Щодо практичного застосування норм чинного законодавства

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України).

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору суб'єктом господарювання - фізичною особою видів господарської діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем, регулюється Законом України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон N 755).

Взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за місцем їх державної реєстрації на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом N 755 (п. 65.1 ст. 65 Кодексу).

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється відповідно до ст. 177 Кодексу.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою 18 відс. визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу (п. 177.1 ст. 177 Кодексу).

Крім того, доходи отримані від підприємницької діяльності є об’єктом оподаткування військовим збором, визначеного п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Разом з тим фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп регулюється ст. 292 Кодексу.

Для платників єдиного податку ставки встановлено ст. 293 Кодексу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

Згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.

Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом N 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону N 2464).

Відповідно до абз. 2 п. 3 частини першої ст. 7 Закону N 2464 у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року N 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у пп. 1 п. 291.4 ст. 291 Кодексу, сума єдиного внеску не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", пропорційно до сплаченого єдиного внеску.

Разом з цим з 01.01.2018 р. зазначену норму було виключено згідно з Законом України від 03.10.2017 р. N 2148-VIII"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".

Отже протягом 2017 року для платників єдиного податку першої групи, які здійснювали виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадили господарську діяльність з наданням побутових послуг перелік яких визначено у п. 291.7 ст. 297 Кодексу сума єдиного внеску не мала бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску (3200 x 0,5 х 22 % = 352 грн.).

Водночас, базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону N 2464).

Ставка єдиного внеску для платників, зазначених у ст. 4 Закону N 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону N 2464).

Враховуючи вищенаведене фізична особа - підприємець оподатковує доходи отримані від господарської діяльності відповідно до обраної системи оподаткування. При цьому такі доходи є базою нарахування єдиного внеску. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (у 2018 році - 819,06 грн.).

Крім того зауважуємо, що індивідуальна податкова консультація, надана листом ДФС від 04.08.2017 р. N 1506/6/99-99-13-01-02-15/ІПКконкретному платнику податку з урахуванням фактичних обставин, вказаних таким платником у зверненні і має індивідуальний характер.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.