03.1995 внесення змін (закон від 02.03.1995 N 82/95-ВР /82/95-ВР/) 28.02.1995 внесення змін (закон від 28.02.1995 N 75/95-ВР /75/95-ВР/) 15.02.1995 внесення змін (закон від 15.02.1995 N 68/95-ВР /68/95-ВР/) 01.02.1994 внесення змін (закон від 01.02.1994 N 3898-XII /3898-12/) 31.03.1993 внесення змін (декрет від 17.03.1993 N 25-93 /25-93/) 06.03.1993 внесення змін (декрет від 19.02.1993 N 15-93 /15-93/) 26.01.1993 внесення змін (декрет від 12.01.1993 N 6-93 /6-93/) 11.01.1993 внесення змін (декрет від 11.01.1993 N 4-93 /4-93/) 01.01.1993 внесення змін (декрет від 09.12.1992 N 6-92 /6-92/) 23.06.1992 внесення змін (постановление від 23.06.1992 N 2489-XII /2489-12/) 12.05.1992 внесення змін (постановление від 12.05.1992 N 2330-XII /2330-12/) 19.02.1992 внесення змін (закон від 19.02.1992 N 2139-XII /2139-12/) 16.04.1991 прийняття
Документ подготовлен в системе iplex
З А К О Н
УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ
Про зовнішньоекономічну діяльність
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 29, ст. 377 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 960-XII від 16.04.91, ВВР, 1991, N 29, ст. 378 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2139-XII від 19.02.92, ВВР, 1992, N 20, ст.276 Постановою ВР N 2330-XII від 12.05.92, ВВР, 1992, N 31, ст.442 )
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки,
виходячи з положень Конституції (Основного Закону) Української РСР, Декларації про державний суверенітет України, Закону Української РСР "Про економічну самостійність Української РСР" та загальновизнаних міжнародних норм і правил,
враховуючи, що однією з засад реалізації державного суверенітету Української РСР є її самостійність при здійсненні та регулюванні зовнішньоекономічних відносин,
беручи до уваги зобов'язання, взяті Українською РСР в рамках міжнародних угод, договорів з республіками Союзу РСР та інших угод в рамках Союзу РСР,
бажаючи всебічного розвитку економічних відносин з іншими державами на взаємовигідній основі,
маючи на меті запровадити правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Українській РСР, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг,
прийняла Закон про нижченаведене:
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
Аудит - перевірка фінансово-господарської та комерційної (в тому числі зовнішньоекономічної) діяльності, яка проводиться за плату спеціалізованими госпрозрахунковими організаціями на договірних засадах і результати якої можуть використовуватись, зокрема, з метою оподаткування;
Валютні кошти - валютні цінності:
- іноземна валюта готівкою,
- платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та інші) в іноземній валюті,
- цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті,
- золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені;
Господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару;
Демпінг - продаж товарів за цінами, нижчими від контрактних на міжнародних товарних ринках, за умови, що низький рівень ціни не зумовлюється відповідним рівнем витрат виробництва цього товару;
Експорт (експорт товарів) - продаж товарів іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення товарів через митний кордон Української РСР та республік Союзу РСР, включаючи реекспорт товарів, крім передачі майна суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності іноземному суб'єкту господарської діяльності за кордоном як натуральної частки участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності та вивезення за межі Української РСР товарів, раніше імпортованих на територію Української РСР;
Експорт (імпорт) капіталу - вивезення за межі Української РСР (ввезення з-за меж Української РСР) капіталу у будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської діяльності;
Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності Української РСР та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території Української РСР, так і за її межами;
Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності;
Імпорт (імпорт товарів) - закупка у іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності товарів та їх ввезення на територію Української РСР, включаючи закупку товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями Української РСР, розташованими за її межами;
Іноземна валюта:
- валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу,
- платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях,
- кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території Української РСР валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території Української РСР та за її межами;
Іноземні інвестиції - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб'єктами господарської діяльності в Українській РСР, в результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект;
Іноземні суб'єкти господарської діяльності - суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами Української РСР та республік Союзу РСР;
Квоти (контингенти) глобальні - квоти, що встановлюються по товару (товарах) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;
Квоти (контингенти) групові - квоти, що встановлюються по товару (товарах) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;
Квота експортна (імпортна) - граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території Української РСР (імпортувати на територію Української РСР) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях;
Квоти (контингенти) індивідуальні - квоти, що встановлюються по товару (товарах) з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) може експортуватись або з якої він (вони) може імпортуватись;
Ліцензія відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу;
Ліцензія генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах);
Ліцензія експортна (імпортна) - належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування;
Ліцензія разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.
Митне регулювання - регулювання питань, пов'язаних із встановленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю Української РСР;
Міжнародна кооперація - взаємодія двох або більше суб'єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним, при якій здійснюється спільна розробка або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується у комплексних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності;
Момент здійснення експортного (імпортного) контракту - момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод;
Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону Української РСР або республік Союзу РСР або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця;
Моральна шкода - шкода, яку заподіяно особистим немайновим правам суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та яка призвела або може призвести до збитків, що мають матеріальне вираження;
Обмежувальна ділова практика - здійснення індивідуальних або колективних заходів, спрямованих на обмеження конкуренції та монополізацію виробництва, розподілу, обміну, споживання товарів і одержання надприбутків;
Переказ валютних коштів за межі Української РСР - переказ грошових (валютних) коштів на користь (на рахунок) іноземного суб'єкта господарської діяльності або у банківсько-кредитну установу, що не є суб'єктом господарської діяльності Української РСР;
Попередні імпортні депозити - внесення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на безпроцентні рахунки у банках, які обслуговують їх на території Української РСР, на період від моменту набрання договорами (контрактами), що ними укладаються, юридичної сили до моменту проходження товарами, що поставляються згідно із зазначеними договорами (контрактами), через митний кордон Української РСР та республік Союзу РСР або передачі товарів іноземними суб'єктами господарської діяльності на території Української РСР, грошових коштів у валюті договору (контракту) в сумі, визначеній у встановлених процентах до вартості відповідного договору (контракту);
Постійне місцезнаходження - місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) суб'єкта господарської (зовнішньоекономічної) діяльності;
Постійне місце проживання - місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом);
Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Українській РСР і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження;
Спеціальна економічна зона - територія, в межах якої відповідним законом Української РСР встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства Української РСР;
Спільна підприємницька (господарська) діяльність - діяльність, що базується на співробітництві між суб'єктами господарської діяльності Української РСР та іноземними суб'єктами господарської діяльності і на спільному розподілі результатів та ризиків від її здійснення;
Спільні підприємства - підприємства, які базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності Української РСР та суб'єктів господарської діяльності інших республік Союзу РСР або іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків;
Товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі);
Товарна група - група однорідних товарів за гармонізованою системою опису та кодування товарів;
Транзит товарів - переміщення товарів, вироблених за межами Української РСР, через територію Української РСР без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території;
Упущена вигода - доход або прибуток, який міг би одержати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обгрунтувати.
Стаття 2. Принципи зовнішньоекономічної діяльності
Суб'єкти господарської діяльності Української РСР та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:
Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:
- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території Української РСР, керуючись законами, що діють на території Української РСР;
- обов'язку Української РСР неухильно виконувати всі договори і зобов'язання Української РСР в галузі міжнародних економічних відносин;
Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:
- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;
- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами Української РСР;
- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами Української РСР;
- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;
Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:
- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;
- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;
Принципом верховенства закону, що полягає у:
- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами Української РСР;
- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами Української РСР;
Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Українська РСР як держава:
- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами Української РСР;
- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Української РСР за межами Української РСР згідно з нормами міжнародного права;
- здійснює захист державних інтересів Української РСР як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів Української РСР, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;
Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
Стаття 3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Українській РСР є:
- фізичні особи - громадяни Української РСР, громадяни республік Союзу РСР, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами Української РСР і постійно проживають на території Української РСР;
- юридичні особи, зареєстровані як такі в Українській РСР і які мають постійне місцезнаходження на території Української РСР (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами Української РСР, але які мають постійне місцезнаходження на території Української РСР і яким цивільно-правовими законами Української РСР не заборонено здійснювати господарську діяльність;
- структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності республік Союзу РСР, іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами Української РСР (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території Української РСР;
- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності Української РСР та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Українській РСР і які мають постійне місцезнаходження на території Української РСР;
- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами Української РСР.
Українська РСР в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території Української РСР, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і законами Української РСР.
Стаття 4. Види зовнішньоекономічної діяльності
До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Українській РСР суб'єкти цієї діяльності, належать:
- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності Української РСР послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами Української РСР; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності Української РСР;
- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами Української РСР;
- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами Української РСР; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території Української РСР у випадках, передбачених законами Української РСР;
- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території Української РСР, так і за її межами;
- підприємницька діяльність на території Української РСР, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами Української РСР;
- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території Української РСР за іноземну валюту у передбачених законами Української РСР випадках;
- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
- роботи на контрактній основі фізичних осіб Української РСР з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території Української РСР, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території Української РСР, так і за її межами;
- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами Української РСР.
Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.
Стаття 5. Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами Української РСР, незалежно від форм власності та інших ознак.
Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами Української РСР. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території Української РСР, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом Української РСР "Про підприємництво". Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території Української РСР, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють вищезазначене право після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Реєстрацію здійснює Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР на підставі подання до нього заяви подавця у довільній формі, нотаріально завірених копій статутних документів або нотаріально завірених документів фізичної особи про її реєстрацію як підприємця. Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР не може відмовити подавцю в реєстрації, якщо подавець відповідає вимогам, зазначеним в цій статті.
Реєстрація має бути здійснена протягом 25 робочих днів з моменту подання зазначених документів.
При реєстрації та/або після неї забороняється будь-яке обмеження права здійснення зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі у формі встановлення процедур, які вимагають від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності доказу чи підтвердження будь-яким чином існування у нього права на таку діяльність або ускладнюють порядок реалізації цього права.
За державну реєстрацію суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності стягується плата у розмірі, що встановлюється Радою Міністрів Української РСР і який не повинен перевищувати розміру фактичних витрат держави, пов'язаних з цією реєстрацією.
Зареєстровані суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані повідомляти Міністерству зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР про всі зміни у документах, які подавалися ними на реєстрацію, протягом 14 днів з моменту, коли відбулись такі зміни.
Забороняється вимагати від зареєстрованого суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності проходження повторної реєстрації (перереєстрації).
У разі відмови Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР зареєструвати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності або неприйняття рішення з цього питання у встановлений цією статтею строк суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності може оскаржити таку відмову у реєстрації в судових органах Української РСР.
Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів Української РСР, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.
Ніякі положення цієї статті не можуть тлумачитись як заборона фізичним, юридичним особам та іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності здійснювати між собою будь-які відносини, які не підпадають під визначення зовнішньоекономічної діяльності.
Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом.
Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій оплатній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами Української РСР.
Здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у статті 4, за межами Української РСР підлягає регулюванню також законами відповідних держав.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності Української РСР мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.
Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території Української РСР, мають право на відкриття своїх представництв на території Української РСР. Реєстрацію зазначених представництв здійснює Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території Української РСР необхідно подати:
- заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі;
- виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;
- довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця;
- довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно з законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.
Документи, зазначені вище, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і легалізовані належним чином в консульських установах, які представляють Українську РСР, якщо міжнародними договорами Української РСР не передбачено інше. За реєстрацію представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності з них стягується плата у розмірі, що встановлюється Радою Міністрів Української РСР і який не повинен перевищувати фактичних витрат держави, пов'язаних з цією реєстрацією.
У разі відмови Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР зареєструвати представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності або неприйняття рішення з цього питання у встановлений шістдесятиденний строк іноземний суб'єкт господарської діяльності може оскаржити таку відмову в судових органах Української РСР.
Забороняється вимагати від іноземного суб'єкта господарської діяльності повторної реєстрації (перереєстрації) раніше зареєстрованого представництва на території Української РСР.
У разі зміни назви, юридичного статусу, юридичної адреси чи оголошення іноземного суб'єкта господарської діяльності неплатоспроможним або банкрутом його представництво на території Української РСР зобов'язане повідомити про це Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР у семиденний строк.
Господарська, в тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності на території Української РСР, регулюється законами Української РСР щодо порядку здійснення іноземними особами господарської діяльності на території Української РСР. У разі, якщо зазначена діяльність пов'язана з іноземними інвестиціями, вона регулюється відповідними законами Української РСР.
Стаття 6. Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них
Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів Української РСР та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів Української РСР з урахуванням міжнародних договорів Української РСР. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами Української РСР.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором Української РСР. У разі, якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) підписується фізичною особою, потрібен тільки підпис цієї особи. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір (контракт) підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово, якщо установчі документи не передбачають інше.
Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами Української РСР.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами Української РСР.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів Української РСР або міжнародних договорів Української РСР.
Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимог законів Української РСР.
Форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території Української РСР, визначається законами Української РСР.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладення угоди визначається законами Української РСР.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.
При відсутності погодження між сторонами відносно права, яке має застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:
- продавцем - у договорі купівлі-продажу;
- наймодавцем - у договорі майнового найму;
- ліцензіаром - у ліцензійному договорі про використання виключних або аналогічних прав;
- охоронцем - у договорі зберігання;
- комітентом (консигнантом) - у договорі комісії (консигнації);
- довірителем - у договорі доручення;
- перевізником - у договорі перевезення;
- експедитором - у договорі транспортно-експедиторського обслуговування;
- страхувачем - у договорі страхування;
- кредитором - у договорі кредитування;
- дарувальником - у договорі дарування;
- поручителем - у договорі поруки;
- заставником - у договорі застави.
До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність або де створюються передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше.
До зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіційно реєструється.
До зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.
До прав і обов'язків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), не зазначеними в цій статті, застосовується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту.
При прийманні виконання за зовнішньоекономічним договором (контрактом) береться до уваги право місця проведення такого приймання, оскільки сторони не погодили інше.
Товарообмінні (бартерні) операції суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР у порядку, встановленому статтею 16 цього Закону.
Розділ II
РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 7. Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Українській РСР здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 цього Закону, з метою:
- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку Української РСР;
- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Української РСР;
- створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки Української РСР в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Українській РСР здійснюється:
- Українською РСР як державою в особі її органів в межах їх компетенції;
- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;
- самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Українській РСР здійснюється за допомогою:
- законів Української РСР;
- передбачених в законах Української РСР актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами Української РСР в межах їх компетенції;
- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів Української РСР;
- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів Української РСР;
- угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам Української РСР.
Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими у цій частині актами і діями державних і недержавних органів.
На території Української РСР згідно з цим Законом запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:
- національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків, не менший ніж суб'єкти господарської діяльності Української РСР. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території Української РСР, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Українською РСР до економічних союзів;
- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами Української РСР та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;
- спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон згідно із статтею 24 цього Закону, а також до територій митних союзів, до яких входить Українська РСР, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю Української РСР відповідно до статті 25 цього Закону.
Стаття 8. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Українська РСР самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:
- захист економічних інтересів Української РСР та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;
- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами Української РСР.
Стаття 9. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада Української РСР. До компетенції Верховної Ради Української РСР належать:
- прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;
- затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики Української РСР;
- розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
- укладання міжнародних договорів Української РСР відповідно до законів Української РСР про міжнародні договори Української РСР та приведення чинного законодавства Української РСР у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;
- затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки державі та місцевим Радам народних депутатів Української РСР, ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур Української РСР при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
- встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території Української РСР відповідно до статей 24, 25 цього Закону;
- затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється згідно із статтями 16, 17 цього Закону.
Рада Міністрів Української РСР:
- вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики Української РСР відповідно до законів Української РСР;
- здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств Української РСР по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв Української РСР в іноземних державах;
- приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами Української РСР;
- проводить переговори і укладає міжурядові договори Української РСР з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами Української РСР про міжнародні договори Української РСР, забезпечує виконання міжнародних договорів Української РСР з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Раді Міністрів Української РСР, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;
- відповідно до своєї компетенції, визначеної законами Української РСР, вносить на розгляд Верховної Ради Української РСР пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств - органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Ради Міністрів Української РСР, які вона має згідно з законами Української РСР;
- забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану Української РСР;
- здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду Української РСР.
Національний банк України:
- здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву Української РСР та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність Української РСР;
- представляє інтереси Української РСР у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;
- регулює курс національної валюти Української РСР до грошових одиниць інших держав;
- здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду Української РСР у розпорядження Національного банку України;
- виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;
( Частину третю статті 9 доповнено абзацом шостим згідно із Законом N 2139-12 від 19.02.92 )
- здійснює інші функції відповідно до Закону Української РСР "Про банки і банківську діяльність" та інших законів Української РСР. Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності Української РСР.
Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР:
- забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів Української РСР;
- здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів Української РСР та умов міжнародних договорів Української РСР;
- здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зокрема реєстрацію учасників зовнішньоекономічної діяльності, реєстрацію окремих видів контрактів згідно з цим Законом;
- виконує інші функції відповідно до законів Української РСР і Положення про Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР.
Державне управління митного контролю Української РСР:
- здійснює митний контроль в Українській РСР згідно з чинними законами Української РСР.
Стаття 10. Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю
До органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю належать:
- місцеві Ради народних депутатів Української РСР та їх виконавчі і розпорядчі органи;
- територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Української РСР.
Компетенція місцевих Рад народних депутатів Української РСР та їх виконавчих і розпорядчих органів визначається цим Законом та Законом Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування". Нормативні акти місцевих Рад народних депутатів Української РСР та підпорядкованих їм виконавчих органів стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності приймаються тільки у випадках, прямо передбачених законами Української РСР. Місцеві Ради народних депутатів Української РСР та їх виконавчі органи діють як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності лише через створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації, які мають статус юридичної особи Української РСР.
Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Української РСР можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка визначається законами Української РСР та положеннями про ці органи.
Зазначені органи територіального регулювання зовнішньоекономічної діяльності створюються за погодженням з відповідними місцевими Радами народних депутатів Української РСР та в межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання Української РСР. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих Рад народних депутатів Української РСР, за винятком випадків, коли такі дії передбачені або випливають із законів Української РСР.
Стаття 11. Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Української РСР здійснюється за такими принципами:
- Українська РСР самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Української РСР;
- ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною Радою Української РСР за поданням Ради Міністрів Української РСР;
- рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності і самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу Української РСР;
- стабільність кількості видів і розмір податків гарантуються державою на строк не менш як 5 років;
- забороняється встановлювати інші податки, крім тих, що затверджені Верховною Радою Української РСР;
- ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного і того ж товару діє єдина ставка податку;
- заохочення експорту готової продукції.
Податкові пільги згідно з законами Української РСР надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які відповідають критеріям, наведеним нижче:
- експорт яких перевищує імпорт (нетто-експортери) за фінансовий рік,
- обсяг експорту яких становить не менше 5 процентів від обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів,
- які стабільно експортують наукові, наукоємні товари, а також товари, у вартості яких частка доданої вартості становить не менше 30 процентів.
Зазначеним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності надаються пільги по строках амортизації основних виробничих фондів у вигляді:
- норм прискореної амортизації основних виробничих фондів, що використовуються для виробництва експортних товарів,
- пільгових норм амортизації основних фондів, створених за рахунок нових інвестицій, що використовуються для виробництва експортних товарів,
- норм амортизації на імпортне обладнання, яке використовується для виробництва експортних товарів, не менших, ніж ті, що встановлені в країні походження такого обладнання.
Зазначені пільги застосовуються Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР за поданням суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. При цьому Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків приймає відповідне рішення, яке є обов'язковим для державних фінансових та податкових органів Української РСР.
Забороняється одночасне застосування щодо одного й того ж товару податку на експорт і імпорт та режиму ліцензування і квотування експорту відповідно до статті 16 цього Закону, за винятком випадків встановлення режиму ліцензування і квотування як заходу у відповідь на дискримінаційні дії інших держав згідно із статтею 16 цього Закону та в разі застосування санкцій згідно із статтею 37 цього Закону при порушенні суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності встановлених правил цієї діяльності.
Стаття 12. Обов'язковий розподіл виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті
На території Української РСР запроваджується обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між валютними фондами суб'єктів цієї діяльності та Державним валютним фондом Української РСР і валютними фондами місцевих Рад народних депутатів Української РСР.
З А К О Н
УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ
Про зовнішньоекономічну діяльність
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки,
виходячи з положень Конституції (Основного Закону) Української РСР, Декларації про державний суверенітет України, Закону Української РСР "Про економічну самостійність Української РСР" та загальновизнаних міжнародних норм і правил,
враховуючи, що однією з засад реалізації державного суверенітету Української РСР є її самостійність при здійсненні та регулюванні зовнішньоекономічних відносин,
беручи до уваги зобов'язання, взяті Українською РСР в рамках міжнародних угод, договорів з республіками Союзу РСР та інших угод в рамках Союзу РСР,
бажаючи всебічного розвитку економічних відносин з іншими державами на взаємовигідній основі,
маючи на меті запровадити правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Українській РСР, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг,
прийняла Закон про нижченаведене:
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
Аудит - перевірка фінансово-господарської та комерційної (в тому числі зовнішньоекономічної) діяльності, яка проводиться за плату спеціалізованими госпрозрахунковими організаціями на договірних засадах і результати якої можуть використовуватись, зокрема, з метою оподаткування;
Валютні кошти - валютні цінності:
- іноземна валюта готівкою,
- платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та інші) в іноземній валюті,
- цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті,