Про надання податкової консультації, щодо застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункових квитанцій у сфері пасажирських перевезень

Головним управлінням ДФС у Київській області розглянуто Ваш лист про надання податкової консультації, щодо застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункових квитанцій у сфері пасажирських перевезень і повідомляє таке.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Пунктом 3 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265-95/ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265) визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО), що включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Згідно з пунктом 4 статті 9 Закону № 265 РРО та розрахункові книжки (далі - РК) не застосовуються, зокрема, при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.

Відповідно до статті 39 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення для пасажира, - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Типові форми квитків на проїзд пасажирів на маршрутах загального користування, зокрема, міжміських автобусах (тип I, II, III, IV) затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 р. № 503 "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" (далі - наказ № 503).

Відповідно до пункту 2 наказу № 503 вартість проїзду за розрахунками пасажирських перевізників, інформація про перевізника, страховика та страхову суму вносяться у квитки друкованим способом. Тарифна вартість (для приміських та міжміських маршрутів) установлюється шляхом множення покілометрового тарифу на відстань від початку маршруту до середини тарифної зони.

Отже, під час продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті з видачею квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю РРО та РК не застосовуються.

Якщо квитки, що видаються пасажирам, не відповідають вказаним вимогам або якщо такі документи не видаються, то розрахунки мають проводитися на загальних підставах.

Статтею 10 Закону № 265 визначено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням РК та книг обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування РРО є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 10 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням РК та КОРО, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336, продаж квитків у кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в міському, приміському та міжміському електротранспорті, міжміському автотранспорті дозволено проводити без застосування РРО з використанням РК та КОРО.

Таким чином, якщо в автотранспорті, що здійснює міжміські перевезення, пасажирам видаються квитки, форма яких не відповідає вимогам чинного законодавства, то одночасно з таким квитком пасажиру має видаватись і розрахункова квитанція.

Враховуючи викладене, для підтвердження витрат на проїзд працівника підприємства, що перебував у відрядженні, якщо у квитку на міжміські перевезення реквізити, передбачені пунктом 2 наказу № 503, вписані від руки або не вказані, необхідно долучити також і відповідну розрахункову квитанцію, видану перевізником.

Щодо здійснення автоперевезень фізичними особами - підприємцями - платниками єдиного податку слід зазначити, що фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку, відповідно до пункту 6 статті 9 Закону № 265 не застосовують РРО та РК.

Отже, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку, які здійснюють міжміські перевезення, зобов'язані на вимогу пасажира видавати письмовий документ (квиток) за формою, затвердженою наказом № 503.

Водночас зазначаємо, що згідно з пунктом 15 статті 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, при наданні послуг зобов'язані надавати покупцю послуг на його вимогу чек або інший письмовий документ, що засвідчує надання послуг, з метою виконання вимог Закону про захист прав споживачів.

Враховуючи вищевикладене та вимоги норм чинного законодавства, станом на дату розгляду листа, в наданій ксерокопії квитка на проїзд в автобусі друкованим способом нанесені не всі обов'язкові дані, тому вказаний квиток додатково потребує розрахунковий документ встановленої форми.