Про вимоги до змісту гарантійного листа банку в частині виконання третьою особою зобовязання перед митним органом

1. Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України від 16.01.03 N 435-IV (далі - ЦК України) одним зі способів забезпечення виконання зобов'язання є гарантія.

Положенням статті 47 Закону України від 07.12.00 N 2121-III "Про банки та банківську діяльність" установлено, що надання банками гарантій, які передбачають їх виконання в грошовій формі, потребує обов'язкової наявності у банка-гаранта банківської ліцензії.

2. Згідно з вимогами статті 560 ЦК України за гарантією банк (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Тобто, гарантія є закріпленим письмово одностороннім зобов'язанням, відповідно до якого гарант зобов'язується бенефіціару виконати забезпечене банківською гарантією зобов'язання в разі його порушення принципалом.

У той же час вид відповідальності гаранта за зобов'язанням принципала прямо не визначено в ЦК України.

З огляду на зазначене, з метою уникнення непорозумінь при визначенні виду відповідальності (часткова, солідарна або субсидіарна) гаранта перед кредитором за зобов'язанням принципала, а також через неприйнятність для митного органу (кредитора) субсидіарного або часткового виду відповідальності у гарантійному листі повинно бути зазначено, що банк несе по зазначеному гарантійному зобов'язанню солідарну (разом з принципалом) відповідальність.

3. Диспозиціями норм, викладених у статті 561 ЦК України, визначено, що гарантія:

- діє протягом строку, на який вона видана;

- є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше;

- не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Зважаючи на викладене, у гарантійному листі банка обов'язково зазначається строк на який видано гарантію (строк чинності гарантії); може зазначитись інший прийнятний для митного органу (кредитора) момент набрання чинності гарантією, ніж дата її видання.

За загальним правилом, гарантійний лист банку не повинен містити умов, за яких гарантія може бути відкликана. У той же час допускається, що цей лист банку може містити умови, за яких гарантія може бути відкликана та які повинні бути прийнятні для митного органу.

4. Положеннями статті 563 ЦК України передбачено, зокрема, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Із зазначеного випливає, що в гарантійному листі обов'язково зазначається грошова сума, яка підлягає сплаті гарантом (банком) кредиторові (митному органу) у разі порушення боржником умов гарантії, які також повинні бути зазначені в гарантійному листі.

За загальним правилом, права бенефіціара за банківською гарантією не підлягають переданню іншим особам. Разом з тим, беручи до уваги диспозитивний характер цієї норми, гарантією може бути передбачено право кредитора передати право вимоги до гаранта іншій особі.

5. Частиною другою статті 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а в разі його відсутності - у розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

З огляду на те, що поняття "розумний строк" є оціночною категорією й не дає можливості конкретизувати проміжок часу, протягом якого гарант повинен розглянути вимогу кредитора (митного органу), є доцільним, щоб у гарантійному листі був зазначений строк розгляду банком вимоги митного органу на випадок порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого цим гарантійним листом.

6. Статтею 566 ЦК України закріплено, що:

- обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію;

- у разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено в гарантії.

Положеннями цієї статті розмежовуються саме зобов'язання гаранта (сплатити суму, на яку видано гарантію) та відповідальність гаранта за невиконання або неналежне виконання ним цього зобов'язання.

У першому випадку обсяг зобов'язання, що підлягає виконанню, не може виходити за межі суми, яку визначено в гарантійному листі.

У другому випадку регламентується відповідальність гаранта за порушення ним самим гарантійного зобов'язання (щодо сплати гарантованої суми).

При цьому, за загальним правилом, відповідальність гаранта за порушення гарантійного зобов'язання, не обмежується сумою гарантії, якщо інше не передбачено гарантійним листом.

Тобто, у гарантійному листі може бути визначена сума, якою обмежується відповідальність банку за порушення ним гарантійного зобов'язання перед митним органом.

Разом з тим, у будь-якому разі гарант за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків, як і будь-який інший звичайний боржник, несе відповідальність у порядку та на умовах, передбачених главою 51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання" ЦК України.