Господарський процесуальний кодекс України. Кодекс від 06.11.1991 №1798-XII

Верховна Рада України Кодекс України, Кодекс, Закон від 06.11.1991 №1798-XII
Внимание! Не последняя редакция от 03.08.2010. Внесення змін (закон від 07.07.2010 N 2453-VI /2453-17/)
Реквизиты

Издатель: Верховна Рада України

Тип Кодекс України, Кодекс, Закон

Дата 06.11.1991

Номер 1798-XII

Статус Действует

Редакции
02.04.2020 внесення змін (закон від 30.03.2020 N 540-IX /540-20/) 13.02.2020 внесення змін (закон від 14.01.2020 N 440-IX /440-20/) 08.02.2020 внесення змін (закон від 15.01.2020 N 460-IX /460-20/) 29.12.2019 внесення змін (закон від 18.12.2019 N 390-IX /390-20/) 16.11.2019 внесення змін (закон від 20.09.2019 N 132-IX /132-20/) 20.10.2019 внесення змін (закон від 03.10.2019 N 155-IX /155-20/) 21.10.2019 внесення змін (кодекс украины від 18.10.2018 N 2597-VIII /2597-19/) 19.10.2019 внесення змін (закон від 02.10.2019 N 142-IX /142-20/) 28.08.2018 внесення змін (закон від 03.07.2018 N 2475-VIII /2475-19/) 07.01.2018 внесення змін (закон від 07.12.2017 N 2234-VIII /2234-19/) 15.12.2017 нова редакція (закон від 03.10.2017 N 2147-VIII /2147-19/) 03.08.2017 внесення змін (закон від 13.07.2017 N 2136-VIII /2136-19/) 19.07.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1982-VIII /1982-19/) 04.06.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1983-VIII /1983-19/) 26.04.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1977-VIII /1977-19/) 05.10.2016 внесення змін (закон від 02.06.2016 N 1404-VIII /1404-19/) 01.08.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 11.06.2016 внесення змін (закон від 10.11.2015 N 772-VIII /772-19/) 01.05.2016 внесення змін (закон від 07.04.2015 N 289-VIII /289-19/) 01.04.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 19.02.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 26.11.2015 N 835-VIII /835-19/) 01.09.2015 внесення змін (закон від 22.05.2015 N 484-VIII /484-19/) 12.08.2015 внесення змін (закон від 16.07.2015 N 629-VIII /629-19/) 15.07.2015 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1697-VII /1697-18/) 10.07.2015 внесення змін (закон від 18.06.2015 N 541-VIII /541-19/) 28.03.2015 внесення змін (закон від 12.02.2015 N 192-VIII /192-19/) 06.11.2014 внесення змін (закон від 15.04.2014 N 1206-VII /1206-18/) 08.05.2014 внесення змін (закон від 17.04.2014 N 1226-VII /1226-18/) 28.03.2014 внесення змін (закон від 10.10.2013 N 642-VII /642-18/) 02.03.2014 внесення змін (закон від 23.02.2014 N 767-VII /767-18/) 02.02.2014 внесення змін (закон від 28.01.2014 N 732-VII /732-18/) 22.01.2014 внесення змін (закон від 16.01.2014 N 721-VII /721-18/) 11.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 406-VII /406-18/) 11.07.2013 тлумачення (решение від 11.07.2013 N 6-рп/2013 /v006p710-13/) 09.06.2013 внесення змін (закон від 16.05.2013 N 245-VII /245-18/) 02.07.2002 внесення змін (решение від 02.07.2002 N 13-рп/2002 /v013p710-02/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 06.12.2012 N 5518-VI /5518-17/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4212-VI /4212-17/) 01.12.2012 внесення змін (закон від 18.09.2012 N 5288-VI /5288-17/) 29.11.2012 внесення змін (закон від 06.11.2012 N 5477-VI /5477-17/) 04.11.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5405-VI /5405-17/) 21.09.2012 внесення змін (закон від 23.02.2012 N 4452-VI /4452-17/) 15.08.2012 внесення змін (закон від 04.07.2012 N 5041-VI /5041-17/) 15.08.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5076-VI /5076-17/) 10.08.2012 внесення змін (закон від 03.07.2012 N 5029-VI /5029-17/) 17.06.2012 внесення змін (закон від 24.05.2012 N 4847-VI /4847-17/) 16.05.2012 внесення змін (закон від 20.12.2011 N 4190-VI /4190-17/) 25.04.2012 тлумачення (решение від 25.04.2012 N 11-рп/2012 /v011p710-12/) 15.01.2012 внесення змін (закон від 20.12.2011 N 4176-VI /4176-17/) 13.12.2011 визнання конституційними окремих положень (решение від 13.12.2011 N 17-рп/2011 /v017p710-11/) 08.12.2011 визнання конституційними окремих положень (решение від 08.12.2011 N 16-рп/2011 /v016p710-11/) 13.11.2011 внесення змін (закон від 20.10.2011 N 3932-VI /3932-17/) 01.11.2011 внесення змін (закон від 08.07.2011 N 3674-VI /3674-17/) 26.06.2011 внесення змін (закон від 31.05.2011 N 3445-VI /3445-17/) 18.06.2011 внесення змін (закон від 19.05.2011 N 3382-VI /3382-17/) 12.06.2011 внесення змін (закон від 12.05.2011 N 3329-VI /3329-17/) 08.03.2011 внесення змін (закон від 04.11.2010 N 2677-VI /2677-17/) 01.03.2011 внесення змін (закон від 03.02.2011 N 2980-VI /2980-17/) 03.08.2010 внесення змін (закон від 07.07.2010 N 2453-VI /2453-17/) 30.07.2010 внесення змін (закон від 01.06.2010 N 2289-VI /2289-17/) 18.03.2010 внесення змін (закон від 18.02.2010 N 1914-VI /1914-17/) 16.03.2010 внесення змін (закон від 11.02.2010 N 1876-VI /1876-17/) 10.03.2010 внесення змін (закон від 11.02.2010 N 1875-VI /1875-17/) 16.02.2010 внесення змін (закон від 21.01.2010 N 1837-VI /1837-17/) 16.12.2009 внесення змін (закон від 17.11.2009 N 1720-VI /1720-17/) 31.03.2009 внесення змін (закон від 05.03.2009 N 1076-VI /1076-17/) 01.10.1998 визнання конституційними окремих положень (решение від 01.10.1998 N 13-рп/98 /v013p710-98/) 15.10.2008 внесення змін (закон від 17.09.2008 N 513-VI /513-17/) 15.06.2007 внесення змін (закон від 11.05.2007 N 1012-V /1012-16/) 11.03.2007 внесення змін (закон від 01.12.2006 N 424-V /424-16/) 29.12.2006 внесення змін (закон від 15.12.2006 N 483-V /483-16/) 14.04.2006 внесення змін (закон від 15.03.2006 N 3541-IV /3541-15/) 06.04.2006 внесення змін (закон від 15.03.2006 N 3538-IV /3538-15/) 13.10.2005 внесення змін (закон від 22.09.2005 N 2900-IV /2900-15/) 23.09.2005 внесення змін (закон від 08.09.2005 N 2875-IV /2875-15/) 22.07.2005 внесення змін (закон від 23.06.2005 N 2705-IV /2705-15/) 31.03.2005 внесення змін (закон від 03.03.2005 N 2456-IV /2456-15/) 17.07.2004 внесення змін (закон від 24.06.2004 N 1892-IV /1892-15/) 01.01.2004 внесення змін (закон від 18.11.2003 N 1255-IV /1255-15/) 25.06.2003 внесення змін (закон від 22.05.2003 N 850-IV /850-15/) 07.06.2003 внесення змін (закон від 15.05.2003 N 761-IV /761-15/) 30.03.2002 внесення змін (закон від 07.03.2002 N 3092-III /3092-14/) 20.02.2002 внесення змін (закон від 10.01.2002 N 2922-III /2922-14/) 05.07.2001 внесення змін (закон від 21.06.2001 N 2539-III /2539-14/) 12.06.2001 внесення змін (закон від 17.05.2001 N 2413-III /2413-14/) 24.02.2001 внесення змін (закон від 18.01.2001 N 2249-III /2249-14/) 21.12.2000 внесення змін (закон від 21.12.2000 N 2181-III /2181-14/) 29.11.2000 внесення змін (закон від 19.10.2000 N 2056-III /2056-14/) 18.05.2000 внесення змін (закон від 20.04.2000 N 1664-III /1664-14/) 30.06.1999 внесення змін (закон від 30.06.1999 N 784-XIV /784-14/) 08.04.1999 тлумачення (решение від 08.04.1999 N 3-рп/99 /v003p710-99/) 13.06.1997 внесення змін (закон від 13.05.1997 N 251/97-ВР /251/97-ВР/) 06.03.1996 внесення змін (закон від 20.02.1996 N 54/96-ВР /54/96-ВР/) 23.04.1995 внесення змін (закон від 02.03.1995 N 82/95-ВР /82/95-ВР/) 26.07.1993 внесення змін (закон від 30.06.1993 N 3345-XII /3345-12/) 01.03.1992 вводиться в дію (постановление від 06.11.1991 N 1799-XII /1799-12/)
Документ подготовлен в системе iplex
Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право заявити відвід судовому експерту, якщо він особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи, якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, а також з мотивів його некомпетентності.
Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у випадку, коли про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.
Питання про відвід вирішується суддею, який виносить з цього приводу ухвалу.
( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВРвід 13.05.97 )
Р о з д і л V
ДОКАЗИ
Стаття 32. Поняття і види доказів
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Стаття 34. Належність і допустимість доказів
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 35. Підстави звільнення від доказування
Обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1076-VI від 05.03.2009 )
Стаття 36. Письмові докази
Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Стаття 37. Речові докази
Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Стаття 38. Витребування доказів
Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, що перешкоджають його наданню;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;
4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями 43-1 - 43-10 цього Кодексу.
Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.
( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV від 22.05.2003; в редакції Закону N 2453-VIвід 07.07.2010 )
Стаття 39. Огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження
Господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів.
За результатами огляду та дослідження складається протокол, який підписується суддею. Протокол приєднується до матеріалів справи.
Стаття 40. Повернення письмових i речових доказів
Оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням підприємств та організацій повертаються їм після вирішення господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів.
Речові докази, які знаходяться в господарському суді, після вирішення спору повертаються підприємствам та організаціям, від яких їх було одержано, або передаються стороні, за якою господарський суд визнав право на ці речі.
Стаття 41. Призначення і проведення судової експертизи
Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.
Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.
( Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1875-VI від 11.02.2010 )
Стаття 42. Висновок судового експерта
Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.
Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.
У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.
При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.
Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.
Стаття 43. Оцінка доказів
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Розділ V-1
Запобіжні заходи
Стаття 43-1. Підстави вжиття запобіжних заходів
Особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжних заходів до подання позову.
( Текст статті 43-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1720-VI від 17.11.2009 )
Стаття 43-2. Види запобіжних заходів
Запобіжні заходи включають:
1) витребування доказів;
2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;
3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Стаття 43-3. Заява про вжиття запобіжних заходів
Заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити:
1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
2) найменування заявника і особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, їх поштові адреси; документи, що підтверджують за заявником-громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;
3) вид і суть запобіжного заходу;
4) обставини, якими заявник обгрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів;
5) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви;
6) підпис заявника або його представника, якщо заява подається представником.
До заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених законом порядку і розмірі. Разом з заявою про вжиття запобіжних заходів подаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити запобіжні заходи.
Заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом п'яти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову.
( Стаття 43-3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
Стаття 43-4. Порядок розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів
Заява про вжиття запобіжних заходів розглядається не пізніше двох днів з дня її подання господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові заяви.
У разі обгрунтованої вимоги заявника заява про вжиття запобіжних заходів розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи.
Господарський суд має право вимагати від заявника додати до заяви будь-який наявний у нього доказ про порушення або загрозу порушення його прав.
Господарський суд може зобов'язати заявника забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню запобіжними заходами, яка вноситься на депозит господарського суду. Розмір застави визначається господарським судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим від розміру заявленої шкоди.
Про вжиття запобіжних заходів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає обрані запобіжні заходи, підстави їх обрання, порядок і спосіб їх виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копії ухвали надсилаються заявнику та особі, щодо якої мають бути вжиті запобіжні заходи, негайно після її винесення. У разі винесення ухвали за участю заявника без повідомлення особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, негайно після її виконання.
У разі відсутності підстав, встановлених статтею 43-1 цього Кодексу, а також невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієї статті, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
Стаття 43-5. Наслідки подання заяви про вжиття запобіжних заходів, що не відповідає вимогам закону
Суддя, встановивши, що заяву про вжиття запобіжних заходів подано без додержання вимог, викладених у статті 43-3 цього Кодексу, або не оплачено державним митом, виносить ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для виправлення недоліків.
Коли заявник відповідно до вказівок судді у встановлений строк не виконає всі перелічені у статті 43-3 цього Кодексу вимоги та не сплатить державне мито, заява вважається неподаною і повертається заявнику, про що суддя виносить мотивовану ухвалу.
Стаття 43-6. Виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів
Ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно після внесення застави в повному розмірі.
Стаття 43-7. Скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів
На ухвалу про вжиття запобіжних заходів, винесену за участю заявника без повідомлення особи, щодо якої вжито запобіжні заходи, остання протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали може подати заяву про її скасування.
Подання заяви про скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів не зупиняє виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів.
Заява про скасування вжиття запобіжних заходів розглядається протягом трьох днів господарським судом, який виніс ухвалу про їх вжиття. Неявка заінтересованих осіб не перешкоджає розглядові заяви.
За результатами розгляду заяви господарський суд виносить ухвалу про залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів або її зміну чи скасування.
Стаття 43-8. Оскарження ухвал щодо вжиття запобіжних заходів
На ухвалу про вжиття запобіжних заходів, ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, а також на ухвалу про залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів або її зміну чи скасування може бути подано апеляційну скаргу.
Подання апеляційної скарги на ухвалу про вжиття запобіжних заходів не зупиняє виконання відповідної ухвали. Подання апеляційної скарги на ухвалу про скасування запобіжних заходів або їх заміну зупиняє виконання відповідної ухвали.
Стаття 43-9. Припинення запобіжних заходів
Запобіжні заходи припиняються у разі:
1) неподання заявником відповідної позовної заяви у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3 цього Кодексу;
2) відмови господарським судом у прийнятті позовної заяви з підстав, передбачених частиною першою статті 62 цього Кодексу;
3) невиконання позивачем вимог, передбачених статтею 63 цього Кодексу;
4) винесення господарським судом ухвали про скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів.
Стаття 43-10. Відшкодування шкоди, завданої вжиттям запобіжних заходів
У випадку припинення запобіжних заходів або у випадку відмови заявника від позову, або у випадку набрання законної сили рішенням щодо відмови у задоволенні позову особа, щодо якої вжито запобіжні заходи, має право на відшкодування шкоди, завданої вжиттям цих заходів.
У разі внесення заявником застави відшкодування шкоди, завданої вжиттям запобіжних заходів, в першу чергу здійснюється за рахунок цієї застави.
Застава повертається заявникові повністю, якщо господарський суд задовольнив позов заявника, або якщо відповідачем було визнано позов, або якщо господарським судом затверджено мирову угоду сторін.
У випадках, передбачених пунктами 2-4 статті 43-9 цього Кодексу, а також під час розгляду справи по суті господарський суд може вирішити питання щодо відшкодування шкоди, завданої вжиттям запобіжних заходів.
( Кодекс доповнено розділом V-1 згідно із Законом N 850-IV від 22.05.2003 )
Р о з д і л VI
СУДОВІ ВИТРАТИ
( Назва Розділу VI в редакції Закону N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 44. Склад судових витрат
Судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
( Стаття 44 в редакції Закону N 2539-III від21.06.2001 )
Стаття 45. Державне мито
Позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
( Стаття 45 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2539-III від 21.06.2001, N 850-IV від 22.05.2003 )
Стаття 46. Сплата державного мита
Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.
До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.
( Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3345-12 від30.06.93, N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 47. Повернення державного мита
Державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.
Стаття 47-1. Визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
( Кодекс доповнено статтею 47-1 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 48. Визначення розміру сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи та послуги перекладача
Витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом.
Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати, пов'язані з явкою до господарського суду, в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
( Стаття 48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 49. Розподіл господарських витрат
Державне мито покладається:
у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
( Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Р о з д і л VII
ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ
Стаття 50. Встановлення та обчислення процесуальних строків
Процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються господарським судом.
Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду.
Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.
Стаття 51. Закінчення процесуальних строків
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку.
Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.
Стаття 52. Зупинення процесуальних строків
Перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі.
З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
Стаття 53. Відновлення та продовження процесуальних строків
За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.
Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено.
Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.
( Стаття 53 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Р о з д і л VIII
ПОДАННЯ ПОЗОВУ
Стаття 54. Форма і зміст позовної заяви
Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Позовна заява повинна містити:
1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);
2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);
4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;
6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу;
7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.
( Стаття 54 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 2413-III від 17.05.2001, N 2539-III від 21.06.2001, N 850-IV від 22.05.2003, N 1255-IV від 18.11.2003, N 2705-IV від23.06.2005 )
Стаття 55. Ціна позову
Ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується;
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;
4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.
Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Стаття 56. Надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів
Позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі залучення господарським судом до участі у справі іншого відповідача, заміни господарським судом неналежного відповідача.
( Стаття 56 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВРвід 13.05.97 )
Стаття 57. Документи, що додаються до позовної заяви
До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні чи розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);
2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
3) сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;
3-1) сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
4) обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.
До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
( Стаття 57 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2413-III від 17.05.2001, N 2539-III від21.06.2001 )
Стаття 58. Об'єднання позовних вимог
В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
( Стаття 58 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1720-VI від 17.11.2009 )
Стаття 59. Відзив на позовну заяву
Відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати:
1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;
2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.
Відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником.
Відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи; мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обгрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).
До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.
( Стаття 59 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 60. Подання зустрічного позову
Відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
( Стаття 60 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
Р о з д і л IX
ПОРУШЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ТА ПІДГОТОВКА МАТЕРІАЛІВ ДО РОЗГЛЯДУ У ПЕРШІЙ ІНСТАНЦІЇ
( Назва Розділу IX із змінами, внесеними згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 61. Прийняття позовної заяви
Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
( Текст статті 61 в редакції Закону N 2453-VI від07.07.2010 - зміни щодо запровадження автоматизованої системидокументообігу в судах вводяться в дію з 1 січня 2011 року )
Стаття 62. Відмова у прийнятті позовної заяви
Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України;
2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору;
3) позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано.
Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви.
До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.
Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.
( Стаття 62 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВР від 13.05.97, N 2539-III від 21.06.2001, N 2453-VI від 07.07.2010 )
Стаття 63. Повернення позовної заяви
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:
1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;
3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;
4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;
5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;
6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
( Пункт 7 частини першої статті 63 виключено на підставі Закону N 2705-IV від 23.06.2005 )( Пункт 8 частини першої статті 63 виключено на підставі Закону N 2413-III від 17.05.2001 )
9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;
10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя повертає позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
( Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 2413-III від 17.05.2001, N 2539-III від 21.06.2001, N 2705-IV від 23.06.2005, N 2453-VI від 07.07.2010 )
Стаття 64. Порушення провадження у справі
Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду.
Ця ухвала виноситься з додержанням вимог статті 86 цього Кодексу.
( Стаття 64 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
Стаття 65. Дії судді по підготовці справи до розгляду
З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду:
1) вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача;
( Пункт 2 частини першої статті 65 виключено на підставі Закону N 2705-IV від 23.06.2005 )
3) викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково;
4) зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;
5) вирішує питання про призначення судової експертизи;
6) провадить огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження;
7) вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою;
8) вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи;
9) вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на підприємстві, в організації;
10) вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову;
11) вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.
( Стаття 65 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2413-III від 17.05.2001, N 2705-IV від 23.06.2005 )
Р о з д і л X
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ
Стаття 66. Підстави забезпечення позову
Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
( Стаття 66 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 1720-VI від 17.11.2009 )
Стаття 67. Заходи до забезпечення позову
Позов забезпечується:
накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Про забезпечення позову виноситься ухвала.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.
Не допускається забезпечення позову шляхом заборони:
проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення;
надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;
участі акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства.
( Стаття 67 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2539-III від 21.06.2001, N 513-VI від 17.09.2008, N 1720-VI від 17.11.2009 )
Стаття 68. Скасування забезпечення позову
Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Р о з д і л XI
ВИРІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ У ПЕРШІЙ ІНСТАНЦІЇ
( Назва Розділу XI із змінами, внесеними згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 69. Строк вирішення спору
Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви.
У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
( Стаття 69 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 2453-VI від 07.07.2010 )( Статтю 70 виключено на підставі Закону N 2539-III від 21.06.2001 )( Статтю 71 виключено на підставі Закону N 2539-III від 21.06.2001 )( Статтю 72 виключено на підставі Закону N 2539-III від 21.06.2001 )( Статтю 73 виключено на підставі Закону N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 74. Порядок ведення засідання
Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями - суддею, головуючим у засіданні.
Суддя оголошує склад господарського суду, роз'яснює учасникам судового процесу їх права та обов'язки і сприяє у здійсненні належних їм прав.
У засіданні заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні.
Учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, у зв'язку з чим у судовому засіданні із розгляду господарської справи оголошується перерва.
( Стаття 74 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 2453-VI від 07.07.2010 )
Стаття 75. Вирішення спору при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів
Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
( Статтю 76 виключено на підставі Закону N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 77. Відкладення розгляду справи, перерва в засіданні
Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:
1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;
2) неподання витребуваних доказів;
3) необхідність витребування нових доказів;
4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;
5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.
Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Стаття 78. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, мирова угода сторін
Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.
Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.
Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
( Стаття 78 в редакції Закону N 2539-III від21.06.2001 )
Стаття 79. Зупинення провадження у справі та його поновлення
Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:
1) призначення господарським судом судової експертизи;
Господарський процесуальний кодекс України
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право на звернення до господарського суду
Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Стаття 2. Порушення справ у господарському суді
Господарський суд порушує справи за позовними заявами:
підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;
Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.
Стаття 2-1. Автоматизована система документообігу суду
У господарських судах функціонує автоматизована система документообігу, що забезпечує: