Про податок на додану вартість

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з продажу проїзних документів на проїзд у міському пасажирському транспорті із застосуванням автоматизованої системи обліку оплати проїзду (далі - АСОП) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради платника податку визначено особою, уповноваженою здійснювати справляння плати за транспортні послуги, що надаються та оплачуються з використанням АСОП (оператором АСОП). Така плата надходить до платника податку від пасажирів через агентів (агентства) і уповноважені фінансові установи та перераховується платником податку перевізникам (або надходить від пасажирів через агентів (агентства) до уповноважених фінансових установ, які здійснюють перерахування плати за транспортні послуги безпосередньо перевізникам та комісійної винагороди платнику податку).

Згідно зі статтею 28 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97 "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України 29 червня 2004 року N 1914-IV "Про міський електричний транспорт" (далі - Закон N 1914) та статті 1 глави 1 розділу І Закону України від 05 квітня 2001 року N 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон N 2344) АСОП - програмно- технічний комплекс, призначений для здійснення обліку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка.

Електронний квиток - проїзний документ встановленої форми, який після реєстрації в АСОП дає право пасажиру на одержання транспортних послуг.

Замовники транспортних послуг (замовники) - місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та/або уповноважені ними юридичні особи, які замовляють транспортні послуги; юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів.

Статтею 35 Закону N 2344 визначено, що перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (стаття 1 глави 1 розділу І Закону N 2344).

Пунктом 1 статті 1 Закону N 1914 визначено, що міський електричний транспорт - складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів.

Перевізник - юридична особа, яка в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, здійснюючи експлуатацію та утримання об'єктів міського електричного транспорту.

Згідно з підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з підпунктом 197.1.8 пункту 197.1 статті 197 ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Приймаючи до уваги те, що послуга із перевезення надається пасажиру самим перевізником, слід враховувати, що проїзний документ (квиток, у тому числі електронний) є договором на перевезення, що укладається між пасажиром і відповідним перевізником, а тому не може бути об'єктом договору між іними учасниками процесу продажу проїзних документів, та не може бути підставою ні для визначення податкових зобов'язань, ні для формування податкового кредиту в особи, яка лише надає послуги, пов'язані з продажем таких проїзних документів та перерахуванням плати за них до перевізника (агентства чи агента, фінансової установи, оператора АСОП).

Таким чином, податкові зобов'язання з ПДВ з вартості послуг з перевезення визначаються суб'єктом господарювання, який є перевізником (надає послуги перевезення). При цьому якщо таким перевізником надаються послуги з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які затверджено уповноваженим органом, операції з постачання таких послуг звільняються від оподаткування ПДВ.

Суб'єкти господарювання, які не є перевізниками (не надають послуги перевезення) та є лише учасниками процесу оформлення електронних перевізних документів (зокрема, здійснюють прийом коштів за квитки та їх подальше перерахування), визначають свої податкові зобов'язання з ПДВ лише з вартості наданих ними послуг, пов'язаних з продажем таких проїзних документів, без урахування вартості перевезення, що перераховується ними (до перевізника). Дата виникнення податкових зобов'язань за операціями з надання таких послуг визначається за правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 ПКУ.

Отже, в описаній у зверненні ситуації (схема N 1):

- уповноважена фінансова установа визначає податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з вартості наданих послуг з переказу коштів (без урахування вартості перевезення, плата за яке нею перераховується). У разі, якщо такі послуги з переказу фінансовою установою коштів відповідають вимогам, визначеним підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ, то операції з їх постачання не є об'єктом оподаткування ПДВ;

- оператор АСОП визначає податкові зобов'язання з ПДВ за ставкою 20 відсотків виходячи з вартості наданих послуг (комісійної винагороди) без урахування вартості перевезення, що перераховується перевізнику. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання таких послуг оператором АСОП є дата події, яка сталася раніше:

або дата оплати вартості наданих послуг (сплати комісійної винагороди),

або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання таких послуг.

На дату виникнення податкових зобов'язань оператор АСОП зобов'язаний скласти податкову накладну за операцією з постачання послуг, пов'язаних з продажем електронних проїзних документів, на особу (суб'єкта господарювання), яка сплачує йому винагороду за надання таких послуг (комісійну винагороду), виходячи з вартості такої винагороди.

Водночас слід зауважити, що схема N 2, наведена у зверненні, за своєю сутністю не узгоджується з положеннями пункту 2 Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 27.04.2018 р. N 706 "Про створення автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності".

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.