Щодо застосування певних положень податкового та іншого законодавства

Державна фіскальна служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення щодо застосування певних положень податкового та іншого законодавства і в межах компетенції повідомляє наступне.

Відповідно до абзацу першого п. 46.1 ст. 46 Кодексу податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (абзац другий п. 48.1 ст. 48 Кодексу).

Одним з обов’язкових реквізитів податкової декларації є, зокрема підписи посадових осіб платника податку, визначених Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п. 48.3 ст. 48 Кодексу).

Враховуючи наведене, підписи посадових осіб юридичної особи у податковій звітності скріплюються печаткою за її наявності у такої юридичної особи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини другої статті 6 Закону N 2464 платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. N 435, (далі - Порядок) Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (далі - Звіт) до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів, зокрема, на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності).

Звіт повинен містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, підписи посадових осіб страхувальника, засвідчені печаткою страхувальника (за наявності) (пункт 6 розділу II Порядку).

Базою для нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону N 2464).

Згідно з частиною другою статті 9 Закону N 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону N 2464 нараховується єдиний внесок.

Згідно з пунктом 11 розділу II Порядку, якщо юридичні особи або фізичні особи - підприємці не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, Звіт за найманих працівників до органів доходів і зборів ними не подається.

Отже, при використанні праці фізичних осіб, Звіт до органів доходів і зборів подається на загальних підставах.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Водночас, Законом України від 07.04.2011 р. N 3221-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України" було внесено зміни до абзацу першого пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу, відповідно до якого Податковий розрахунок за формою N 1-ДФ подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

При цьому зазначаємо, що у разі, якщо протягом звітного кварталу проводились виплати доходів на користь платників податку та перерахування податку на доходи фізичних осіб за минулі періоди, то податковим агентом виконуються зобов’язання щодо подання звітності за формою N 1-ДФ.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.