Щодо окремих питань здійснення страхової діяльності

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Комісія) <...> повідомляє.

1. Щодо права регресних вимог страховика

Відповідно до частини першої статті 452 чинного Цивільного кодексу Української РСР особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Згідно з пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.07.92 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються у цих межах.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, відповідно до чинного законодавства реалізація страховиком права регресної вимоги можлива тільки після виплати страховиком страхового відшкодування та одержання його страхувальником (правонаступником страхувальника або особою, визначеною умовами договору страхування).

Відповідно до статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, що пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ та організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Ураховуючи викладене, свідчити про отримання страховиком права регресної вимоги можуть документи, які підтверджують фактичну виплату страхового відшкодування, розмір відшкодування та одержання його страхувальником (правонаступником страхувальника або особою, визначеною умовами договору страхування), а саме: страховий акт, платіжні документи, рахунки та виписки з них тощо.

Крім того, якщо це не суперечить чинному законодавству та відповідає Правилам страхування, зареєстрованим у встановленому порядку, умовами договору страхування за згодою сторін можуть бути встановлені додаткові умови щодо порядку здійснення страхової виплати, переліку документів, необхідних для визначення розміру збитків та виплати страхового відшкодування, причин відмови у страховій виплаті тощо.

2. Щодо форми сплати страхових платежів

Ураховуючи численні звернення страховиків за роз'ясненнями щодо можливості внесення страхових платежів векселями за укладеними договорами страхування страхувальниками - резидентами, Комісією видано Розпорядження від 19.08.2003 р. N 36 "Щодо внесення платежів за укладеними договорами страхування страхувальниками - резидентами". Відповідно до зазначеного Розпорядження внесення страхових платежів цінними паперами (зокрема, векселями) згідно з укладеними договорами страхування страхувальниками - резидентами не допускається. Копія Розпорядження Комісії від 19.08.2003 р. N 36 додається *.

* (не публікується)