Щодо повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі регулювання цін

Державна інспекція з контролю за цінами розглянула питання <...> і в межах компетенції повідомляє.

Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торговельних (постачальницько-збутових);надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції визначені у пункті 12 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (з внесеними змінами) на підставі статті 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Зокрема, відповідно до абзацу 29 пункту 12 зазначеної постанови обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації встановлюють:

граничні торговельні надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на борошно, хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці, ковбаси варені, молоко, сир, масло тваринне та олію;

граничний рівень цін на зерно сільськогосподарських культур: граничний рівень оптових та роздрібних цін на яловичину, свинину та м'ясо птиці:

граничні рівні рентабельності виробництва яловичини, свинини та м'яса птиці.

Відповідно до частини шостої статті 36 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" керівники підприємств та організацій незалежно від форм власності зобов'язані в десятиденний термін надавати на вимогу голови місцевої державної адміністрації необхідну інформацію у межах, визначених законодавством. На підставі частини четвертої цієї ж статті місцеві державні адміністрації мають право звернутися до власника підприємства, установи, організації чи уповноваженої ним особи щодо притягнення до відповідальності їх керівників у разі порушення ними законів.

Питання правомірності застосування підприємствами України оглядового листа Вищого господарського суду України від 26.07.2002 р. N 01-8/870 не входить до компетенції Держцінінспекції. Разом з тим слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 524 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Крім того, на підставі частини другої цієї ж статті сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Що стосується питання застосування індексу інфляції, то відповідно до Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Держкомстату від 03.04.2001 р. N 178, індекс споживчих цін характеризує інфляційні процеси в економіці держави і використовується для аналізу й прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів і мінімальних соціальних гарантій населенню, вирішення правових спорів і виражає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Таким чином, на думку Держцінінспекції, його застосування в інших випадках правомірно, якщо це передбачено в договорі або таке рішення прийнято судовими органами.