Щодо Галузевої програми енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 року

У табл. 3.2 надано дані про валовий продукт машинобудівної галузі за видами економічної діяльності у 2007 р.

В табл. 3.3 наведено обсяги споживання енергоресурсів по видам у машинобудівній галузі за 2000-2007 рр.

У табл. 3.4 надаються відомості щодо форми власності та обсягів енергоспоживання підприємствами машинобудівної промисловості.

На основі аналізу табл. 3.1-3.4 та статистичних даних по галузі можна визначити наступне.

Збільшення обсягу виробництва продукції машинобудування і впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій позитивно позначилися на економічних показниках галузі. Зокрема, у 2005 р. споживання природного газу машинобудівним комплексом порівняно з 2004 р. зменшилася на 21%, електроенергії - на 6,4%.

Негативно впливають на розвиток машинобудування випереджаючі темпи зростання вартості ресурсів. Так, якщо індекс цін у 2004 р. продукції машинобудування становив 12%, то індекс цін на метал перевищив 50%, на природний газ - 25, на паливо - 25%.

Машинобудівні підприємства з повним циклом технологічного виробництва, включаючи металургійне, механоскладальне і складальне, є найбільшими споживачами котельно-пічного палива, яке використовується на виробництво теплової і електричної енергії на власних ТЕЦ (котельних) та у промислових термічних і нагрівальних печах.

Так, ЗАТ "Новокраматорський машзавод" на протязі 2008-2012 рр. за рахунок модернізації, реконструкції та створення термічних і нагрівальних печей планує одержати щорічну економію ПЕР у розмірі 20 тис. т у.п.

ВАТ "Крюковський вагонобудівний завод" за рахунок реконструкції ТЕЦ планує отримати щорічну економію природного газу - 19,7 млн. м.куб. на протязі 2008-2012 рр.

3.2 Аналіз показників енергоефективності використання паливо-енергетичних ресурсів машинобудуванні у 2000-2007 рр.

Слід відзначити, що тільки з 1998 р. спостерігається зростання інвестицій у будівництво нових, реконструкцію, розширення та технічне переозброєння діючих машинобудівних підприємств.

За рахунок організаційних та мало витратних енергозберігаючих заходів, які проводились до кінця 2000 р. можливо покращити показники енергоефективності до 30 відсотків. Подальше збільшення енергоефективності використання ПЕР до світового рівня можливе лише за рахунок залучення в галузь машинобудування інвестицій на проведення високоефективних сучасних енергозберігаючих заходів.

Фактичні інвестиції в галузь машинобудування не відповідають потребам. Так, у 2005 р. вони становили лише 1480 млн. грн. Джерелами інвестицій в основному були власні кошти підприємств (70%), кредити банків (10%) та кошти державного бюджету (5%).

Лише 14% підприємств проводять інноваційну діяльність. У 2005 р. впроваджено 460 нових технологій, з них ресурсо - і енергозберігаючих - 210.

Енергоємність валового галузевого продукту у і-тому році розраховувалася за формулою:

де Pi - обсяг споживання паливно-енергетичних ресурсів машинобудівною галуззю у i-тому році, кг у.п.;

Vi - величина валового галузевого продукту у i-тому році, грн.

У табл. 3.5 наведено показники витрат паливно-енергетичних ресурсів на вироблення валового галузевого продукту за роками періоду з 2000 по 2007 рр.

На рис. 3.1 наведена за роками періоду, що аналізується, динаміка фактичних витрат енергоресурсів на одиницю продукції у машинобудуванні та металопереробці.

3.3. Напрями та головні завдання підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів у машинобудуванні

На даний час основним фактором зниження енергоємності продукції (послуг, робіт) в усіх галузях економіки є формування ефективно діючої системи державного управління сферою енергозбереження. Це дозволить, в першу чергу, удосконалити структуру кінцевого споживання енергоресурсів, зокрема, за рахунок подальшого розширення та поглиблення електрифікації в усіх сферах економіки, замістити дефіцитні види палива й одночасно підвищити продуктивність праці.

Енергозбереження машинобудівної галузі слід проводити за такими основними напрямками:

- впровадження нових енергозберігаючих технологій та обладнання;

- вдосконалення існуючих технологій та обладнання;

- скорочення втрат енергоресурсів;

- підвищення якості продукції, вдосконалення та скорочення втрат сировини та матеріалів;

- заміщення і вибір найбільш ефективних енергоносіїв.

Характеристика потенціалу машинобудівної галузі доцільного енергозбереження представлено у табл. 3.6 (Розрахунки виконано згідно з Енергетичною стратегією України на період до 2030 р.).

У структурі споживання ПЕР машинобудівним комплексом основна частина припадає на технологічні процеси, які мають найбільш високий потенціал енергозбереження.

Досягнення стратегічної мети енергозбереження в галузі можливе за рахунок реалізації в різних виробничих процесах, наведених нижче пріоритетних напрямів.

Впровадження в стале- і чавуноливарне виробництво таких технологій, як позапічна обробка металу, використання кисневого дуття, поліпшення якості шихти, попереднє нагрівання шихти перед виплавкою, оснащення вагранок дворядними пристроями для підігрівання дуття дасть змогу понизити витрати палива на 20-30%.

За рахунок використання більш потужних трансформаторів (500-600 кВА), застосування паливно-кисневих пальників для розплавлення шихти при виплавці сталі в електродугових печах можна зменшити витрати електроенергії на 20-25%.

Заміна традиційних процесів термообробки на прогресивні з використанням концентрованих джерел електронагрівання (лазерного, плазмового) високочастотної імпульсивної індукції дасть змогу зменшити питомі витрати електроенергії на 80-120 кВт*год. на 1 т металу.

В металообробці за рахунок впровадження таких енергоекономічних технологічних процесів, як електролітичне шліфування, ультразвукова, електроіскрова й електрохімічна обробка металу, заміна механічної обробки на холодну штамповку і гарячу накатку тощо, можливо знизити витрати електроенергії на 20-25%.

Переведення технологічних процесів гальванізації, миття та сушки з пари на гарячу воду.

Компресорне господарство: заміна морально та фізично застарілих електростанцій на більш енергоекономні; впровадження автоматичних систем регулювання витрат і тиску повітря; підігрів стислого повітря вторинними енергоресурсами на 30-50 град. С перед споживанням.

Виведення з експлуатації морально та фізично застарілих електростанцій підприємств галузі з переводом їх в режим роботи котельних.

Проведення реконструкції, уніфікації й автоматизації котелень:

- реконструкція котлів з переводом їх з парового на водогрійний режим роботи;

- оснащення котлів рекуператорами та автоматичними системами управління режимами горіння палива;

- реконструкція котлів з метою спалювання твердого палива в низькотемпературному киплячому шарі;

- підготовка води та додержання водного режиму котлів.

Використання теплових вторинних енергоресурсів (тепла відхідних газів, фізичного тепла шлаку та нагрітих виробів, тепла м'якої пари і конденсату тощо).

Суттєвий темп зростання виробництва машинобудування свідчить про розвиток і функціонування нової структури промислового виробництва.

Передумовою цього є той факт, що машинобудівний комплекс - це головна капіталоутворююча галузь народного господарства України, у продукції якої отримують своє матеріальне втілення практично усі досягнення науково-технічного прогресу (НТП). Посилиться роль машинобудування у формуванні активної частини основного капіталу економіки та підвищиться значення продукції машинобудівного комплексу в задоволенні попиту населення на технічні засоби. До того ж домінування якісних показників основного капіталу і зайнятості визначить більш помірне кількісне зростання їхньої частки в перспективі. Зокрема, напрямами якісного вдосконалення продукції машинобудування будуть такі:

- зростання техніко-економічної ефективності нових видів машин та обладнання на одиницю ваги, спожитої енергії, вартості;

- розширення сфери і масштабів автоматизації виробничих процесів, створення комплексів і систем машин, а також комплексних систем управління та контролю за технологічними процесами на базі електронної техніки;

- поширення енергозберігаючих технологій і видів техніки;

- розроблення і використання обладнання для маловідходних або замкнутих, безвідходних технологічних процесів у низці галузей промисловості;

- поступове впровадження і промислове використання устаткування для принципово нових технологічних процесів на базі біотехнологій, ферментних каталізаторів, мембранних технологій, молекулярних, фотонних, радіаційних, лазерних методів тощо.

Двигуном зростання промислового виробництва залишається машинобудування, яке значною мірою буде визначати динаміку промисловості та її якісний розвиток. Приріст розвитку галузі прогнозується на рівні 20%.

Прогнозується збільшення обсягів виробництва у транспортному, важкому, електротехнічному, електронному та сільськогосподарському машинобудуванні за рахунок пріоритетного спрямування інвестиційних ресурсів на модернізацію виробництва.

Виконання Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України до 2010 р. сприятиме подальшій розробці, випробуванню та серійному виготовленню літаків, зокрема АН-148, авіаційних двигунів, авіаційного та спеціального озброєння, бортової радіоелектронної апаратури, авіаційних агрегатів.

Крім того, це дозволить проводити науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи у галузі технологій виробництва та експлуатації авіаційної техніки, виконувати модернізацію та ремонт авіаційної техніки.

У рамках забезпечення реалізації заходів Державної програми розвитку техніки та технології надвисоких частот на 2005-2009 рр. передбачається подальша робота над:

- новими технологіями надвисокочастотної техніки та приладобудування, зокрема розроблення надвисокочастотних приладів для сучасної радіоелектронної апаратури;

- сучасними технологіями телекомунікацій, надвисокочастотного зв'язку та телебаченням;

- надвисокочастотними технологіями в космічних системах.

У табл. 3.7 приведений прогноз приросту виробництва машинобудівної галузі на період до 2017 р.

Прогнозні обсяги виробництва машинобудування до 2017 рр.

Згідно з Енергетичною стратегією України на період до 2030 р. прогнозується зменшення енергоємності валового продукту машинобудування до значень, наведених у табл. 3.8.

Визначені в табл. 3.8 очікувані показники - величини енергоємності валового галузевого продукту - застосовуються для обчислення споживання умовного палива галуззю.

Так, прогнозна величина споживання умовного палива галуззю на i-тий рік знаходиться за формулою:

де Vi - прогнозне значення валового галузевого продукту на календарний рік (приймається на основі перспективних планів розвитку галузі);

i - календарні роки (2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2015, 2017).

Значення EВПМi приймається за розрахунками, що наведені у табл. 3.7.

В табл. 3.9 наведені очікувані показники обсягів споживання умовного палива за роками періоду до 2017 р.

Обчисленню споживання паливно-енергетичних ресурсів підлягають усі види продукції, послуг і робіт, передбачені статистичною звітністю за формою N 11-МТП та інші види основної продукції підприємства з розрахунку охоплення не менше 95% кожного з видів споживання ПЕР.

Розраховані та наведені у галузевої Програмі обсяги споживання ПЕР на відповідний рік погоджуються з НАЕР через механізм затвердження норм питомих витрат ПЕР на виробництво продукції.

У додатку 2 "План заходів з енергозбереження та впровадження альтернативних видів палива на період до 2017 р. в машинобудівній галузі" надаються відомості про виконання енергозберігаючих заходів найбільш енергоємними підприємствами машинобудівної галузі на період до 2017 р.

Також наведені новітні енергозберігаючі технології для підприємств машинобудівної галузі, впровадження яких значно зменшить споживання паливно-енергетичних ресурсів на виробництві.

Виконання цих заходів за період дії галузевої програми дасть наступну економію паливно-енергетичних ресурсів у машинобудуванні за період до 2017 рр. 12,54млн т у.п:

2008 р.- 0,446;

2009 р. - 1,443;

2010 р. - 1,584;

2011 р. - 1,594;

2012 р. - 1,665;

2015 р. - 1,765;

2017 р. - 1,850

Інші підприємства машинобудівної галузі будуть проводити роботу з економії ПЕР згідно з щорічним Планом заходів з енергозбереження та впровадження альтернативних видів палива.

3.4 Напрями та головні завдання підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів в машинобудуванні для аграрно-промислового комплексу

Енергозбереження галузі машинобудування для АПК проводиться кількома шляхами:

- впровадження нових енергозберігаючих технологій та обладнання у власному виробництві;

- вдосконалення існуючих на виробництві технологій та обладнання з метою скорочення втрат енергоресурсів;

- виготовлення продукції, яка дозволяє економити енергоресурси при виконанні технологій в аграрному секторі економіки.

Найбільш високий потенціал енергозбереження машинобудівними підприємствами, у структурі споживання паливно-енергетичних ресурсів, мають технологічні процеси. За їх рахунок можливе значне скорочення споживання ПЕР, особливо при використанні наступних пріоритетних напрямів:

1. Заміна традиційних процесів термообробки на прогресивні з використанням концентрованих джерел електронагріву (лазерного, плазмового, високочастотної імпульсної індукції).

2. Впровадження таких енергоекономічних технологічних процесів у металообробці, як електролітичне шліфування, ультразвукова, електроіскрова й електрохімічна обробка металу; заміна механічної обробки на холодну штамповку та гарячу накатку тощо.

3. Переведення технологічних процесів гальванізації, миття та сушки з пари на гарячу воду.

4. Заміна морально та фізично застарілих компресорних станцій на більш енергоекономні, децентралізація їх; впровадження автоматичних систем регулювання витрат та тиску повітря; підігрів стислого повітря вторинними енергоресурсами перед споживанням на 30-50 град. С.

5. Проведення реконструкції, уніфікації та автоматизації котелень:

- реконструкція котлів з переводом їх з парового на водогрійний режим роботи;

- оснащення котлів рекуператорами та автоматичними системами управління режимами горіння палива;-

- реконструкція котлів з метою спалювання твердого палива у низькотемпературному киплячому шарі; підготовка води та додержання водного режиму котлів.

6. Використання теплових вторинних енергоресурсів (тепла відхідних газів, фізичного тепла шлаку та нагрітих виробів, тепла м'якої пари і конденсату тощо).

7. Зменшення матеріальних затрат на виробництво техніки, що виготовляється підприємствами галузі, за рахунок якісного її вдосконалення, обслуговування та ремонту, подовження терміну експлуатації.

Напрямами якісного вдосконалення продукції можуть бути такі:

- зростання техніко-економічної ефективності нових видів машин та обладнання з розрахунку спожитої енергії і вартості на одиницю ваги;

- розширення сфери і масштабів автоматизації процесів, що виконуються, створення комплексів та систем машин, а також комплексних систем управління і контролю за технологічними процесами на базі електронної техніки;

- поширення енергозберігаючих технологій і видів техніки;

- розроблення і використання обладнання для замкнутих, маловідходних або безвідходних технологічних процесів;

- поступове впровадження і промислове використання устаткування для принципово нових технологічних процесів.

Машинобудування для АПК є рушійною силою зростання сільськогосподарського виробництва, яке значною мірою буде визначати динаміку росту валового національного продукту.

Прогнозується збільшення обсягів виробництва у сільськогосподарському машинобудуванні на рівні 12-15% щорічно.

Роботу з економії ПЕР підприємства машинобудування для АПК будуть проводити згідно з щорічними Планами заходів з енергозбереження.

3.5 Стратегія впровадження енергозберігаючих технологій та ефективного використання енергетичних ресурсів у машинобудівному комплексі

В основу стратегії впровадження енергозберігаючих технологій та ефективного використання енергетичних ресурсів у машинобудівній галузі мають бути покладені основні ідеї, що викладені в Концепції оновлення виробничих основних засобів в Україні, а саме:

- посилення стимулюючої функції держави з заохочення ділової активності підприємців у справі підвищення ефективності виробництва шляхом досягнення оптимальних пропорцій у засобах виробництва та вдосконалення структури виробництва;

- створення умов для прискореного інноваційного розвитку економіки;

- урахування структурних змін економіки, шляхом впровадження високотехнологічних, науково містких технологій, направлених на випуск конкурентоспроможної продукції та ефективного використання ПЕР;

- створення умов для широкого залучення іноземних і внутрішніх інвестицій у різні сфери економіки;

- орієнтація переважно на власні сили;

- наявності на ринку високопродуктивних засобів виробництва для інноваційних технологій з ефективним використанням енергетичних, матеріальних і трудових ресурсів;

- зростання техніко-економічної ефективності нових видів машин та обладнання на одиницю ваги спожитої енергії, вартості;

- впровадження в першу чергу енергозберігаючих технологій і нових видів техніки в технологічні процеси, які мають найбільш високий потенціал енергозбереження (стале- та чавуноливарне виробництво);

- продовження модернізації виробництва з метою зниження залежності від природного газу (використання концентрованих джерел електронагрівання - лазерного, плазмового, високочастотної імпульсної індукції).

Програма виконуватиметься за допомогою організаційних, нормативно-правових, технічних і фінансово-економічних заходів, які дозволять господарюючим суб'єктам постійно здійснювати впровадження енергозберігаючих технологій і заходів.

Організаційні заходи:

- розробка на підприємствах планів впровадження енергозберігаючих технологій і заходів;

- запровадження статистичного спостереження та звітності з виконання заходів показників, які визначають енергоефективність використання ПЕР (щоквартальна форма 12-Е3);

- здійснення моніторингу й аналізу статистичної звітності (форма N 12-Е3 і "Питомі витрати ПЕР при виробництві продукції підприємством") Мінпромполітики та НАЕР;

- системне внесення змін і доповнень до діючої галузевої програми енергозбереження відповідно до вимог ринку, пріоритетності енергозбереження та світових тенденцій розвитку технології виробництва;

- визначення на галузевому рівні планових обсягів показників енергоефективності підприємств, необхідних для виконання галузевої програми.

Нормативно-правові заходи:

- впровадження індикативних показників енергоефективності по галузі (середньо галузеві показники енергоємності по окремим видам продукції, які не можна перевищувати);

- запровадження механізмів державного стимулювання процесу впровадження енергозберігаючих заходів на підприємстві;

- вдосконалення оподаткування доходів суб'єктів господарювання, в тому числі тих, що здійснюють енергозберігаючі заходи з високим економ ефектом на виробництві.

Технічні заходи.

Залучення виробників машинобудівної галузі до процесу впровадження енергозберігаючих заходів та ефективного використання енергетичних ресурсів, заміни застарілих і застосування прогресивних енергозберігаючих екологічно безпечних технологій.

Заходи з інвестиційного забезпечення.

Залучення фінансових ресурсів національних й іноземних банків для реалізації пріоритетних інвестиційних програм і проектів енергозбереження.

Програма визначає, що оптимальним шляхом розв'язання проблеми підвищення енергоефективності машинобудування є шлях інвестиційно-інноваційного розвитку, який забезпечує комплексний розвиток галузі за рахунок реалізації взаємопов'язаних завдань і заходів, спрямованих на технічне оновлення виробництва, використання науково-технічного потенціалу, формування високотехнологічного виробництва.

4.1. Сучасний стан та пріоритети енергоспоживання галузі

Хімічній промисловості належить провідна роль у формуванні галузевої та регіональної структури економіки України. Основні види продукції, що складають структуру товарного виробництва хімічної промисловості:

- основна хімія (виробництва неорганічної хімії, зокрема, аміаку, сірчаної та азотної кислот лугів, соди та ін.) ~ 39%;

- мінеральні добрива і азотні з'єднання ~ 20%;

- вироби з пластмас ~ 17%;

- шини ~ 6%;

- лакофарбові матеріали ~ 5%;

- первинні пластмаси ~ 4%;

- фарбники і пігменти ~ 3%.

Найбільш енергоємною є продукція основної хімії. Підприємства хімічної промисловості щорічно споживають:

- природного газу ~8,3 млрд. м.куб.;

- електроенергії ~6,6 млрд. кВт*год.

Найбільш суттєвим негативним наслідком спаду виробництва в хімічній галузі є зниження рівня завантаження виробничих потужностей за межу окупності поточних витрат.

При завантаження потужностей більшості діючих хімічних виробництв на рівні 20-40% різко підвищується понаднормативне енерго- та матеріаломісткість хімічної продукції.

На сьогодні (за інформацією спеціалізованих ЗМІ) фактичне енергоспоживання вітчизняних хімічних виробництв перевищує аналогічні показники провідних сучасних технологій у виробництві:

- аміаку - в 1,4-1,8 рази;

- каустичної соди - в 1,3-1,4 рази;

- кальцинованої соди - в 2,0-2,3 рази;

- метанолу - в 2,0-2,3 рази;

- етилену - в 2,8-3,0 рази;

- технічного вуглецю - в 1,5-2,5 рази.

Таким чином, підприємства хімічної галузі мають значний потенціал росту енергоефективності.

За особливостями розміщення хімічна промисловість є однією з найскладніших. Численні міжгалузеві, внутрішньогалузеві та технологічні зв'язки, широкий асортимент продукції, використання великої кількості палива, енергії та води зумовлюють своєрідність територіальної організації хімічної промисловості.

Більшість виробничих потужностей хімічної промисловості створено за останнє десятиріччя. Введено в дію Красноперекопський бромний завод, 2-й содовий завод у Слов'янську, кілька підприємств з виробництву азотних добрив (Рівненський, Черкаський та Одеський заводи азотних добрив); створено великі комплекси по випуску нових видів хімічної продукції - капролактаму, поліхлорвінілових смол, полістиролу, вінілацетату та ін. Випуск цієї та іншої продукції організовано в Горлівці, Черкасах, Калуші, Первомайську.

Переробку пластичних мас зосереджено в Сімферополі, Броварах, Луцьку. Великі заводи по випуску шин введені в дію у Дніпропетровську і Білій Церкві. Найбільшими в країні центрами видобутку сірки стали Новий Роздол і Новояворівське (Львівська область).

Хімічна промисловість зосереджена у Донбасі, Придніпров'ї та Прикарпатті. З інших районів виділяється Сумщина, Причорномор'я, Черкащина, Волинь. Тільки у Донбасі зосереджена майже третина виробництва всієї галузі. На Луганщину припадає 17% випуску хімічної та нафтохімічної продукції. У цієї області сформувався Лисичансько-Рубіжанський промисловий вузол хімічної спеціалізації.

На Донеччині створено потужний Горлівсько-Слов'янський промисловий вузол, на Дніпропетровщині - Дніпроперовсько-Дніпроджержинський промисловий вузол, на Львівщині - Дрогобицько-Бориславський, Львівський та інші промислові центри. Великі промислові центри є також в Івано-Франківській і Сумській областях, у Причорномор'ї. Важливими регіонами хімічного виробництва стали Київ, Чернігів, Рівне.

Україна займає одне з провідних місць у світі і має великі експортні можливості щодо мінеральних добрив. Це визначається сировинним фактором - наявністю багатих родовищ калійних солей і фосфоритів. Калійні солі є у Прикарпатті (Калуш, Стебник), фосфорити - на Донбасі та Придністров'ї.

Наявність сировини дозволила Україні створити розвинену технологічну базу для виробництва мінеральних добив на експорт. Більше 90% експорту мінеральних добрив становлять азотні добрива, а їх головними покупцями є Китай, Індія, Бразилія, Туреччина, Молдова, Туркменістан. Заводи по випуску азотних добрив на основі переробки природного газу споруджені у Рівному, Черкасах, Сєверодонецьку, Дніпродзержинську, Одесі.

Продукцією гірничо-хімічної промисловості є калійні солі (Калуш і Стебник), сірка (Роздол і Яворів), кам'яна сіль (Артемівськ і Слов'янськ), вапняк - Донецька область та Автономна Республіка Крим. Підприємства цієї підгалузі в основному сконцентровано у Карпатському, Донецькому і Придніпровському економічних районах.

Розміщення коксохімічної промисловості зорієнтовано на сировину - кам'яне вугілля та споживача - виробництво чорних металів. Протягом багатьох десятиріч Україна експортувала кокс у Росію (1,5-2,0 млн. т щорічно), країни східної Європи (близько 4 млн. т щорічно). В останні роки виробництво коксу скоротилось. Обсяг його експорту становить не більше 0,6 млн. т на рік. Коксохімічне виробництво зосереджене на 16 підприємствах Донбасу та Придніпров'я.

У хімічній промисловості широко використовуються кислоти. Найбільш масово застосовується сірчана кислота, сировиною для виробництва якої є самородна сірка, що видобувається в західній частині країни (близько 2 млн. т у рік), сірчані колчедани, які привозяться з Уралу, сірчані домішки у газах тощо. У зв'язку з низькою транспортабельністю сірчаної кислоти її виробляють переважно у місцях споживання. Оскільки найкрупнішим споживачем цього хімічного продукту є підприємства з виробництва фосфатних добрив, основні центри випуску цих добрив є одночасно центрами виробництва сірчаної кислоти (Суми, Горлівка, Армянськ, Костянтинівка). Сірчану кислоту виробляють також коксохімічні заводи, розташовані у Придніпров'ї та Донбасі.

Україна раніше була основним регіоном виробництва соди (центрами випуску цієї продукції є також Білорусія і РФ (Урал). Підприємства содового виробництва є у Донбасі (Лисичанськ) та в Криму (Красноперекопськ). Відмітною особливістю содового виробництва є висока питома вага випуску кальцинованої соди.

В Україні організовано та налагоджено виробництво лакофарбових матеріалів в багатьох містах усіх регіонів (Дніпропетровськ, Маріуполь, Донецьк, Харків, Кривий Ріг, Київ, Ніжин, Львів, Борислав, Одеса та ін.).

Гумова промисловість виробляє тисячі найменувань різноманітної продукції. Вона представлена Дніпропетровським шинним, Білоцерківським комбінатом шин і гумоазбестових виробів, Київським АТ "Київ-Гума", Київським і Сумським регенераторними заводами, підприємствами у Бердянську, Запоріжжі, Харові, Одесі, Ніжині та інших містах.

Підприємства, що розташовані у Дашаві, Стаханові та Кременчуці, виробляють сажу.

Виробництво хімічних волокон і ниток зосереджене у Києві, Черкасах, Житомирі, Чернігові. Виробничий процес на підприємствах цієї галузі в значній мірі залежить від імпортної сировини. Так, для виробництва віскозних ниток необхідна целюлоза, яку в Україні виготовляють в обмеженій кількості, до того ж незадовільної для цього виробництва якості.

Підприємства з виробництва смол і пластмас розміщені в районах Донбасу та Придніпров'я, де видобувають необхідну сировину - кам'яне вугілля, нафту, газ.

В табл. 4.1 наведено загальні відомості про підприємства хімічної галузі станом на 01.01.2008 р.

У табл. 4.2 надано валовий продукт хімічної галузі за видами економічної діяльності у 2007 р.