• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Щодо надання індивідуальної податкової консультації із земельного податку

Державна податкова служба України | Індивідуальна податкова консультація від 15.02.2021 № 553/ІПК/99-00-04-01-03-06
Реквізити
  • Видавник: Державна податкова служба України
  • Тип: Індивідуальна податкова консультація
  • Дата: 15.02.2021
  • Номер: 553/ІПК/99-00-04-01-03-06
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна податкова служба України
  • Тип: Індивідуальна податкова консультація
  • Дата: 15.02.2021
  • Номер: 553/ІПК/99-00-04-01-03-06
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
15.02.2021 N 553/ІПК/99-00-04-01-03-06
Державна податкова служба України на звернення приватного підприємства (далі - Підприємство), надіслане листом ГУ ДПС у Харківський області щодо отримання індивідуальної податкової консультації із земельного податку (далі - Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Підприємство поінформувало про наявність у власності нежилих приміщень у багатоквартирному будинку (далі - Будинок), розташованому на земельній ділянці, яка не сформована у розумінні ст. - 79-1Земельного кодексу України (далі - Земельний кодекс). У зверненні повідомляється про здійснення Підприємством господарської діяльності з надання в оренду власного нерухомого майна, під час перебування на спрощеній системі оподаткування платником єдиного податку третьої групи.
Оскільки у 2020 році змінено умови використання платниками спрощеної системи оподаткування права на звільнення від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексом), Підприємство запитує про підстави виникнення у нього податкових зобов'язань з Податку та порядок його справляння.
Для забезпечення встановленого ст. 206 Земельного кодексу принципу платності використання землі, як на умовах власності, так і користування (постійного або строкового), необхідним є ідентифікація таких ділянок як об'єкта цивільних відносин, а саме за такими елементами податку: платник - власник або користувач; об'єкт оподаткування - межі та площа; база оподаткування - нормативна грошова оцінка; ставки (ст. 7 Кодексу).
Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу).
Зважаючи на викладене, суб'єкт господарювання - платник єдиного податку третьої групи при умові надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) сплачує Податок на загальних підставах.
Позиція контролюючих органів щодо виникнення податкових зобов'язань з плати за землю після належного оформлення прав власності або користування земельною ділянкою, викладена в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 р. N 602, з метою забезпечення умов прозорого податкового адміністрування податкових зобов'язань з Податку.
Натомість, використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням принципу платного використання чужих земельних ділянок, реалізація якого у разі набуття відповідного права на Ділянку або її частину здійснюється у формі плати за землю.
Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками і постійними користувачами земельних ділянок та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).
Обов'язок платника плати за землю зі справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов'язань, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) щодо об'єкту та бази оподаткування, а також категорії земель ділянки за її цільовим призначення.
З огляду на викладене, на зареєстровану Ділянку у Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації про її землеустрій, як об'єкту спільної власності, співвласниками Будинку можуть бути зареєстровані відповідні права спільної сумісної або спільної часткової власності у порядку передбаченому ст. 42 Земельного кодексу для житлової багатоповерхової забудови.
З метою забезпечення захисту прав власності на землю як об'єкту комунальної власності територіальної громади орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки територіальної громади без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки комунальної власності.
Оскільки обов'язок сплачувати Податок та подавати податкову декларацію з плати за землю настає з моменту набуття відповідного права на земельну ділянку, то Підприємство після набуття права власності та/або користування частиною земельної ділянки свої зобов'язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізувати відповідно до п. 286.6 ст. 286 Кодексу.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).