• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Щодо застосування окремих норм чинного законодавства

Державна фіскальна служба України | Індивідуальна податкова консультація від 12.02.2018 № 554/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Індивідуальна податкова консультація
  • Дата: 12.02.2018
  • Номер: 554/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Індивідуальна податкова консультація
  • Дата: 12.02.2018
  • Номер: 554/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
12.02.2018 N 554/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Державна фіскальна служба України керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс) розглянула лист щодо застосування окремих норм чинного законодавства та повідомляє.
Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України від 05.07.2012 р. N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076) адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Адвокатське бюро (адвокатське об'єднання) можуть залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах (статтях 14, 15 Закону N 5076).
Адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону N 5076).
Інформація про обрані адвокатом організаційні форми адвокатської діяльності вноситься до Єдиного реєстру адвокатів України. У разі зміни відомостей, що внесені або підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів, має бути забезпечене внесення відповідної інформації до Реєстру відповідно до ст. 17 Закону N 5076.
Пунктом 63.2 ст. 63 Кодексу встановлено, що взяттю на облік або реєстрації в контролюючих органах підлягають усі платники податків.
Згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Крім того, згідно з п. 5 частини першої ст. 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Базою нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом N 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону N 2464).
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону N 2464).
Ставка єдиного внеску для платників, зазначених у ст. 4 Закону N 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п'ята ст. 8 Закону N 2464).
Отже, платники єдиного внеску зазначені у ст. 4 Закону N 2464 зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.