Господарський процесуальний кодекс України. Кодекс від 06.11.1991 №1798-XII

Верховна Рада України Кодекс України, Кодекс, Закон від 06.11.1991 №1798-XII
Внимание! Не последняя редакция от 10.03.2010. Внесення змін (закон від 11.02.2010 N 1875-VI /1875-17/)
Реквизиты

Издатель: Верховна Рада України

Тип Кодекс України, Кодекс, Закон

Дата 06.11.1991

Номер 1798-XII

Статус Действует

Редакции
02.04.2020 внесення змін (закон від 30.03.2020 N 540-IX /540-20/) 13.02.2020 внесення змін (закон від 14.01.2020 N 440-IX /440-20/) 08.02.2020 внесення змін (закон від 15.01.2020 N 460-IX /460-20/) 29.12.2019 внесення змін (закон від 18.12.2019 N 390-IX /390-20/) 16.11.2019 внесення змін (закон від 20.09.2019 N 132-IX /132-20/) 20.10.2019 внесення змін (закон від 03.10.2019 N 155-IX /155-20/) 21.10.2019 внесення змін (кодекс украины від 18.10.2018 N 2597-VIII /2597-19/) 19.10.2019 внесення змін (закон від 02.10.2019 N 142-IX /142-20/) 28.08.2018 внесення змін (закон від 03.07.2018 N 2475-VIII /2475-19/) 07.01.2018 внесення змін (закон від 07.12.2017 N 2234-VIII /2234-19/) 15.12.2017 нова редакція (закон від 03.10.2017 N 2147-VIII /2147-19/) 03.08.2017 внесення змін (закон від 13.07.2017 N 2136-VIII /2136-19/) 19.07.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1982-VIII /1982-19/) 04.06.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1983-VIII /1983-19/) 26.04.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1977-VIII /1977-19/) 05.10.2016 внесення змін (закон від 02.06.2016 N 1404-VIII /1404-19/) 01.08.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 11.06.2016 внесення змін (закон від 10.11.2015 N 772-VIII /772-19/) 01.05.2016 внесення змін (закон від 07.04.2015 N 289-VIII /289-19/) 01.04.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 19.02.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 26.11.2015 N 835-VIII /835-19/) 01.09.2015 внесення змін (закон від 22.05.2015 N 484-VIII /484-19/) 12.08.2015 внесення змін (закон від 16.07.2015 N 629-VIII /629-19/) 15.07.2015 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1697-VII /1697-18/) 10.07.2015 внесення змін (закон від 18.06.2015 N 541-VIII /541-19/) 28.03.2015 внесення змін (закон від 12.02.2015 N 192-VIII /192-19/) 06.11.2014 внесення змін (закон від 15.04.2014 N 1206-VII /1206-18/) 08.05.2014 внесення змін (закон від 17.04.2014 N 1226-VII /1226-18/) 28.03.2014 внесення змін (закон від 10.10.2013 N 642-VII /642-18/) 02.03.2014 внесення змін (закон від 23.02.2014 N 767-VII /767-18/) 02.02.2014 внесення змін (закон від 28.01.2014 N 732-VII /732-18/) 22.01.2014 внесення змін (закон від 16.01.2014 N 721-VII /721-18/) 11.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 406-VII /406-18/) 11.07.2013 тлумачення (решение від 11.07.2013 N 6-рп/2013 /v006p710-13/) 09.06.2013 внесення змін (закон від 16.05.2013 N 245-VII /245-18/) 02.07.2002 внесення змін (решение від 02.07.2002 N 13-рп/2002 /v013p710-02/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 06.12.2012 N 5518-VI /5518-17/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4212-VI /4212-17/) 01.12.2012 внесення змін (закон від 18.09.2012 N 5288-VI /5288-17/) 29.11.2012 внесення змін (закон від 06.11.2012 N 5477-VI /5477-17/) 04.11.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5405-VI /5405-17/) 21.09.2012 внесення змін (закон від 23.02.2012 N 4452-VI /4452-17/) 15.08.2012 внесення змін (закон від 04.07.2012 N 5041-VI /5041-17/) 15.08.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5076-VI /5076-17/) 10.08.2012 внесення змін (закон від 03.07.2012 N 5029-VI /5029-17/) 17.06.2012 внесення змін (закон від 24.05.2012 N 4847-VI /4847-17/) 16.05.2012 внесення змін (закон від 20.12.2011 N 4190-VI /4190-17/) 25.04.2012 тлумачення (решение від 25.04.2012 N 11-рп/2012 /v011p710-12/) 15.01.2012 внесення змін (закон від 20.12.2011 N 4176-VI /4176-17/) 13.12.2011 визнання конституційними окремих положень (решение від 13.12.2011 N 17-рп/2011 /v017p710-11/) 08.12.2011 визнання конституційними окремих положень (решение від 08.12.2011 N 16-рп/2011 /v016p710-11/) 13.11.2011 внесення змін (закон від 20.10.2011 N 3932-VI /3932-17/) 01.11.2011 внесення змін (закон від 08.07.2011 N 3674-VI /3674-17/) 26.06.2011 внесення змін (закон від 31.05.2011 N 3445-VI /3445-17/) 18.06.2011 внесення змін (закон від 19.05.2011 N 3382-VI /3382-17/) 12.06.2011 внесення змін (закон від 12.05.2011 N 3329-VI /3329-17/) 08.03.2011 внесення змін (закон від 04.11.2010 N 2677-VI /2677-17/) 01.03.2011 внесення змін (закон від 03.02.2011 N 2980-VI /2980-17/) 03.08.2010 внесення змін (закон від 07.07.2010 N 2453-VI /2453-17/) 30.07.2010 внесення змін (закон від 01.06.2010 N 2289-VI /2289-17/) 18.03.2010 внесення змін (закон від 18.02.2010 N 1914-VI /1914-17/) 16.03.2010 внесення змін (закон від 11.02.2010 N 1876-VI /1876-17/) 10.03.2010 внесення змін (закон від 11.02.2010 N 1875-VI /1875-17/) 16.02.2010 внесення змін (закон від 21.01.2010 N 1837-VI /1837-17/) 16.12.2009 внесення змін (закон від 17.11.2009 N 1720-VI /1720-17/) 31.03.2009 внесення змін (закон від 05.03.2009 N 1076-VI /1076-17/) 01.10.1998 визнання конституційними окремих положень (решение від 01.10.1998 N 13-рп/98 /v013p710-98/) 15.10.2008 внесення змін (закон від 17.09.2008 N 513-VI /513-17/) 15.06.2007 внесення змін (закон від 11.05.2007 N 1012-V /1012-16/) 11.03.2007 внесення змін (закон від 01.12.2006 N 424-V /424-16/) 29.12.2006 внесення змін (закон від 15.12.2006 N 483-V /483-16/) 14.04.2006 внесення змін (закон від 15.03.2006 N 3541-IV /3541-15/) 06.04.2006 внесення змін (закон від 15.03.2006 N 3538-IV /3538-15/) 13.10.2005 внесення змін (закон від 22.09.2005 N 2900-IV /2900-15/) 23.09.2005 внесення змін (закон від 08.09.2005 N 2875-IV /2875-15/) 22.07.2005 внесення змін (закон від 23.06.2005 N 2705-IV /2705-15/) 31.03.2005 внесення змін (закон від 03.03.2005 N 2456-IV /2456-15/) 17.07.2004 внесення змін (закон від 24.06.2004 N 1892-IV /1892-15/) 01.01.2004 внесення змін (закон від 18.11.2003 N 1255-IV /1255-15/) 25.06.2003 внесення змін (закон від 22.05.2003 N 850-IV /850-15/) 07.06.2003 внесення змін (закон від 15.05.2003 N 761-IV /761-15/) 30.03.2002 внесення змін (закон від 07.03.2002 N 3092-III /3092-14/) 20.02.2002 внесення змін (закон від 10.01.2002 N 2922-III /2922-14/) 05.07.2001 внесення змін (закон від 21.06.2001 N 2539-III /2539-14/) 12.06.2001 внесення змін (закон від 17.05.2001 N 2413-III /2413-14/) 24.02.2001 внесення змін (закон від 18.01.2001 N 2249-III /2249-14/) 21.12.2000 внесення змін (закон від 21.12.2000 N 2181-III /2181-14/) 29.11.2000 внесення змін (закон від 19.10.2000 N 2056-III /2056-14/) 18.05.2000 внесення змін (закон від 20.04.2000 N 1664-III /1664-14/) 30.06.1999 внесення змін (закон від 30.06.1999 N 784-XIV /784-14/) 08.04.1999 тлумачення (решение від 08.04.1999 N 3-рп/99 /v003p710-99/) 13.06.1997 внесення змін (закон від 13.05.1997 N 251/97-ВР /251/97-ВР/) 06.03.1996 внесення змін (закон від 20.02.1996 N 54/96-ВР /54/96-ВР/) 23.04.1995 внесення змін (закон від 02.03.1995 N 82/95-ВР /82/95-ВР/) 26.07.1993 внесення змін (закон від 30.06.1993 N 3345-XII /3345-12/) 01.03.1992 вводиться в дію (постановление від 06.11.1991 N 1799-XII /1799-12/)
Документ подготовлен в системе iplex
У разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
( Стаття 114 в редакції Закону N 2539-III від21.06.2001 )
Р о з д і л XIV
ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ, УХВАЛИ, ПОСТАНОВИ
Стаття 115. Обов'язковість виконання судових рішень
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
( Стаття 115 в редакції Закону N 2539-III від21.06.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2922-III від 10.01.2002 )( Статтю 115-1 виключено на підставі Закону N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 116. Наказ господарського суду і пред'явлення його для виконання
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.
Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом.
У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову.
Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.
( Стаття 116 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2056-III від 19.10.2000, N 2539-III від21.06.2001, N 2922-III від 10.01.2002, N 2900-IV від 22.09.2005 )
Стаття 117. Оформлення наказу господарського суду, виправлення помилки в ньому та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
1. Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
2. Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
3. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.
4. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
5. Ухвала господарського суду за результатами розгляду заяви надсилається стягувачеві і боржнику у п'ятиденний строк з дня її винесення. Ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.
( Стаття 117 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2056-III від 19.10.2000, N 2539-III від21.06.2001; в редакції Закону N 3538-IV від15.03.2006 )( Статтю 118 виключено на підставі Закону N 2056-III від 19.10.2000 )
Стаття 118. Строк для пред'явлення наказу до виконання
Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено.
( Кодекс доповнено статтею 118 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001; із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 2456-IV від 03.03.2005 )
Стаття 119. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання
У разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.
Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.
За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику.
Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
( Кодекс доповнено статтею 119 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 120. Видача дубліката наказу
У разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.
Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.
До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані:
довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу;
при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.
( Стаття 120 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2056-III від 19.10.2000, N 2456-IV від 03.03.2005 )
Стаття 121. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови
При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів до забезпечення позову.
Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
( Стаття 121 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 2056-III від 19.10.2000, N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 121-1. Зупинення виконання судового рішення
Суд касаційної інстанції за заявою сторони чи поданням прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.
Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.
Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала.
( Кодекс доповнено статтею 121-1 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 121-2. Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби
Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
( Кодекс доповнено статтею 121-2 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 122. Поворот виконання рішення, постанови
Якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.
Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
Якщо не виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або заяву залишено без розгляду, господарський суд виносить ухвалу про повне або часткове припинення стягнення за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.
( Стаття 122 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-III від 19.10.2000 )
Р о з д і л XV
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 123. Процесуальні права і обов'язки іноземних суб'єктів господарювання
Іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 124. Підсудність судам справ за участю іноземних суб'єктів господарювання
Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 125. Звернення господарських судів із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави
У разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Стаття 126. Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги
Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги повинні відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено, - вимогам частин другої - четвертої цієї статті.
У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначається:
1) назва суду, що розглядає справу;
2) за наявності міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;
3) найменування справи, що розглядається;
4) прізвище, ім'я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження та інші дані, необхідні для виконання доручення;
5) процесуальне становище осіб, стосовно яких необхідно вчинити процесуальні дії;
6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.
Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що додано до нього, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.
Стаття 127. Виконання в Україні судових доручень іноземних судів
Суди України виконують доручення іноземних судів щодо надання правової допомоги - вручення викликів до суду чи інших документів, допит сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, передані їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено, - дипломатичними каналами.
Судове доручення не приймається до виконання, якщо воно:
1) може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці;
2) не належить до юрисдикції цього суду;
3) суперечить закону або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Виконання судового доручення здійснюється відповідно до цього Кодексу. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.
У разі надходження від іноземного суду прохання щодо особистої присутності його уповноважених представників чи учасників судового розгляду під час виконання судового доручення суд України, який його виконує, вирішує питання про надання згоди на таку участь.
Виконання судового доручення підтверджується протоколом судового засідання, іншими документами, складеними чи отриманими в ході виконання доручення, які засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.
У разі неможливості виконання судового доручення суд України у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, - дипломатичними каналами, повертає це доручення іноземного суду без виконання із зазначенням причин та подає відповідні документи, що це підтверджують.
Стаття 128. Виконання доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів
Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів виконується у судовому засіданні або уповноваженим працівником суду за місцем проживання (перебування, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи.
Виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вручаються особисто фізичній особі чи її представникові або представникові юридичної особи під розписку.
У виклику до суду, який направляється з метою виконання доручення іноземного суду про вручення документів, згідно із частинами п'ятою і шостою цієї статті, зазначається інформація про наслідки відмови від отримання документів та неявки до суду для отримання документів.
У разі якщо особа, якій необхідно вручити виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, перебуває під вартою або відбуває такий вид покарання як довічне позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешт, суд надсилає документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, до адміністрації місця тримання особи, яка здійснює їх вручення під розписку та негайно надсилає розписку і письмові пояснення цієї особи до суду.
У разі відмови особи отримати виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, суддя, уповноважений працівник суду, представник адміністрації місця тримання особи робить відповідну позначку на документах, що підлягають врученню. У такому разі документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вважаються врученими.
У разі повторної неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повідомлено про день, час та місце судового засідання, якій мають бути вручені виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, такі документи вважаються врученими.
Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такі документи чи відмовилися від їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повідомлено про день, час та місце судового засідання, на якому має бути вручено виклик до суду чи інші документи, без поважних причин не з'явилися до суду - у день такого судового засідання.
Виконання доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів підтверджується протоколом судового засідання, у якому зазначаються заяви чи повідомлення, зроблені особами у зв'язку з отриманням документів, а також підтвердженням про повідомлення особи про необхідність явки до суду для отримання документів та іншими документами, складеними чи отриманими в ході виконання доручення, які засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.
Стаття 129. Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України
Судове доручення про вручення документів громадянину України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі. Такі документи особа отримує добровільно. Вручення документа здійснюється під розписку із зазначенням дати вручення, підписується посадовою особою та скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України.
Доручення суду про виконання певних процесуальних дій стосовно громадянина України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У разі вчинення певних процесуальних дій складається протокол, що підписується особою, стосовно якої вчинено процесуальні дії, та особою, яка вчинила процесуальні дії, і скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України. У протоколі зазначаються день, час і місце виконання доручення.
Під час виконання судового доручення застосовується процесуальний закон України. Для виконання доручення не можуть застосовуватися примусові заходи.
( Розділ XV із змінами, внесеними згідно із Законами N 2539-III від 21.06.2001, N 1255-IV від 18.11.2003, N 1892-IV від 24.06.2004; в редакції Закону N 1837-VI від 21.01.2010 )
Голова Верховної Ради України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 6 листопада 1991 року
N 1798-XII
Господарський процесуальний кодекс України
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право на звернення до господарського суду
Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Стаття 2. Порушення справ у господарському суді
Господарський суд порушує справи за позовними заявами:
підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;
Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.
Стаття 3. Мова судочинства