Щодо Галузевої програми енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 року

З метою забезпечення виконання Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. N 145-р, розпорядження Кабінету Міністрів України "Про програми підвищення енергоефективності та зменшення споживання енергоресурсів" від 17.12.2008 р. N 1567-р

, зниження енергоємності продукції за рахунок розробки та впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій та устаткування, підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, оптимізації структури споживання, збільшення використання альтернативних видів палива, в тому числі вторинних енергоресурсів, нетрадиційних джерел енергії

1. Затвердити Галузеву програму енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 року, погоджену з Національним агентством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (лист від 02.02.2009 р. N 148-02/13/2-09), що додається.

2. Керівникам структурних підрозділів довести до відома промислових підприємств, організацій та науково-дослідних установ Мінпромполітики Галузеву програму енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 року.

3. Відділу охорони праці, навколишнього середовища та пожежної безпеки (Хребтова Л.І.) спільно з галузевими структурними підрозділами:

3.2. За результатами аналізу переглядати План заходів з енергозбереження та впровадження альтернативних видів палива Галузевої програми енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 року, при необхідності вносити зміни до них з метою досягнення показників зниження енергоємності продукції

4. Відділу охорони праці, навколишнього середовища та пожежної безпеки (Хребтова Л.І.) за інформацією галузевих структурних підрозділів щодо виконання Галузевої програми енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 року, узагальнювати інформацію, проводити аналіз стану впровадження енергозберігаючих технологій та устаткування, використання паливно-енергетичних ресурсів, в тому числі заміні природного газу на інші види палива, показників зниження енергоємності продукції та надавати відповідну інформацію до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів

5. Начальнику Управління організаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення роботи Міністра Юмашеву П.В. розмістити Галузеву програму енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 року на веб-сайті Мінпромполітики України у розділі "Промислова політика України"

термін: лютий 2009 р.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра промислової політики України Грищенка С.Г.

Вступ

1. Загальні положення

1.1. Мета Програми

1.2 Основні завдання Програми

2. Програма енергозбереження та енергоефективності у гірничо-металургійному комплексі України

2.1 Заходи та напрямки галузевої програми з енергозбереження

2.2. Стан та аналіз енергоспоживання

2.2.1 Сучасний стан і пріоритети енергоспоживання

2.2.2 Аналіз показників енергоефективності використання паливно-енергетичних ресурсів галузями ГМК України

2.3 Напрямки та головні завдання підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів

2.4 Стратегія впровадження енергозберігаючих технологій та ефективного використання енергетичних ресурсів у ГМК України

2.4.1 Чорна металургія

2.4.1.1 Агломераційне та доменне виробництво

2.4.1.2 Сталеплавильне виробництво

2.4.1.3 Прокатне виробництво

2.4.1.4 Виробництво труб

2.4.2 Гірничодобувне виробництво

2.4.3 Виробництво феросплавів, спеціальних сталей та сплавів

2.4.4 Коксохімічне виробництво

2.4.5 Виробництво вогнетривів

2.4.6 Виробництво продукції кольорової металургії:

2.4.7 Забезпечення виконання Програми

2.5 Оцінка очікуваної економії ПЕР у ГКМ України

3. Програма енергозбереження та енергоефективності у машинобудуванні легкій, деревообробній та інших галузях промисловості

3.1 Сучасний стан та пріоритети енергоспоживання галузі

3.2 Аналіз показників енергоефективності використання паливно-енергетичних ресурсів машинобудуванні у 2000-2007 рр.

3.3 Напрями та головні завдання підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів у машинобудуванні

3.4 Напрями та головні завдання підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів у машинобудуванні для аграрно-промислового комплексу

3.5 Стратегія впровадження енергозберігаючих технологій та ефективного використання енергетичних ресурсів у машинобудівному комплексі

4. Програма енергозбереження та енергоефективності у хімічному і нафтохімічному комплексі

4.1 Сучасний стан та пріоритети енергоспоживання галузі

4.2 Аналіз показників енергоефективності використання паливно-енергетичних ресурсів хімічної галузі у 2000-2007 рр.

4.3 Напрями та головні завдання підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів

4.4 Стратегія впровадження енергозберігаючих технологій та ефективного використання енергетичних ресурсів у хімічному та нафтохімічному комплексі

5. Програма енергозбереження та енергоефективності у легкій, деревообробній та інших галузях промисловості

5.1 Сучасний стан та пріоритети енергоспоживання галузі

5.1.1 Легка промисловість

5.1.2 Деревообробна та меблева промисловість

5.2 Напрями та головні завдання підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів в легкій, деревообробній та інших галузях промисловості

6. Фінансове забезпечення програми

7. Законодавче забезпечення програми

8. Науково-технічне забезпечення програми

9. Потенціал розвитку нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії

9.1 Загальні положення

9.2 Перспективи розвитку сонячної енергетики

9.3 Вторинні (позабалансові) джерела енергоресурсів

10. Розробка та виготовлення вітчизняного енергозберігаючого обладнання та приладів

10.1 Турбінобудування

10.2 Насособудування

10.3 Генераторобудування

10.4 Трансформаторобудування

10.5 Мала (комунальна) теплоенергетика

10.6 Обладнання для вугільної галузі

Висновки

Додатки

Однією з основних проблем української економіки є висока енергоємність ВВП, що за даними Міжнародного енергетичного агентства складає 0,5 кг нафтового еквіваленту на 1 дол. США. Цей показник в 2,6 рази перевищує рівень енергоємності розвинених країн світу (0,21 кг на 1 дол. США).

Неефективне споживання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) викликає необхідність додатково імпортувати понад 50% загального споживання енергоносіїв, що ставить у безпосередню залежність роботу базових галузей економіки від імпортерів.

Тому на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України фактор зниження енергоємності ВВП є одним з головних у забезпеченні енергетичної незалежності держави та підвищення рівня її енергетичної безпеки є питанням енергетичної безпеки країни.

У галузевої Програмі енергозбереження, що розроблено, надалі Програма, розглянути питання, шляхи та напрямки підвищення енергоефективності у гірничо-металургійному, хімічному та нафтохімічної комплексах і машинобудуванні. Ці галузі є провідними у народногосподарському комплексі з точки зору як споживанні енергетичних ресурсів, так й вирішенні проблем їх збереження.

Сприятлива зовнішня кон'юнктура та зростання внутрішнього попиту на продукцію промислових галузей, що розглядаються, обумовили суттєвий темп зростання виробництва у останніх роках у зазначених вище галузях. Відповідно відбулося значне зростання енергоспоживання, що ще більш загострило проблему скорочення питомих витрат енергоносіїв у промисловому виробництві на технологічні потреби.

Внутрішній попит на продукцію галузей підтримувався активізацією інвестиційної діяльності, спрямованою на оновлення основних фондів суміжних галузей (будівництва, транспорту, видобувної промисловості, сільського господарства). Проте стан енергоспоживання та енергозбереження у галузях, і чинники, що на нього впливають, мають різне походження.

У ГМК основними причинами високої наскрізної енергоємності продукції є технологічна застарілість основних виробничних процесів (виробництво чавуну, сталі та прокату), надмірною зношеністю основних фондів (понад 65% повністю вичерпали термін експлуатації), низька ефективність допоміжних виробництв.

Протягом останнього десятиріччя гірничо-металургійний комплекс України забезпечує виробництво близько 27% валового внутрішнього продукту та понад 40% валютних надходжень. При цьому слід зауважити, що більшість металургійних підприємств ГМК України тривалі роки економічної кризи 90-х років минулого сторіччя працювали без проведення докорінної реконструкції, відновлення устаткування, впровадження прогресивних технологій та нормативів. У зв'язку з цим, Україна суттєво відстає від провідних металургійних країн за енергоємністю металопродукції, що виробляється.

Основним споживачем паливно-енергетичних ресурсів у ГМК є підприємства чорної металургії, загальне споживання якими паливно-енергетичних ресурсів складає 50 млн. т у.п. Крім того, значна кількість доменних та сталеплавильних цехів є найбільш відсталими з точки зору енергоємності виробництва. Наприклад, при виробленні чавуна вона майже на 33% вища, ніж на провідних підприємствах світу.

Такий стан склався завдяки недостатньому використанню нових технологій, зокрема пиловугільного палива (ПВП) у доменних печах. Як замінник коксу та природному газу, ПВП використовувалося у повному обсязі на одному підприємстві в Україні, а саме на ЗАТ "Донецьксталь-МЗ". У середньому витрати ПВП в Україні складають 16,9 , в ЄС - 104, у Китаї - 120 кг/т.

Також Україна відстає у використанні сучасного устаткування у сталеплавильному виробництві. Майже 45,2% сталі виплавляється у мартенівських печах, які збереглися ще тільки в Росії (23% виплавки сталі).

Дуже велика частка енергоресурсів, що споживаються у виробництві чавуну в Україні, припадає на природний газ (20%, або 20,0 млрд. м.куб.), проте як у провідних країнах світу природний газ при його плавленні практично не використовується.

У прокатному виробництві енергоємність продукції перевищує світові показники більш, ніж на 35%.

Програмою визначено, що оптимальним шляхом рішення проблеми підвищення енергоефективності ГМК є його інвестиційно-інноваційний розвиток. Завдяки такому вибору забезпечується комплексний розвиток галузі за рахунок реалізації заходів, направлених на технічне оновлення виробництва, використовування науково-технічного потенціалу країни і формування високотехнологічного виробництва.

Програмою передбачено впровадження 227 енергозберігаючих заходів у гірничо-металургійному комплексі, у тому числі у металургії - 66, по гірничорудних підприємствах - 58, по трубних підприємствах - 25, по коксохімічних підприємствах - 15, по підприємствах кольорової металургії та феросплавних заводах - 12, по вогнетривких підприємствах - 47 (додаток 2).

У машинобудівного комплексу України щорічна потреба в енергетичних ресурсах складає приблизно 4,5 - 5,0 млн. т у.п. Основні його споживачі - мартенівські, плавильні, нагрівальні і термічні печі, сушарки, ковальсько-пресове та гальванічне устаткування, компресори, зварювальні агрегати тощо.

Потенціал енергозбереження в машинобудівному комплексі оцінюється в 25 - 30% до щорічного споживання, що базується на впровадженні 264 енергозберігаючих заходів на підприємствах машинобудування (додаток 3).

Результати енергетичного обстеження показують, що нераціональне використання енергоресурсів зумовлене наступними причинами:

- низьким завантаженням обладнання;

- значною часткою застарілого високоенергетичного устаткування, особливо пічного господарства;

- високою метало- та енергоємністю кінцевої металопродукції, на механічну обробку якої припадає до 30% загального споживання електроенергії;

- значними втратами енергоресурсів у теплових мережах і системах забезпечення стислим повітрям.

Слід відзначити, що один із головних показників енергоефективності - фактичні питомі витрати енергоресурсів на одиницю продукції, що випускається на ідентичних заводах, значно відрізняється. Це пояснюється не тільки специфікою технологічного процесу виробництва у машинобудівної галузі, а й різним завантаженням потужностей підприємств, технічним станом, віком, умовами і рівнем експлуатації устаткування й обладнання, що споживає енергоносії.

Таке ж складне становище склалося і у хімічному комплексі, де середній показник енергоспоживання на виробництво продукції перевищує загальносвітовий в 2,5 рази. Тому скорочення витрат енергоресурсів є першочерговою галузевою проблемою.

Багатогалузева хімічна промисловість України випускає продукцію більш як 120 тис. найменувань. До її складу входить більше 200 підприємств таких галузей: гірничо-хімічної, коксохімії (певна частка продуктів переробки використовується при виробленні хімічних речовин), основної хімії, хімічних волокон, синтетичних волокон і пластмас, лакофарбових і синтетичних фарбників.

У галузі зосереджено близько 15% випуску мінеральних добрив колишнього Союзу, у тому числі 23% азотних і 20% фосфатних (для порівняння відзначимо, що в Україні сконцентровано лише 15,5% усіх посівних площ колишнього СРСР), 26,9% виробництва кальцинованої і 14,9% каустичної соди, близько 5% сірчаної кислоти в моногідраті, 12,4% хімічних волокон і ниток тощо.

За виробництвом мінеральних добрив Україна займає третє місце в Європі після Німеччини - 8,7 млн. т і Росії та п'яте місце в світі (після названих країн, США - 20 млн. т і Китаю - 18 млн. т).

Незважаючи на досить розвинену структуру хімічної промисловості, основним фактором, який стримує розвиток цієї галузі є надвисока енергоємність галузевої продукції.

Значна складова енерговитрат у собівартості кінцевої продукції хімічної галузі є одним з основних факторів, який гальмує підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та розширення ринків її збуту. У сучасних умовах постійного росту цін на традиційні енергоносії найактуальнішим шляхом вирішення питання енергозабезпечення хімічної промисловості є поширення використання у виробничих процесах галузі альтернативних видів палива.

Підприємства хімічної галузі повинні перейти на жорсткий режим економії енергоресурсів, особливо природного газу. Більшість підприємств готуються та вже працюють за умов можливого дефіциту газу і підвищення цін на нього.

Як показує аналіз 212 заходів зі скорочення споживання ПЕР, що наведено у додатку 4, основним резервом енергозбереження у хімічної галузі є їхня економія, технічне і технологічне переоснащення застарілого виробництва та розвиток власного газовидобування.

В умовах лібералізації ринків та збільшення обсягів імпорту вітчизняним підприємствам легкої та деревообробної промисловості доводиться конкурувати на рівних з продукцією багатьох країн, у тому числі високорозвинених постіндустріальних країн.

Отже нагальною є потреба підвищення технологічного рівня виробництва та застосування інноваційних механізмів розвитку для формування конкурентних переваг. Це можна зробити за рахунок підвищення конкурентноздатності продукції, зниження собівартості продукції, тому підприємства легкої та деревообробної промисловості зацікавлені у впровадженні інноваційних, у тому числі ресурсо- та енергозберігаючих технологій, тим більш, що понад половини виробничих потужностей легкої та деревообробної галузей морально та фізично застаріли.

Головні завдання підвищення енергоефективності в галузях легкої та деревообробної промисловості з розбивкою по роках об'єднують 34 заходи, що заплановані підприємствами та галузевими науково-дослідними інститутами, та наведені в заходах легкої та деревообробної промисловості (додаток 5), а очікувана економія паливно-енергетичних ресурсів від втілення цих заходів складе 18 - 23% від загального обсягу використовуваних паливно-енергетичних ресурсів.

1.1. Мета Програми

Метою галузевої програми енергоефективності та енергозбереження, що поєднує відповідні програми гірничо-металургійного комплексу (надалі - ГМК), хімічного та нафтохімічного комплексу і машинобудування на період до 2017 р. (надалі - Програма), є зниження енергоємності продукції за рахунок розробки та впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій та устаткування, підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, оптимізація структури енергоспоживання, збільшення використання нетрадиційних джерел енергії та вторинних енергоносіїв. власного виробництва.

Задля забезпечення реалізації основних положень Програми необхідно створити систему організаційного, нормативно-правового, фінансово-економічного та науково-технічного забезпечення, що дозволить господарчим суб'єктам постійно здійснювати:

- підвищення ефективності використання виробництві різних видів паливно-енергетичних ресурсів;

- зменшення енергоємності продукції (послуг, робіт);

- зменшення викидів у атмосферу парникових газів;

- популяризації ідеології ефективного та раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів.

Головним завданням Програми є визначення та реалізація головних напрямів щодо підвищення ефективності використання та скорочення втрат паливно-енергетичних ресурсів на період дії Програми на період до 2017 р. і, як наслідок, зменшення енергоємності продукції (послуг, робіт) за найбільш пріоритетними напрямками розвитку галузей.

1.2. Основні завдання Програми

Для зростання виробництва та конкурентоспроможності продукції, створення умов для залучення інвестицій до галузей, збільшення експортного потенціалу та розширення присутності вітчизняної продукції на внутрішньому ринку Програма передбачає виконання завдань за такими напрямами:

А) Гірничо-металургійний комплекс:

будівництво нових і модернізація існуючих аглофабрик;

- будівництво нових, реконструкція та модернізація існуючих доменних печей на основі автоматизації технологічних процесів, використання новітніх виробничих технологій та конструкційних рішень, а також утилізації газів, що відходять;

- будівництво нових киснево-конвертерних цехів;

- будівництво нових прокатних цехів зі застосуванням автоматизованих систем управління технологічним процесом і нових технологій прокатки;

- технічне переозброєння енергетичного господарства підприємств ГМК на базі устаткування нового покоління;

- будівництво нових електрогенеруючих установок, які використовують вторинні енергоресурси;

- оснащення технологічних агрегатів теплоутилізаційними установками та системами випарного охолодження;

- модернізація та реконструкція агрегатів виготовлення гарячедеформованих зварних і холоднодеформованих труб;

- впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання для термообробки;

- технічне переоснащення та введення в експлуатацію нових плавильних потужностей титаномагнієвого виробництва;

- освоєння нових технологій плавки та прокату титанового листу та виробів;

- будівництво установок сухого гасіння коксу та впровадження енергозберігаючих технологій;

- реконструкція та модернізація збагачувальних, огрудкувальних і агломераційних фабрик.

Б) Машинобудування:

- впровадження в стале- і чавуноливарне виробництво нових технологій;

- використання більш потужного силового устаткування;

- заміна традиційних процесів термообробки та гальванізації на прогресивні;

- використання в металообробці енергоекономічних технологічних процесів;

- заміна морально та фізично застарілих заводських електростанцій у компресорному й енергетичному господарствах;

- застосування автоматичних систем управління процесів вироблення енергоносіїв;

- реконструкція, уніфікація й автоматизація котелень і котлів;

- використання теплових вторинних енергоресурсів тощо.

В) Хімічний та нафтохімічний комплекс.

Скорочення витрат енергоносіїв у виробництві продукції пропонується здійснювати за двома основними напрямами:

1. Впровадження загальних енергозберігаючих заходів (оптимізація витрат, дотримання технологічних норм і нормативів, впровадження сучасних приладів обліку та контролю).

2. Впровадження нових енергозберігаючих технологій в базових хімічних виробництвах (докорінна реконструкція виробництва на основі енергозберігаючих технологій).

Окрім того, передбачаються наступні заходи:

- впровадження нових енергозберігаючих технологій, більш потужного виробничого та силового устаткування й обладнання у виробництві каустичної соди, синтетичного аміаку, кислот;

- модернізація та удосконалення існуючих технологій, устаткування й обладнання у виробництві каустичної соди, синтетичного аміаку, кислот;

- скорочення втрат енергоресурсів;

- підвищення якості продукції, вдосконалення та скорочення втрат сировини та матеріалів;

- заміщення і вибір найбільш ефективних енергоносіїв.

Наведені заходи спрямовані як на опосередковане скорочення споживання первинних енергоресурсів завдяки впровадженню новітніх технологій та устаткування, так і на безпосереднє використання вторинних енергоресурсів.

Г) Легка, деревообробна та інші галузі промисловості.

Скорочення витрат енергоносіїв у виробництві продукції пропонується здійснювати за двома основними напрямами:

- розроблення нових технологій та матеріалів;

- використання нових альтернативних джерел енергії для легкої, деревообробної та інших галузей промисловості.

2.1. Заходи та напрямки галузевої програми з енергозбереження

Для зростання виробництва та конкурентоспроможності продукції ГМК, створення умов для залучення інвестицій, збільшення експортного потенціалу та розширення присутності вітчизняної металопродукції на внутрішньому ринку Програмою передбачається виконання завдань і заходів за такими напрямами:

Будівництво нових і модернізація існуючих аглофабрик.

Об'єкти: ВАТ "Алчевський МК", ВАТ "ДМК ім. Дзержинського", ВАТ "Макіївський МЗ", ВАТ "Єнакіївський МЗ", ВАТ "Запоріжсталь", ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Передбачається, що на нових аглофабриках вміст дріб'язку у агломераті скоротиться у 2 рази; за рахунок цього на аглофабриках будуть скорочені витрати коксового горішку та природного газу, у доменному виробництві буде скорочено споживання коксу.

Будівництво нових та модернізація існуючих доменних печей з впровадженням установок вдування пиловугільного палива (ПВП).

Об'єкти: ВАТ "Алчевський МК", ВАТ "Запоріжсталь", ВАТ "ДМК ім. Дзержинського", ВАТ "Макіївський МЗ", ВАТ "Єнакіївський МЗ", ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", ВАТ "ММК ім. Ілліча")

Планується капітально відремонтувати, виконати повне технічне переоснащення та модернізацію 11 доменних печей, загальний обсяг виробництва яких складає 17 млн. т чавуну. Реконструкція доменних печей дозволить суттєво скоротити споживання коксу та практично виключити використання природного газу. Основними складовими технічного переоснащення доменних печей є:

- оптимізація конструкції доменних печей зі збільшенням їхнього об'єму та повною автоматизацією технологічних процесів;

- технологія вдування ПВП замість природного газу та зменшення витрат коксу. При запланованих обсягах інвестування ~ 3,3 млрд грн. строк окупності цієї технології складає близько 2 років;

- нові конструкції енергоекономічних повітронагрівачів;

- використання надлишку тиску колошникових газів для виробітки електроенергії у безкомпресорних турбінах.

Будівництво нових киснево-конвертерних цехів.

Об'єкти: ВАТ "Алчевський МК", ВАТ "Запоріжсталь", ВАТ "Макіївський МЗ", ВАТ "ММК ім. Ілліча".

Планується виведення з експлуатації мартенівських цехів, збільшення обсягів сталі, що розливають на машинах безперервного лиття заготовок (МБЛЗ) і обробляють в установках "піч-ківш" та вакууматорах. Передбачається, що обсяг сталі, яка виробляється у конвертерах, буде складати у 2012 р. 75%, в електросталеплавильних печах - 15%, що дозволить суттєво скоротити споживання енергоресурсів, зокрема, на порядок скоротити споживання природного газу.

Будівництво нових прокатних цехів.

Об'єкти: ВАТ "Алчевський МК", ВАТ "Запоріжсталь", ВАТ "Макіївський МЗ", ВАТ "ММК ім. Ілліча", ВАТ "Азовсталь".

Передбачається застосування автоматизованих систем управління використанням палива при нагріванні злитків і заготовок, оптимізація теплового режиму з використанням у нагрівальних печах волокнистих теплоізоляційних матеріалів, впровадження нових технологій прокатки, що забезпечить скорочення обсягів споживання природного газу.

Технічне переозброєння енергетичного господарства з заміною енергоємних кисневих блоків на установки нового покоління.

Об'єкти: ВАТ "ММК ім. Ілліча", ВАТ "Азовсталь", ВАТ "Алчевський МК", ВАТ "Запоріжсталь", ВАТ "Єнакіївський МЗ", ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", ВАТ "ДМК ім. Дзержинського", ЗАТ "Донецьксталь-МЗ", ЗАТ "ММЗ "Істіл Україна".

Планується виведення з експлуатації застарілих кисневих блоків і введення більш продуктивних.

Будівництво нових електрогенеруючих установок, які використовують вторинні енергоресурси.

Планується використання доменного, конвертерного та коксових газів, що відходять, у якості енергоносіїв замість.

Оснащення технологічних агрегатів теплоутилізаційними установками та системами випарного охолодження.

Планується оптимальне використання вторинних енергоресурсів і за рахунок цього скорочення споживання первинних палив.

Модернізація та реконструкція агрегатів виготовлення гарячедеформованих зварних і холоднодеформованих труб.

Планується впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання для термообробки труб.

Технічне переоснащення та введення в експлуатацію нових плавильних потужностей титаномагнієвого виробництва, випуску губчастого титану, зливків титану та його сплавів.

Об'єкти: ВАТ "Запорізький титаномагнієвий комбінат", підприємство "Стратегія МБ", м. Київ, ВАТ "Павлоградський машинобудівний завод".

Планується впровадження нового устаткування та сучасних технологій плавлення, у т.ч. методом електронно-променевої плавки.

Освоєння технології одержання листового та сортового титанового прокату, суцільнотягнених труб і дроту для зварювання.

Об'єкти: ВАТ "Запоріжсталь", ВАТ "Дніпроспецсталь", ВАТ "Нікопольський завод титанових труб".

Будівництво установок сухого гасіння коксу та впровадження енергозберігаючих технологій.

Об'єкти: коксохімічні заводи України.

Реконструкція та модернізація збагачувальних, огрудкувальних і агломераційних фабрик.

Планується поліпшення якості товарної залізної руди, підвищення вмісту заліза у залізорудному концентраті та продуктах його підготовки на 1,1 - 1,3% на протязі періоду до 2017 р.

Наведені заходи спрямовані як на безпосереднє скорочення споживання первинних енергоресурсів у виробництві завдяки впровадженню сучасних технологій та устаткування, дотримання встановлених норм і нормативів енергоспоживання, обґрунтування прогресивних витрат енергоносіїв, так і на опосередковане зменшення питомих енерговитрат за рахунок покращеного використання вторинних енергоресурсів.

2.2. Стан та аналіз енергоспоживання

2.2.1 Сучасний стан і пріоритети енергоспоживання

Підприємства, що утворюють гірничо-металургійний комплекс України, є найбільшими споживачами сировини, матеріально-технічних і паливно-енергетичних ресурсів, і відповідно виробниками промислової продукції.

Основними видами продукції, що складають структуру товарного виробництва ГМК, є залізорудний концентрат; агломерат та обкотиші; кокс; вогнетриви; чавун; прокат чорних металів; труби; феросплави.

Підприємства ГМК зосереджені, насамперед, у Донбасі та Придніпров'ї, де сконцентровані всі металургійні підприємства, переважна більшість гірничо-збагачуючих комбінатів, коксохімічних та вогнетривких підприємств, феросплавних заводів і підприємства кольорової металургії. На Донбас припадає більш ніж 56% виробництва металургійної продукції, а решта - на Придніпров'я.

З інших регіонів, де розташовані достатньо великі підприємства ГМК, слід відзначити Київську область, АР Крим, Одеську, Миколаївку, Полтавську та Харківську області.

У табл. 2.1 і 2.2 наведені загальні відомості про підприємства ГМК України за станом на 01.01.2008 р.

У табл. 2.3 наведено дані про обсяг галузевого продукту підприємств ГМК України.

У табл. 2.4 наведено дані про динаміку з випуску промислової продукції підприємствами ГМК України за останні вісім років.

Аналіз даних табл. 2.4 щодо випуску продукції на підприємствах ГМК України дозволяє зробити висновки, що за останні роки у галузі досягнуті суттєві успіхи.

З наведених даних видно, що починаючи з 2000 р., виробництво основних видів металопродукції збільшилося у 1,3-1,6 рази, тобто абсолютна більшість підприємств адаптувалася до роботи в ринкових умовах. У зв'язку з цим необхідно відзначити, що збільшення виробництва відбулося в основному за рахунок більш інтенсивного використовування існуючих виробничих потужностей, а не введення нових.

Головною проблемою, що має системне значення для розвитку гірничо-металургійному комплексі України, є високий ступінь зношення основних фондів і відставання технічного рівня металургійної галузі від кращих світових досягнень.

На цей час наднормативно експлуатується 54% коксових батарей, 89% доменних печей, 87% мартенівських печей, 26% конвертерів, майже 90% прокатних станів, що призводить до надмірновисокої енергоємності продукції. Така технічно нераціональна експлуатація основних фундацій стала однією з основних причин, що привела до надмірно високої енергоємності продукції.

У свою чергу, надвисокі витрати енергоносіїв можуть і вже привели до зниження конкурентноздатності української металопродукції та втрати суттєвої частини зовнішнього та внутрішнього ринків. Особливо ця проблема загострилася після приєднання України до СОТ та шляхів з поступової інтеграції в ЄС.

Чорна металургія в Україні завжди була, залишається і буде залишатися однією з найбільш енергоємних галузей економіки країни. Однак слід відзначити, що останнім часом відбулися суттєві зміни у галузевому споживанні паливно-енергетичних ресурсів у напрямку скорочення питомих витрат ПЕР за окремими видами (табл. 2.5).

Споживання енергоресурсів на виробництво продукції українськими металургійними підприємствами починається суттєво перевищувати енерговитрати закордонних виробників вже з перших переділів. Так, енергоємність виробництва чавуну на українських метпідприємствах майже на 33% вища, ніж на провідних підприємствах світу (табл. 2.6).

Таке становище склалося завдяки тому, що в Україні недостатньо застосовується поширена у світі технологія використання пиловугільного палива ПВП у доменних печах. Як замінник коксу та природного газу, ПВП використовувалося лише кількома металургійними підприємства, а саме: ВАТ "Макіївський МЗ", ВАТ "Алчевський МК", ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", ВАТ "ДМК ім. Дзержинського", ВАТ "Запоріжсталь" та ЗАТ "Донецьксталь-МЗ", - причому у значному обсязі тільки на останньому підприємстві.

В середньому в Україні витрати ПВП складають 16,9 кг/т, в ЄС - 104 кг/т, у Китаї - 120 кг/т, у Японії - майже 130 кг/т.

На рис. 2.1 наведено витрати відновників у виробництві чавуна за країнами.

Рисунок 2.1 - Витрата відновників у виробництві чавуну, кг у. п./т

Також Україна відстає у використанні сучасних технологій у сталеплавильному виробництві. Майже 45,2% сталі виплавляється у мартенівських печах, у конвертерах - 51%, в електросталеплавильних печах - тільки 3,8%. У світі мартенівське виробництво залишилося тільки у Росії (23%). У Німеччині у конвертерах виплавляється більше ніж 70% сталі, а решта - у електросталеплавильних печах. Використання безперервного лиття заготовок в Україні складає близько 33%, у той час, як у Росії - майже дві третини, у Німеччині - 98%.

Споживання ПЕР у мартенівському виробництві сталі в Україні майже у 5 разів більше, ніж при конвертерному виробництві. При цьому споживання природного газу більше майже в 15 разів (табл. 2.7).

Приведені дані свідчать, що середня енергоємність виробництва сталі в Україні майже в 4 рази більше, ніж провідних країнах світу. При цьому навіть конвертерне виробництво в Україні на 28% більш енергоємне у порівнянні з конкурентами.

Разом з тим необхідно відзначити, що в конвертерному виробництві провідних українських металургійних підприємствах (ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", ВАТ "Єнакіївській МЗ") досягнута енергоємність більш низька в порівнянні з країнами ЄС.

Використовування безперервного литва заготівок в Україні складає тільки 33% об'єму виробництва прокату, в той же час в Росії - майже дві третини, у ФРН - 98%. Це означає, що і у виробництві прокату українські металургійні підприємства по показниках енергоємності значно поступаються конкурентам (табл. 2.8).

Внаслідок високого рівня зносу технологічного та енергетичного обладнання, застосування застарілих схем металургійних процесів, низького рівня використання вторинних енергоресурсів і великих втрат енергоносіїв українська металургія має значно більші питомі витрати енергоресурсів на виробництво основних видів продукції (рис. 2.2).

Рисунок 2.2 - Споживання енергоресурсів при виробництві основних видів продукції

Найбільш суттєва різниця в енергоємності основних видів продукції чорної металургії має місце при виробництві прокату (78%), чавуну (34%) та агломерату (27%).

Внаслідок вищезазначеного наскрізна енергоємність прокату, яка враховує витрати енергоресурсів на видобуток і збагачення залізної руди, виробництво коксу, агломерату та обкотишів, виплавку чавуну та сталі, виробництво прокату з урахуванням витратних коефіцієнтів по підгалузям на всіх ступенях металургійного процесу у країнах Євросоюзу складає 825 кг у.п./т, у Китаї - 853 кг у.п./т, в Україні - 1110 кг у.п./т. Таким чином, енергоємність вітчизняного прокату на 34% вища, ніж у розвинутих країнах світу.