Про проект Закону України "Про державну допомогу сімям з дітьми"

На виконання доручень Кабінету Міністрів України від 6 жовтня та 24 жовтня 1997 року N 11352/4 Міністерством у справах сім'ї та молоді спільно з Міністерствами праці та соціальної політики, освіти, фінансів, економіки, охорони здоров'я, юстиції, Державним комітетом статистики та Пенсійним фондом України розроблено проект нової редакції Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

В даному проекті передбачено принципово новий порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, який грунтуватиметься на засадах комплексності та адресності, переглянуто контингент отримувачів цієї допомоги з урахуванням стану матеріального та побутового забезпечення сімей. На відміну від практики призначення допомог виходячи з мінімальної заробітної плати, введено новий показник - соціальну норму, що встановлюється Верховною Радою України одночасно із затвердженням Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік. Розмір допомоги визначається як різниця між соціальною нормою та середньомісячним сукупним доходом на кожного члена сім'ї. При визначенні розміру допомоги на дитину з багатодітної сім'ї та на дитину, що виховується одним із батьків, передбачено підвищення соціальної норми на відповідний відсоток.

Враховуючи важливість зазначеного питання, а також те, що окремі види допомог передбачено фінансувати з місцевих бюджетів, вважали б за доцільне направити проект нової редакції Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" для ознайомлення та внесення пропозицій Урядові автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

Верховна Рада України постановляє:

Внести зміни і доповнення до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 5, ст. 21), виклавши його у такій редакції:

Цей Закон встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги, пільг та гарантій з урахуванням складу сім'ї, її доходів, віку дітей, стану їх здоров'я тощо.

Відносини в сфері забезпечення матеріальної підтримки та державних гарантій сім'ям з дітьми регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Кодексом про шлюб та сім'ю України, Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цим Законом, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до вказаних законів.

Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають діти, мають право на державну допомогу, передбачену цим Законом.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, що набули статусу біженця, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

У випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться в цьому Законі, застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми за цим Законом визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведені нижче терміни застосовуються в такому значенні:

сім'я з дітьми - це сім'я, де проживають та виховуються рідні, усиновлені діти та діти, що знаходяться під опікою (піклуванням), віком до 18 років;

багатодітна сім'я - це сім'я, в якій виховуються 3 і більше власних та усиновлених дітей;

одинока мати - це жінка, яка не перебувала у шлюбі, і у свідоцтві про народження її дитини відсутній запис про батька, або запис про батька дитини проведено в установленому порядку за вказівкою матері;

малозабезпечена сім'я - це сім'я, в якій середньомісячний сукупний доход на одного її члена нижче розміру соціальної норми, що дає право на одержання допомоги;

соціальна норма - це рівень, на який орієнтується держава при встановленні розмірів соціальної допомоги відповідним категоріям сімей з дітьми з метою часткового відшкодування витрат, пов'язаних з забезпеченням життєвих потреб дитини, доглядом за нею, її вихованням та освітою;

розмір соціальної норми визначається у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму, затверджується Верховною Радою України, виходячи з фінансових можливостей держави, одночасно із затвердженням Закону про Державний бюджет України на відповідний рік і не може бути нижчим, ніж у попередньому році;

прожитковий мінімум - це вартісна величина набору продовольчих і непродовольчих товарів, послуг, податків та інших обов'язкових виплат, що забезпечують життєдіяльність людини та збереження її здоров'я (визначається в розрахунку на душу населення в середньому на місяць для основних соціально-демографічних груп);

середньомісячний сукупний доход сім'ї - це сума грошових та натуральних доходів (у грошовому виразі), які отримують всі члени сім'ї, що забезпечують її існування;

державні гарантії та пільги - це повне чи часткове звільнення осіб від виконання обов'язків, покладених на них чинним законодавством, сплати обов'язкових виплат або надання цим особам додаткових прав.

З метою забезпечення соціального захисту сімей з дітьми призначаються такі види державної допомоги:

1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

2) одноразова допомога при народженні дитини;

3) допомога для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

4) допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною;

5) допомога на дітей малозабезпеченим сім'ям;

6) допомога для догляду за дитиною-інвалідом;

7) допомога на дітей, які перебувають під опікою (піклуванням).

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, трудові колективи та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.

Документи про призначення державної допомоги, згідно з цим Законом, розглядаються органом, що призначає та виплачує державну допомогу, протягом 10 днів з дня їх подачі заявником.

Орган, що призначає та виплачує допомогу, видає чи надсилає заявнику не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення повідомлення про надання державної допомоги чи відмову у її призначенні із зазначенням причин відмови та порядку оскарження.

Фінансування державної допомоги проводиться з Фонду соціального страхування України та коштів місцевих бюджетів.

Державна допомога сім'ям з дітьми не підлягає оподаткуванню (крім пункту 4 статті 3 цього Закону).

1. Право на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають:

а) жінки, що працюють на умовах трудового договору (контракту);

б) жінки, що працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання;

в) жінки, що займаються підприємницькою діяльністю та зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності або працюють в особистому селянському (фермерському) господарстві, за умови сплати ними страхових внесків до державних цільових фондів;

г) жінки - члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок, а також працюючі за авторським договором, за умови сплати ними страхових внесків до державних цільових фондів;

д) жінки, звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, на протязі трьох місяців;

е) жінки, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу не менше 10 місяців;

ж) жінки, що навчаються з відривом від виробництва за державним замовленням;

з) жінки-військовослужбовці зі Збройних Сил України, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань;

і) жінки з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

2. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, яка виплачується за рахунок місцевих бюджетів, у виключних випадках може надаватися іншим категоріям жінок, що не передбачені цією статтею, за рішенням органів, які призначають цю допомогу.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається:

1) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 1 (а, б, в, г), у розмірі 100 відсотків середньомісячного заробітку (доходу) на період відпустки;

2) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 1 (д), у розмірі 100 відсотків середньомісячного заробітку (доходу), який вони одержували за останнім місцем роботи;

3) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 1 (е), у розмірі 100 відсотків допомоги по безробіттю, яку вони одержували у державній службі зайнятості, на період відпустки;

4) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 1 (ж), у розмірі середньомісячної стипендії на період відпустки;

5) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 1 (з), у розмірі 100 відсотків грошового і натурального забезпечення;

6) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 1 (і), у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення;

7) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 2, у розмірі соціальної норми в межах місцевого бюджету.

Підставою для призначення допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є виданий в установленому порядку лікарняний листок або довідка лікувально-профілактичного закладу.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається і виплачується підприємством, установою, організацією за місцем основної роботи (служби, навчання) жінки.

Жінкам, які звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, та жінкам, котрі зареєстровані у службі зайнятості як такі, що шукають роботу не менше 10 місяців, призначення і виплата допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами (до працевлаштування) проводиться службами соціальних гарантій і компенсацій за місцем проживання.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується жінкам за весь період наданої їм відпустки тривалістю сімдесят календарних днів до пологів і п'ятдесят шість (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - сімдесят) календарних днів після пологів. Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно і вона надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Жінки, які усиновили або взяли під опіку дитину у віці до 3 місяців з дня її фактичного народження, мають право на отримання допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами на умовах, передбачених статтями 7 - 11 цього Закону, на період післяпологової відпустки з моменту оформлення усиновлення чи опіки.

Допомога надасться на підставі лікарняного листка, виданого пологовим будинком при наявності рішення суду про усиновлення.

Право на одноразову допомогу при народженні дитини має сім'я у разі народження дитини.

У разі народження мертвої дитини допомога не призначається.

Одноразова допомога при народженні дитини надається сім'ї у двократному розмірі соціальної норми.

У разі народження близнят, кратність допомоги збільшується у відповідності до кількості дітей.

Одноразова допомога при народженні дитини за рішенням органу, який призначає допомогу, та за згодою батьків може надаватися в натуральній формі (яка дорівнює її грошовій вартості), у вигляді мінімального набору для новонароджених, що включає необхідні для перших місяців життя дитини речі, медикаменти тощо.

Умовою для призначення одноразової допомоги при народженні дитини є свідоцтво про народження дитини, видане органами РАГСу на підставі довідки лікувального закладу.

Одноразова допомога при народженні дитини призначається і виплачується службами соціальних гарантій і компенсацій за місцем проживання сім'ї.

Одноразова допомога при народженні дитини призначається сім'ї, якщо звернення про допомогу надійшло не пізніше шести місяців від дня народження дитини, і виплачується протягом місяця.

Право на одноразову допомогу при народженні дитини на умовах, передбачених статтями 14 - 17 цього Закону, мають особи, які усиновили або взяли під опіку дитину у віці до трьох місяців з дня її фактичного народження.

Підставою для призначення одноразової допомоги при народженні дитини усиновителям та опікунам є рішення суду про усиновлення чи рішення відповідних органів про встановлення опіки.

Право на допомогу мають матері, які доглядають дитину до досягнення нею трирічного віку.

Якщо мати працює, право на допомогу для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має один з родичів працездатного віку (батько дитини, бабця, дід та інші), який фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається працюючим жінкам незалежно від стажу роботи - у розмірі соціальної норми.

Всім іншим категоріям жінок розмір допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку обраховується як різниця між розміром соціальної норми та середньомісячним сукупним доходом на одного члена сім'ї на доплатній основі до розміру соціальної норми.

У разі народження близнят, кратність допомоги для догляду за дітьми збільшується відповідно до кількості дітей.

Підставою для призначення працюючій жінці допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є надана (у межах установленого строку) і оформлена наказом власника або уповноваженого ним органу частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною.

Батькові дитини, бабці, дідові або іншому працездатному родичу, котрий фактично здійснює догляд за дитиною, частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надається за їх заявою, на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку цієї відпустки, та довідки служби соціальних гарантій та компенсацій про припинення виплати їй допомоги для догляду за дитиною (із зазначенням дати).

Жінкам, які продовжують навчатися з відривом від виробництва за державним замовленням в період перебування у частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога для догляду за дитиною і стипендія призначаються у повному розмірі.

Батькові дитини - військовослужбовцю допомога для догляду за дитиною призначається у разі перебування матері в лікувальному закладі, позбавлення її батьківських прав, смерті матері та в інших випадках, коли дитина залишилася без материнського піклування.

Жінкам, що звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації (до їх працевлаштування) допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки ліквідаційної комісії.

Жінкам, що зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки служби зайнятості.

Підставою для призначення непрацюючим жінкам допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є видана за місцем проживання довідка про те, що мати дитини не працює (не служить, не вчиться) і дитина проживає разом з нею.

За бажанням жінки та осіб, зазначених у частинах 1 та 2 цієї статті, в період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається і виплачується службами соціальних гарантій та компенсацій за місцем проживання сім'ї.

Працюючим жінкам (працездатним батькові дитини, бабці, дідові, іншому родичу, котрі фактично здійснюють догляд за дитиною), жінкам, що навчаються з відривом від виробництва за державним замовленням, допомога для догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня надання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.

Жінкам, що звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця по день працевлаштування, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.

Жінкам, що зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня припинення виплати допомоги по вагітності та пологах, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.

Непрацюючим жінкам допомога виплачується щомісяця з дня народження дитини по день досягнення нею трирічного віку включно.

Усиновителі та опікуни мають право на допомогу для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на умовах, передбачених статтями 19 - 23 цього Закону, з дня прийняття в установленому порядку рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Працюючі матері або один з працюючих членів сім'ї чи інша працююча особа у разі необхідності мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років, але не більш як за 14 календарних днів.

У разі захворювання осіб, зазначених у статтях 19, 24, 36 цього Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається одному із працюючих членів сім'ї чи іншій працюючій особі, яка здійснює догляд за дитиною, на весь період захворювання, в розмірі, передбаченому статтею 26 цього Закону.

Одному з працюючих батьків, що виховує дитину-інваліда віком до 16 років, за весь період санаторного лікування цієї дитини (з урахуванням часу на проїзд) надається допомога по тимчасовій непрацездатності за наявністю медичного висновку про необхідність індивідуального догляду за нею.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років надається на період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів, у розмірі:

100 процентів заробітку (доходу) - працівникам, які мають трудовий стаж 8 років і більше, тим, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, а також працівникам із числа колишніх дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, не досягли 21 року і мають трудовий стаж до п'яти років;

80 процентів заробітку (доходу) - працівникам, які мають трудовий стаж від 5 до 8 років;

60 процентів заробітку (доходу) - працівникам, які мають трудовий стаж до 5 років.

Мінімальний розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності встановлюється на рівні мінімальної заробітної плати, але не повинен перевищувати розміру заробітку (доходу), з якого нараховується допомога.

При визначенні розміру допомоги трудовий стаж працівників обчислюється на день хвороби дитини в установленому порядку.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років є виданий в установленому порядку лікарняний листок (листок непрацездатності), а для військовослужбовців - довідка медичного закладу.

Інші документи не можуть слугувати підставою для призначення допомоги.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною призначається і виплачується підприємством, установою, організацією за місцем основної роботи (служби, навчання) матері дитини або одного з працюючих членів сім'ї чи іншої працюючої особи, що здійснює догляд за хворою дитиною.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років виплачується за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Працюючій матері або іншій працюючій особі, звільненій від роботи у зв'язку з перебуванням разом з хворою дитиною у стаціонарі, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується за весь час перебування у стаціонарі.

Працюючі усиновителі та опікуни мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років на умовах, передбачених статтями 25 - 29 цього Закону.

Право на допомогу мають малозабезпечені сім'ї, одинокі матері, які виховують дітей віком до 16 (учнів - до 18) років, а також усиновителі, опікуни чи піклувальники.

Розмір допомоги визначається як різниця між соціальною нормою та середньомісячним сукупним доходом на кожного члена сім'ї за попередні три місяці.

Багатодітним сім'ям при визначенні розміру допомоги на третю і кожну наступну дитину соціальна норма підвищується на 20 відсотків.

При визначенні розміру допомоги на дитину, яку виховує тільки один з батьків, соціальна норма підвищується:

інваліду, який один виховує дитину, - на 20 відсотків;

одинокій матері - на 20 відсотків;

вдовам та вдівцям з дітьми, які не одержують пенсії на них в разі втрати годувальника або соціальну пенсію, - на 20 відсотків;

жінці військовослужбовця строкової служби - на 10 відсотків;

матері чи батьку, які розірвали шлюб, але не одержують присуджених на дітей віком до 16 (учням - до 18) років аліментів у разі, коли один з батьків ухиляється від сплати аліментів, або в інших випадках, коли стягнення аліментів неможливе з причин, не залежних від осіб, зобов'язаних їх сплачувати, - на 10 відсотків;

матері чи батьку, які самі виховують дитину, у разі, коли одного з батьків в установленому законом порядку визнано таким, що знаходиться у розшуку, - на 10 відсотків.

Допомога призначається на кожну дитину окремо, терміном на 6 місяців, якщо середньомісячний сукупний доход за попередні три місяці нижче величини соціальної норми.

Допомога на дітей малозабезпеченим сім'ям призначається і виплачується на підставі довідки (декларації) про її доходи за попередні три місяці.

Не призначається допомога на дітей батькам, позбавленим відносно цих дітей батьківських прав, а також на дітей, які знаходяться на повному державному утриманні.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається на підставі довідки органів реєстрації актів громадянського стану про порядок внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини та на підставі довідки (декларації) про доходи сім'ї за попередні три місяці.

Допомога на дітей вдовам (вдівцям) призначається на підставі довідки органів реєстрації актів громадянського стану про реєстрацію смерті батька (матері) дитини та довідки органів соціального захисту про неотримання пенсії.

Допомога на дітей малозабезпеченим сім'ям військовослужбовців строкової служби призначається матері дитини, якщо батько дитини проходить військову службу (навчається у військово-навчальному закладі чи школі підготовки прапорщиків і мічманів або призваний на навчальні збори на строк не менше 30 днів).

Допомога призначається незалежно від одержання інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Допомога на дітей малозабезпеченим сім'ям призначається та виплачується службами соціальних гарантій та компенсацій за місцем проживання сім'ї.

Допомога, призначена на дітей малозабезпеченим сім'ям, виплачується щомісячно з місяця народження дитини (усиновителям, опікунам чи піклувальникам - з дня прийняття в установленому порядку рішення про усиновлення або встановлення опіки чи піклування) до досягнення дитиною 16 (учнів - до 18) років.

Право на допомогу по догляду за дитиною-інвалідом віком від 3 до 16 років має один з непрацюючих працездатних батьків дитини-інваліда або особа, яка їх замінює, що здійснює постійний догляд за дитиною-інвалідом, в тому числі усиновителі та опікуни.

Допомога по догляду за дитиною-інвалідом одному з непрацюючих працездатних батьків або особі, яка їх замінює, що здійснює постійний догляд за дитиною-інвалідом віком від 3 до 16 років, надається у розмірі соціальної норми.

Підставою для призначення допомоги одному з непрацюючих працездатних батьків або особі, яка їх замінює, що здійснює постійний догляд за дитиною-інвалідом віком від 3 до 16 років, є виданий в установленому порядку медичний висновок, а також довідка, видана за місцем проживання про те, що особа, яка доглядає дитину, не працює.

Допомога по догляду за дитиною-інвалідом призначається і виплачується службами соціальних гарантій і компенсацій за місцем проживання.

Допомога для догляду за дитиною-інвалідом одному з непрацюючих працездатних батьків або особі, яка їх замінює, а також усиновителю чи опікуну, що здійснює постійний догляд за дитиною-інвалідом, виплачується щомісяця за період, зазначений у медичному висновку, починаючи з місяця досягнення дитиною 3-річного віку, але не більше як по місяць досягнення дитиною 16 років включно.

Право на допомогу на дітей, які перебувають під опікою (піклуванням), мають особи, призначені в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою (піклуванням), надається у розмірі соціальної норми на кожну дитину.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою (піклуванням), призначається на підставі рішення про встановлення опіки (піклування), якщо середньомісячний розмір одержаних на дітей аліментів, пенсій, допомог за попередні три місяці не перевищує величини соціальної норми.

У разі призначення допомоги на дітей, які знаходяться під опікою (піклуванням), виплата раніше призначених на цих дітей аліментів, пенсій і допомог не провадиться.

Допомога на дітей, що перебувають під опікою (піклуванням), призначається та виплачується службами соціальних гарантій та компенсацій за місцем проживання опікунів (піклувальників).

Допомога на дітей, які перебувають під опікою (піклуванням), призначається з місяця звернення і виплачується щомісяця по місяць досягнення ними 16 (учнів - 18)-річного віку, за винятком випадків, які можуть зумовити припинення виплати допомоги.

Державні гарантії та пільги встановлюються сім'ям з дітьми, жінкам, що мають дітей, в тому числі одиноким матерям, вдовам (вдівцям), поширюються і на батьків, які виховують дітей без матері (або в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).

Вагітним жінкам, які мають дітей віком до 3 років, одиноким матерям, котрі мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, забороняється відмовляти у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю малолітніх дітей.

Вагітним жінкам та одиноким матерям, що мають дітей віком до 3 років, гарантується переведення на легшу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. Якщо заробіток на легшій роботі є вищим за попередній, то виплачується фактичний заробіток.

Вагітним жінкам, одиноким матерям, що мають дитину віком до 14 років, та матерям, які мають дитину-інваліда, за їх проханням встановлюється як при прийнятті на роботу, так і згодом, неповний робочий день або неповний робочий тиждень з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Вагітним жінкам, одиноким матерям, які мають дітей віком до 14 років, матерям, котрі мають дитину-інваліда, обмежується залучення. до понаднормових робіт, робіт у нічний час або направлення у відрядження без їх згоди.

Вагітних жінок, жінок, що мають дітей до 6 років, та одиноких матерів що мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда, не дозволяється звільнювати з ініціативи власника, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення обов'язковим їх працевлаштуванням.

Жінкам, що мають дітей віком до 1,5 року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і годування дитини не рідше ніж через три години тривалістю не менше 30 хвилин кожна. При наявності трьох і більше дітей тривалість такої перерви встановлюється не менше години. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Одиноким матерям, що мають дітей віком до 14 років, та матерям, які мають дитину-інваліда, скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів підприємства, організації.

За бажанням жінки, в період перебування її у відпустці по догляду за дитиною, вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за нею зберігається право на одержання допомоги на період частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною.

Жінки-робітниці, які мають дітей віком до 8 років, проходять перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від роботи та збереженням на час навчання середньомісячної заробітної плати.

Жінкам, які мають дітей до 6 років, час частково оплачуваних відпусток по догляду за дитиною зараховується як у загальний, так і у безперервний стаж роботи за спеціальністю.

За жінками, які мають дітей-інвалідів, зберігається безперервний трудовий стаж для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності у разі припинення трудового договору у зв'язку з доглядом за дитиною-інвалідом віком до 16 років при умові працевлаштування до досягнення дитиною зазначеного віку.

Матерям (батькам), які мають дитину-інваліда, час догляду за нею включається до трудового стажу.

Жінкам, які мають дітей віком до 16 років, час, що витрачається ними на роботу по виробництву сільськогосподарської продукції в особистому господарстві та її реалізації на підставі договору з кооперативом, включається до загального трудового стажу при умові сплати страхових внесків.

Мати інваліда з дитинства, що виховала його до 8-річного віку, має право на пенсію за віком після досягнення 50 років при стажі роботи не менше 15 років, або батько (у разі відсутності матері) - після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років (із зарахуванням до стажу часу догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років).

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва (праці), при рівних умовах виробництва (праці) і кваліфікації, перевага в залишенні на роботі надається: сімейним працівникам - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працюючих із самостійним заробітком.

Вагітним жінкам гарантується надання відпустки по вагітності і пологах тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів, а працюючим жінкам, які віднесені до 1 - 4 категорій осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка надається тривалістю 180 календарних днів (по 90 календарних днів до і після пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник чи уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також при наявності у них двох і більше дітей віком до 15 років або дитини-інваліда, у перший рік роботи на даному підприємстві надається, за їх бажанням - у зручний для них час, щорічна відпустка повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи.

Працюючим жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за їх бажанням, щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних. Така відпустка надається також жінкам, які усиновили дитину, батькам, які виховують дитину без матері (в т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особам, які взяли дитину під опіку.

Одиноким матерям, матерям, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, чи батькам, які виховують дітей без матері (або у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) щорічно за їх бажанням надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 14 календарних днів.

У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінкам надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною 6-річного віку.

Жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до 8-річного віку, надається право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми.

Жінкам, яким присвоєно звання "Мати-героїня", а також тимчасово, до прийняття законодавства про нагороди України, жінкам, у яких наявні умови для присвоєння такого звання, призначаються соціальні пенсії, які виплачуються непрацюючим громадянам при відсутності права на трудову пенсію у розмірі 200 відсотків мінімального розміру пенсії за віком.

Жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві і виховали п'ятеро та більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, призначаються пенсії на пільгових умовах незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Дітям з малозабезпечених сімей (з місяця народження до 3 років) призначається безкоштовний відпуск продуктів дитячого харчування на підставі довідки про призначення державної допомоги сім'ям з дітьми.

Дітям з малозабезпечених сімей надаються безплатні обіди у загальноосвітніх школах на підставі довідки про призначення державної допомоги сім'ям з дітьми.

Малозабезпечені батьки при наявності дітей віком до 16 років звільняються від плати за утримання дітей у дитячих дошкільних та інтернатних закладах на підставі довідки про призначення державної допомоги на дітей.

Сім'ям, які мають четверо та більше дітей, забезпечується 50 відсотків зниження плати за утримання дітей в дитячих дошкільних закладах.

Жінки, нагороджені орденом "Мати-героїня", звільняються від плати за навчання дітей у державних школах естетичного виховання.

Зменшується плата за навчання у школах естетичного виховання на 50 відсотків: дітей, матері яких нагороджені орденом "Материнська слава" I - III ступенів; дітей з багатодітних сімей, що мають трьох і більше дітей віком до 18 років; дітей із сімей, щомісячний доход яких на одну особу не перевищує півтори мінімальні заробітні плати.

Діти-інваліди, а також діти батьків-інвалідів звільняються від плати за навчання в школах естетичного виховання, позашкільних навчальних закладах.

Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам та жінкам, що мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу.

Сім'ям, які мають 2-х і більше дітей, надається першочергове право на отримання огородньо-садових та дачних ділянок.

Вагітним жінкам, одиноким матерям, які мають дитину-інваліда, до сукупного оподатковуваного доходу не включається вартість путівок на лікування, відпочинок та у дитячі оздоровчі табори, крім туристських і міжнародних.

Одному з батьків (опікунів, піклувальників), що мають дітей віком до 6 років, зменшується розмір сукупного оподатковуваного доходу додатково на 1 неоподатковуваний мінімум на кожну дитину, при умові, що місячний сукупний доход не перевищує розміру 10 неоподатковуваних мінімумів (пільги на дітей надаються починаючи з доходів того місяця, в якому було подано документи до бухгалтерії за місцем основної роботи).

Одиноким матерям, вдовам і вдівцям зменшується розмір сукупного оподатковуваного доходу на один неоподатковуваний мінімум, збільшений на кількість дітей. У випадку, коли шлюб розірвано, зменшення проводиться тому з батьків, з ким проживають діти, при умові, що місячний сукупний оподатковуваний доход не перевищує розміру 10 неоподатковуваних мінімумів.

Одному з батьків (за їх вибором), який виховує інваліда з дитинства, і обом батькам, які виховують двох і більше інвалідів з дитинства, що проживають разом з ними і потребують постійного догляду, зменшується розмір сукупного оподатковуваного доходу до 5 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати на місяць незалежно від віку дитини.

Матерям, які мають дитину-інваліда, допомога по догляду за дитиною-інвалідом не включається до сукупного оподатковуваного доходу.

Одному з батьків, які мають на утриманні трьох чи більше дітей віком до 16 років, при умові, якщо місячний сукупний оподатковуваний доход не перевищує розміру десяти неоподатковуваних мінімумів, зменшується розмір сукупного оподатковуваного доходу на суму одного неоподатковуваного мінімуму, а потім по одному неоподатковуваному мінімуму на кожну дитину та з урахуванням 50 відсотків пільги щодо суми податку, який належить до сплати. У разі, коли місячний оподатковуваний доход становить більше 10 неоподатковуваних мінімумів, пільга по прибутковому податку надасться одному із батьків лише в розмірі 50 відсотків.

Сім'ям, що мають дітей віком до 3 років, провадиться безкоштовний відпуск лікарських засобів для амбулаторного лікування за рецептами лікаря.

Сім'ям, що мають дітей віком до 12 років, провадиться відпуск лікарських засобів для амбулаторного лікування дітей за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків вартості.

Багатодітні сім'ї мають право на безкоштовне забезпечення ліками при лікуванні дітей вдома до досягнення ними 3 років.

Багатодітні сім'ї, при наявності посвідчення, що засвідчує права на пільги, мають право на відпуск лікарських засобів для амбулаторного лікування за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків вартості для дітей у віці від 3 до 6 років.

Малозабезпеченим сім'ям з хворими дітьми віком до 16 років (учнів - до 18 років) у разі направлення їх на консультацію чи лікування до державних спеціалізованих медичних закладів України провадяться компенсаційні виплати для покриття витрат на проїзд (туди і назад) хворої дитини та одного із батьків або іншої особи, що супроводжує дитину.

Сім'ї, що має дитину-інваліда, забезпечуються щороку санаторно-курортними путівками (при необхідності - з одним із батьків).

Одному з батьків (опікуну чи піклувальнику), які виховують дитину-інваліда, за наявності медичного висновку про необхідність індивідуального догляду за дитиною, видається лікарняний лист тимчасової непрацездатності на весь період санаторно-курортного лікування дитини (з урахуванням часу на дорогу).

Одному з батьків, який виховує дитину-інваліда, надається один додатковий день відпочинку на місяць з оплатою в розмірі денного заробітку за рахунок коштів соціального страхування.

Робітникам та службовцям, які мають на утриманні 4-х та більше дітей і не мають свого заробітку, сума нарахованої їм квартплати зменшується:

на 20 відсотків при наявності 4-х дітей;

на 30 відсотків при наявності 5-х та більше дітей.

Сім'ям, що мають 3-х та більше неповнолітніх дітей, надається право безоплатної приватизації квартир (будинків) незалежно від розміру їх загальної площі (державного житлового фонду).

Багатодітні сім'ї користуються правом першочергового одержання житла особами - членами сім'ї, які перебувають на пільговому квартирному обліку.

Одинокі матері мають право першочергового одержання житла як особи, які перебувають на пільговому квартирному обліку.

Органи, що призначають і виплачують державну допомогу, мають право у необхідних випадках перевіряти обгрунтованість видачі відповідних документів.

Підприємства, установи, організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну сім'ям з дітьми або державі внаслідок несвоєчасної видачі чи видачі недостовірних документів, і відшкодовують її в установленому порядку.

Одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і виплачують державну допомогу, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги.

Суми державної допомоги, надміру виплачені внаслідок зловживань з боку громадян (в результаті подання документів із свідомо неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються на підставі рішень органів, що призначають державну допомогу.

Одноразові відрахування на підставі рішень відповідних органів провадяться у розмірі не більше 20 відсотків суми державної допомоги, належної до кожної виплати.

У разі припинення виплати державної допомоги до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Оскарження рішення органу, що призначає і виплачує державну допомогу, може бути здійснено за поданням до районного (міського) народного суду.