Господарський процесуальний кодекс України. Кодекс від 06.11.1991 №1798-XII

Верховна Рада України Кодекс України, Кодекс, Закон від 06.11.1991 №1798-XII
Внимание! Не последняя редакция от 23.04.1995. Внесення змін (закон від 02.03.1995 N 82/95-ВР /82/95-ВР/)
Реквизиты

Издатель: Верховна Рада України

Тип Кодекс України, Кодекс, Закон

Дата 06.11.1991

Номер 1798-XII

Статус Действует

Редакции
13.02.2020 внесення змін (закон від 14.01.2020 N 440-IX /440-20/) 08.02.2020 внесення змін (закон від 15.01.2020 N 460-IX /460-20/) 29.12.2019 внесення змін (закон від 18.12.2019 N 390-IX /390-20/) 16.11.2019 внесення змін (закон від 20.09.2019 N 132-IX /132-20/) 20.10.2019 внесення змін (закон від 03.10.2019 N 155-IX /155-20/) 21.10.2019 внесення змін (кодекс украины від 18.10.2018 N 2597-VIII /2597-19/) 19.10.2019 внесення змін (закон від 02.10.2019 N 142-IX /142-20/) 28.08.2018 внесення змін (закон від 03.07.2018 N 2475-VIII /2475-19/) 07.01.2018 внесення змін (закон від 07.12.2017 N 2234-VIII /2234-19/) 15.12.2017 нова редакція (закон від 03.10.2017 N 2147-VIII /2147-19/) 03.08.2017 внесення змін (закон від 13.07.2017 N 2136-VIII /2136-19/) 19.07.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1982-VIII /1982-19/) 04.06.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1983-VIII /1983-19/) 26.04.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1977-VIII /1977-19/) 05.10.2016 внесення змін (закон від 02.06.2016 N 1404-VIII /1404-19/) 01.08.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 11.06.2016 внесення змін (закон від 10.11.2015 N 772-VIII /772-19/) 01.05.2016 внесення змін (закон від 07.04.2015 N 289-VIII /289-19/) 01.04.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 19.02.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 26.11.2015 N 835-VIII /835-19/) 01.09.2015 внесення змін (закон від 22.05.2015 N 484-VIII /484-19/) 12.08.2015 внесення змін (закон від 16.07.2015 N 629-VIII /629-19/) 15.07.2015 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1697-VII /1697-18/) 10.07.2015 внесення змін (закон від 18.06.2015 N 541-VIII /541-19/) 28.03.2015 внесення змін (закон від 12.02.2015 N 192-VIII /192-19/) 06.11.2014 внесення змін (закон від 15.04.2014 N 1206-VII /1206-18/) 08.05.2014 внесення змін (закон від 17.04.2014 N 1226-VII /1226-18/) 28.03.2014 внесення змін (закон від 10.10.2013 N 642-VII /642-18/) 02.03.2014 внесення змін (закон від 23.02.2014 N 767-VII /767-18/) 02.02.2014 внесення змін (закон від 28.01.2014 N 732-VII /732-18/) 22.01.2014 внесення змін (закон від 16.01.2014 N 721-VII /721-18/) 11.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 406-VII /406-18/) 11.07.2013 тлумачення (решение від 11.07.2013 N 6-рп/2013 /v006p710-13/) 09.06.2013 внесення змін (закон від 16.05.2013 N 245-VII /245-18/) 02.07.2002 внесення змін (решение від 02.07.2002 N 13-рп/2002 /v013p710-02/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 06.12.2012 N 5518-VI /5518-17/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4212-VI /4212-17/) 01.12.2012 внесення змін (закон від 18.09.2012 N 5288-VI /5288-17/) 29.11.2012 внесення змін (закон від 06.11.2012 N 5477-VI /5477-17/) 04.11.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5405-VI /5405-17/) 21.09.2012 внесення змін (закон від 23.02.2012 N 4452-VI /4452-17/) 15.08.2012 внесення змін (закон від 04.07.2012 N 5041-VI /5041-17/) 15.08.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5076-VI /5076-17/) 10.08.2012 внесення змін (закон від 03.07.2012 N 5029-VI /5029-17/) 17.06.2012 внесення змін (закон від 24.05.2012 N 4847-VI /4847-17/) 16.05.2012 внесення змін (закон від 20.12.2011 N 4190-VI /4190-17/) 25.04.2012 тлумачення (решение від 25.04.2012 N 11-рп/2012 /v011p710-12/) 15.01.2012 внесення змін (закон від 20.12.2011 N 4176-VI /4176-17/) 13.12.2011 визнання конституційними окремих положень (решение від 13.12.2011 N 17-рп/2011 /v017p710-11/) 08.12.2011 визнання конституційними окремих положень (решение від 08.12.2011 N 16-рп/2011 /v016p710-11/) 13.11.2011 внесення змін (закон від 20.10.2011 N 3932-VI /3932-17/) 01.11.2011 внесення змін (закон від 08.07.2011 N 3674-VI /3674-17/) 26.06.2011 внесення змін (закон від 31.05.2011 N 3445-VI /3445-17/) 18.06.2011 внесення змін (закон від 19.05.2011 N 3382-VI /3382-17/) 12.06.2011 внесення змін (закон від 12.05.2011 N 3329-VI /3329-17/) 08.03.2011 внесення змін (закон від 04.11.2010 N 2677-VI /2677-17/) 01.03.2011 внесення змін (закон від 03.02.2011 N 2980-VI /2980-17/) 03.08.2010 внесення змін (закон від 07.07.2010 N 2453-VI /2453-17/) 30.07.2010 внесення змін (закон від 01.06.2010 N 2289-VI /2289-17/) 18.03.2010 внесення змін (закон від 18.02.2010 N 1914-VI /1914-17/) 16.03.2010 внесення змін (закон від 11.02.2010 N 1876-VI /1876-17/) 10.03.2010 внесення змін (закон від 11.02.2010 N 1875-VI /1875-17/) 16.02.2010 внесення змін (закон від 21.01.2010 N 1837-VI /1837-17/) 16.12.2009 внесення змін (закон від 17.11.2009 N 1720-VI /1720-17/) 31.03.2009 внесення змін (закон від 05.03.2009 N 1076-VI /1076-17/) 01.10.1998 визнання конституційними окремих положень (решение від 01.10.1998 N 13-рп/98 /v013p710-98/) 15.10.2008 внесення змін (закон від 17.09.2008 N 513-VI /513-17/) 15.06.2007 внесення змін (закон від 11.05.2007 N 1012-V /1012-16/) 11.03.2007 внесення змін (закон від 01.12.2006 N 424-V /424-16/) 29.12.2006 внесення змін (закон від 15.12.2006 N 483-V /483-16/) 14.04.2006 внесення змін (закон від 15.03.2006 N 3541-IV /3541-15/) 06.04.2006 внесення змін (закон від 15.03.2006 N 3538-IV /3538-15/) 13.10.2005 внесення змін (закон від 22.09.2005 N 2900-IV /2900-15/) 23.09.2005 внесення змін (закон від 08.09.2005 N 2875-IV /2875-15/) 22.07.2005 внесення змін (закон від 23.06.2005 N 2705-IV /2705-15/) 31.03.2005 внесення змін (закон від 03.03.2005 N 2456-IV /2456-15/) 17.07.2004 внесення змін (закон від 24.06.2004 N 1892-IV /1892-15/) 01.01.2004 внесення змін (закон від 18.11.2003 N 1255-IV /1255-15/) 25.06.2003 внесення змін (закон від 22.05.2003 N 850-IV /850-15/) 07.06.2003 внесення змін (закон від 15.05.2003 N 761-IV /761-15/) 30.03.2002 внесення змін (закон від 07.03.2002 N 3092-III /3092-14/) 20.02.2002 внесення змін (закон від 10.01.2002 N 2922-III /2922-14/) 05.07.2001 внесення змін (закон від 21.06.2001 N 2539-III /2539-14/) 12.06.2001 внесення змін (закон від 17.05.2001 N 2413-III /2413-14/) 24.02.2001 внесення змін (закон від 18.01.2001 N 2249-III /2249-14/) 21.12.2000 внесення змін (закон від 21.12.2000 N 2181-III /2181-14/) 29.11.2000 внесення змін (закон від 19.10.2000 N 2056-III /2056-14/) 18.05.2000 внесення змін (закон від 20.04.2000 N 1664-III /1664-14/) 30.06.1999 внесення змін (закон від 30.06.1999 N 784-XIV /784-14/) 08.04.1999 тлумачення (решение від 08.04.1999 N 3-рп/99 /v003p710-99/) 13.06.1997 внесення змін (закон від 13.05.1997 N 251/97-ВР /251/97-ВР/) 06.03.1996 внесення змін (закон від 20.02.1996 N 54/96-ВР /54/96-ВР/) 23.04.1995 внесення змін (закон від 02.03.1995 N 82/95-ВР /82/95-ВР/) 26.07.1993 внесення змін (закон від 30.06.1993 N 3345-XII /3345-12/) 01.03.1992 вводиться в дію (постановление від 06.11.1991 N 1799-XII /1799-12/)
Документ подготовлен в системе iplex
Арбітражний процесуальний Кодекс України
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 6, ст.56 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 1799-XII від 06.11.91, ВВР, 1992, N 6, ст.57 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3345-XII від 30.06.93, ВВР, 1993, N 33, ст.347 N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст.90 )
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право на звернення до арбітражного суду
Підприємства, установи, організації, в тому числі колгоспи, індивідуальні, спільні підприємства, міжнародні об'єднання організацій* України та інших держав, а також інші юридичні особи, незалежно від форм власності майна та організаційних форм, мають право звертатися до арбітражного суду згідно з встановленою для нього підвідомчістю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до арбітражного суду мають право також звертатися державні та інші органи.
Угода про відмову від права на звернення до арбітражного суду є недійсною.
____________
* Далі іменуються, як правило, "підприємства та організації".
Стаття 2. Порушення справ у арбітражному суді
Арбітражний суд порушує справи за позовними заявами:
заінтересованих підприємств та організацій, чиї права та охоронювані законом інтереси порушено;
державних та інших органів, що звернулися до арбітражного суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
прокурорів, які звертаються до арбітражного суду в інтересах державних органів, державних підприємств та організацій.
Стаття 3. Мова арбітражного провадження
Мова арбітражного провадження визначається статтею 21 Закону України "Про мови в Українській РСР".
Стаття 4. Законодавство, яке застосовується при вирішенні господарських спорів
Арбітражний суд вирішує спори на підставі Конституції України, Закону України "Про арбітражний суд", цього Кодексу, інших актів законодавства України, міждержавних договорів та угод, ратифікованих у встановленому порядку.
Арбітражний суд у випадках, передбачених законом, застосовує норми права інших держав.
У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини, арбітражний суд застосовує законодавство, яке регулює подібні відносини, а при відсутності такого законодавства арбітражний суд виходить із загальних засад та змісту законодавства.
Р о з д і л II
ДОАРБІТРАЖНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ
Стаття 5. Основні положення доарбітражного врегулювання господарського спору
Спір може бути передано на вирішення арбітражного суду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх доарбітражного врегулювання.
Порядок доарбітражного врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.
Справи за заявою прокурора, Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень порушуються арбітражним судом незалежно від вжиття сторонами заходів доарбітражного врегулювання спорів.
Вимоги щодо доарбітражного врегулювання господарських спорів не поширюються на спори про визнання недійсними актів ненормативного характеру з підстав, зазначених у законодавстві.
( Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 82/95-ВР від 02.03.95 )
Стаття 6. Порядок пред'явлення претензії
Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.
Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.
У претензії зазначаються:
а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії;
б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;
в) вимоги заявника;
г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;
д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.
Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії.
Претензія підписується керівником чи заступником керівника підприємства, організації та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.
Стаття 7. Порядок і строки розгляду претензії
Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.
В тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.
Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.
При розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення доарбітражного врегулювання спору.
Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.
Стаття 8. Повідомлення заявника про результати розгляду претензії
Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.
У відповіді на претензію зазначаються:
а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;
б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;
в) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обгрунтовують відхилення претензії;
г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.
Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обгрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії.
Відповідь на претензію підписується керівником чи заступником керівника підприємства, організації та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.
Якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, заявник претензії по закінченні 20 днів після одержання відповіді має право пред'явити до банку розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено розмір визнаної суми, то до розпорядження додається також копія претензії. В разі, коли визнана сума не перевищує однієї тисячі карбованців, стягувачеві достатньо послатися в розпорядженні на дату і номер відповіді боржника.
Установи банку зобов'язані приймати розпорядження про безспірне списання коштів і в тих випадках, коли боржник, визнавши претензію, просить з різних причин не стягувати з нього визнану суму.
За необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми.
Стаття 9. Відповідальність за порушення строків розгляду претензії
В разі порушення строків розгляду претензії, встановлених статтею 7 цього Кодексу, чи залишення її без відповіді арбітражний суд при вирішенні господарського спору має право стягти в доход державного бюджету з підприємства, організації, що припустилися такого порушення, штраф у розмірі 2 процентів від суми претензії, але не менш як 5 розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації) і не більш як 100 розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації).
( Стаття 9 в редакції Закону N 3345-XII від 30.06.93 )
Стаття 10. Доарбітражне врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні господарських договорів
Розбіжності, що виникають між підприємствами, організаціями при укладанні господарських договорів, розглядаються керівниками чи заступниками керівників підприємств та організацій або за їх уповноваженням іншими особами.
При наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи організація, які одержали проект договору, складають протокол розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та у 20-денний строк надсилають другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Підприємство, організація, які одержали протокол розбіжностей, зобов'язані протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк на вирішення арбітражного суду.
Якщо підприємство чи організація, які одержали протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні, не передадуть розбіжності, що залишились неврегульованими, на вирішення арбітражного суду в зазначений строк, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. В інших випадках договір вважається не укладеним.
Стаття 11. Доарбітражне врегулювання спорів, що виникають при зміні та розірванні господарських договорів
Підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.
Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, повинні відповісти на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення арбітражного суду.
Р о з д і л III
ПІДВІДОМЧІСТЬ ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВ ТА КОМПЕТЕНЦІЯ АРБІТРАЖНИХ СУДІВ ЩОДО ЇХ РОЗГЛЯДУ
Стаття 12. Справи, підвідомчі арбітражним судам
Арбітражним судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів ненормативного характеру з підстав, зазначених у законодавстві, крім:
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Підприємства та організації мають право передати підвідомчий арбітражним судам спір на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів ненормативного характеру та спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, заснованих на державному замовленні.
( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 82/95-ВР від 02.03.95 )
Стаття 13. Справи, що розглядаються арбітражним судом Республіки Крим, арбітражним судом області, міст Києва та Севастополя
Арбітражний суд Республіки Крим, арбітражний суд області, міст Києва та Севастополя розглядає всі підвідомчі арбітражним судам справи, крім тих, що віднесені до компетенції Вищого арбітражного суду.
Стаття 14. Справи, що розглядаються Вищим арбітражним судом
Вищий арбітражний суд розглядає справи у спорах:
1) що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів на суму понад 100000 розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації), а також при виконанні договорів та з інших підстав при ціні позову понад 10000 розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації), про визнання недійсними договорів на суму понад 100000 розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації), крім спорів між сторонами, що знаходяться на території Республіки Крим, однієї області, міст Києва та Севастополя;
2) про визнання недійсними актів ненормативного характеру, виданих центральними органами державної виконавчої влади та іншими всеукраїнськими органами, об'єднаннями і спілками;
3) про визнання недійсними актів ненормативного характеру, виданих обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів, представниками Президента України в областях, містах Києві та Севастополі, обласними, Київською та Севастопольською місцевими державними адміністраціями;
4) матеріали яких містять державну таємницю;
5) що прямо віднесені до його компетенції законами України, міждержавними договорами та угодами.
Вищий арбітражний суд може в межах підвідомчості арбітражних судів України прийняти до свого провадження будь-яку справу.
Стаття 15. Територіальна підвідомчість справ арбітражному суду Республіки Крим, арбітражному суду області, міст Києва та Севастополя
Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів ненормативного характеру розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням відповідача.
Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією з сторін є арбітражний суд Республіки Крим, арбітражний суд області, міст Києва та Севастополя, визначає Вищий арбітражний суд.
Справи про банкрутство розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням боржника.
Стаття 16. Виключна підвідомчість справ
Віднесені до компетенції арбітражного суду Республіки Крим, арбітражного суду області, міст Києва та Севастополя справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням цього органу.
Стаття 17. Передача матеріалів справи або справи за підвідомчістю і розгляд розбіжностей, що виникають при цьому
При непідвідомчості справи даному арбітражному суду або зміні підвідомчості справи у процесі її розгляду внаслідок зміни підстав позову, заміни сторони, подання зустрічного позову, притягнення іншого позивача або відповідача арбітражний суд надсилає матеріали справи за встановленою підвідомчістю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.
Ухвалу про передачу справи за підвідомчістю може бути перевірено в порядку нагляду.
У випадках, коли голова арбітражного суду або його заступник визнає, що матеріали справи або справу передано в даний арбітражний суд з порушенням встановленої підвідомчості, ці матеріали або справа з відповідним висновком надсилаються для вирішення питання про підвідомчість до Вищого арбітражного суду.
Голова Вищого арбітражного суду, його заступники мають право за клопотанням учасників арбітражного процесу або з своєї ініціативи витребувати будь-яку справу, що є у провадженні того чи іншого арбітражного суду, і передати її на розгляд до іншого арбітражного суду.
Передача матеріалів справи або справи з арбітражного суду до органу, що вирішує господарські справи в іншій державі, здійснюється в порядку, передбаченому законодавчими актами України, міждержавними договорами та угодами.
( Розділ III в редакції Закону N 3345-XII від30.06.93 )
Р о з д і л IV
УЧАСНИКИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 18. Склад учасників арбітражного процесу
До складу учасників арбітражного процесу входять: арбітр, сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
Стаття 19. Арбітр
Арбітром є посадова особа арбітражного суду. Процесуальний статус арбітра визначається Законом "Про арбітражний суд" та цим Кодексом.
Стаття 20. Відвід арбітра
Арбітр не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь в арбітражному процесі, або буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
При наявності зазначених підстав арбітр повинен заявити самовідвід.
З цих же підстав відвід арбітру можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в арбітражному процесі.
Відвід повинен бути мотивований, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.
Питання про відвід арбітра вирішується головою арбітражного суду або заступником голови арбітражного суду, який виносить з цього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження заяви.
Стаття 21. Сторони в арбітражному процесі
Сторонами в арбітражному процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, які є юридичними особами.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Стаття 22. Права та обов'язки сторін
Сторони користуються рівними процесуальними правами.
Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в арбітражних засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення арбітражному суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході арбітражного процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників арбітражного процесу, брати участь у прийнятті рішення, подавати заяву про перевірку рішення, ухвали, постанови арбітражного суду в порядку нагляду, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку доарбітражного врегулювання спору в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Арбітражний суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Стаття 23. Участь у справі кількох позивачів та відповідачів
Позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в арбітражному процесі самостійно.
Стаття 24. Залучення до участі у справі іншого відповідача. Заміна неналежного відповідача
Арбітражний суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Клопотання про залучення до участі в справі іншого відповідача може бути задоволено за умови вжиття щодо нього заходів доарбітражного врегулювання спору. Залучення до участі у справі відповідача з ініціативи арбітражного суду може здійснюватися незалежно від додержання порядку доарбітражного врегулювання спору.
Арбітражний суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
Стаття 25. Процесуальне правонаступництво
В разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням арбітражного суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації арбітражний суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Правонаступництво можливе на будь-якій стадії арбітражного процесу.
Стаття 26. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення арбітражним судом, подавши позов до однієї або двох сторін за умови вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору.
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу арбітражний суд виносить ухвалу.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Стаття 27. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення арбітражним судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи арбітражного суду.
У заявах про залучення третіх осіб i у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Вступ зазначених осіб у справу або залучення їх до участі у справі провадиться незалежно від вжиття ними заходів доарбітражного врегулювання спору із сторонами.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується арбітражним судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Стаття 28. Представники сторін i третіх осіб
Представниками сторін i третіх осіб в арбітражному суді є керівники або заступники керівників підприємств та організацій, повноваження яких підтверджуються документами, що посвідчують їх службове становище.
Представниками сторін i третіх осіб можуть бути також інші особи. Повноваження цих осіб підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним службової особи i з прикладенням печатки підприємства, організації.
Стаття 29. Участь в арбітражному процесі прокурора
Прокурор бере участь в арбітражному процесі при розгляді справ, порушених за його заявою, а також у випадках, коли це передбачено законом чи визнано за необхідне арбітражним судом.
Прокурор, який бере участь в арбітражному процесі, має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в арбітражних засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати пояснення у справі, заперечувати проти клопотань i доводів інших учасників арбітражного процесу, підтримувати поданий позов та відмовлятись від нього, брати участь у прийнятті рішення, одержувати копії рішень, ухвал, постанов, що є у справі, опротестовувати у встановленому цим Кодексом порядку незаконні та необгрунтовані рішення, ухвали, постанови арбітражного суду, вносити подання про перегляд рішень, ухвал, постанов арбітражного суду за нововиявленими обставинами, а також користується іншими процесуальними правами, наданими йому цим Кодексом.
Відмова прокурора від поданого ним позову, зменшення розміру позовних вимог, зміна підстави або предмета позову не позбавляють позивача права підтримувати позовні вимоги.
Протест може бути принесено у випадках, коли прокурор брав участь в арбітражному процесі або коли рішення у справі зачіпає інтереси держави.
Стаття 30. Участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів
В арбітражному процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.
Зазначені особи зобов'язані з'явитись до арбітражного суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу арбітражного суду пояснення в письмовій формі.
Стаття 31. Участь в арбітражному процесі експерта
В арбітражному процесі може брати участь експерт.
Експерт зобов'язаний за ухвалою арбітражного суду з'явитись на його виклик i дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі.
Експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та дослідженні доказів, просити арбітражний суд про надання йому додаткових матеріалів.
Експерт має право відмовитись від дачі висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку.
Сторони i прокурор, який бере участь в арбітражному процесі, мають право заявити відвід експерту, якщо він особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи, якщо він є родичем осіб, які беруть участь в арбітражному процесі, а також з мотивів його некомпетентності.
Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у випадку, коли про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.
Питання про відвід вирішується арбітром, який виносить з цього приводу ухвалу.
Р о з д і л V
ДОКАЗИ
Стаття 32. Поняття i види доказів
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких арбітражний суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги i заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими i речовими доказами, висновками експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в арбітражному процесі. В необхідних випадках на вимогу арбітра пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в арбітражному процесі, мають бути викладені письмово.
Стаття 33. Обов'язок доказування i подання доказів
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог i заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками арбітражного процесу.
Стаття 34. Належність i допустимість доказів
Арбітражний суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 35. Підстави звільнення від доказування
Обставини, визнані арбітражним судом загальновідомими, не потребують доказування.
Факти, встановлені рішенням арбітражного суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для арбітражного суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для арбітражного суду щодо фактів, які встановлені судом i мають значення для вирішення спору.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Стаття 36. Письмові докази
Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу арбітражного суду.
Стаття 37. Речові докази
Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Стаття 38. Витребування доказів
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, арбітражний суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи i матеріали, необхідні для вирішення спору. Арбітражний суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.
Сторона, прокурор, які порушують клопотання перед арбітражним судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, i обставини, які можуть підтвердити ці докази.
Арбітражний суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.
Стаття 39. Огляд та дослідження письмових i речових доказів у місці їх знаходження
Арбітражний суд може провести огляд та дослідження письмових i речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів.
За результатами огляду та дослідження складається протокол, який підписується арбітром. Протокол приєднується до матеріалів справи.
Стаття 40. Повернення письмових i речових доказів
Оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням підприємств та організацій повертаються їм після вирішення господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів.
Речові докази, які знаходяться в арбітражному суді, після вирішення спору повертаються підприємствам та організаціям, від яких їх було одержано, або передаються стороні, за якою арбітражний суд визнав право на ці речі.
Стаття 41. Призначення i проведення експертизи
Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору i потребують спеціальних знань, арбітражний суд призначає експертизу.
Учасники арбітражного процесу мають право пропонувати арбітражному суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється арбітражним судом в ухвалі.
Проведення експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить експертизу (далі - експерт) користується правами i несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.
Сторони i прокурор, який бере участь в арбітражному процесі, мають право до початку проведення експертизи заявити відвід експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій i шостій статті 31 цього Кодексу.
Стаття 42. Висновок експерта
Висновок експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки i обгрунтовані відповіді на поставлені арбітражним судом питання. Висновок подається арбітражному суду в письмовій формі, i копія його надсилається сторонам.
Якщо під час проведення експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування i щодо цих обставин.
У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку експерта арбітражний суд може призначити додаткову експертизу.
При необхідності арбітражний суд може призначити повторну експертизу i доручити її проведення іншому експерту.
Висновок експерта для арбітражного суду не є обов'язковим i оцінюється арбітражним судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відхилення арбітражним судом висновку експерта повинно бути мотивованим у рішенні.
Стаття 43. Оцінка доказів
Арбітражний суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному i об'єктивному розгляді в арбітражному процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для арбітражного суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних i обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для арбітражного суду не є обов'язковим.
Р о з д і л VI
АРБІТРАЖНІ ВИТРАТИ
Стаття 44. Склад арбітражних витрат
Арбітражні витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної арбітражним судом, послуги перекладача, а також інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Стаття 45. Державне мито
Позовні заяви і заяви про перевірку рішень, ухвал, постанов арбітражного суду в порядку нагляду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Стаття 46. Сплата державного мита
Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.
( Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3345-XII від 30.06.93 )
Стаття 47. Повернення державного мита
Державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці арбітражного суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.
Стаття 48. Визначення розміру сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи та послуги перекладача
Витрати, що підлягають оплаті за проведення експертизи, послуги перекладача, визначаються арбітражним судом.
Експертам і перекладачам відшкодовуються витрати, пов'язані з явкою до арбітражного суду, в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження.
Стаття 49. Розподіл арбітражних витрат
Державне мито покладається:
у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо арбітражним судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, арбітражний суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, арбітражний суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Суми, які підлягають сплаті за проведення експертизи, послуги перекладача та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Р о з д і л VII
ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ
Стаття 50. Встановлення та обчислення процесуальних строків
Процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються арбітражним судом.
Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду.
Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.
Стаття 51. Закінчення процесуальних строків
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку.
Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.
Стаття 52. Зупинення процесуальних строків
Перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі.
З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
Стаття 53. Відновлення та продовження процесуальних строків
За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи арбітражний суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові арбітражного суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.
Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути перевірено в порядку нагляду.
Призначені арбітражним судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.
Р о з д і л VIII
ПОДАННЯ ПОЗОВУ
Стаття 54. Форма і зміст позовної заяви
Позовна заява подається до арбітражного суду в письмовій формі і підписується керівником підприємства, організації або його заступником, прокурором.
Позовна заява повинна містити:
1) найменування арбітражного суду, до якого подається заява;
2) найменування сторін; їх поштові адреси;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);
4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;
6) відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору;
7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.
Стаття 55. Ціна позову
Ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується;
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;
4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені арбітром.
Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається арбітром.
Стаття 56. Надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів
Позивач, прокурор зобов'язані при пред'явленні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі залучення арбітражним судом до участі у справі іншого відповідача, заміни арбітражним судом неналежного відповідача.
Стаття 57. Документи, що додаються до позовної заяви
До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
1) вжиття заходів доарбітражного врегулювання господарського спору з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні чи розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, протокол розбіжностей і документи, що підтверджують дату його одержання, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);
2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
3) сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;
4) обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.
До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.
Стаття 58. Об'єднання позовних вимог
В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Арбітр має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Стаття 59. Відзив на позовну заяву
Відповідач зобов'язаний не пізніше трьох днів з дня одержання ухвали про порушення справи надіслати:
1) арбітражному суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;
2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в арбітражному процесі, - копію відзиву.
Відзив підписується керівником підприємства, організації або його заступником.
Відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи; мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обгрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).
Стаття 60. Подання зустрічного позову
Відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Р о з д і л IX
ПОРУШЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ТА ПІДГОТОВКА МАТЕРІАЛІВ ДО РОЗГЛЯДУ В ЗАСІДАННІ АРБІТРАЖНОГО СУДУ
Стаття 61. Прийняття позовної заяви
Питання про прийняття позовної заяви вирішується арбітром.
Стаття 62. Відмова у прийнятті позовної заяви
Арбітр відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в арбітражних судах України;
2) у провадженні арбітражного суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору;
3) позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано.
Арбітражний процесуальний Кодекс України
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право на звернення до арбітражного суду
Підприємства, установи, організації, в тому числі колгоспи, індивідуальні, спільні підприємства, міжнародні об'єднання організацій* України та інших держав, а також інші юридичні особи, незалежно від форм власності майна та організаційних форм, мають право звертатися до арбітражного суду згідно з встановленою для нього підвідомчістю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до арбітражного суду мають право також звертатися державні та інші органи.
Угода про відмову від права на звернення до арбітражного суду є недійсною.
____________
* Далі іменуються, як правило, "підприємства та організації".
Стаття 2. Порушення справ у арбітражному суді
Арбітражний суд порушує справи за позовними заявами:
заінтересованих підприємств та організацій, чиї права та охоронювані законом інтереси порушено;
державних та інших органів, що звернулися до арбітражного суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
прокурорів, які звертаються до арбітражного суду в інтересах державних органів, державних підприємств та організацій.
Стаття 3. Мова арбітражного провадження
Мова арбітражного провадження визначається статтею 21 Закону України "Про мови в Українській РСР".
Стаття 4. Законодавство, яке застосовується при вирішенні господарських спорів
Арбітражний суд вирішує спори на підставі Конституції України, Закону України "Про арбітражний суд", цього Кодексу, інших актів законодавства України, міждержавних договорів та угод, ратифікованих у встановленому порядку.
Арбітражний суд у випадках, передбачених законом, застосовує норми права інших держав.