• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Щодо отримання громадською організацією в статусі неприбуткової організації благодійної допомоги, гуманітарної допомоги, безповоротної допомоги, пожертвувань, в тому числі від нерезидентів

Державна фіскальна служба України | Індивідуальна податкова консультація від 22.12.2018 № 5366/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Індивідуальна податкова консультація
  • Дата: 22.12.2018
  • Номер: 5366/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Індивідуальна податкова консультація
  • Дата: 22.12.2018
  • Номер: 5366/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
22.12.2018 N 5366/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо отримання громадською організацією в статусі неприбуткової організації благодійної допомоги, гуманітарної допомоги, безповоротної допомоги, пожертвувань, в тому числі від нерезидентів, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє таке.
Відповідно до п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбуткові підприємства, установи та організації не є платниками податку на прибуток.
Неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 134 Кодексу;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр) (пп. 133.4.1 п.133.4 ст. 133 Кодексу).
Обов'язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).
До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, можуть бути віднесені, зокрема, громадські об'єднання (пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).
Діяльність громадських об'єднань регулюється Законом України від 22.03.2012 р. N 4572-VI "Про громадські об'єднання" (далі - Закон N 4572).
Згідно із положеннями ст. 1 Закону N 4572 громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Одним із принципів діяльності громадських об'єднань є відсутність майнового інтересу, яка передбачає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи) (п. 6 ст. 3 Закону N 4572).
Джерела надходження та порядок використання коштів громадської організації, мета (цілі) та напрями діяльності визначаються в статутних документах такої громадської організації (ст. 11 Закону N 4572).
Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об'єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом (ст. 24 Закону N 4572).
Отже, внесена до Реєстру неприбуткових установ і організацій громадська організація, яка отримує доходи у вигляді добровільної безповоротної допомоги, не втрачає статус неприбутковості за умови, що такі доходи використовуються такою громадською організацією виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, та не здійснюється розподіл доходу серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.
Щодо гуманітарної допомоги
Гуманітарною допомогою вважається цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану ( Закон України "Про гуманітарну допомогу" від 22 жовтня 1999 року N 1192-ХIV (далі - Закон N 1192)).
Набувачами гуманітарної допомоги можуть бути фізичні та юридичні особи, які її потребують і яким вона безпосередньо надається (абз. 11 ст. 1 Закону N 1192). Тобто, гуманітарна допомога має адресний характер.
Отримувачами гуманітарної допомоги виступають юридичні особи, яких зареєстровано в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги, зокрема можуть бути підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, а також підприємства, установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетів, та уповноважені ними державні установи (абз. 5 ст. 1 Закону N 1192).
Статтею 11 Закону N 1192 передбачено, що відповідні спеціально уповноважені державні органи з питань гуманітарної допомоги та органи доходів і зборів здійснюють контроль щодо використання гуманітарної допомоги за цільовим призначенням. Отримувач гуманітарної допомоги і набувач гуманітарної допомоги (юридична особа) щомісячно в установленому порядку подають до відповідного уповноваженого державного органу з питань гуманітарної допомоги звіти про наявність та розподіл гуманітарної допомоги до повного використання всього обсягу отриманої гуманітарної допомоги.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, здійснює зокрема контроль за отриманням, розподілом, використанням за цільовим призначенням, підготовкою статистичної звітності, обліком гуманітарної допомоги, визнаної такою рішенням спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги (ст. 5 Закону N 1192).
У разі порушення законодавства про гуманітарну допомогу, зокрема використання гуманітарної допомоги не за цільовим призначенням, використання гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, особи винні у такому порушенні несуть кримінальну або адміністративну відповідальність згідно з законом, а отримувачі гуманітарної допомоги, які допустили порушення законодавства про гуманітарну допомогу виключаються з Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги за рішенням центрального органу виконавчої влади (ст. 12 Закону N 1192).
Щодо контролю за відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями
Відповідно до п. 26 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14.10.14 р. N 1702-VII (далі - Закон N 1702), неприбутковими організаціями є юридичні особи (крім державних органів, органів державного управління та установ державної і комунальної власності), що не є фінансовими установами, створені для провадження наукової, освітньої, культурної, оздоровчої, екологічної, релігійної, благодійної, соціальної, політичної та іншої діяльності з метою задоволення потреб та інтересів громадян у межах, визначених законодавством України, без мети отримання прибутку.
До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов'язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з активами, одержаними внаслідок вчинення злочину, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення злочину (ст. 4 Закону N 1702).
Фінансові операції, з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів) та перерахування або отримання коштів неприбутковою організацією підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу (пп. 4 та 11 п. 1 ст. 15 Закону N 1702).
Водночас зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.