Про схвалення Національної стратегії розвитку інклюзивного навчання на період до 2029 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації на 2024—2026 роки

1. Схвалити Національну стратегію розвитку інклюзивного навчання на період до 2029 року, що додається.

2. Затвердити операційний план заходів з реалізації у 2024-2026 роках Національної стратегії розвитку інклюзивного навчання на період до 2029 року, що додається.

3. Міністерству освіти і науки разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати Кабінетові Міністрів України до 1 листопада 2026 р. проект операційного плану заходів з реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням, на 2027-2029 роки.

4. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) та органам місцевого самоврядування (за згодою), відповідальним за виконання операційного плану заходів, затвердженого цим розпорядженням, подавати щороку до 1 червня Міністерству освіти і науки інформацію про стан його виконання для її узагальнення та подання до 1 липня Кабінетові Міністрів України звіту про стан реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням.

У Загальній декларації прав людини, прийнятій у 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН, наголошується, що кожна людина має право на освіту, яка повинна бути безоплатною (хоча б початкова і загальна) та спрямованою на всебічний розвиток людської особистості, збільшення поваги до прав людини і основних свобод, сприяти взаєморозумінню, терпимості та дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами. В Україні право на освіту, забезпечення державою доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах гарантовано статтею 53 Конституції України.

Сучасна освіта повинна бути спрямована на отримання життєвих компетентностей та гармонійний розвиток людини як особистості, її талантів, розумових i фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей громадян, здатних до свідомого суспільного вибору.

Одним із пріоритетних напрямів розвитку сучасної освіти в Україні є забезпечення рівних прав та можливостей в освітній сфері для всіх без будь-якої дискримінації. Вагомого значення набуває створення інклюзивного, безпечного, сприятливого для розвитку освітнього середовища, яке сприяє формуванню життєвих компетентностей, розвитку здібностей та обдарувань кожного незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, місця проживання, мови спілкування, соціального і майнового стану тощо.

Державою повинні бути створені відповідні умови та надана необхідна підтримка для того, щоб кожен здобув освіту відповідно до свого потенціалу.

Принципи загальності та доступності освіти для всіх також визначено у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права ( ратифікований Україною 19 жовтня 1973 р.), Конвенції про права дитини ( ратифікована Україною 27 лютого 1991 року). Конвенція про права осіб з інвалідністю ( ратифікована Україною 16 грудня 2009 р.) визначає, зокрема, такі важливі принципи, як забезпечення доступності, повного та ефективного залучення і включення осіб з інвалідністю до суспільного життя, а також визначає важливість їх самостійності та незалежності. Згідно із статтею 24 Конвенції про права осіб з інвалідністю держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на освіту. Для реалізації цього права без дискримінації на підставі рівності можливостей держави-учасниці забезпечують інклюзивне навчання на всіх рівнях протягом життя, прагнучи при цьому до повного розвитку людського потенціалу, розвитку особистості, талантів і творчості осіб з інвалідністю, а також їх розумових і фізичних здібностей у найповнішому обсязі.

Однією із глобальних цілей сталого розвитку на період до 2030 року, проголошених резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 25 вересня 2015 р. № 70/1, є забезпечення всеохоплюючої і справедливої якісної освіти та заохочення можливості навчання впродовж усього життя для всіх (ціль № 4).

Парадигма сучасної української освіти передбачає відхід від медичної та перехід до біопсихосоціальної моделі сприйняття людини. У квітні 2022 р. Мінекономіки затверджено Національний класифікатор функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я, використання якого дає змогу проводити оцінку функціональних можливостей та потреб кожної особи, незалежно від наявних у неї діагнозів. У поєднанні з впровадженням інших інновацій в освіті така оцінка сприятиме кращому функціонуванню інклюзивного навчання, абілітації та реабілітації відповідно до потреб кожної особи.

Сучасний підхід до сприйняття особи з особливими освітніми потребами закріплено в Законах України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про повну загальну середню освіту", "Про професійну (професійно-технічну) освіту", "Про фахову передвищу освіту", "Про позашкільну освіту" та "Про вищу освіту". Законодавча база створює можливості для отримання додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі виходячи з освітніх потреб незалежно від наявності інвалідності.

Протягом останнього десятиліття розпочато важливі реформи для просування інклюзивного навчання та деінституціалізації. Незважаючи на повномасштабну збройну агресію Російської Федерації проти України, реформування інклюзивного навчання продовжується разом із визначенням нових пріоритетів та завдань для подальшого розвитку освіти в Україні.

Згідно із Законом України "Про освіту" діти з особливими освітніми потребами мають право на безкоштовне здобуття освіти у всіх державних і комунальних закладах освіти. Такий підхід спричинив значне збільшення кількості дітей з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти: з 4180 у 2017 році до 40147 у 2024 році. Подібна ситуація спостерігається і у сфері дошкільної освіти: у 2017 році функціонувало 578 інклюзивних груп, а у 2023 році - вже 6206 інклюзивних груп, у яких навчаються 11434 дитини з особливими освітніми потребами.

Кабінетом Міністрів України затверджено порядки організації інклюзивного навчання у закладах освіти різних рівнів. Так, Порядок організації інклюзивного навчання у закладах дошкільної освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2019 р. № 530 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 51, ст. 1735; 2021 р., № 62, ст. 3908), Порядок організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. № 957 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 76, ст. 4774), Порядок організації інклюзивного навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 636 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 59, ст. 2031), Порядок організації інклюзивного навчання в закладах фахової передвищої освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 р. № 1321 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 100, ст. 6595), Порядок організації інклюзивного навчання у закладах вищої освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 635 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 59, ст. 2030), Порядок організації інклюзивного навчання в закладах позашкільної освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 779 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 69, ст. 2410).

Щороку з державного бюджету виділяється субвенція на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами. Так, у 2022 і 2023 роках видатки загального фонду за бюджетною програмою 2211220 "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами" становили 454012,5 і 304595,3 тис. гривень відповідно.

Станом на 2024 рік в областях та м. Києві створено 692 інклюзивно-ресурсних центри, які забезпечують право дітей з особливими освітніми потребами на дошкільну та загальну середню освіту (46 інклюзивно-ресурсних центрів розміщуються на тимчасово окупованій території України).

Інклюзивно-ресурсні центри проводять комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дітей, надають психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги, а також здійснюють їх систематичну та кваліфіковану підтримку.

Незважаючи на значний прогрес протягом останніх років у забезпеченні інклюзивного навчання для дітей з особливими освітніми потребами існують перешкоди для доступу таких осіб до освіти. За даними ЮНІСЕФ, діти з особливими освітніми потребами залишаються однією з найбільш відсторонених та ізольованих груп і щоденно стикаються з перешкодами, зокрема, у доступі до освіти. Стигматизація та дискримінація, відсутність індивідуалізованих методик навчання, що орієнтовані на дитину, відсутність допоміжних засобів для навчання, недоступність навчальних матеріалів, фізична недоступність шкіл тощо становлять ті проблеми, з якими зіштовхуються діти з особливими освітніми потребами.

Національна стратегія розвитку інклюзивного навчання на період до 2029 року (далі - Національна стратегія) спрямовується на:

запровадження єдиної системи та механізму ефективної державної політики для здобуття якісної освіти кожною особою відповідно до її потреб;

задоволення потреб здобувачів освіти з особливими освітніми потребами різного віку, соціального та майнового стану, з різними освітніми потребами.

Ключовими проблемами, на розв’язання яких спрямована Національна стратегія, є:

освітнє середовище є недостатньо інклюзивним, безбар’єрним та дружнім, не створює належних умов для отримання якісної освіти, соціалізації, підготовки до самостійного життя та професійної діяльності;

недостатня самореалізація осіб з особливими освітніми потребами через відсутність якісного доступного інклюзивного навчання в територіальних громадах;

недостатній рівень сприйняття українським суспільством багатоманітності людини.

Основними чинниками виникнення зазначених проблем є:

відсутність цілісної системи надання освітніх послуг починаючи із системи раннього втручання до професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти осіб з особливими освітніми потребами та алгоритмів поетапного переходу таких осіб на нові етапи освітнього процесу у форматі командної співпраці (система раннього втручання - дошкільна освіта - початкова освіта - базова середня освіта - профільна освіта - професійна (професійно-технічна) освіта - фахова передвища - вища освіта);

відсутність можливості отримання освітніх послуг особами з інвалідністю, які перебувають у соціально-медичних установах та закладах соціального захисту населення (дитячих будинках-інтернатах, малих групових будинках та будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, психоневрологічних інтернатах), для подальшого освітнього та професійного розвитку;

відсутність детальної статистичної інформації про осіб з інвалідністю (за статтю, віком, місцем проживання, видами функціональних порушень (зорові, слухові, мовленнєві, інтелектуальні, фізичні, соціоадаптаційні), що ускладнює процес визначення особливих освітніх потреб, планування та розвитку соціальних та освітніх послуг для осіб з інвалідністю;

недостатній кадровий потенціал у сфері інклюзивного навчання, незадовільний рівень фахової підготовки та перепідготовки педагогічних працівників;

упереджене ставлення (міфи, страхи, стигми, стереотипи) до осіб з особливими освітніми потребами;

недостатні зусилля значної частини органів місцевого самоврядування щодо облаштування інклюзивної інфраструктури та низький рівень поінформованості щодо концепції інклюзивної освіти та її переваг;

недостатнє використання в освітньому процесі асистивних (допоміжних) технологій;

недостатній рівень забезпечення закладів освіти адаптованими навчальними посібниками у форматі, який легко читати і розуміти, зокрема надрукованими шрифтом Брайля, та навчально-методичними матеріалами;

недостатній рівень забезпечення транспортними послугами, що відповідають потребам осіб з інвалідністю;

недостатня спроможність територіальної громади щодо створення відповідних умов для навчання здобувачів освіти з особливими освітніми потребами;

неефективне використання коштів державної субвенції на надання підтримки особам з особливими освітніми потребами;

низький рівень мотивації педагогічних працівників до впровадження інклюзивного навчання;

руйнування інфраструктури, необхідної для здобуття освіти здобувачами освіти з особливими освітніми потребами, через воєнні дії;

відсутність власних інклюзивно-ресурсних центрів у територіальних громадах;

відсутність договорів міжмуніципального співробітництва;

недостатній рівень співпраці закладів освіти з інклюзивно-ресурсними центрами, недостатня фахова підтримка вчителів, практичних психологів, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів в умовах інклюзивного навчання з боку фахівців інклюзивно-ресурсних центрів;

неузгодженість окремих положень законодавства, якими регулюються питання соціального захисту, охорони здоров’я та освіти;

відсутність міжвідомчої взаємодії та координації процесу інклюзивного навчання;

низький рівень заінтересованості територіальних громад у формуванні кадрового потенціалу та підвищенні кваліфікації педагогічних, науково-педагогічних працівників закладів освіти для забезпечення інклюзивного навчання;

відсутність інформаційної політики з метою популяризації інклюзивного навчання;

недостатній рівень правової культури здобувачів освіти з особливими освітніми потребами;

фізична недоступність закладів освіти та захисних споруд цивільного захисту при закладах освіти для осіб з особливими освітніми потребами;

недостатність інформації про потребу щодо забезпечення навчання осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України, жестовою мовою відповідної національної меншини (спільноти) у закладах освіти;

недостатня кількість шкільних автобусів, обладнаних підйомниками;

недостатня кількість асистентів вчителів та асистентів дітей (учнів);

недостатній рівень запровадження на практиці надання соціальних послуг супроводу під час інклюзивного навчання, соціального супроводу сімей, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, тимчасового відпочинку для батьків або осіб, які їх замінюють, що здійснюють догляд за дітьми з інвалідністю, денного догляду дітей з інвалідністю, перекладу жестовою мовою;

недостатня кількість годин викладання деяких дисциплін, насамперед для дітей з інвалідністю, в тому числі тих, що здобувають освіту у формі педагогічного патронажу.

Стратегічною метою Національної стратегії є забезпечення доступу до якісної освіти кожній особі з урахуванням індивідуальних потреб та можливостей, із створенням умов для розвитку її потенціалу.

Стратегічна мета досягається на основі трьох стратегічних цілей.

Стратегічна ціль 1. Отримання кожною особою гарантованих державою освітніх послуг, спрямованих на розкриття її потенціалу, максимальний розвиток і соціалізацію, з урахуванням її індивідуальних можливостей та потреб.

Показники результативності:

частка фахівців органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які пройшли підготовку/підвищення кваліфікації щодо безбар’єрності та інклюзивності під час формування політик (за органами влади);

кількість територіальних громад, у яких впроваджено місцеві програми підтримки інклюзивного навчання (за областями);

кількість територіальних громад, які мають інклюзивно-ресурсні центри або укладені міжмуніципальні договори;

частка осіб з особливими освітніми потребами, які отримують освітні послуги за місцем проживання/перебування (охоплені і неохоплені освітою, залежно від психофізичних порушень та потреб; за статтю, віком, населеним пунктом (міський/сільський); рівнем освіти);

частка осіб, які здобувають освіту у формі педагогічного патронажу (за статтю, віком, населеним пунктом (міський/сільський);

відповідність обсягу фінансування інклюзивного навчання реальним освітнім потребам, у тому числі за напрямами фінансування, за рахунок коштів державного, місцевого бюджетів та коштів з інших джерел, не заборонених законом.

Операційна ціль 1. Вмотивовані та професійні фахівці органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування формують та реалізують збалансовану державну політику щодо розвитку інклюзивного навчання на всіх рівнях.

Завдання, спрямовані на виконання операційної цілі 1:

внести зміни до нормативно-правових актів з питань освіти щодо уніфікації понятійного апарату стосовно інклюзивного навчання;

удосконалити систему підготовки, перепідготовки та підтримки кадрів, залучених до формування та реалізації політики у сфері інклюзивного навчання на всіх рівнях та розвитку безпечного освітнього середовища в територіальних громадах;

запровадити механізм забезпечення закладів освіти фахівцями за спеціальністю 016 "Спеціальна освіта";

посилити роль територіальних громад у забезпеченні розвитку інклюзивної освіти;

запровадити індекс інклюзії в територіальних громадах.

Операційна ціль 2. Фінансування інклюзивного навчання здійснюється відповідно до фактичних даних закладів освіти щодо потреб кожного учасника освітнього процесу.

Завдання, спрямовані на виконання операційної цілі 2:

провести моніторинг та оцінювання результатів реалізації інклюзивного навчання на всіх рівнях освіти: дошкільна, загальна середня, позашкільна, професійна (професійно-технічна), фахова передвища, вища освіта;

удосконалити систему автоматизації роботи інклюзивно-ресурсних центрів у частині внесення даних з розподілом за статтю і віковими групами всіх здобувачів освіти з особливими освітніми потребами, а також закладів та фахівців, які надають послуги дітям з особливими освітніми потребами та їх сім’ям на всіх рівнях освіти;

запровадити моніторинг і оцінку ефективності використання видатків на інклюзивне навчання;

удосконалити механізм надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами відповідно до фактичних даних закладів освіти щодо потреб кожного учасника освітнього процесу;

забезпечити функціонування мобільних інклюзивно-ресурсних центрів (проведення комплексної оцінки розвитку особи за місцем навчання та/або проживання (перебування) особи, надання корекційно-розвиткових та психолого-педагогічних послуг тощо) та підвищення кваліфікації фахівців інклюзивно-ресурсних центрів;

унормувати питання введення посад вихователя закладу загальної середньої освіти та асистента вихователя закладу загальної середньої освіти;

розробити та внести зміни до нормативних актів щодо оплати праці асистента вчителя, асистента вихователя, асистента майстра виробничого навчання, асистента викладача;

забезпечити надання соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання (асистента дитини (учня).

Операційна ціль 3. Управлінські рішення приймаються з урахуванням потреб та інтересів здобувачів освіти з особливими освітніми потребами.

Завдання, спрямовані на виконання операційної цілі 3:

удосконалити механізм міжвідомчої взаємодії між заінтересованими органами з питань забезпечення інклюзивного навчання;

запровадити механізм врахування потреб осіб з особливими освітніми потребами для забезпечення інклюзивного навчання під час прийняття рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування;

запровадити систему контролю за дотриманням прав осіб з особливими освітніми потребами із залученням інститутів громадянського суспільства.

Стратегічна ціль 2. Отримання кожною особою якісних освітніх послуг відповідно до індивідуальних потреб у комфортному, безпечному, безбар’єрному, дружньому до кожного учасника освітнього процесу інклюзивному освітньому середовищі.

Показники результативності:

частка закладів освіти, в яких створено інклюзивне освітнє середовище відповідно до потреб здобувачів освіти (за населеним пунктом (міський/сільський), областями, типом закладу освіти);

кількість осіб з особливими освітніми потребами, які здобувають освіту в інклюзивних класах (групах) закладів освіти всіх рівнів (за статтю, віком, типом закладу освіти та формою здобуття освіти, областями, населеним пунктом (міський/сільський), категорією (типом) особливих освітніх потреб (труднощів);

кількість осіб з особливими освітніми потребами, які здобувають освіту в спеціальних класах (групах) (за статтю, віком, типом закладу освіти та формою здобуття освіти, областями, населеним пунктом (міський/сільський), категорією (типом) особливих освітніх потреб (труднощів);

кількість осіб з особливими освітніми потребами, які здобувають освіту в спеціальних закладах освіти з розподілом за статтю і віковими групами;

частка здобувачів освіти, батьків (інших законних представників), задоволених якістю інклюзивного навчання (за областями, населеним пунктом (міський/сільський), статтю, віком, наявністю інвалідності, типом закладу освіти);

кількість спеціальних педагогічних працівників у закладах та установах освіти, що працюють за штатним розписом;

кількість асистентів вчителя/асистентів вихователя у закладах загальної середньої/дошкільної освіти (за областями, населеним пунктом (міський/сільський), типом закладу освіти);

кількість асистентів викладача та асистентів майстра виробничого навчання у закладах професійної (професійно-технічної) та вищої освіти (за областями, населеним пунктом (міський/сільський), типом закладу освіти);

кількість асистентів дитини (учня), з них соціальних робітників, батьків (інших законних представників) (за областями, населеним пунктом (міський/сільський), типом закладу освіти);

кількість учнів/вихованців з особливими освітніми потребами, яким надається послуга підвезення/перевезення до закладу та у зворотному напрямку (за областями, населеним пунктом (міський/сільський), типом закладу освіти, з розподілом за статтю та віковими групами).

Операційна ціль 1. Заклади освіти доступні для всіх учасників освітнього процесу.

Завдання, спрямовані на виконання операційної цілі 1:

створити зручне, доступне та безпечне інклюзивне освітнє середовище у закладах освіти;

забезпечити доступність закладів освіти для осіб з особливими освітніми потребами;

забезпечити наявність у закладах освіти захисних споруд цивільного захисту (укриттів) та їх доступність для всіх учасників освітнього процесу.

Операційна ціль 2. Мотивовані та кваліфіковані педагогічні, науково-педагогічні працівники та інші фахівці закладів та установ освіти надають якісні освітні послуги.

Завдання, спрямовані на виконання операційної цілі 2:

запровадити систему інформування педагогічних працівників щодо прийняття особливостей дитини та можливостей реалізації її індивідуальної освітньої траєкторії;

забезпечити підвищення кваліфікації педагогічних працівників, зокрема керівників закладів та установ освіти, вчителів, асистентів вчителя, фахівців інклюзивно-ресурсних центрів щодо роботи з особами з особливими освітніми потребами;

удосконалити механізм мотивації педагогічних працівників до роботи із здобувачами освіти, що мають особливі освітні потреби;

запровадити систему практико-орієнтованого наставництва, супервізії та педагогічної інтернатури для педагогічних працівників та інших фахівців сфери освіти з питань організації навчання осіб з особливими освітніми потребами;

забезпечити роботу інформаційно-ресурсної платформи для педагогічних працівників та інших працівників закладів освіти з питань багатоманітності людини та інклюзивності.

Операційна ціль 3. Запроваджуються механізми надання додаткової підтримки здобувачам освіти з особливими освітніми потребами відповідно до їх потреб та можливостей.

Завдання, спрямовані на виконання операційної цілі 3:

удосконалити національну статистичну базу даних про дітей з особливими освітніми потребами з розподілом за статтю і віковими групами, а також про заклади та фахівців, які надають послуги дітям та їх сім’ям на всіх рівнях освіти;

забезпечити систематичний психолого-педагогічний супровід осіб з особливими освітніми потребами в закладах освіти;

забезпечити проведення корекційно-розвиткових та психолого-педагогічних занять для осіб з особливими освітніми потребами відповідно до їх потреб;

створити умови для забезпечення харчування осіб з особливими дієтичними потребами;

забезпечити наявність і доступність послуг з позашкільної освіти в закладах освіти протягом дня;

забезпечити наявність інклюзивних та/або спеціальних груп подовженого дня у закладах загальної середньої освіти;

забезпечити надання освітніх послуг особам з особливими освітніми потребами, що перебувають в закладах соціального захисту населення, для подальшої побудови їх освітньої та професійної траєкторії.

Операційна ціль 4. Матеріально-технічна база та ресурсне забезпечення закладів освіти відповідають потребам всіх здобувачів освіти.

Завдання, спрямовані на виконання операційної цілі 4:

забезпечити здобувачів освіти підручниками, посібниками, навчальними та дидактичними матеріалами відповідно до їх потреб;

забезпечити заклади освіти комп’ютерними програмами для учнів з різними категоріями (типами) особливих освітніх потреб (труднощів);

забезпечити підвезення до закладів освіти та у зворотному напрямку здобувачів освіти з особливими освітніми потребами, які цього потребують.

Операційна ціль 5. Скоординовані зусилля органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та суб’єктів освітньої діяльності сприяють реалізації індивідуальної освітньої траєкторії кожного здобувача освіти.

Завдання, спрямовані на виконання операційної цілі 5:

забезпечити взаємодію методистів ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти, педагогічних працівників інклюзивно-ресурсних центрів із закладами освіти щодо організації інклюзивного навчання;

забезпечити на місцевому рівні міжвідомчу взаємодію закладів і установ освіти та всіх суб’єктів, що забезпечують захист прав дитини, зокрема на освіту;

забезпечити комплексний підхід до визначення та задоволення індивідуальних потреб здобувачів освіти;

забезпечити надання послуг психологічної допомоги в системі освіти;

забезпечити регулярне інформування населення про всі можливості здобуття освіти, в тому числі інклюзивного навчання;

розробити та впровадити механізм забезпечення належного надання освітніх послуг здобувачам освіти з особливими освітніми потребами під час переходу між різними рівнями освіти від дошкільної до повної загальної середньої освіти, а також за потреби професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Стратегічна ціль 3. Прийняття українським суспільством багатоманітності людини та врахування потреб усіх учасників освітнього процесу.

Показники результативності:

частка осіб з особливими освітніми потребами, які працевлаштувалися (за населеним пунктом (міський/сільський), областями, статтю, віком);

кількість осіб з особливими освітніми потребами, які навчаються в закладах вищої освіти за звітний період;

частка осіб з особливими потребами, осіб з інвалідністю, зокрема ветеранів війни, працевлаштованих за здобутою професійною кваліфікацією з розподілом за статтю та віковими групами.

Операційна ціль 1. Сім’ї дітей з ризиком набуття особливих освітніх потреб та/або інвалідності отримують ранню підтримку.

Завдання, спрямовані на виконання операційної цілі 1:

запровадити систему інформування батьків щодо прийняття особливостей дитини, її раннього розвитку з подальшим обранням індивідуальної освітньої траєкторії дитини.

Операційна ціль 2. Батьки, інші законні представники дитини, працівники сфери освіти, інші діти толерантно сприймають осіб з особливими освітніми потребами.

Завдання, спрямовані на виконання операційної цілі 2:

провести аналіз ситуації щодо організації інклюзивного/спеціального, індивідуального навчання та виконання освітніх програм;

забезпечити доступність освітніх ресурсів, (ігри, книги, дидактичні матеріали тощо) для дітей раннього віку та здобувачів освіти.

Операційна ціль 3. Особи з особливими освітніми потребами, зокрема ветерани війни, мають можливість здобути професійну кваліфікацію та працевлаштуватися.

Завдання, спрямовані на виконання операційної цілі 3:

інтегрувати курс професійної орієнтації в освітній процес, включаючи модулі, що адаптовані для дітей з особливими освітніми потребами, з урахуванням їх можливостей та потенціалу для майбутньої професійної діяльності з використанням асистивних (допоміжних) технологій;

унормувати набуття часткової професійної кваліфікації для осіб з особливими освітніми потребами, в тому числі ветеранів війни;

запровадити програми перепідготовки за робітничими професіями для осіб з особливими освітніми потребами, в тому числі ветеранів війни;

удосконалити механізм працевлаштування випускників закладів освіти з особливими освітніми потребами відповідно до їх індивідуальних показників.

Реалізація Національної стратегії здійснюється в межах повноважень МОН, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування (за згодою), закладів та установ освіти (за згодою) за участю громадських об’єднань (за згодою).

Організаційне забезпечення реалізації Національної стратегії здійснюється МОН разом із заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (за згодою).

Механізм реалізації Національної стратегії передбачає:

затвердження трирічних операційних планів заходів щодо реалізації стратегічних цілей та завдань, визначених Національною стратегією, моніторинг їх виконання;

проведення загального моніторингу досягнення цілей, визначених Національною стратегією, за показниками результативності з урахуванням суспільного діалогу і широкого залучення громадськості.

Реалізація Національної стратегії здійснюється двома етапами:

I етап (2024-2026 роки) передбачає:

удосконалення нормативно-правової бази з питань інклюзивного навчання та навчання у спеціальних закладах освіти;

удосконалення системи моніторингу розвитку інклюзивного навчання;

забезпечення закладів освіти необхідними додатковими фінансовими, людськими, матеріальними ресурсами, запровадження ефективної системи міжвідомчої взаємодії та координації між центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, закладами та установами освіти;

проведення національної інформаційної кампанії із залученням українських і міжнародних організацій;

розроблення та впровадження програм підвищення рівня кваліфікації педагогічних працівників для задоволення освітніх потреб кожного здобувача освіти;

забезпечення використання кадрового потенціалу спеціальних закладів освіти для розвитку інклюзивного навчання в Україні;

системне забезпечення доступності закладів та установ освіти, створення безпечного освітнього середовища;

забезпечення якісної оцінки потреб здобувачів освіти у додаткових сервісах та послугах.

II етап (2027-2029 роки) передбачає:

удосконалення механізму надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами відповідно до фактичних даних закладів освіти щодо потреб кожного учасника освітнього процесу;

удосконалення комунікаційної стратегії щодо інклюзивного навчання з урахуванням суспільного діалогу і широкого залучення громадськості;

удосконалення програм перепідготовки за робітничими професіями для осіб з особливими освітніми потребами, в тому числі ветеранів війни;

аналіз ефективності діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо реалізації Національної стратегії;

визначення стратегічних напрямів подальшого розвитку інклюзивної освіти в Україні на 2030-2040 роки.

Моніторинг та оцінка результатів реалізації Національної стратегії проводяться в межах повноважень МОН, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади за участю громадських об’єднань, об’єднань підприємців та міжнародних організацій.

У рамках проведення моніторингу передбачаються підготовка та подання Кабінетові Міністрів України щорічного звіту про стан реалізації Національної стратегії, а також його розміщення на офіційному веб-сайті МОН.

Оцінка результативності реалізації Національної стратегії здійснюється за визначеними в ній показниками досягнення цілей.

Фінансування заходів з реалізації Національної стратегії здійснюється за рахунок і в межах коштів державного та місцевих бюджетів, затверджених на відповідний рік, а також інших не заборонених законодавством джерел фінансування.

У результаті реалізації Національної стратегії кожен здобувач освіти з особливими освітніми потребами матиме змогу отримати якісну освіту з урахуванням потреб і можливостей та реалізувати свій потенціал.

Очікується досягнення таких результатів:

сформовано державну політику щодо забезпечення освіти для кожного здобувача освіти з особливими освітніми потребами шляхом удосконалення інклюзивного навчання, що відображено в нормативно-правових актах;

забезпечено наступність між рівнями освіти для найкращого забезпечення інтересів здобувачів освіти з особливими освітніми потребами;

удосконалено систему моніторингу організації інклюзивного навчання;

інклюзивно-ресурсні центри надають якісні послуги та забезпечують психолого-педагогічний супровід здобувачів освіти з особливими освітніми потребами;

збільшено частку населення, поінформованого щодо можливостей інклюзивного навчання для задоволення потреб здобувачів освіти з особливими освітніми потребами;

педагогічні працівники володіють компетентностями, необхідними для організації та забезпечення освіти для кожного здобувача освіти з особливими освітніми потребами;

забезпечено доступ до якісної освіти кожному здобувачу освіти з особливими освітніми потребами відповідно до його потреб та можливостей, що створює умови для розвитку потенціалу, а також ефективної участі в освітньому процесі та житті суспільства;

у закладах та установах освіти створено інклюзивне освітнє середовище;

заклади освіти забезпечені необхідними ресурсами та готові надавати якісну освіту залежно від потреб і можливостей здобувачів освіти;

упроваджено дієву систему виявлення потреби в підтримці здобувачів освіти під час освітнього процесу та реагування на неї;

українське суспільство сприймає багатоманітність людини і враховує потреби осіб з особливими освітніми потребами.