Щодо можливості перебування на спрощеній системі оподаткування фізичною особою - підприємцем, платником єдиного податку у разі здійснення діяльності з надання послуг із оплатного зберігання та складування товарів і одночасно, діяльності з надання в оренду приміщень

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, розглянуло лист '...' щодо можливості перебування на спрощеній системі оподаткування фізичною особою - підприємцем, платником єдиного податку у разі здійснення діяльності з надання послуг із оплатного зберігання та складування товарів і одночасно, діяльності з надання в оренду приміщень та в межах компетенції повідомляє наступне.

Відповідно до статті 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно із статтею 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року N 436-IV підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору суб'єктом господарювання - фізичною особою видів господарської діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Пунктом 1 ст. 320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (далі - Цивільний кодекс) визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Основні положення, що регулюють правовідносини за договором найму (оренди), встановлені у главі 58 "Найм (оренда)" Цивільного кодексу.

Право користування - це передбачене законодавством повноваження особи одержувати матеріальні, культурні та інші блага від майна, речей відповідно до їх корисних властивостей і господарського призначення, пов'язане із правом володіння. При цьому право користування є одним із повноважень власника і здійснюється у межах, встановлених законом.

Відповідно до засад регулювання відносин найму (оренди), що визначені Цивільним кодексом, а також виходячи із положень статті 4 Закону України від 01.07.2004 N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на правовідносини, що виникають з договорів найму (оренди), поширюються вимоги щодо обов'язковості державної реєстрації такого речового права як користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами.

Основні положення, що регулюють правовідносини за договором зберігання, встановлені у главі 66 "Зберігання" Цивільного кодексу.

Відповідно до статті 936 глави 66 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Крім того, у цій же главі визначено поняття зберігання на товарному складі (параграф 2 глави 66 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.32 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПКУ) відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ.

Згідно статті 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пп. 297.1 ст. 297 ПКУ.

Згідно з п. 291.4 ст. 291 ПКУ, до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;

обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі:

3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (пп. 293.3.1 п. 293.3 ст. 293 ПКУ).

Пунктом 291.5 статті 291 ПКУ визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Так, відповідно до пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Згідно із наказом Держспоживстандарту України від 23.12.2011 N 396 "Про затвердження Методичних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності" надаються пояснення до КВЕД ДК 009:2010, тобто які саме види діяльності включають окремі групи та класи. Так, клас 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна" включає діяльність з надання в оренду та управління власним або орендованим нерухомим майном, а клас 52.10 "Складське господарство" включає діяльність із зберігання та складування всіх видів товарів.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа - підприємець, яка здійснює надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (клас 68.20 КВЕД ДК 009:2010), може обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та здійснювати таку діяльність на третій групі, за умови дотримання критеріїв визначених пунктом 291.4 статті 291 ПКУ та у разі не перевищення допустимих норм, визначених у пункту 291.5 статті 291 ПКУ.

Додатково повідомляємо, що наказом ДПС України від 20.02.2012 N 136 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності фізичними особами - підприємцями, які здійснюють діяльність з надання нерухомого майна в оренду.

Що стосується укладання договорів на здійснення діяльності із зберігання та складування всіх видів товарів (клас 52.10 КВЕД ДК 009:2010), то такі договори за своєю суттю містять інші умови, ніж договори оренди, а отже обмеження, встановлені пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, до таких договорів не застосовуються.

Водночас повідомляємо, що згідно з ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.