Щодо включення міжнародної технічної допомоги до складу доходів та неврахування витрат, здійснених за рахунок міжнародної технічної допомоги, у складі витрат

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо включення міжнародної технічної допомоги до складу доходів та неврахування витрат, здійснених за рахунок міжнародної технічної допомоги, у складі витрат, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до п. 30.1 ст. 1 Кодексу податкова пільга – це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 1 Кодексу.

Статтею 3 Кодексу визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Так, відповідно до п. 142.3 ст. 142 Кодексу звільняється від оподаткування прибуток підприємств, зокрема, отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги.

Таким чином, звільненню підлягатиме прибуток, отриманий від операцій, що здійснюються відповідно до умов контракту та фінансуються за рахунок міжнародної технічної допомоги.

Згідно з п.п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на розмір прибутку, звільненого від оподаткування. Отже, такі операції відображаються відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон № 996).

Регулятором з питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності є Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону № 996).

Отже, питання, які порушені у цьому листі, належать до компетенції Міністерства фінансів України.