Щодо оподаткування платників єдиного податку четвертої групи

Головне управління ДФС у Донецькій області на запит Товариства щодо визначення об'єкту та бази оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодексу), повідомляє.

Товариство, посилаючись на п. 292-1.1 ст. 292-1 Кодексу, запитує про порядок підтвердження факту користування сільськогосподарськими угіддями, про необхідність державної реєстрації правочину на право користування сільськогосподарськими угіддями, якщо укладений договір не зареєстрований, чи має Товариство у розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва враховувати суму доходу, отриманої від реалізації продукції, вирощеної на земельній ділянці, вказаній у договорі.

Відповідно до вимог п. 292-1. 1 ст. 292-1 Кодексу об'єктом оподаткування є для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Кодексу сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року контролюючому органу за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок перелік документів, зокрема відомості (довідку) про наявність земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Зміна права власності або користування земельною ділянкою впливає на визначення податкових зобов'язань з єдиного податку, зокрема, на необхідні ль надання уточнюючих податкових декларацій (п.п. 295.9.5 п. 295.9 ст. 295 Кодексу).

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - Земельний кодекс). Статтями 125, 126 Земельного кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-ІV.

Згідно зі ст. 6 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІV "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав, включаючи право оренди, є порушенням норм земельного законодавства (ст. 211 Земельного кодексу). При цьому повноваження із здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства делеговано виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (п. 1 п. "б" частини першої ст. 33 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, якщо договори оренди земельних ділянок не укладені або укладені, але не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, то дохід, отриманий від реалізації продукції, вирощеної на таких земельних ділянках, враховується у загальному обсязі доходу (рядок 2 Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.12.2011 N 772, далі - Розрахунок), але не враховується у доході сільськогосподарського товаровиробника (рядок 1 Розрахунку).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).