Щодо справляння державного мита

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо справляння державного мита і в межах компетенції повідомляє.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення Про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236, ДФС відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює контроль за дотриманням податкового і митного законодавства, законодавства щодо трансфертного ціноутворення, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого законом покладено на ДФС.

Справляння державного мита регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (далі - Декрет N 7-93).

Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами (стаття 1 Декрету N 7-93).

Відповідно до Декрету N 7-93 наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 р. N 811 затверджено Інструкцію про порядок обчислення та справляння державного мита.

Згідно з нормами статті 719 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-IV договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Розміри ставок державного мита за нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, визначені статтею 3 Декрету N 7-93.

Зокрема підпунктом "а" пункту 3 зазначеної вище статті передбачено, що за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження справляється державне мито у розмірі 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян .

Одночасно зауважуємо, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, для отримання більш конкретної відповіді необхідно детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.