Про затвердження Заходів та Засобів щодо попередження інфікування при проведенні догляду за пацієнтами

3) невакциновані дорослі, в тому числі медичні працівники, та діти віком три і більше місяців на тривалість періоду підвищеної захворюваності на грип, в разі наявності у них постійного тісного контакту з особами, які мають високий ризик розвитку ускладнень та мають протипоказання до вакцинації або вона недоступна і ці особи не можуть приймати противірусні препарати з метою хіміопрофілактики (короткотривала хіміопрофілактика);

4) дорослі та діти віком три і більше місяців на тривалість періоду підвищеної захворюваності на грип у випадку наявності високого ризику розвитку ускладнень та у разі, якщо вакцинація є протипоказаною, недоступною для цих осіб або передбачається її низька ефективність (передкон-тактна хіміопрофілактика);

5) дорослі та діти віком три і більше місяців, які мають високий ризик розвитку ускладнень і не мають симптомів захворювання після контакту з хворим на грип в родині, та у разі, якщо вакцинація є протипоказаною, недоступною для цих осіб або передбачається її низька ефективність (пост-контактна хіміопрофілактика);

6) дорослі та діти віком три і більше місяців, після контакту з хворими на грип, які не були вакциновані, та мають постійний тісний контакт в родині з особами, які мають високий ризик розвитку ускладнень (постконтактна хіміопрофілактика у поєднанні з належним введенням інактивованої вакцини від грипу).

Необхідно невідкладно провести лабораторне підтвердження грипу у пацієнтів, які отримували засоби для передконтактної/постконтактної профілактики та мають симптоми, для підтвердження діагнозу. Якщо діагноз підтверджено, слід призначити противірусні препарати з різним профілем ризику розвитку стійкості у терапевтичних дозах, якщо це не протипоказано.

Постконтактну профілактику необхідно почати не пізніше ніж через 48 годин після контакту з хворим на грип. Повна терапевтична доза противірусного лікарського засобу має бути надана пацієнтові за умови появи симптомів і показів до етіотропного лікування.

У випадках якщо пацієнт, визначений підпунктами 1-6 цього пункту, перебуває поза межами території, на якій триває спалах грипу, постконтактну хіміопрофілактику слід проводити протягом семи днів після останнього тісного контакту з хворим.

У пацієнтів, які перебувають постійно у ЗСЗ, хіміопрофілактику грипу необхідно проводити мінімум протягом 14 днів та закінчувати не раніше ніж через сім днів після початку симптомів у пацієнта, який захворів останнім.

Противірусна хіміопрофілактика має проводитись якнайшвидше всім пацієнтам, які мали контакт з хворим на грип під час перебування в ЗОЗ/ЗСЗ, навіть за відсутності клінічних ознак чи лабораторно підтвердженого грипу, незалежно від наявності/відсутності вакцинації від грипу, якщо немає протипоказань до її проведення.

Працівникам ЗОЗ/ЗСЗ, які отримали вакцинацію від грипу в період спалаху грипу, проводиться противірусна хіміопрофілактика протягом 14 днів після вакцинації.

10. Постконтактна антимікробна хіміопрофілактика менінгококової інфекції показана у випадках тісних контактів з підтвердженим або підозрюваним випадком генералізованої менінгококової інфекції (наприклад, менінгококцемія, менінгококовий менінгіт) в період контагіозності (заразності). Контагіозним (заразним) вважається пацієнт з генералізованою менінгококовою інфекцією за сім днів до появи симптомів та протягом доби після початку антибіотикотерапії.

11. До тісних контактів при менінгококовій інфекції відносяться:

1) проживання в одному приміщенні (квартира, дім) з хворим у період контагіозності (заразності);

2) будь-які контакти в період контагіозності (заразності) хворого протягом перебування в закладах догляду та/або навчання дітей (наприклад, дитячий садочок, школа, ЗСЗ);

3) будь-які контакти з виділеннями з ротоглотки хворого в період його контагіозності (заразності) незахищених слизових оболонок (наприклад, поцілунки, дихання рот в рот, проведення ендотрахеальної інтубації без ЗІЗ органів дихання та очей).

Взяття мазка з ротоглотки або проведення будь-яких медичних маніпуляцій, в результаті яких може відбуватись або відбувається контакт із виділеннями хворого з ротоглотки, за умови використання відповідних ЗІЗ, не має розглядатися як тісний контакт.

12. Схеми постконтактної хіміопрофілактики менінгококової інфекції наведені в додатку 9 до цих Заходів.

13. Відвідувачі можуть бути переносниками інфекційних агентів та причиною спалаху в ЗОЗ та ЗСЗ. Тому в будь-якому ЗОЗ/ЗСЗ має бути впроваджений скринінг відвідувачів. Слід використовувати пасивний та активний скринінги. Пасивний скринінг реалізується шляхом розміщення в загальнодоступних місцях інформаційних матеріалів та нагадувань і є найбільш ефективним в період спалахів інфекційних хвороб. Активний скринінг слід використовувати цілеспрямовано для певних клінічних підрозділів або захворювань. Прикладом активного скринінгу є анкетування для виявлення пацієнтів з підозрою на туберкульоз або обстеження відвідувачів пацієнтів, яких готують до трансплантації кісткового мозку.

14. Необхідність використання бар’єрних ЗІЗ (наприклад, рукавичок, ХЗІА) відвідувачами визначається ВІК ЗОЗ/ЗСЗ за результатами оцінки ризиків (наприклад, контагіозності (заразності) захворювання, частоти і тривалості контактів, тяжкості стану пацієнта).

1. Заходи захисту, що мають бути впроваджені в ЗОЗ або ЗСЗ діляться на групи:

1) стандартні заходи захисту, яких необхідно дотримуватися при догляді за будь-яким пацієнтом;

2) заходи захисту засновані на недопущенні зараження інфекційним агентом певним шляхом:

контактні;

крапельні;

повітряні.

2. Впровадження стандартних заходів захисту - складова частина ПІІК, що дозволяє попередити передавання та зараження інфекційними агентами, які викликають ІПНМД серед працівників ЗОЗ/ЗСЗ і пацієнтів.

3. Заходи захисту засновані на недопущенні зараження інфекційним агентом повинні використовуватися при догляді за пацієнтами, щодо яких наявна підозра або підтвердження інфікування чи колонізації певним інфекційним агентом, включно з епідеміологічно значимими патогенами, та які вимагають застосування додаткових заходів з ПІІК для ефективного недопущення передавання.

4. Оскільки на момент поступлення або звернення пацієнта за допомогою діагноз невідомий, заходи захисту засновані на недопущення інфікування мають застосовуватися емпірично, в залежності від симптомів захворювання і вірогідних етіологічних чинників. Після встановлення попереднього (клінічного) діагнозу або виключення інфекційної патології, застосовані заходи слід відкоригувати або припинити. Заходи захисту, що мають використовуватися в залежності від симптомів хвороби, наведені в додатку 3 до цих Заходів.

5. Стандартні заходи захисту засновані на припущені, що будь-які рідини організму пацієнта (кров, виділення і секрети), окрім поту, та непошкоджені шкіра і слизові оболонки містять інфекційні агенти, які здатні передаватися.

6. До стандартних заходів захисту відносяться:

1) гігієна рук;

2) використання рукавичок в залежності від методів проведення догляду;

3) використання ХЗІА в залежності від методів проведення догляду;

4) респіраторна гігієна і етикет кашлю, використання масок в залежності від методів прове-дення догляду;

5) використання захисних окулярів або щитків в залежності від методів проведення догляду;

6) безпека при виконанні ін’єкцій;

7) використання чистого і безпечного обладнання та інструментарію для проведення догляду;

8) безпечне поводження з медичними відходами;

9) очищення та дезінфекція приміщень;

10) використання чистої і безпечної білизни.

7. Використання працівниками ЗОЗ/ЗСЗ стандартних заходів захисту під час догляду за пацієнтом визначається характером взаємодії "працівник-пацієнт" та можливими ризиками контакту з кров’ю або іншими біологічними рідинами та/або інфекційними агентами. Для деяких маніпуляцій (наприклад, венепункція) можуть знадобитися лише рукавички, а при інших (наприклад, інтубація трахеї) - рукавички, ХЗІА, респіратор, захисні окуляри або щиток.

8. Навчання, підготовка і обґрунтування необхідності застосування даних правил і практик стандартних заходів захисту критично важливі та мають проводитися в кожному ЗОЗ та ЗСЗ з метою ефективного засвоєння теоретичних матеріалів та відпрацювання практичних навичок.

9. Окрім захисту працівників, стандартні заходи захисту направлені на недопущення інфікування пацієнтів інфекційними агентами, що можуть переноситися на руках, під час виконання процедур.

10. Респіраторна гігієна та етикет кашлю мають застосовуватися всіма працівниками ЗОЗ/ЗСЗ, пацієнтами та особами, які їх супроводжують, при наявності у них будь-яких симптомів респіраторного захворювання (кашель, закладеність або виділення з носа, чхання). Дотримання заходів з респіраторної гігієни та етикету кашлю повинні розпочинатися на вході в ЗОЗ або ЗСЗ.

11. Респіраторна гігієна і етикет кашлю включають:

1) навчання і підготовку працівників ЗОЗ/ЗСЗ, пацієнтів і відвідувачів;

2) інформаційні матеріали (наприклад, стенди, наліпки, плакати) з інструкціями для пацієнтів і осіб, які їх супроводжують;

3) заходи з контролю джерела інфекції (наприклад, прикривання рота і носа паперовою серветкою при кашлі з наступною її утилізацією, надягання масок на особу з кашлем);

4) гігієна рук після контакту з виділеннями з дихальних шляхів;

5) розміщення пацієнтів з респіраторними проявами на відстані не менше одного метра від інших пацієнтів в загальних зонах очікування або ізоляція їх у окремих приміщеннях.

12. В деяких ЗОЗ або ЗСЗ (наприклад, в ЗОЗ/ЗСЗ, що надають допомогу дітям або особам з інвалідністю) заходи з контролю джерела інфекції можуть бути ускладнені, тому акценти мають бути зміщені до етикету кашлю і розміщення пацієнтів.

13. Незважаючи на те, що кашель та чхання - характерні ознаки для багатьох захворювань (наприклад, астма, алергічний риніт), дотримання такими пацієнтами респіраторної гігієни і етикету кашлю обов’язкове. Така необхідність обґрунтована тим, що пацієнти із хронічними захворюваннями входять в групи ризику щодо ускладнень гострих респіраторних вірусних інфекцій (наприклад, грипу) і нерідко мають атиповий (прихований) перебіг хвороби.

14. Працівники мають дотримуватися крапельних заходів захисту (бути одягненим в маску і захисні окуляри чи щиток) і гігієни рук при наданні допомоги пацієнтам з ознаками респіраторних інфекцій. Працівникам з респіраторними симптомами рекомендовано уникати прямого контакту з пацієнтами і заборонено надавати допомогу пацієнтам з груп ризику розвитку ускладнень.

15. Для безпечного проведення ін’єкцій слід дотримуватися таких правил:

1) для виконання кожної окремої ін’єкції варто підготувати всі необхідні лікарські засоби та витратні матеріали у чистій зоні використовуючи асептичну техніку;

2) перед проколюванням необхідно протерти корок флакону серветкою, змоченою спиртовмісним антисептиком;

3) для виконання кожної окремої ін’єкції слід використовувати окрему одноразову стерильну голку та шприц (одна голка та один шприц для одного пацієнта), в тому числі ручки-ін’єктори з інсуліном чи адреналіном;

4) до та під час виконання ін’єкції уникати забруднення голки, шприца та лікарського засобу, а в разі забруднення негайно припинити процедуру;

5) за можливості, використовувати індивідуальну ємність (флакон, ампулу) з лікарським засобом для кожного окремого пацієнта;

6) отримання лікарського засобу з первинної упаковки (флакон, ампула) для одноразового чи багаторазового застосування має здійснюватися за допомогою нової голки та шприца, навіть за необхідності отримання додаткових доз препарату для одного пацієнта;

7) заборонено набирати дозу лікарського засобу з залишків кількох первинних упаковок (флакон, ампула), які залишились від попереднього пацієнта;

8) дотримуватися правил асептики протягом всієї процедури.

16. Заходи захисту засновані на недопущенні зараження інфекційним агентом (контактні, крапельні та повітряні) певним шляхом слід застосовувати у випадках, коли стандартні заходи захисту не можуть забезпечити захист від інфекційних агентів. Для деяких інфекційних агентів (наприклад, ТГРС/COVID-19, пандемічний і пташиний грип) необхідне застосування двох заходів захисту заснованих на недопущенні інфікування - контактних і крапельних.

17. Заходи захисту засновані на недопущенні інфікування слід використовувати в поєднанні із стандартними заходами захисту.

18. Контактні заходи захисту призначені для недопущення інфікування, в тому числі епідеміологічно значимими мікроорганізмами, шляхом прямого або опосередкованого контакту з пацієнтом або об’єктами внутрішнього середовища ЗОЗ або ЗСЗ.

19. Контактні заходи захисту обов’язково слід застосовувати при догляді за пацієнтами з дренажами, нетриманням калу, сечі або слини, причому таких пацієнтів слід розміщувати в одномісних палатах. В разі неможливості одномісного розміщення таких пацієнтів, заходи ПІІК мають бути розроблені індивідуально ВІК.

20. Контактні заходи захисту полягають в надяганні ХЗІА і рукавичок при будь-якій взаємодії з пацієнтами, включно з контактами з об’єктами оточення пацієнтів. Причому ХЗІА і рукавички мають надягатися при вході в кімнату/палату пацієнта і зніматися на виході, що забезпечує нерозповсюдження інфекційних агентів шляхом переносу (наприклад, ВРЕ, C. difficile, норовіруси та інші інфекційні агенти, які уражують шлунково-кишковий тракт, РСВ).

21. Крапельні заходи захисту призначені для недопущення інфікування працівників патогенними мікроорганізмами при контакті слизових оболонок ротоглотки, очей, носа або верхніх дихальних шляхів зі слизом з верхніх дихальних шляхів пацієнта, який генерується при кашлі або чханні. Оскільки для інфекційних агентів з крапельним шляхом інфікування (наприклад, N. meningitides та стептококи групи А в перші 24 години після початку антибіотикотерапії, B. pertussis, вірус грипу, риновірус) не характерне збереження контагіозності (заразності) при передаванні на великі відстані, заходи із знезараження повітря використовувати недоцільно.

22. Пацієнтів з інфекційними хворобами, які викликані мікроорганізмами з крапельним шляхом інфікування, слід розміщувати в одномісних кімнатах/палатах. В разі неможливості одномісного розміщення таких пацієнтів, заходи ПІІК мають бути розроблені індивідуально ВІК. Когортна ізоляція цієї категорії хворих можлива при дотриманні відстані між ліжками не менше одного метра і наявності ширми або іншого бар’єру між пацієнтами.

23. Крапельні заходи захисту полягають в носінні маски і захисних окулярів або щитка працівниками при догляді за пацієнтом та за умови перебування в зоні догляду. З метою ефективного захисту в ЗОЗ/ЗСЗ, працівники повинні надягати маску і захисні окуляри/щиток при вході в кімнату/палату. Крім того, до крапельних заходів захисту входить надягання масок пацієнтами при виході з кімнати/палати. Також пацієнти з респіраторними симптомами мають дотримуватися етикету кашлю і респіраторної гігієни.

24. Повітряні заходи захисту призначені для недопущення інфікування патогенними мікроорганізмами, для яких характерно збереження контагіозності (заразності) при переміщенні повітряними потоками на великі відстані (основними інфекційними агентами, що зустрічаються на території України, є віруси кору та вітряної віспи і M. tuberculosis). З метою недопущення розповсюдження даної групи інфекційних хвороб в ЗОЗ та ЗСЗ, розміщуватися такі хворі мають виключно у ПІПАІ.

25. Повітряні заходи захисту включають:

1) навчання і підготовку щодо використання респіраторів (показання до носіння, проведення якісного тесту на прилягання до обличчя (фіт тестування), відпрацювання практичних навичок з надягання, знімання, зберігання та утилізації респіратора);

2) планову вакцинацію працівників ЗОЗ, які можуть бути задіяними в наданні допомоги пацієнтам з аерогенною інфекцією, в разі невизначального або низького титру антитіл до вакцинокерованих інфекційних хвороб з повітряним шляхом інфікування (ІgG до Measles morbillivirus та IgG до varicella-zoster virus);

3) навчання і підготовку щодо експлуатації ПІПАІ;

4) навчання і підготовку пацієнтів щодо етикету кашлю і респіраторної гігієни;

5) навчання і підготовку щодо правил транспортування пацієнтів з аерогенною інфекцією.

26. У випадку якщо повітряні заходи захисту не можуть бути реалізовані через обмеженість інженерних ресурсів (відсутня ПІПАІ), при виявленні пацієнта з аерогенною інфекцією слід дотримуватися наступної послідовності дій:

1) працівникам, які проводять догляд за хворим, надягнути респіратор класу захисту не нижче FFP2, на пацієнта надягнути маску;

2) помістити пацієнта в окрему кімнату/палату з/без передпокоєм / повітряним шлюзом (перевагу слід надавати кімнатам/палатам з передпокоєм) з санвузлом та дверима, які щільно зачиняються; при можливості забезпечити деконтамінацію повітря (наприклад, УФ-опромінення верхньої частини приміщення (екранований УФ-опромінювач) та природна вентиляція (слід унеможливити потрапляння "брудного" повітря в інші приміщення, в тому числі через будь-які вентиляційні канали);

3) обмежити вхід в кімнату/палату, яка виконує функцію тимчасового ізолятора, і забезпечити носіння працівниками респіратора при роботі в ній (наприклад, на дверях розмістити напис "Обережно! Зона високого ризику! Надягни респіратор!");

4) організувати переведення пацієнта у ЗОЗ, в якому наявна ПІПАІ, після надання невідкладної допомоги;

5) в спеціалізований протитуберкульозний ЗОЗ пацієнта слід перевести, якщо у нього туберкульоз легень з бактеріовиділенням, з метою призначення та контролю протитуберкульозної терапії, та відсутні показання до проведення інших видів медичної допомоги (наприклад, невідкладну хірургічну допомогу слід надати по місцю звернення або виявлення, дотримуючись повітряних заходів захисту);

6) транспортування пацієнта має відбуватися з дотриманням вимог, які зазначені в пункті 2 розділу VІІІ цих Заходів.

27. Діагностика деяких інфекційних хвороб потребує лабораторного підтвердження, що займає певний проміжок часу (наприклад, лабораторні дослідження методом культивування потребують двох і більше днів для завершення), тому заходи захисту засновані на недопущення інфікування слід розпочинати в залежності від клінічної картини захворювання (наявності тих чи інших симптомів) і можливих збудників.

28. Проспективно визначити всіх пацієнтів, догляд за якими потребуватиме використання заходів захисту заснованих на недопущення інфікування, неможливо. Тому ВІК, в залежності від місцевого контексту (наприклад, наявність сезонних спалахів, підвищений рівень захворюваності на певні інфекційні хвороби, можливість завезення інфекційних агентів через об’єкти транспортного сполучення), слід адаптувати та затвердити на рівні ЗОЗ або ЗСЗ заходи захисту, які мають бути застосовані в залежності від клінічних проявів (симптомів) інфекційного захворювання, що наведені в додатку 3 до цих Заходів.

29. Заходи захисту засновані на недопущенні інфікування мають реалізовуватися протягом періоду контагіозності (заразності) пацієнта. Терміни наведені в додатку 1 до цих Заходів.

30. Виключенням щодо необхідності дотримання заходів захисту заснованих на недопущенні інфікування можуть бути пацієнти з імунодефіцитом, в яких виділення інфекційного агенту може продовжуватися навіть після клінічного одужання. Тому підходи до ПІІК щодо таких пацієнтів мають розроблятися індивідуально ВІК.

31. Контактних заходів захисту при догляді за пацієнтами, які інфіковані або колонізовані МРМО, працівники мають дотримуватися постійно, так як відсутні ефективні схеми деколонізації і можливості щодо підтвердження їх ефективності. Виключенням є носійство МРЗС на слизовій оболонці носа, щодо якого використовується лікування мупіроцином з обов’язковими контрольними посівами. Колонізація МРЗС інших ділянок тіла та декількох ділянок одразу деколонізації не підлягає.

32. У випадках, коли у пацієнта інфекційне захворювання спричинено збудником з невизначеними шляхами передавання та інфікування, мають застосовуватися стандартні заходи захисту та всі заходи захисту направлені на недопущення інфікування. Слід зауважити, що в таких випадках ЗІЗ можуть бути використані лише одноразово, окрім ЗІЗ багаторазового використання, які дозволено очищати і дезінфікувати відповідно до рекомендацій виробника (наприклад, враховуючи можливість контактного шляху інфікування, повторно використовувати респіратор заборонено через можливість його контамінації (забруднення) під час зняття, незважаючи на рекомендований час експлуатації).

1. Захисна ізоляція, в першу чергу, призначена для пацієнтів, яких готують до проведення або після проведення алогенної трансплантації.

2. Захисна ізоляція направлена на мінімізацію кількості грибкових спор в повітрі і зниження ризику розвитку інвазивних грибкових інфекційних хвороб. Крім того захисна ізоляція має захищати пацієнта від можливого інфікування іншими мікроорганізмами.

3. Захисна ізоляція направлена на забезпечення чистоти повітря (очищення від мікроорганізмів, пилу, токсичних речовин, алергенів) та реалізується шляхом заходів контролю, що включають:

1) очищення повітря за допомогою хепа-фільтрів;

2) направлений потік повітря в приміщенні;

3) позитивний тиск повітря в приміщенні відносно коридору;

4) добре ізольовані приміщення - герметичні стіни, стеля, підлога, вікна, електричні розетки, для унеможливлення притоку повітря ззовні;

5) припливну механічну вентиляцію, яка забезпечує дванадцятикратний обмін повітря за годину;

6) реалізацію програми з мінімізації кількості пилу (наприклад, очищення поверхонь шляхом миття, заборона на використання килимового покриття, регулярне очищення щілин);

7) заборону на розміщення в приміщенні квітів (натуральних, сухих і штучних) і кімнатних рослин (на рослинах в горщиках можуть знаходитися Aspergillus terreus).

4. З метою забезпечення захисної ізоляції пацієнти мають бути розміщені в палатах захисної ізоляції пацієнта (далі - ПЗІП).

5. Перед виходом з ПЗІП пацієнтам слід надягати маску, а під час проведення будівельних або ремонтних робіт в ЗОЗ - респіратор класу захисту не нижче FFP2 з метою недопущення вдихання грибків та інших мікроорганізмів з пилом. Респіратор можна замінити на маску після виходу із зони проведення будівельних або ремонтних робіт. Маску пацієнту рекомендовано знімати лише після повернення в ПЗІП.

6. Ксенотрансплантація потребує використання суворої ізоляції у ПЗІП у випадку появи у реципієнта тяжкого інфекційного захворювання або виявлення у нього нового рекомбінантного мікроорганізму.

Інші види трансплантації не потребують рутинного використання ПЗІП.

7. Будь-яких додаткових заходів захисту, окрім стандартних і заснованих на недопущення інфікування, використовувати не рекомендовано. Однак слід розуміти, що заходи захисту мають бути адаптовані таким чином аби не інфікувати пацієнта.

Критерії, які були застосовані для визначення заходів заснованих на недопущення інфікування:

заходи засновані на недопущення інфікування зазначалися, у випадках коли були наявні достовірні дані передачі інфекційного агенту від людини до людини крапельним, контактним або повітряним шляхом в ЗОЗ або ЗСЗ;

в разі якщо зазначений один із комплексу заходів заснованих на недопущення інфікування (контактні, крапельні або повітряні), це означає що зазначений шлях інфікування найбільш характерний для цього інфекційного агенту;

у випадку, якщо не було доведено інфікування збудником контактним, крапельним або повітряним шляхом, зазначено необхідність використання стандартних заходів захисту;

стандартні заходи захисту зазначені для недопущення інфікування вірусами гепатитів В і С та ВІЛ, так як проведені дослідження довели їх ефективність.