Щодо сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності

Головне управлінням ДФС у Полтавській області розглянуло лист платника податку щодо сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), повідомляє наступне.

Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.01 № 2768-III (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до розділу XII Місцеві податки і збори Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).

Згідно зі ст. 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку (далі – податок) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою (п. 286.2 ст. 286 ПКУ).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).

Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас, для окремих категорій землекористувачів нормами ПКУ передбачені особливі умови, за яких вони можуть бути платниками плати за землю.

Так, відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПКУ при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та п.п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПКУ сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до Закону України від 21.05.97 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" зі змінами та доповненнями акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Оскільки у листі не зазначено місцезнаходження об’єктів нерухомості, які знаходяться у власності підприємства, розглянемо два випадки їх розташування: – на території Полтавської міської ради (за місцем реєстрації платника); - на території Карлівської міської ради (за місцем направлення попереднього запиту платника).

Рішенням п’ятдесятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 10.07.15 встановлено податок на майно, до складу якого входить плата за землю та затверджено Положення про податок на майно (далі – Положення). Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) встановлені п.4.6 розділу 4 "Плата за землю" Положення.

У відповідності до пп. 4.6.1 п. 4.6 Положення ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1,2 відсотки від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 4.6.2 – 4.6.11 Положення.

При цьому пункт 4.6.4 Положення визначає, що ставка податку за земельні ділянки державної та комунальної власності, що знаходяться у користуванні юридичних та фізичних осіб, право користування якими в установленому законом порядку не оформлене, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Таким чином, оскільки з дня державної реєстрації договору купівлі – продажу об’єкта нерухомості (з дати реєстрації права власності на об’єкт нерухомості) підприємство на території Полтавської міської ради використовує земельні ділянки під власними будівлями, але право користування цими земельними ділянками в установленому законом порядку не оформлене, то до оформлення документів на землю земельний податок справляється за ставкою, встановленою пп. 4.6.4 п.4.6 розділу 4 Положення, а саме у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Положення про плату за землю на території Карлівської міської ради затверджене Рішенням восьмої сесії сьомого скликання Карлівської міської ради від 15.07.16. Розмір плати за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, визначає пп.5.6 п. 5 Положення.

Слід зазначити, що використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням законодавства. Відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена ст. 144 ЗКУ.

Згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.2 та 288.3 ст. 288 ПКУ платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 288.1 ст. 288 ПКУ визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 43 Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 № 220, передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.