• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про ринок природного газу

Верховна Рада України  | Закон від 09.04.2015 № 329-VIII
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 09.04.2015
  • Номер: 329-VIII
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 09.04.2015
  • Номер: 329-VIII
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
1) недискримінаційними;
2) прозорими;
3) встановленими з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи виходячи із економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного суб’єкта ринку природного газу та з урахуванням належного рівня рентабельності, а також, де це можливо, встановленими з урахуванням зіставлення з показниками аналогічних категорій регульованих цін, встановлених Регулятором для інших суб’єктів ринку природного газу, або таких, що діють на ринках природного газу інших держав.
Тарифи на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу та послуги установки LNG повинні сприяти ефективній торгівлі природним газом та розвитку конкуренції на ринку природного газу, не допускати перехресного субсидіювання між замовниками, створювати економічні стимули для здійснення інвестицій та підтримання у належному стані газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG, а також покращення взаємодії і сполучення між ними.
Тарифи на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу та послуги установки LNG не повинні обмежувати ліквідність ринку та спотворювати транскордонну торгівлю природним газом. Методології визначення таких тарифів затверджуються Регулятором не менш як за 15 днів до дати, з якої починають застосовуватися тарифи, визначені відповідно до таких методологій.
Будь-які платежі, пов’язані з доступом до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG або приєднанням до газотранспортної або газорозподільної системи (у тому числі тарифи на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу та послуги установки LNG), розраховуються незалежно від фізичного шляху слідування природного газу.
Тарифи на послуги транспортування і розподілу природного газу, а також інші платежі, пов’язані з доступом до газотранспортної або газорозподільної системи чи приєднанням до газотранспортної або газорозподільної системи, повинні стимулювати оператора газотранспортної системи і оператора газорозподільної системи до підвищення ефективності газотранспортної або газорозподільної системи, інтеграції ринку природного газу і забезпечення безпеки постачання природного газу, а також до розвитку науково-технічних знань, пов’язаних із господарською діяльністю таких суб’єктів.
Тарифи на послуги транспортування природного газу встановлюються окремо для кожної точки входу та точки виходу на підставі методології визначення тарифів на послуги транспортування природного газу на основі точок входу і точок виходу, що затверджується Регулятором.
У разі якщо відмінності у структурі тарифів на послуги транспортування природного газу або правилах балансування, що застосовуються до газотранспортної системи, перешкоджають транскордонній торгівлі природним газом, вживаються заходи для гармонізації структур тарифів і правил балансування, що застосовуються до цієї газотранспортної системи та газотранспортної системи (систем) сусідніх держав.
Рішення Регулятора про встановлення тарифів на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу, послуги установки LNG підлягають оприлюдненню шляхом розміщення на веб-сайті Регулятора.
Суб’єкт господарювання, що здійснює діяльність з транспортування та/або зберігання природного газу, має право на відшкодовування понесених ним витрат на здійснення інвестицій, погоджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за рахунок регульованих тарифів на послуги з транспортування та/або зберігання природного газу, що надаються ним з використанням державного майна. Майно (необоротні активи), створене та/або набуте в результаті здійснення інвестицій, належить державі.
( Частину шосту статті 4 доповнено абзацом згідно із Законом № 264-IX від 31.10.2019 )
7. На ринку природного газу центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі:
1) формує та реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі з урахуванням положень Енергетичної стратегії України;
1-1) реалізує державну політику у сфері альтернативних видів палива;
( Частину сьому статті 4 доповнено пунктом1-1 згідно із Законом № 3220-IX від 30.06.2023 )
2) розробляє державні цільові програми, зокрема щодо диверсифікації джерел надходження природного газу;
3) розробляє та координує виконання мінімальних норм безпеки постачання природного газу відповідно до статті 5 цього Закону;
3-1) формує державну політику з нагляду (контролю) на ринку природного газу;
( Частину сьому статті 4 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 3293-IX від 28.07.2023 )
4) розробляє, затверджує та впроваджує в межах своїх повноважень Національний план дій відповідно до статті 6 цього Закону;
5) здійснює моніторинг безпеки постачання природного газу відповідно до статті 7 цього Закону;
6) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Кабінетом Міністрів України.
8. Регулятор здійснює повноваження, визначені цією статтею, також щодо суб’єкта управління об’єктами державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування та/або зберігання природного газу.
( Статтю 4 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 264-IX від 31.10.2019 )
Стаття 5. Заходи з безпеки постачання природного газу
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, розробляє та затверджує правила про безпеку постачання природного газу, які є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами ринку природного газу. Правила про безпеку постачання природного газу встановлюють мінімальні норми безпеки постачання природного газу та повинні визначати:
1) коло споживачів, які визнаються захищеними споживачами, з урахуванням того, що споживання природного газу захищеними споживачами, які не є побутовими споживачами, не має перевищувати 20 відсотків загального обсягу споживання України;
2) заходи, які є обов’язковими до вжиття суб’єктами ринку природного газу (крім споживачів) для забезпечення безпеки постачання природного газу захищеним споживачам, зокрема у таких випадках:
а) надзвичайні температурні умови протягом семиденного пікового періоду, статистична ймовірність настання яких становить раз на 20 років;
б) будь-який період тривалістю 30 днів і більше, протягом якого спостерігається надзвичайно високий попит на природний газ, статистична ймовірність настання якого становить раз на 20 років;
в) вихід із ладу одного магістрального газопроводу за звичайних зимових умов на період тривалістю не менше 30 днів;
3) коло суб’єктів ринку природного газу, які зобов’язані вживати заходів, передбачених пунктом 2 цієї частини;
4) виявлення і класифікацію основних ризиків щодо безпеки постачання природного газу (оцінка ризиків);
5) заходи, необхідні для зменшення впливу виявлених ризиків, зокрема ризику виходу з ладу транскордонного газопроводу, установки LNG, або газосховища або зупинення чи істотного обмеження джерела надходження природного газу, з визначенням обсягу обов’язків суб’єктів ринку природного газу та строків їх виконання;
5-1) правила розрахунку цільового рівня заповнення газосховищ та формування графіка заповнення газосховищ;
( Частину першу статті 5 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом № 2850-IX від 13.12.2022 )
6) форму та порядок подання звіту суб’єктами ринку природного газу (крім споживачів) про стан виконання заходів, передбачених пунктом 2 цієї частини;
7) обов’язки суб’єктів владних повноважень, відповідальних за безпеку постачання природного газу.
2. Під час розроблення правил, передбачених частиною першою цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, зобов’язаний враховувати економічний вплив відповідних заходів, їх ефективність та економічність, наслідки для функціонування ринку природного газу та впливу на довкілля та споживачів.
Правила, передбачені частиною першою цієї статті, повинні базуватися на ринкових засадах, бути прозорими, недискримінаційними, заздалегідь не передбачати неможливість їхнього виконання, не спотворювати конкуренцію на ринку природного газу і не перешкоджати його розвитку. Такі правила не повинні створювати надмірного тягаря для суб’єктів ринку природного газу та мінімізувати негативні наслідки для функціонування ринку природного газу.
3. До 1 вересня поточного року центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, забезпечує оновлення правил про безпеку постачання природного газу на наступний календарний рік та оприлюднює їх шляхом розміщення на своєму веб-сайті.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, щорічно розробляє графік заповнення газосховищ та до 15 вересня року, що передує плановому, надає його проект для консультацій до Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
Графік заповнення газосховищ затверджується у п’ятнадцятиденний строк після проведення консультацій, але не пізніше 1 листопада року, що передує плановому.
( Статтю 5 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2850-IX від 13.12.2022 )
Стаття 6. Національний план дій
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, розробляє і за результатами консультацій з суб’єктами ринку природного газу, представниками споживачів (у тому числі побутових споживачів) та за погодженням з Регулятором затверджує Національний план дій, що є обов’язковим для виконання всіма суб’єктами ринку природного газу.
Національний план дій визначає заходи для усунення або зменшення загального негативного впливу кризової ситуації.
До 1 вересня поточного року центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, забезпечує оновлення Національного плану дій на наступний календарний рік та оприлюднює його шляхом розміщення на своєму веб-сайті.
2. У Національному плані дій визначаються:
1) рівні кризової ситуації, а саме:
а) кризова ситуація рівня раннього попередження - ситуація, при якій існує конкретна, перевірена і достовірна інформація про можливість істотного погіршення ситуації з постачання природного газу, яка ймовірно призведе до кризової ситуації рівня попередження або рівня надзвичайної ситуації;
б) кризова ситуація рівня попередження - ситуація, при якій має місце зупинення чи обмеження джерела надходження природного газу або надзвичайно високий попит на природний газ, що призводить до істотного погіршення ситуації з постачання природного газу, але надходження природного газу на ринок України забезпечується без необхідності вжиття неринкових заходів;
в) кризова ситуація рівня надзвичайної ситуації - ситуація, при якій має місце надзвичайно високий попит на природний газ, зупинення чи обмеження важливого джерела надходження природного газу або інше істотне погіршення ситуації з постачання природного газу, при якому було вжито всіх відповідних ринкових заходів, але надходження природного газу на ринок не є достатнім для забезпечення попиту, що створює необхідність для вжиття неринкових заходів, зокрема для забезпечення постачання захищеним споживачам;
2) для кожного рівня кризової ситуації:
а) система заходів реагування, у тому числі відповідні процедури обміну інформацією. Заходи реагування мають бути ринковими, якщо вжиття ринкових заходів не дозволяє забезпечити безпеку постачання природного газу, зокрема захищеним споживачам, вживаються інші (неринкові) заходи, передбачені пунктом 1 цієї частини;
б) обов’язки суб’єктів ринку природного газу з урахуванням впливу на них кризової ситуації з надходженням природного газу, у тому числі їх обов’язки щодо взаємодії з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі;
в) завдання та повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, а також інших суб’єктів владних повноважень, уповноважених брати участь у подоланні кризової ситуації;
3) орган, особа або група осіб, відповідальних за управління кризовою ситуацією;
4) механізми співпраці з відповідальними органами інших держав, зокрема держав - сторін Енергетичного Співтовариства, на випадок кризової ситуації;
5) перелік першочергових заходів, що підлягають обов’язковому виконанню з метою поновлення надходження природного газу, у тому числі, за потребою, механізм та джерела компенсації витрат відповідних суб’єктів ринку природного газу.
3. У разі кризової ситуації або якщо існує загроза безпеці населення, небезпека руйнування газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища, установки LNG чи загроза цілісності газотранспортної системи, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, ухвалює рішення про необхідність вжиття тимчасових запобіжних заходів та повідомляє про це Регулятора. Невідкладно після ухвалення такого рішення вживаються заходи, визначені Національним планом дій як першочергові.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, невідкладно повідомляє Секретаріат Енергетичного Співтовариства про ухвалення рішення про необхідність вжиття тимчасових запобіжних заходів, а також про заходи, що він планує вжити відповідно до Національного плану дій. Запобіжні заходи повинні відповідати таким вимогам:
1) бути передбаченими Національним планом дій;
2) мати визначений строк дії;
3) не створювати необґрунтовані перешкоди для руху природного газу в газотранспортних системах України та газотранспортних системах інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства;
4) не створювати ймовірну істотну загрозу безпеці постачання природного газу іншої держави - сторони Енергетичного Співтовариства;
5) не обмежувати доступ до газотранспортних систем або газосховищ України для замовників, створених відповідно до законодавства іншої держави - сторони Енергетичного Співтовариства, якщо надання такого доступу є технічно можливим та безпечним.
У визначених законом випадках центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, вживає заходів, не передбачених Національним планом дій, про що невідкладно повідомляє Регулятора та Секретаріат Енергетичного Співтовариства, у тому числі щодо причин вжиття таких заходів.
4. У разі якщо вжиття тимчасових запобіжних заходів на національному рівні не забезпечить врегулювання кризової ситуації, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, зобов’язаний повідомити голову Координаційної Групи Енергетичного Співтовариства з питань безпеки постачання для вжиття необхідних заходів на міжнародному рівні.
5. Для цілей частин першої - четвертої цієї статті до ринкових заходів, що застосовуються для подолання кризової ситуації всіх рівнів, належать:
1) заходи, спрямовані на збільшення обсягів постачання природного газу:
підвищення спроможності до реагування на кризову ситуацію об’єктів, пов’язаних з видобутком природного газу;
збільшення гнучкості імпорту природного газу, забезпечення двостороннього руху природного газу, диверсифікація джерел надходження природного газу;
сприяння доступу до газотранспортних систем для постачальників газу з альтернативних джерел;
забезпечення достатньої потужності (у тому числі потужності відбору) газосховищ та обсягів природного газу в газосховищах;
забезпечення необхідної потужності установки LNG;
використання довгострокових та короткострокових договорів купівлі-продажу і постачання природного газу;
стимулювання інвестицій в об’єкти газової інфраструктури;
укладення договорів, спрямованих на забезпечення безпеки постачання природного газу;
2) заходи, спрямовані на зменшення обсягів споживання природного газу:
використання договорів, умови яких передбачають переривання (зупинення) фактичного постачання природного газу у деяких випадках;
забезпечення заміщення природного газу як енергоресурсу для промисловості та виробників електричної енергії;
добровільні заходи для зменшення навантаження на об’єкти газової інфраструктури у піковий період;
заходи з енергоефективності;
сприяння споживанню газу з альтернативних джерел.
6. Для цілей частин першої - четвертої цієї статті до неринкових заходів, що застосовуються для подолання кризової ситуації рівня надзвичайної ситуації, належать:
1) заходи, спрямовані на збільшення обсягів постачання природного газу:
використання природного газу із стратегічного запасу природного газу, що створюється і підтримується відповідно до закону;
примусове використання запасів альтернативних видів палива;
примусове використання електричної енергії, виробленої з енергоносіїв, відмінних від природного газу;
примусове збільшення обсягів видобутку природного газу;
примусове збільшення обсягу відбору природного газу;
2) заходи, спрямовані на зменшення обсягів споживання природного газу:
примусове використання енергоносіїв, відмінних від природного газу;
примусове застосування умов договорів, що дозволяють здійснити переривання (зупинення) фактичного постачання природного газу у деяких випадках;
примусове зменшення обсягів споживання природного газу.
Стаття 7. Моніторинг безпеки постачання природного газу
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, зобов’язаний здійснювати моніторинг безпеки постачання природного газу:
1) стану впровадження заходів з безпеки постачання природного газу, передбачених статтею 5 цього Закону;
2) балансу попиту та пропозиції природного газу в Україні;
3) укладених протягом звітного року довгострокових зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу або постачання природного газу;
4) стану ресурсного забезпечення ринку природного газу (ліквідності ринку природного газу);
5) достатності потенціалу сполучення між газотранспортними системами України та газотранспортними системами інших держав;
6) рівня очікуваного попиту, доступних надходжень та, відповідно, прогнозованої ситуації на ринку природного газу з урахуванням зміни попиту, автономності джерел надходження природного газу та можливої зміни таких джерел;
7) обсягу нових потужностей газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG, будівництво яких планується або вже розпочато;
8) технічного стану газотранспортних і газорозподільних систем;
9) заходів, спрямованих на задоволення пікового попиту, а також покриття тимчасового дефіциту природного газу в одного або декількох постачальників;
10) рівня заповнення газосховищ станом на кінець кожного місяця та повідомляти про результати Секретаріат Енергетичного Співтовариства.
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 2850-IX від 13.12.2022 )
2. До 31 липня поточного року центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, готує та розміщує на своєму веб-сайті звіт за попередній календарний рік про результати моніторингу питань, зазначених у частині першій цієї статті, а також вжиті або заплановані заходи щодо цих питань.
Звіт повинен також містити інформацію про:
1) вплив заходів, передбачених статтею 6 цього Закону, на конкуренцію на ринку природного газу;
2) потужність газосховищ;
3) тривалість та обсяг довгострокових зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу та постачання, принаймні однією стороною яких є суб’єкт господарювання України, із зазначенням строку дії таких договорів, а також про вплив таких договорів на стан ресурсного забезпечення ринку природного газу в Україні та на безпеку постачання природного газу;
4) механізми стимулювання інвестицій у видобуток, транспортування, розподіл, зберігання природного газу та надання послуг установки LNG, передбачені законодавством України.
3. Електронна версія звіту, передбаченого частиною другою цієї статті, разом із його перекладом на англійську мову передається Секретаріату Енергетичного Співтовариства протягом 45 днів з дня розміщення звіту на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі.
Стаття 8. Технічні норми та норми безпеки на ринку природного газу
1. Технічні норми та норми безпеки, що поширюються на газотранспортні та газорозподільні системи, газосховища, установку LNG, у тому числі правила техніки безпеки, мінімальні технічні вимоги до проектування та експлуатації, вимоги до проведення технічної перевірки, вимоги до професійної кваліфікації та досвіду фізичних та юридичних осіб, які виконують роботи з будівництва, інженерно-технічні роботи і технічне обслуговування газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, та підлягають оприлюдненню у встановленому порядку.
Технічні норми та норми безпеки повинні бути об’єктивно необхідними, недискримінаційними та забезпечувати безаварійну та безперебійну роботу газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, сприяє впровадженню технічних норм і норм безпеки Європейського Союзу.
Стаття 8-1. Державний енергетичний нагляд (контроль) на ринку природного газу
1. Державний енергетичний нагляд (контроль) на ринку природного газу здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) на ринку природного газу, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідного міністра згідно із законодавством.
2. Вимоги щодо безпечного використання природного газу в побуті затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, та, зокрема, встановлюють вимоги щодо технічної експлуатації і технічного стану газорозподільних систем, внутрішньобудинкових систем газопостачання, газових мереж внутрішнього газопостачання, експлуатації та забезпечення належного виконання суб’єктами господарювання робіт з технічного обслуговування димових і вентиляційних каналів житлових і громадських будинків.
3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) на ринку природного газу, здійснює проведення технічного розслідування обставин та причин виникнення аварій, пов’язаних з використанням природного газу в побуті, у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі.
4. Предметом державного енергетичного нагляду (контролю) на ринку природного газу є господарська діяльність суб’єктів ринку природного газу та інших осіб у частині дотримання вимог нормативно-правових актів з питань технічної експлуатації і технічного стану газорозподільних систем, внутрішньобудинкових систем газопостачання, газових мереж внутрішнього газопостачання, безпеки використання в побуті приладів обліку природного газу, димових і вентиляційних каналів житлових і громадських будинків, їх випробування та ремонту, а також виконання суб’єктами господарювання робіт для забезпечення безпеки використання природного газу в побуті.
5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) на ринку природного газу, здійснює державний енергетичний нагляд (контроль) на ринку природного газу шляхом проведення відповідних обстежень, перевірок, оглядів, інспектування об’єктів газорозподільних систем, внутрішньобудинкових систем газопостачання, газових мереж внутрішнього газопостачання, димових і вентиляційних каналів житлових і громадських будинків, їх випробування та ремонту у порядку, визначеному Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
( Закон доповнено статтею 8-1 згідно із Законом № 3293-IX від 28.07.2023 )
Стаття 9. Ліцензування господарської діяльності на ринку природного газу
1. Господарська діяльність на ринку природного газу, пов’язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії.
Діяльність інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, укладених згідно із Законом України "Про угоди про розподіл продукції", на ринку природного газу здійснюється з урахуванням статті 4 Закону України "Про угоди про розподіл продукції".
2. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності на ринку природного газу, пов’язаної з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
3. Ліцензія на провадження господарської діяльності на ринку природного газу, пов’язаної з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, видається Регулятором у встановленому законодавством порядку.
4. У видачі ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності на ринку природного газу може бути відмовлено виключно з підстав, передбачених законом, а також у недискримінаційний спосіб та на підставі повної і об’єктивної оцінки документів, поданих заявником, з урахуванням іншої відповідної інформації, яка є у розпорядженні Регулятора.
Причини відмови у видачі ліцензії повинні бути повідомлені заявнику і доведені до відома Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
Стаття 9-1. Реєстрація суб’єктів ринку природного газу
1. Здійснювати операції з оптовими енергетичними продуктами мають право виключно особи, які зареєстровані як учасники оптового енергетичного ринку в порядку, затвердженому Регулятором.
( Закон доповнено статтею 9-1 згідно із Законом № 3141-IX від 10.06.2023 )
Стаття 10. Регіональне співробітництво
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, зобов’язаний співпрацювати з відповідальними органами інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства з метою налагодження механізмів дво- і багатосторонньої солідарності.
Така співпраця здійснюється, зокрема, у ситуаціях, що призвели або ймовірно призведуть до збоїв у надходженні природного газу в Україну або іншу державу - сторону Енергетичного Співтовариства. У такому разі центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, повинен створити необхідні передумови для:
1) координації заходів, передбачених статтею 6 цього Закону;
2) виявлення необхідності будівництва або реконструкції транскордонних газопроводів, у тому числі з метою забезпечення двостороннього руху природного газу, та здійснення такого будівництва або реконструкції;
3) надання взаємної допомоги.
2. Інформація про заходи співпраці, передбачені цією статтею, доводиться до відома Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
Розділ III
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
Глава 1. Загальні положення про ринок природного газу
Стаття 11. Спеціальні обов’язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу
1. З метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб’єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов’язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Такі обов’язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.
Такі обов’язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України.
Такі обов’язки не можуть покладатися на споживачів.
2. Обсяг та умови виконання спеціальних обов’язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб’єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу.
3. До загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу належать:
1) національна безпека, а також безпека постачання природного газу;
2) стабільність, належна якість та доступність енергоресурсів;
3) захист навколишнього природного середовища, у тому числі енергоефективність, збільшення частки енергії з альтернативних джерел та зменшення викидів парникових газів;
4) захист здоров’я, життя та власності населення.
4. Рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу має визначати:
1) загальносуспільний інтерес у процесі функціонування ринку природного газу, для забезпечення якого покладаються спеціальні обов’язки на суб’єктів ринку природного газу;
2) обсяг спеціальних обов’язків;
3) коло суб’єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов’язки;
4) обсяг прав суб’єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов’язки, необхідних для виконання таких обов’язків;
5) категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов’язки;
6) територію та строк виконання спеціальних обов’язків;
7) джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб’єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов’язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.
5. Вибір суб’єкта або суб’єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов’язки відповідно до частини першої цієї статті, здійснюється у прозорий і недискримінаційний спосіб на підставі критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, та не має створювати перешкод для реалізації прав споживачів на вільний вибір постачальника.
6. Рішення Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади застосовуються в частині, що не суперечить рішенню Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу.
( Частина шоста статті 11 в редакції Закону № 1639-IX від 14.07.2021 )
7. Суб’єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов’язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб’єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов’язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку , затвердженого Кабінетом Міністрів України.
8. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, доводить до відома Секретаріату Енергетичного Співтовариства інформацію про заходи, вжиті на виконання цієї статті, у тому числі щодо можливих наслідків таких заходів для конкуренції на ринку природного газу України та на ринку природного газу Енергетичного Співтовариства.
Оновлення інформації про заходи, вжиті на виконання цієї статті, надається Секретаріату Енергетичного Співтовариства центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, раз на два роки.
Глава 2. Постачання природного газу
Стаття 12. Правила постачання природного газу
1. Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору , що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Договір постачання природного газу об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу.
Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору , що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
( Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019; в редакції Закону № 1850-IX від 02.11.2021 )
2. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
3. Права та обов’язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
4. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов’язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.
5. Договір постачання повинен містити такі істотні умови:
1) обов’язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов’язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;
2) обов’язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;
( Пункт 2 частини п'ятої статті 12 в редакції Закону № 2479-IX від 29.07.2022 - щодо застосування пункту див. пункт 1 розділу II )
3) обов’язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;
4) обов’язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;
5) обов’язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;
6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
6. Постачальники зобов’язані створювати страховий запас природного газу в розмірі не більше 10 відсотків запланованого місячного обсягу постачання природного газу споживачам на наступний місяць. Розмір страхового запасу встановлюється щорічно Кабінетом Міністрів України на однаковому рівні для всіх постачальників.
( Частина шоста статті 12 в редакції Закону № 1541-VIII від 22.09.2016 )
7. Платіжні документи (квитанції) на оплату природного газу, які надаються постачальниками побутовим споживачам, повинні містити, зокрема, таку інформацію:
номер особового рахунку;
ціна на природний газ;
сума до оплати та реквізити для оплати;
обсяги природного газу, за які здійснюється нарахування оплати;
період, за який проводиться розрахунок;
термін (строк) оплати рахунка;
розмір заборгованості з оплати природного газу (за наявності);
адреса, номери телефонів, веб-сайт постачальника для подання заяв, претензій та скарг щодо постачання природного газу та обслуговування споживачів;
інша інформація, у тому числі інформація, обов’язковість розміщення якої визначено відповідно до правил постачання природного газу.
( Статтю 12 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1818-IX від 21.10.2021 )
Стаття 12-1. Особливості постачання природного газу бюджетним установам, закладам охорони здоров’я державної та комунальної власності
1. Постачання природного газу споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров’я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров’я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), здійснюється з урахуванням таких особливостей:
1) договір постачання природного газу не може діяти більше ніж до кінця календарного року, наступного за роком, в якому його укладено;
2) припинення постачання, транспортування, розподілу природного газу на об’єкти таких споживачів дозволяється за умови належного повідомлення споживача не менше ніж за 10 днів до дня припинення.
( Закон доповнено статтею 12-1 згідно із Законом № 1850-IX від 02.11.2021 )
Стаття 13. Права та обов’язки споживача
1. Споживач має право, зокрема, на:
1) вільний вибір постачальника;
2) безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 14 цього Закону;
3) отримання інформації про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов’язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з постачальником;
4) отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів;
5) безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу;
6) дострокове розірвання договору постачання, якщо постачальник повідомив споживача про намір внесення змін до договору постачання в частині умов постачання та нові умови постачання виявилися для нього неприйнятними.
2. Споживач зобов’язаний, зокрема:
1) укласти договір про постачання природного газу;
2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;
3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу;
4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу;
5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів;
6) надавати стороні, з якою укладено договір про постачання/купівлю-продаж природного газу, інформацію про сумарну номінальну потужність свого газового обладнання, якщо технічна спроможність такого обладнання може забезпечити споживання газу в обсязі 600 ГВт·год на рік та вище.
( Частину другу статті 13 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 3141-IX від 10.06.2023 )
3. У разі порушення або невиконання своїх обов’язків споживач несе відповідальність згідно із законом.
4. Захист прав споживачів природного газу - фізичних осіб регулюється цим Законом, Законом України "Про захист прав споживачів" та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 14. Особливості реалізації права на зміну постачальника
1. Усім споживачам гарантується право вибору постачальника.
Забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв’язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання із споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів).
Діючий постачальник не має права встановлювати умови для припинення договору постачання, які обмежують право споживача на зміну постачальника.
2. За умови дотримання правил зміни постачальника, що затверджуються Регулятором як частина правил постачання природного газу:
1) зміна постачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити постачальника;
2) до припинення договору постачання діючий постачальник зобов’язаний забезпечувати постачання природного газу споживачу на умовах чинного договору.
Наявність спору між діючим постачальником і споживачем, який заявив про намір змінити постачальника, не є підставою для затримки в укладенні та виконанні договору постачання природного газу з новим постачальником.
( Частина друга статті 14 в редакції Закону № 1850-IX від 02.11.2021 )
3. Регулятор здійснює регулярний моніторинг стану додержання положень цієї статті.
Стаття 15. Постачальник "останньої надії"
1. У разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом шести місяців після його припинення або скасування постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України без проведення конкурсу.
( Частину першу статті 15 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 3293-IX від 28.07.2023 )
2. Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов’язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов’язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії".
Договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником "останньої надії", крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров’я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров’я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи.
( Частину другу статті 15 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 1850-IX від 02.11.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2479-IX від 29.07.2022 - зміни застосовуються виключно до правовідносин з 1 січня по 28 лютого 2022 року )
З метою забезпечення безперервності постачання природного газу побутовим споживачам оператори газорозподільних систем зобов’язані відповідно до кодексу газотранспортної системи надати постачальнику "останньої надії" інформацію про споживачів, постачання яким розпочав постачальник "останньої надії" (ЕІС-код, прізвище, ім’я, по батькові, поштова адреса об’єкта споживача), а також іншу інформацію, передбачену кодексом газотранспортної системи.
( Частину другу статті 15 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 1850-IX від 02.11.2021 )
3. У разі якщо побутовий споживач, що став споживачем постачальника "останньої надії", не змінив постачальника до завершення строку, визначеного частиною другою цієї статті, постачальник такого побутового споживача визначається за результатами конкурсу, умови та порядок проведення якого встановлює Регулятор.
( Статтю 15 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1850-IX від 02.11.2021 - набирає чинності з 1 травня 2022 року )
4. Ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", не повинна обмежувати конкуренцію на ринку природного газу і встановлюється на підставі правил для визначення ціни природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", що затверджуються Регулятором.
Якщо умовами конкурсу на обрання постачальника "останньої надії" визначено вимоги до ціни, яку має застосовувати переможець цього конкурсу як постачальник "останньої надії", але постачальник "останньої надії" з об’єктивних причин не може їх виконати, про що він повідомив Кабінет Міністрів України, ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", визначається ним на підставі інформації щодо оптових цін на ринку природного газу України, за даними провідних аналітичних агентств та біржових торговельних майданчиків, з урахуванням націнки в розмірі 30 відсотків, а також тарифу на послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, та діє до визначення постачальника "останньої надії" за результатами нового конкурсу.
( Частину четверту статті 15 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1850-IX від 02.11.2021 )