Щодо плати за землю

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист ……… щодо плати за землю та в межах своїх повноважень повідомляє.

Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу).

Поряд з цим, пунктом 12.3 статтею 12 Податкового кодексу визначено, що міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Також, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу).

Київською міською радою прийнято рішення від 28.01.2015 № 58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку", яким затверджено Положення про плату за землю в м. Києві (далі – Положення). З врахуванням підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу, Положення про плату за землю застосовується з 01.01.2016 року.

Положенням визначено ставки земельного податку в залежності від категорії користувачів земельними ділянками та майнових прав на земельні ділянки (власність, постійне користування, тощо).

Пунктом 5.1. Розділу 5 Положення, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок визначених у пунктах 5.3 - 5.6 Положення.

Згідно з пунктом 5.6. Розділу 5 Положення, плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Поряд з цим, відповідно до підпункту 7.1.6 пункту 7.1 розділу 7 Положення, від сплати земельного податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Пунктом 9.3 розділу 9 Положення визначено, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з підпунктом 281.1.3 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу від сплати земельного податку звільняються пенсіонери (за віком) за одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари (підпункт 281.2.1 пункту 281.2 статті 281 Податкового кодексу);

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара (підпункт 281.2.2 пункту 281.2 статті 281 Податкового кодексу);

- для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара (підпункт 281.2.3 пункту 281.2 статті 281 Податкового кодексу);

- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара (підпункт 281.2.4 пункту 281.2 статті 281 Податкового кодексу);

- для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара (підпункт 281.2.5 пункту 281.2 статті 281 Податкового кодексу).

Тобто, дія підпункту 281.1.3 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу не поширюється на орендовані площі, що займають пенсіонери (за віком).

Згідно з пунктом 287.7 статті 287 Податкового кодексу, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Додатково повідомляємо, що відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Податкового кодексу.

Згідно із статтею 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.