Про туристичний збір

Державна фіскальна служба України на звернення Товариства, керуючись п. 52.5 ст. 52 Податкового кодексу України, повідомляє.

Товариство поінформувало, що здійснює господарську діяльність у ефірі надання послуг готелів і подібних засобів тимчасового розміщення та зобов’язується бути податковим агентом для своїх клієнтів щодо сплати туристичного збору (далі - Збір). Товариство, посилаючись на Закон України від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", запитує чи зобов’язано Товариство сплачувати Збір на території територіально-адміністративній одиниці, де не прийнято рішення місцевої ради щодо встановлення ставки Збору; за якою ставкою розраховувати Збір у разі відсутності рішення міської ради про встановлення ставок Збору згідно з новою редакцією Кодексу; на яке коло поширюється звільнення від сплати Збору і які документи мають бути підставою для звільнення.

Обов’язок з прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів відповідно до п. 12.3. ст. 12 Кодексу покладено на сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі - Ради).

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Кодексу обов’язковими для встановлення на відповідній території є єдиний податок та податок на майно. Щодо Збору, то Рада в межах повноважень вирішують питання щодо його встановлення на своїх територіях (п. 10.3 ст. 10 Кодексу).

Отже, справляння Збору здійснюється на тих територіях, де він запроваджений.

При прийнятті рішень про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються всі елементи податку або збору, передбачені ст. 7 Кодексу, з дотриманням критеріїв, встановленим розділом XII Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).

Серед передбачених ст. 7 Кодексу елементів Збору, що обов’язково відповідно до пп. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 Кодексу визначаються Радами при встановленні податків, у ст. 268 Кодексу, частково або повністю змінено для Збору визначення бази оподаткування, ставок, платників, податкових агентів, порядку обчислення та сплати податкових зобов’язань.

Таким чином для забезпечення умов справляння Збору у 2019 році встановленими Кодексом необхідними умовами, що мають бути реалізованими у рішеннях Рад, є не тільки затвердження ставок Збору, але й запровадження (або не запровадженні) авансових внесків, визначення та оприлюднення переліку податкових агентів.

Кодексом передбачено, у разі якщо Рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).

Отже, якщо Радами не прийняті рішення щодо встановлення на 2019 рік ставок Збору, які б відповідали умовам Кодексу, то Збір справляється з застосуванням мінімальних ставок, визначених Кодексом.

Перелік осіб, які не можуть бути платниками Збору, визначений пп. 268.2.2 Кодексу. Підставою для звільненні від сплати Збору є документи, що підтверджують відповідний статус особи.

Згідно п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.