• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Щодо подання звітності представництвом нерезидента

Державна фіскальна служба України | Лист від 24.03.2017 № 6204/10/26-15-12-05-11
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Лист
  • Дата: 24.03.2017
  • Номер: 6204/10/26-15-12-05-11
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Лист
  • Дата: 24.03.2017
  • Номер: 6204/10/26-15-12-05-11
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ГУ ДФС у м. Києві
Лист
24.03.2017 № 6204/10/26-15-12-05-11
Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_", щодо подання звітності представництвом нерезидента, та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
Згідно з пп. "а" пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, нерезиденти – це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.
Постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер (абз. 1 пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер (абз. 3 пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Підставою для взяття на облік (внесення змін, перереєстрації) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, є належна акредитація (реєстрація, легалізація) такого підрозділу на території України згідно із законом (абз. 1 п. 64.5 ст. 64 ПКУ).
Згідно з пп. 3.4.1 п. 3.4 р. III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок), відокремлені підрозділи юридичних осіб – нерезидентів, які відповідають визначенню постійних представництв згідно з пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ, до початку своєї господарської діяльності стають на облік (реєструються платниками податку на прибуток) у контролюючих органах за своїм місцезнаходженням.
Відповідно до пп. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 розд. ІІІ ПКУ, платниками податку – нерезидентами є: постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Отже, враховуючи вищезазначене, якщо представництво нерезидента не здійснює господарську діяльність в Україні, не підпадає під визначення "постійне представництво", наведене у пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, та не отримує доходи із джерелом походження з України або не виконує агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, то воно не повинно реєструватися платником податку на прибуток та подавати декларацію з податку на прибуток підприємства.
Разом з цим, пп. 3.4.2 п. 3.4 розд. III Порядку передбачено, що відокремлений підрозділ іноземної компанії, організації стає на облік як платник, який зобов’язаний сплачувати податки і збори відповідно до ПКУ.
Взяття на облік відокремленого підрозділу нерезидента згідно з цим підпунктом не звільняє такий підрозділ від обов’язку реєстрації платником податку на прибуток, якщо він розпочинає господарську діяльність та відповідає визначенню постійного представництва. Таке представництво має зареєструватися платником податку на прибуток та надавати податкову звітність з податку на прибуток.
Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (далі – Декларація), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Наказ № 897), є уніфікованою та в ній проставляється позначка щодо належності платника до відповідної категорії.
З метою ідентифікації платників, на яких поширюються особливості оподаткування податком на прибуток, при складанні Декларації, затвердженої Наказом № 897, у полі 9 "Особливі відмітки" проставляється позначка щодо належності платника до відповідної категорії, в тому числі: постійного представництва нерезидента.
Крім того, наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2016 № 544 затверджено Порядок складання Розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, який розроблено відповідно до положень пп. 141.4.3, 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 розд. III ПКУ та застосовується постійними представництвами, визначення яких наведено у пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ та які є платниками податку на прибуток відповідно до положень розд. III ПКУ.
Поряд з цим, повідомляємо, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
Заступник начальникаЕ.М.Пруднікова