• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про Вищу раду правосуддя

Верховна Рада України  | Закон від 21.12.2016 № 1798-VIII
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 21.12.2016
  • Номер: 1798-VIII
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 21.12.2016
  • Номер: 1798-VIII
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
Глава 6. Звільнення судді з посади
Стаття 55. Звільнення судді з посади за загальними обставинами
1. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.
2. У разі звернення судді із заявою про звільнення з посади за власним бажанням Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади після попереднього з’ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус.
3. Вища рада правосуддя має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
4. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.
Стаття 56. Звільнення судді з посади за особливими обставинами
1. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.
2. Питання про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 2 частини шостої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності), Вища рада правосуддя розглядає в порядку розгляду справи щодо порушення вимог щодо несумісності, визначеному главою 3 розділу II цього Закону.
3. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов’язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
4. При розгляді питання про звільнення судді з підстави, визначеноїпунктом 5 частини шостої статті 126 Конституції України (незгода на переведення до іншого суду в разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду), Вища рада правосуддя встановлює факт відмови судді від переведення до іншого суду (у тому числі факт ухилення від виконання відповідного рішення про переведення) на підставі заяви судді або повідомлення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про таку заяву судді, або повідомлення голови відповідного суду чи його заступника про неприбуття судді до суду для здійснення правосуддя.
5. Запрошення на засідання Вищої ради правосуддя судді, стосовно якого розглядається питання про звільнення його з посади з підстави, визначеної пунктом 5 частини шостої статті 126 Конституції України, є обов’язковим. Суддя та/або його представник має право бути заслуханим на засіданні Вищої ради правосуддя та надати відповідні пояснення. У разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Вищої ради правосуддя суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду питання про звільнення його з посади. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
6. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та6 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.
Стаття 57. Оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади
1. Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.
2. Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
3. Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 5 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених частиною другою цієї статті, або у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя, на якому було ухвалене рішення.
Глава 7. Надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом
Стаття 58. Подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом
1. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
2. Подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом вноситься на розгляд Вищої ради правосуддя Генеральним прокурором або його заступником, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду таке подання вноситься Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора). Подання про надання згоди на затримання, утримання під вартою чи арешт судді, повинно відповідати вимогам, встановленим Кримінальним процесуальним кодексом України, при цьому щодо кожного виду запобіжного заходу подається окреме подання.
( Частина друга статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2447-VIII від 07.06.2018 )
3. Подання повинно бути вмотивованим, містити конкретні факти і докази, що підтверджують вчинення суддею суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України, обґрунтування необхідності такого затримання (утримання).
4. Подання, що не відповідає вимогам цієї статті, Вища рада правосуддя вмотивованим рішенням повертає Генеральному прокурору або його заступнику.
Стаття 59. Порядок розгляду подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом
1. Вища рада правосуддя розглядає подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом не пізніше п’яти днів з дня отримання подання.
2. Розгляд подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом здійснюється Вищою радою правосуддя без виклику судді. У разі необхідності Вища рада правосуддя може викликати суддю для надання пояснень. Повідомлення про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання направляється Генеральному прокурору або його заступнику невідкладно.
Розгляд подання про надання згоди на затримання судді Вищого антикорупційного суду, утримання його під вартою чи арештом здійснюється Вищою радою правосуддя з обов’язковою участю судді або його представника. Повідомлення про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання направляється невідкладно Генеральному прокурору (виконувачу обов’язків Генерального прокурора) та судді Вищого антикорупційного суду.
( Частину другу статті 59 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2447-VIII від 07.06.2018 )
У разі неявки судді Вищого антикорупційного суду або його представника на засідання Вищої ради правосуддя розгляд подання здійснюється без їх участі.
( Частину другу статті 59 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2447-VIII від 07.06.2018 )
3. Неявка судді, Генерального прокурора, його заступника або уповноваженого одним із них прокурора на засідання Вищої ради правосуддя незалежно від причин не перешкоджає розгляду подання.
4. Розгляд подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом починається з короткого викладу головуючим на засіданні Вищої ради правосуддя наведеного у поданні обґрунтування необхідності такого затримання (утримання).
5. Після короткого викладу наведеного у поданні обґрунтування необхідності затримання судді, утримання його під вартою чи арештом слово надається Генеральному прокурору, його заступнику або уповноваженому одним із них прокурору. Якщо засідання проводиться з викликом судді і він з’явився на засідання, то слово для надання пояснень також надається судді, щодо якого внесено подання, або його представнику. Якщо суддя відмовляється від надання пояснень, Вища рада правосуддя розглядає подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом без його пояснень.
Стаття 60. Рішення Вищої ради правосуддя про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом
1. Рішення про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом оголошується присутнім на засіданні та негайно вручається Генеральному прокурору, його заступнику або уповноваженому прокурору. Стосовно судді Вищого антикорупційного суду таке рішення негайно вручається Генеральному прокурору (виконувачу обов’язків Генерального прокурора).
( Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2447-VIII від 07.06.2018 )
Стаття 61. Оскарження рішення Вищої ради правосуддя про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом
1. Рішення Вищої ради правосуддя про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом може бути оскаржене в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством, як складова частина скарги на відповідну ухвалу слідчого судді про затримання судді, утримання його під вартою чи арештом.
Глава 8. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя
Стаття 62. Підстави тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя
1. Суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням Вищої ради правосуддя:
1) у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності;
2) при проведенні кваліфікаційного оцінювання;
3) в порядку застосування дисциплінарного стягнення.
2. З дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади суддя вважається тимчасово відстороненим від здійснення правосуддя без ухвалення Вищою радою правосуддя окремого рішення.
3. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя з інших підстав не допускається.
4. Повідомлення про рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя надсилається до суду, в якому такий суддя обіймає посаду в день розгляду Вищою радою правосуддя питання щодо судді, а також розміщується на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя та на офіційному веб-порталі судової влади України.
( Частина четверта статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1635-IX від 14.07.2021 )
Стаття 63. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності
1. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою радою правосуддя на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов’язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
( Частина перша статті 63 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2447-VIII від 07.06.2018 )
2. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.
3. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається Вищою радою правосуддя Генеральному прокурору або його заступнику.
4. Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді, крім судді Вищого антикорупційного суду, копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні Вищої ради правосуддя.
( Частина четверта статті 63 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2447-VIII від 07.06.2018 )
5. Вища рада правосуддя розглядає клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності невідкладно, але не пізніше семи днів з дня надходження клопотання.
6. Повідомлення про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання направляється судді, стосовно якого подано клопотання, Генеральному прокурору або його заступнику, до суду, в якому суддя обіймає посаду, та невідкладно розміщується на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
7. Неявка на засідання Вищої ради правосуддя судді, Генерального прокурора або його заступника чи уповноваженого одним із них прокурора, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду клопотання.
8. Розгляд клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя починається з короткого викладу членом Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем, наведеного у клопотанні обґрунтування необхідності такого тимчасового відсторонення.
9. Після короткого викладу наведеного у клопотанні обґрунтування необхідності тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя слово надається Генеральному прокурору або його заступнику або уповноваженому прокурору, судді (його представнику), щодо якого внесене клопотання, для надання пояснень. Якщо суддя відмовляється від надання пояснень, Вища рада правосуддя розглядає клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя без його пояснень.
10. За результатами розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя Вища рада правосуддя ухвалює рішення, копія якого не пізніше семи робочих днів направляється Генеральному прокурору або його заступнику, судді, стосовно якого ухвалено рішення, а також невідкладно направляється до суду, в якому такий суддя обіймає посаду.
11. Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
Стаття 64. Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності
1. Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, на строк не більше двох місяців, а в разі якщо обвинувальний акт передано до суду, - до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
2. Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду - Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) не пізніше як за десять днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено.
( Частина друга статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2447-VIII від 07.06.2018 )
3. Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається Вищою радою правосуддя Генеральному прокурору або його заступнику без розгляду.
4. Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, якщо:
1) обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя, продовжують існувати;
2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, іншими способами протягом дії попереднього рішення.
5. У разі ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності суддя відстороняється від посади з дня ухвалення Вищою радою правосуддя такого рішення на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців, а в разі якщо обвинувальний акт передано до суду, - до набрання законної сили рішенням суду за результатами закінчення судового провадження.
6. Повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності або із клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення Вищої ради правосуддя судом.
7. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності припиняється у разі закриття кримінального провадження стосовно судді або набрання законної сили вироком суду без ухвалення Вищою радою правосуддя окремого рішення про припинення тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Стаття 65. Оскарження рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя чи рішення про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності
1. Рішення Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
2. Оскарження рішення Вищої ради правосуддя не зупиняє його виконання.
Стаття 66. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя при проведенні кваліфікаційного оцінювання
1. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя при проведенні кваліфікаційного оцінювання здійснюється Вищою радою правосуддя за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
2. Внесене Вищою кваліфікаційною комісією суддів України подання підлягає невідкладному розгляду Вищою радою правосуддя, але не пізніше семи календарних днів з дня надходження.
3. Розгляд подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснюється Вищою радою правосуддя без виклику судді. У разі необхідності Вища рада правосуддя може викликати суддю для надання пояснень.
4. За результатами розгляду подання Вища рада правосуддя ухвалює рішення, копія якого не пізніше семи днів направляється Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, судді, стосовно якого ухвалено таке рішення, до суду, в якому суддя обіймає посаду.
5. Суддя тимчасово відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя.
6. Про завершення кваліфікаційного оцінювання судді, стосовно якого ухвалено рішення про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє Вищу раду правосуддя не пізніше трьох днів з дня ухвалення відповідного рішення.
7. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя припиняється з дня ухвалення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді або з дня звільнення судді з посади внаслідок непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді - без ухвалення Вищою радою правосуддя окремого рішення про припинення тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Стаття 67. Оскарження рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя при проведенні кваліфікаційного оцінювання
1. Рішення Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя при проведенні кваліфікаційного оцінювання може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Вища кваліфікаційна комісія суддів України дійшла відповідних висновків;
2) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, чи склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що ухвалив рішення про направлення подання, не мав повноважень його ухвалювати;
3) рішення Вищої ради правосуддя не підписане будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
4) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про внесення подання, на підставі якого Вища рада правосуддя ухвалила рішення, не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які брали участь в ухваленні рішення про внесення подання;
5) подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не підписане уповноваженою на це особою.
Стаття 68. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності
1. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності здійснюється Вищою радою правосуддя на підставі рішення Дисциплінарної палати про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
2. Суддя, стосовно якого розглядається питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності, та/або його представник може бути заслуханим на засіданні Вищої ради правосуддя.
3. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
4. За результатами розгляду подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.
Стаття 69. Оскарження рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності
1. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
Глава 9. Переведення суддів
Стаття 70. Переведення судді з одного суду до іншого
1. Переведення судді з одного суду до іншого здійснюється Вищою радою правосуддя:
1) на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і доданих до неї матеріалів;
2) на підставі подання Дисциплінарної палати про переведення судді до суду нижчого рівня.
2. Відрядження як тимчасове переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється у порядку, затвердженому Вищою радою правосуддя за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
Стаття 71. Порядок розгляду питання про переведення судді з одного суду до іншого та ухвалення Вищою радою правосуддя рішення
1. Питання про переведення судді з одного суду до іншого розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.
2. Суддя, стосовно якого розглядається питання про переведення з одного суду до іншого, запрошується на засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
3. Розгляд питання про переведення судді з одного суду до іншого починається з оголошення рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи подання Дисциплінарної палати головуючим у засіданні Вищої ради правосуддя.
4. За результатами розгляду питання про переведення судді з одного суду до іншого Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.
5. Вища рада правосуддя ухвалює рішення про відмову в переведенні судді з одного суду до іншого за результатами конкурсу, якщо такий суддя має непогашене дисциплінарне стягнення, був звільнений з посади судді або припинив свої повноваження.
Якщо на день розгляду питання про переведення судді з одного суду до іншого за результатами конкурсу стосовно такого судді здійснюється дисциплінарне провадження, Вища рада правосуддя зупиняє розгляд питання про переведення такого судді до ухвалення остаточного рішення в межах цього дисциплінарного провадження.
( Статтю 71 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3511-IX від 09.12.2023 )
Стаття 72. Оскарження рішення Вищої ради правосуддя про переведення судді
1. Рішення Вищої ради правосуддя про переведення судді може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави для переведення судді та мотивів, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
Глава 10. Вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя
Стаття 73. Заходи щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя
1. Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя:
1) веде і оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення;
2) вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя;
3) вносить на розгляд зборів відповідного суду подання про звільнення судді з адміністративної посади у разі невиконання ним рішення Вищої ради правосуддя;
4) ухвалює та оприлюднює публічні заяви і звернення;
5) звертається до суб’єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, із пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя;
6) звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду;
7) готує у співпраці з органами суддівського самоврядування, іншими органами та установами системи правосуддя, громадськими об’єднаннями і оприлюднює щорічну доповідь про стан забезпечення незалежності суддів в Україні;
8) вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
2. Вища рада правосуддя вживає заходів, що визначені у частині першій цієї статті, з власної ініціативи, за зверненням судді, судів, органів та установ системи правосуддя.
3. Повідомлення судді про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя іншим суддею розглядається в порядку, визначеному цим Законом для розгляду дисциплінарної скарги.
4. Вища рада правосуддя співпрацює з Радою суддів України, Громадською радою доброчесності, громадськими об’єднаннями, відповідними органами інших держав, міжнародними організаціями та їхніми органами щодо розроблення та впровадження заходів забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
Стаття 74. Подання Вищої ради правосуддя
1. Подання Вищої ради правосуддя з питань, визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 73 цього Закону, є обов’язковим для розгляду відповідним органом чи посадовою особою протягом десяти днів після його отримання, якщо інший строк не встановлено законом.
2. Про рішення, ухвалене за результатами розгляду подання Вищої ради правосуддя, та вжиті заходи відповідний орган чи посадова особа зобов’язані невідкладно (але не більше ніж протягом трьох днів) повідомити Вищу раду правосуддя.
3. У разі необхідності здійснення довготривалих заходів Вища рада правосуддя має право у поданні вимагати від відповідного органу чи посадової особи щомісяця інформувати Вищу раду правосуддя про вжиті заходи та досягнуті результати.
4. Нерозгляд або несвоєчасний розгляд подання Вищої ради правосуддя, ненадання або несвоєчасне надання відповіді на подання мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Розділ III
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
пункту 10 частини першої статті 3, глави 9 розділу II цього Закону, які набирають чинності через два роки з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)";
підпункту "а" пункту 19 цього розділу в частині зміни у тексті слів "Верховний Суд України" у всіх відмінках на слова "Верховний Суд" у відповідному відмінку, який набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду в порядку і складі, що визначені Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII;
абзацу третього підпункту "а", підпункту "е" пункту 23 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, але не раніше 1 січня 2017 року.
2. Визнати таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про Вищу раду юстиції" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 25, ст. 146 із наступними змінами).
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
а) у примітці до статті 172-4 слова "членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і" виключити;
б) статтю 185-3 викласти в такій редакції:
"Стаття 185-3. Прояв неповаги до суду
Неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, -
тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі діяння, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -
тягнуть за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
Злісне ухилення експерта, перекладача від явки в суд -
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невиконання поручителем зобов’язань, покладених судом під час провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства, -
тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
в) статтю 188-32 викласти в такій редакції:
"Стаття 188-32. Невиконання законних вимог Вищої ради правосуддя, її органу або члена Вищої ради правосуддя
Невиконання законних вимог Вищої ради правосуддя, її органу або члена Вищої ради правосуддя щодо надання інформації, судової справи (її копії), розгляд якої закінчено, надання завідомо недостовірної інформації, а так само недодержання встановлених законом строків надання інформації, судової справи (її копії), розгляд якої закінчено, Вищій раді правосуддя, її органу або члену Вищої ради правосуддя -
тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -
тягнуть за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ненадання або несвоєчасне надання відповіді на подання Вищої ради правосуддя про виявлення та притягнення до відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушують гарантії незалежності суддів або підривають авторитет правосуддя, -
тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
г) у частині першій статті 255:
в абзаці "органів Державної прикордонної служби України (частини друга, четверта і п’ята статті 85, статті 92, частина третя статті 185-3, 185-10, 191, 204-204-2, 205-206-1)" пункту 1 слова і цифри "частина третя статті 185-3" замінити словами і цифрами "частина четверта статті 185-3 ";
в абзаці "територіальних органів і територіальних підрозділів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб (частина третя статті 185-3)" пункту 1 слова і цифри "частина третя статті 185-3" замінити словами і цифрами "частина четверта статті 185-3 ";
у пункті 7-1 слова і цифри "частини перша та друга статті 185-3" замінити словами і цифрами "частини перша, друга та третя статті 185-3 ";
у пункті 9-2 слова "Вищої ради юстиції" замінити словами "Вищої ради правосуддя";
2) у частині першій статті 67 Кодексу торговельного мореплавства України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., №№ 47-52, ст. 349) слова "Генеральним прокурором України" замінити словами "Генеральним прокурором";
3) у Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):
а) абзац перший частини першої статей 112 та 346 після слів "члена Кабінету Міністрів України" доповнити словами "Голови чи члена Вищої ради правосуддя, Голови чи члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";
б) абзац перший частини першої статті 344 після слів "члена Кабінету Міністрів України" доповнити словами "Голову чи члена Вищої ради правосуддя, Голову чи члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";
в) доповнити статтею 351-2 такого змісту:
"Стаття 351-2. Перешкоджання діяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
1. Невиконання законних вимог Вищої ради правосуддя, її органу чи члена Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, створення штучних перешкод у їх роботі -
караються штрафом від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років";
г) у тексті Кодексу слова "Генеральний прокурор України" в усіх відмінках замінити словами "Генеральний прокурор" у відповідному відмінку;
4) в абзаці одинадцятому частини першої статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 3-4, ст. 21) слова "Генеральний прокурор України" замінити словами "Генеральний прокурор";
5) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№ 35-37, ст. 446):
а) у частині шостій і в абзаці першому частини сьомої статті 171-1 слова "Вищої ради юстиції" замінити словами "Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";
б) у тексті Кодексу слова "Вища рада юстиції" в усіх відмінках замінити словами "Вища рада правосуддя" у відповідному відмінку;
6) у Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88):
а) у частині першій статті 3:
у пункті 8 після слів "органу державного бюро розслідувань" доповнити словами "органу Державної кримінально-виконавчої служби України";
у пункті 17 після слів "органу державного бюро розслідувань" доповнити словами "органу Державної кримінально-виконавчої служби України";
пункт 1 частини першої доповнити новим підпунктом "ґ" такого змісту:
"ґ) органів Державної кримінально-виконавчої служби України";
частину третю після слів "органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства" доповнити словами "органів Державної кримінально-виконавчої служби України";
в) частину другу статті 131 доповнити пунктом 4-1 такого змісту:
"4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя";
г) друге речення частини третьої статті 154 виключити;
ґ) доповнити статтею 155-1 такого змісту:
"Стаття 155-1. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності та продовження строку такого тимчасового відсторонення
1. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється Вищою радою правосуддя на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.
2. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.
3. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу.
4. Генеральний прокурор або його заступник має право звернутися з клопотанням про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.
5. Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.
6. Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу";
абзац п’ятий пункту 1 частини п’ятої викласти в такій редакції:
"суддею, суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов’язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";
після частини п’ятої доповнити новою частиною такого змісту:
"6. Слідчі органів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють досудове розслідування злочинів, вчинених на території або в приміщеннях Державної кримінально-виконавчої служби України".
У зв’язку з цим частини шосту - дев’яту вважати відповідно частинами сьомою - десятою;
е) частину шосту статті 232 після слів "органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства" доповнити словами "органу Державної кримінально-виконавчої служби України";
є) у частині п’ятій статті 246:
абзац четвертий після слів "Державного бюро розслідувань" доповнити словами "Державної кримінально-виконавчої служби України";
абзац п’ятий після слів "головою державного бюро розслідувань" доповнити словами "керівником Державної кримінально-виконавчої служби України";
ж) пункт 2 частини першої статті 480 викласти в такій редакції:
"2) судді, судді Конституційного Суду України, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";
з) пункт 3 частини першої статті 481 викласти в такій редакції:
"3) судді, судді Конституційного Суду України, присяжному на час виконання ним обов’язків у суді, Голові, заступнику Голови, члену Вищої ради правосуддя, Голові, заступнику Голови, члену Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, працівникам Національного антикорупційного бюро України - Генеральним прокурором або його заступником";
и) частину першу статті 482 викласти в такій редакції:
"1. Затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом здійснюється за згодою Вищої ради правосуддя.
Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи, за винятком:
1) якщо Вищою радою правосуддя надано згоду на затримання судді у зв’язку з таким діянням;
2) затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину. Суддя має бути негайно звільнений, якщо мета такого затримання (попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину) досягнута";
і) частину четверту статті 575 після слів "органу Державного бюро розслідувань України" доповнити словами "органу Державної кримінально-виконавчої служби України";
ї) у тексті Кодексу слова "Генеральний прокурор України" в усіх відмінках замінити словами "Генеральний прокурор" у відповідному відмінку;
7) у Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303 із наступними змінами):
частину другу після слів "керівником розвідувального органу Міністерства оборони України або їх заступниками" доповнити словами "керівником структурного підрозділу Державної кримінально-виконавчої служби України або його уповноваженим заступником";
частину третю після слів "керівником розвідувального органу Міністерства оборони України" доповнити словами "керівником органу Державної кримінально-виконавчої служби України або його уповноваженим заступником";
б) у тексті Закону слова "Генеральний прокурор України" в усіх відмінках замінити словами "Генеральний прокурор" у відповідному відмінку;
8) у тексті Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 358 із наступними змінами) слова "Генеральний прокурор України" в усіх відмінках замінити словами "Генеральний прокурор" у відповідному відмінку;
9) у статті 24 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 11, ст. 50 із наступними змінами) слова "Генеральний прокурор України" замінити словами "Генеральний прокурор";