• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки  | Закон від 21.03.1991 № 875-XII
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки
  • Тип: Закон
  • Дата: 21.03.1991
  • Номер: 875-XII
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки
  • Тип: Закон
  • Дата: 21.03.1991
  • Номер: 875-XII
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні
( Назва Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )(Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 21, ст.252)( Вводиться в дію Постановою ВР № 876-XII від 21.03.91, ВВР, 1991, № 21, ст.253 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 200/94-ВР від 13.10.94, ВВР, 1994, № 45, ст.404 № 204/94-ВР від 14.10.94, ВВР, 1994, № 45, ст.406 № 481/96-ВР від 12.11.96, ВВР, 1996, № 52, ст.301 № 1926-III від 13.07.2000, ВВР, 2000, № 43, ст.363 № 2606-III від 05.07.2001, ВВР, 2001, № 45, ст.237 № 232-IV від 21.11.2002, ВВР, 2002, № 52, ст.380 № 860-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 37, ст.300 № 910-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 39, ст.333 № 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17-18, ст.250 № 1771-IV від 15.06.2004, ВВР, 2004, № 37, ст.451 № 1773-IV від 15.06.2004, ВВР, 2004, № 37, ст.453 № 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 7-8, ст.162 № 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18-19, ст.267 № 2602-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 25, ст.337 № 2960-IV від 06.10.2005, ВВР, 2006, № 2-3, ст.35 № 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96 № 3483-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 32, ст.271 № 1000-V від 03.05.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.441 № 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року )( Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, № 38, ст.535 № 1760-VI від 15.12.2009, ВВР, 2010, № 8, ст.62 № 2171-VI від 11.05.2010, ВВР, 2010, № 31, ст.418 № 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471 № 2394-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 39, ст.513 № 2409-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 40, ст.526 № 2424-VI від 02.07.2010, ВВР, 2010, № 46, ст.535 № 2457-VI від 08.07.2010, ВВР, 2010, № 48, ст.564 № 4213-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, № 31, ст.381 № 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 6-7, ст.80 № 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712 № 1519-VII від 18.06.2014, ВВР, 2014, № 32, ст.1124 № 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12 № 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.40 № 552-VIII від 30.06.2015, ВВР, 2015, № 32, ст.318 № 688-VIII від 15.09.2015, ВВР, 2015, № 46, ст.418 № 922-VIII від 25.12.2015, ВВР, 2016, № 9, ст.89 № 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25 № 1812-VIII від 17.01.2017, ВВР, 2017, № 7-8, ст.51 № 2109-VIII від 22.06.2017, ВВР, 2017, № 32, ст.346 № 2249-VIII від 19.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.43 № 2745-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, № 30, ст.119 № 124-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.295 № 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188 № 1030-IX від 02.12.2020, ВВР, 2021, № 5, ст.37 № 1054-IX від 03.12.2020 № 1089-IX від 16.12.2020 № 1499-IX від 01.06.2021, ВВР, 2021, № 32, ст.258 № 1664-IX від 15.07.2021, ВВР, 2021, № 40, ст.334 № 1665-IX від 15.07.2021 - вводиться в дію з 01.02.2022 № 2168-IX від 01.04.2022 )( У назві та тексті Закону слова "Українська РСР", "Рада Міністрів Української РСР", "Міністерство соціального забезпечення" у всіх відмінках замінено відповідно словами "Україна", "Кабінет Міністрів України", "Міністерство соціального захисту населення" у відповідних відмінках згідно із Законом № 204/94-ВР від 14.10.94 )( У тексті Закону слова "Міністерство економіки України", "місцеві Ради народних депутатів" в усіх відмінках замінено відповідно словами "центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики", "органи місцевого самоврядування" у відповідних відмінках, а слова "Міністерство соціального захисту населення України", "Міністерство праці та соціальної політики України", "Міністерство праці України" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики" у відповідних відмінках згідно із Законом № 860-IV від 22.05.2003 )( У тексті Закону слова "Фонд України соціального захисту інвалідів" у всіх відмінках замінено словами "Фонд соціального захисту інвалідів" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1773-IV від 15.06.2004 )( У тексті Закону слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі, крім частини першої статті 11 і другого речення статті 37 цього Закону згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )( У тексті Закону слова "Фонд соціального захисту інвалідів" в усіх відмінках замінено словами "Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1499-IX від 01.06.2021 )( У тексті Закону слова "громадська організація" у всіх відмінках і числах замінено словами "громадське об’єднання" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 1664-IX від 15.07.2021 )
Цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
( Преамбула із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-VI від 22.12.2011 )
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
( Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-VI від 22.12.2011 )
Центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об’єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.
( Частина друга статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 860-IV від 22.05.2003; в редакції Законів № 2960-IV від 06.10.2005, № 4213-VI від 22.12.2011 )( Частину третю статті 1 виключено на підставі Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 2. Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.
Терміни "розумне пристосування" та "універсальний дизайн" вживаються у значенні, наведеному в Конвенції про права осіб з інвалідністю, а термін "дискримінація за ознакою інвалідності" вживається у значенні, наведеному в Конвенції про права осіб з інвалідністю та Законі України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні".
( Частина третя статті 2 в редакції Закону № 1519-VII від 18.06.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )( Стаття 2 в редакції Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 3. Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
( Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
( Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Стаття 4. Діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у:
виявленні, усуненні перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об’єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об’єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв’язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту;
охороні здоров’я;
соціальному захисті;
забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю;
наданні пристосованого житла;
сприянні громадській діяльності.
Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
Пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
( Частина третя статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Особам з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", пільги надаються на підставі довідки, що безоплатно видається структурними підрозділами соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами міських рад за місцем проживання, в якій зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, група та причина інвалідності, а також у відповідних випадках - основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок видачі такої довідки та її форма затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
( Статтю 4 доповнено новою частиною згідно із Законом № 552-VIII від 30.06.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
З метою реалізації особами з інвалідністю прав та свобод людини і громадянина під час розроблення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій, національних стандартів, кодексів усталеної практики, стандартів, технічних умов, проведення дослідно-конструкторських, науково-дослідних робіт враховуються потреби осіб з інвалідністю та/або застосовуються принципи розумного пристосування та універсального дизайну.
( Частина п'ята статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019 )
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав осіб з інвалідністю щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.
( Стаття 4 в редакції Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 5. Порядок та умови визначення потреб у зв’язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.
Індивідуальна програма реабілітації є обов’язковою для виконання державними органами, підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями.
Стаття 6. Захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.
Громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.
( Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1000-V від 03.05.2007 )( Частину третю статті 6 виключено на підставі Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 7. Законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Органи місцевого самоврядування зобов’язані інформувати осіб з інвалідністю про зміни і доповнення законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю.
Нормативно-правові акти, які стосуються матеріального, соціально-побутового і медичного забезпечення осіб з інвалідністю, розробляються за участю громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
( Статтю 7 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1773-IV від 15.06.2004 )
II. ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ УКРАЇНИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ ТА ЇХ СОЦІАЛЬНОЇ ЗАХИЩЕНОСТІ
( Назва розділу II із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 8. Державне управління з питань забезпечення прав осіб з інвалідністю та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
( Стаття 8 в редакції Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 9. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за участю громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у межах своїх повноважень здійснюють розроблення та координацію довгострокових і короткострокових програм з реалізації державної політики щодо осіб з інвалідністю та контролюють їх виконання, сприяють розвитку міжнародного співробітництва з питань, що стосуються осіб з інвалідністю.
( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1697-VII від 14.10.2014 )
Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень з урахуванням думки громадських об’єднань осіб з інвалідністю можуть звертатися до Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо вдосконалення законодавства з проблем інвалідності, сприяють розвитку співробітництва державних і громадських об’єднань з іноземними країнами з питань соціальної захищеності осіб з інвалідністю.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 860-IV від 22.05.2003; в редакції Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 10. Фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Положення про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної соціальної політики, з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2960-IV від 06.10.2005, № 107-VI від 28.12.2007, № 2457-VI від 08.07.2010; в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Стаття 11. Бюджет Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю формується за рахунок коштів державного бюджету, благодійних внесків, добровільних пожертвувань та інших надходжень.
( Частину другу статті 11 виключено на підставі Закону № 922-VIII від 25.12.2015 - щодо введення в дію зміни див. пункт 1 розділу IX Закону № 922-VIII від 25.12.2015 )
Органи місцевого самоврядування мають право утворювати цільові фонди соціальної допомоги особам з інвалідністю, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого бюджету. Порядок і умови витрачання коштів цих фондів визначаються органами місцевого самоврядування з урахуванням пропозицій громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
( Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно з Законом № 3483-IV від 23.02.2006 )( Стаття 11 в редакції Закону № 2960-IV від 06.10.2005 )
III. ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 12. Громадські об’єднання осіб з інвалідністю, їх спілки створюються з метою забезпечення рівних прав і можливостей осіб з інвалідністю та їх соціального захисту, виявлення, усунення перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб таких осіб, у тому числі стосовно доступу їх нарівні з іншими громадянами до об’єктів фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту, надання соціальних послуг, залучення осіб з інвалідністю до суспільної діяльності, здійснення громадського контролю за дотриманням прав осіб з інвалідністю, представництва їхніх інтересів та усунення будь-яких проявів дискримінації стосовно осіб з інвалідністю та мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими законодавством.
Представники всеукраїнських громадських об’єднань осіб з інвалідністю, їх спілок залучаються (за їх зверненням) до складу колегій і консультативно-дорадчих органів центральних органів виконавчої влади.
Представники місцевих громадських об’єднань осіб з інвалідністю, їх спілок залучаються (за їх зверненням) до складу колегій і консультативно-дорадчих органів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до свого статусу та території діяльності.
( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 200/94-ВР від 13.10.94; в редакції Законів № 2960-IV від 06.10.2005, № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 13. Центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні подавати допомогу і сприяти громадським об’єднанням осіб з інвалідністю в їх діяльності.
( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 860-IV від 22.05.2003 )
Стаття 14. З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані громадські об’єднання осіб з інвалідністю, їх спілки мають право здійснювати необхідну господарську діяльність без мети отримання прибутку, а також господарську та підприємницьку діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, а також підприємств, заснованих на колективній власності громадських об’єднань.
( Частина перша статті 14 в редакції Законів № 2960-IV від 06.10.2005, № 4213-VI від 22.12.2011 )
Продукція підприємств і організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю включається до державного замовлення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Частина друга статті 14 в редакції Законів № 481/96-ВР від 12.11.96; № 2960-IV від 06.10.2005 )
Об’єкти капітального будівництва, які зводяться за рахунок коштів громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у заявленому обсязі включаються до державного замовлення.
( Частина третя статті 14 в редакції Закону № 481/96-ВР від 12.11.96 )
Держава сприяє забезпеченню матеріально-технічними та іншими ресурсами виконання державних замовлень, зазначених у частинах другій та третій цієї статті.
( Статтю 14 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 481/96-ВР від 12.11.96 )
Стаття 14-1. Підприємства та організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю мають право на пільги із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається на квартал, півріччя, три квартали, рік центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни.
( Частина перша статті 14-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, може делегувати в установленому Кабінетом Міністрів України порядку повноваження з надання адміністративних послуг бюджетній установі, що належить до сфери його управління.
( Статтю 14-1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, визначає доцільність надання державної допомоги підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю у вигляді пільг з оподаткування, поворотної та безповоротної фінансової допомоги (далі - фінансова допомога), позик, сприяє в наданні пріоритетів при розміщенні державного замовлення, у працевлаштуванні осіб з інвалідністю та в інших формах, а також здійснює облік і контроль за використанням такої допомоги.
( Частина третя статті 14-1 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину четверту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину п’яту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину шосту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину сьому статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину восьму статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину дев’яту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину десяту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Закон доповнено статтею 14-1 згідно із Законом № 1926-III від 13.07.2000; в редакції Закону № 2960-IV від 06.10.2005 )
Стаття 14-2. Рішення про надання дозволу підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю на право користування пільгами з оподаткування, отримання позик, фінансової допомоги, дотацій приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціальної політики, виходячи з техніко-економічного та соціального обґрунтування заходів, для здійснення яких використовуватимуться ці кошти.
( Частина перша статті 14-2 із змінами, внесеними згідно з Законами № 3483-IV від 23.02.2006, № 5462-VI від 16.10.2012 )
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціальної політики про надання дозволу підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю на право користування пільгами з оподаткування або відмову в наданні такого дозволу має бути вмотивованим та базуватися на аналізі соціальної значимості відповідного підприємства, організації громадського об’єднання осіб з інвалідністю та можливості працевлаштування осіб з інвалідністю.
( Частина друга статті 14-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, приймає рішення щодо:
( Абзац перший частини третьої статті 14-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
надання дозволу підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю на право користування пільгами з оподаткування;
доцільності надання підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю позик, фінансової допомоги (крім фінансової допомоги на здійснення заходів щодо фізкультурно-спортивної реабілітації, яка надається за поданням Національного комітету спорту інвалідів України), дотацій з урахуванням фінансових можливостей Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
( Абзац третій частини третьої статті 14-2 із змінами, внесеними згідно з Законом № 3483-IV від 23.02.2006; в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціальної політики приймають рішення з питань, зазначених у частині третій цієї статті, стосовно підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, що отримали за попередній податковий рік валовий дохід в обсязі, меншому за 8400 мінімальних заробітних плат.
( Частина четверта статті 14-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину п’яту статті 14-2 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
Порядок і критерії надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування, підстави для відмови в наданні такого дозволу та його скасування, а також порядок та умови надання позик, фінансової допомоги, дотацій підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
( Частина шоста статті 14-2 із змінами, внесеними згідно з Законом № 3483-IV від 23.02.2006 )( Закон доповнено статтею 14-2 згідно із Законом № 1926-III від 13.07.2000; в редакції Закону № 2960-IV від 06.10.2005 )
Стаття 14-3. Рішення про скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування підприємством, організацією громадського об’єднання осіб з інвалідністю приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, в разі:
( Абзац перший статті 14-3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
отримання заяви від громадського об’єднання осіб з інвалідністю щодо скасування зазначеного дозволу;
подання відповідних податкових органів та інших державних органів про порушення законодавства України підприємством, організацією громадського об’єднання осіб з інвалідністю;
( Абзац третій статті 14-3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 406-VII від 04.07.2013, № 440-IX від 14.01.2020 )
неефективності виробничої діяльності та відсутності соціальної значимості за результатами аналізу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, соціально-економічних показників діяльності підприємства, організації громадського об’єднання осіб з інвалідністю;
( Абзац четвертий статті 14-3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
ліквідації підприємства, організації громадського об’єднання осіб з інвалідністю.
( Закон доповнено статтею 14-3 згідно із Законом № 1926-III від 13.07.2000; в редакції Закону № 2960-IV від 06.10.2005 )
( Частину першу статті 15 виключено на підставі Закону № 860-IV від 22.05.2003 )
Місцеві органи громадських об’єднань осіб з інвалідністю, а також трудові колективи їх підприємств (об’єднань), установ і організацій вправі вносити в органи місцевого самоврядування пропозиції з питань соціального захисту осіб з інвалідністю.
Стаття 16. Порядок створення, діяльності і ліквідації громадських об’єднань осіб з інвалідністю регулюється законодавством України про громадські об’єднання, статутами цих організацій, зареєстрованими у встановленому порядку.
IV. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ, ОСВІТА І ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 17. З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
( Частина перша статті 17 в редакції Закону № 3483-IV від 23.02.2006 )
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
( Статтю 17 доповнено частиною згідно з Законом № 3483-IV від 23.02.2006; в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю.
( Частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Стаття 18. Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
( Частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Частина третя статті 18 в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.
( Стаття 18 в редакції Закону № 3483-IV від 23.02.2006 )
Стаття 18-1. Особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.
( Частина перша статті 18-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
( Частина друга статті 18-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
( Частина третя статті 18-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Частина четверта статті 18-1 в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Підприємствам, установам, організаціям, у тому числі фізичним особам, які використовують найману працю, за працевлаштування осіб з інвалідністю за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть надаватися компенсації, визначені Законом України "Про зайнятість населення".
( Статтю 18-1 доповнено частиною п'ятою згідно з Законом № 1030-IX від 02.12.2020 )( Закон доповнено статтею 18-1 згідно з Законом № 3483-IV від 23.02.2006 )
Стаття 19. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об’єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об’єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об’єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.
( Частина сьома статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
( Частина восьма статті 19 в редакції Законів № 5462-VI від 16.10.2012, № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
( Частина дев’ята статті 19 в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
( Частина десята статті 19 в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
( Стаття 19 в редакції Законів № 204/94-ВР від 14.10.94, № 2606-III від 05.07.2001; із змінами, внесеними згідно із Законами № 910-IV від 05.06.2003, № 1771-IV від 15.06.2004, № 2602-IV від 31.05.2005; в редакції Закону № 2960-IV від 06.10.2005 )
Стаття 20. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
( Частина перша статті 20 із змінами, внесеними згідно з Законом № 3483-IV від 23.02.2006; в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
( Частина п’ята статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )