• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг

Верховна Рада України  | Закон від 12.07.2001 № 2664-III | Документ не діє
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 12.07.2001
  • Номер: 2664-III
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 12.07.2001
  • Номер: 2664-III
  • Статус: Документ не діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
2) захист прав та інтересів споживачів фінансових послуг;
( Пункт 2 частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )
3) створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;
4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;
5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;
6) додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;
7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;
8) контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;
9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.
Стаття 20. Форми державного регулювання ринків фінансових послуг
1. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:
1) ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;
( Пункт 1 статті 20 в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011 )
2) нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;
3) нагляду за діяльністю учасників ринків фінансових послуг (крім клієнтів);
( Пункт 3 статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3462-VI від 02.06.2011, № 122-IX від 20.09.2019 )
4) застосування органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг заходів впливу;
5) проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.
Стаття 21. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг
1. Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:
щодо ринків капіталу та організованих товарних ринків - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
( Абзац другий частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 738-IX від 19.06.2020 )
щодо ринку банківських послуг та інших, ніж зазначені в абзаці другому цієї частини, ринків небанківських фінансових послуг - Національним банком України.
Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.
( Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3462-VI від 02.06.2011, № 5284-VI від 18.09.2012; в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
2. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.
3. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, та їх посадові особи здійснюють нагляд за додержанням законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів фінансових послуг у межах своєї компетенції, визначеної законом, у порядку, встановленому нормативно-правовими актами таких органів, зокрема:
1) розглядають звернення споживачів фінансових послуг (у тому числі щодо наявності в договорах умов, що обмежують права споживачів фінансових послуг), роз’яснюють їм законодавство з питань захисту прав споживачів фінансових послуг;
2) здійснюють контроль за дотриманням законодавства України про рекламу (в частині реклами у сфері фінансових послуг);
3) за результатами розгляду справ про порушення прав споживачів фінансових послуг застосовують до фінансових установ, інших суб’єктів господарювання, що надають фінансові послуги, та осіб, що надають посередницькі послуги на ринках фінансових послуг, у тому числі кредитних посередників, заходи впливу та накладають на посадових осіб юридичної особи або фізичних осіб - підприємців, які надають фінансові послуги, адміністративні стягнення;
4) перевіряють у фінансових установах та в інших суб’єктах господарювання, що надають фінансові послуги, додержання правил надання фінансових послуг та законодавства про захист прав споживачів;
5) одержують безоплатно від фінансових установ та інших суб’єктів господарювання, що надають фінансові послуги, діяльність яких перевіряється, інформацію, документи та їх копії (на паперових носіях або в електронній формі), письмові пояснення з питань діяльності, які характеризують фінансові послуги, які надаються цією установою, та щодо дотримання ними законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг;
6) узагальнюють практику застосування законодавства з питань захисту прав споживачів фінансових послуг та публікують на своїх веб-сайтах щоквартальні огляди;
7) розробляють пропозиції щодо вдосконалення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг;
8) забезпечують проведення роз’яснювальної роботи щодо захисту прав споживачів фінансових послуг;
9) видають методичні рекомендації щодо підвищення рівня фінансової обізнаності споживачів фінансових послуг, враховуючи необхідність охоплення фінансовими послугами якомога ширших верств населення.
( Статтю 21 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )
Стаття 22. Співпраця та координація діяльності між органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг
1. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку зобов'язані співпрацювати згідно з положеннями цього Закону.
2. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку за допомогою засобів зв'язку, що дозволяють фіксувати інформацію, своєчасно повідомляють один одному про будь-які спостереження та висновки, які є необхідними для виконання покладених на них обов'язків.
3. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку мають право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг.
4. Голова органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, або уповноважена ним особа бере участь у роботі іншого органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, з правом дорадчого голосу, коли ним обговорюються питання нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг.
( Частина четверта статті 22 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
5. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку з метою співпраці та координації своєї діяльності зобов'язані проводити оперативні наради не рідше одного разу в місяць або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результатами зазначених нарад складаються відповідні протоколи та/або укладаються міжвідомчі угоди. Рішення, які містяться у зазначених протоколах та угодах, обов'язкові для розгляду та впровадження кожним з органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
( Частина п'ята статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
6. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, що здійснюють нагляд на консолідованій основі за фінансовими групами, зобов'язані обмінюватись інформацією щодо учасників цих груп у визначеному ними порядку.
( Статтю 22 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
7. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, що здійснюють нагляд на консолідованій основі за фінансовими групами, мають право ініціювати один перед одним проведення перевірки фінансової установи, яка є учасником фінансової групи.
( Статтю 22 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
8. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, що здійснюють нагляд на консолідованій основі за фінансовими групами, мають право ініціювати один перед одним застосування заходів впливу до фінансової установи, яка є учасником фінансової групи.
( Статтю 22 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
9. Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку співпрацюють з органами нагляду іноземних держав з метою здійснення нагляду на консолідованій основі.
Співпраця відбувається на підставі укладених договорів, меморандумів чи в інших формах.
( Статтю 22 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
10. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції зобов’язані співпрацювати між собою щодо забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг, у тому числі обмінюватися інформацією щодо скарг споживачів, правопорушень на ринку фінансових послуг, осіб, притягнутих до відповідальності.
( Статтю 22 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )( Текст статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
Розділ V
ЗАВДАННЯ І ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
( Назва розділу V в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Статтю 23 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Зміни до статті 23 див. в Законі № 720-IX від 17.06.2020 )( Статтю 24 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Статтю 25 виключено на підставі Закону № 3610-VI від 07.07.2011 )( Статтю 26 виключено на підставі Закону № 3610-VI від 07.07.2011 )
Стаття 27. Завдання Національного банку України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг
( Назва статті 27 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
1. Основними завданнями Національного банку України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг в межах компетенції, визначеної частиною першою статті 21 цього Закону, є:
( Абзац перший частини першої статті 27 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
1) розробка стратегії і реалізації розвитку та вирішення системних питань функціонування ринків фінансових послуг в Україні;
2) здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері;
3) захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг;
4) узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх вдосконалення;
5) розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;
6) координація діяльності з іншими державними органами;
7) запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг.
Стаття 28. Повноваження Національного банку України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг
( Назва статті 28 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
1. Національний банк України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг у межах компетенції, визначеної частиною першою статті 21 цього Закону:
( Абзац перший частини першої статті 28 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
1) розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання;
2) здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених ним випадках - інші реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, забезпечує ведення загальнодоступної інформаційної бази даних про фінансові установи та визначає перелік і вимоги до документів, що подаються для внесення інформації до зазначених реєстрів та бази даних;
( Пункт 2 частини першої статті 28 в редакції Законів № 3462-VI від 02.06.2011, № 123-VIII від 15.01.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
3) видає небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, визначає порядок їх видачі, зупинення, поновлення та відкликання (анулювання);
( Пункт 3 частини першої статті 28 в редакції Законів № 3201-IV від 15.12.2005, № 79-IX від 12.09.2019 )
3-1) визначає вимоги до осіб, які мають намір провадити/провадять діяльність з надання фінансових послуг, включаючи вимоги до їх структури власності, системи корпоративного управління, управління ризиками та внутрішнього контролю, умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії (ліцензійні умови), та порядок контролю за їх додержанням;
( Пункт 3-1 частини першої статті 28 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
4) установлює обов'язкові критерії і нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій, додержання правил надання фінансових послуг та інші показники і вимоги, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами;
( Пункт 4 частини першої статті 28 в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011 )
5) встановлює розмір плати за реєстраційні дії Національного банку України щодо небанківських фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, а також за видачу Національним банком України ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг виходячи з принципу відшкодування витрат Національного банку України, пов’язаних з наданням таких послуг;
( Пункт 5 частини першої статті 28 в редакції Законів № 3462-VI від 02.06.2011, № 79-IX від 12.09.2019 )
6) надає інформацію за запитами на інформацію, надає висновки про віднесення операцій до фінансових послуг;
( Пункт 6 частини першої статті 28 в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1170-VII від 27.03.2014 )
7) встановлює обмеження на суміщення надання певних видів фінансових послуг;
8) здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг;
8-1) здійснює нагляд (контроль) за додержанням небанківськими фінансовими установами та особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, умов провадження діяльності з надання фінансових послуг;
( Частину першу статті 28 доповнено пунктом 8-1 згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
9) проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім клієнтів), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації;
( Пункт 9 частини першої статті 28 в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1702-VII від 14.10.2014, № 122-IX від 20.09.2019 )
10) у разі порушення законодавства про фінансові послуги (крім законодавства, що регулює діяльність на ринках цінних паперів та похідних (деривативів), професійну діяльність на фондовому ринку та діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення), нормативно-правових актів Національного банку України має право застосовувати заходи впливу та накладати адміністративні стягнення;
( Пункт 10 частини першої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019; в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Пункт 11 частини першої статті 28 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
12) надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та захист прав споживачів фінансових послуг та вимагає надання необхідних документів;
( Пункт 12 частини першої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )
13) надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, що стали відомі під час проведення перевірок;
14) надсилає органам Антимонопольного комітету України матеріали у разі виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
( Пункт 14 частини першої статті 28 в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011 )
15) вимагає скликання зборів учасників фінансової установи;
16) здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг;
17) встановлює вимоги щодо програмного забезпечення та спеціального технічного обладнання фінансових установ, пов'язаного з наданням фінансових послуг;
18) встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства України;
19) визначає професійні вимоги до керівників, головних бухгалтерів (осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, в тому числі на підставі договорів) фінансових установ та може вимагати звільнення з посад осіб, що не відповідають встановленим вимогам для зайняття таких посад, або розірвання відповідних договорів;
( Пункт 19 частини першої статті 28 в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011 )
20) погоджує відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг документи фінансових установ, що визначають вимоги щодо надання фінансових послуг;
( Частину першу статті 28 доповнено пунктом 20 згідно із Законом № 3201-IV від 15.12.2005 )( Пункт 21 частини першої статті 28 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Пункт 22 частини першої статті 28 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Пункт 23 частини першої статті 28 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Пункт 24 частини першої статті 28 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Пункт 25 частини першої статті 28 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
26) установлює умови та порядок проведення внутрішнього аудиту (контролю) у фінансових установах;
( Частину першу статті 28 доповнено пунктом згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 )
27) установлює порядок погодження відповідно до цього Закону набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі;
( Частину першу статті 28 доповнено пунктом згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 )
28) здійснює захист прав споживачів фінансових послуг.
( Частину першу статті 28 доповнено пунктом 28 згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019 )( Частину другу статті 28 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
3. Нормативно-правові акти Національного банку України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються та приймаються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
( Частина третя статті 28 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )( Статтю 28 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2388-VI від 01.07.2010 )
Стаття 29. Нагляд за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг
1. Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг керується принципами:
1) законності, який передбачає, що нормативно-правові акти та діяльність Національного банку України у сфері нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг не повинні суперечити положенням цього Закону та законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг;
2) співмірності (пропорційності) регуляторних вимог та наглядових дій, який передбачає, що регуляторні вимоги Національного банку України до небанківських фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, підходи Національного банку України до оцінки відповідності таким вимогам, а також здійснювані наглядові дії мають враховувати обставини та умови конкретної ситуації (включаючи розмір юридичної особи, види здійснюваної нею діяльності та притаманні їй ризики, фінансовий стан юридичної особи та власників істотної участі в ній);
3) рівності прав і законних інтересів усіх небанківських фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, незалежно від їх організаційно-правової форми чи форми власності, за виключенням випадків, встановлених законом;
4) обмеження надмірного регуляторного втручання, що передбачає уникнення в процесі нагляду на основі ризик-орієнтованого підходу необґрунтованих обтяжень чи зайвих адміністративних процедур;
5) гарантування прав та інтересів суб’єктів господарювання, який передбачає:
запобігання проявам корупції;
встановлення достатнього строку для впровадження змін до нормативно-правових актів Національного банку України у сфері нагляду;
забезпечення можливості участі небанківської фінансової установи та особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, в процесі прийняття рішення, що може створити для неї негативні наслідки;
6) відкритості та прозорості процесу нагляду, що забезпечується шляхом:
оприлюднення Національним банком України інформації щодо планування та результатів наглядової діяльності на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України;
забезпечення доступності інформації у сфері нагляду відповідно до закону;
7) рівноцінності сутності та форми, який передбачає оцінювання Національним банком України правочинів, операцій, обставин та подій з точки зору їх економічного, правового та фактичного змісту;
8) об’єктивності та неупередженості здійснення нагляду, неприпустимості проведення інспекційних перевірок небанківських фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги за анонімними та іншими безпідставними заявами;
9) здійснення виїзного нагляду (інспектування) лише за наявності підстав та в порядку, що визначені законом та нормативно-правовими актами Національного банку України;
10) плановості й системності нагляду, його орієнтованості на запобігання правопорушенням на ринках небанківських фінансових послуг;
11) недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування притягнення небанківських фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги до відповідальності та/або застосування до них заходів впливу;
12) здійснення нагляду на основі ризик-орієнтованого підходу з урахуванням принципів пропорційності, оцінки ризиків та доцільності.
2. Національний банк України в межах своїх повноважень здійснює нагляд за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг у формі безвиїзного нагляду та інспекційних перевірок відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
3. Основними напрямами нагляду Національного банку України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг є регулярне проведення оцінки загального фінансового стану небанківської фінансової установи, результатів її діяльності та якості корпоративного управління, системи внутрішнього аудиту (контролю) та управління ризиками, дотримання обов’язкових нормативів та інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами.
4. Національний банк України встановлює для небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, правила складання та подання до Національного банку України звітності про їхню діяльність, вимоги щодо обсягу та строків оприлюднення такої звітності.
5. Національний банк України для цілей державного регулювання і нагляду має право отримувати від державних органів та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану учасників небанківських фінансових установ, юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та осіб, що набувають або збільшують істотну участь у таких установах або юридичних особах, їх ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуватимуться для формування капіталу небанківських фінансових установ та юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги.
6. Національний банк України в межах своїх повноважень у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг має право письмово вимагати від небанківських фінансових установ та юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, копії документів, а також письмові пояснення з питань їхньої діяльності.
Небанківські фінансові установи та інші особи, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, зобов’язані надавати на письмову вимогу Національного банку України відповідну інформацію та копії документів.
( Стаття 29 в редакції Законів № 3462-VI від 02.06.2011, № 79-IX від 12.09.2019 )
7. При здійсненні нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг Національний банк України має право застосовувати професійне судження. Під професійним судженням слід розуміти вмотивований, об’єктивний, неупереджений та обґрунтований висновок та/або оцінку Національного банку України щодо фактів, подій, обставин, осіб, що ґрунтується на знаннях і досвіді службовців Національного банку України, а також на комплексному та всебічному аналізі інформації і документів, поданих до Національного банку України в межах передбачених законодавством процедур та отриманих Національним банком України, у тому числі за результатами здійснення ним державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринку небанківських фінансових послуг, а також інформації з офіційних джерел.
До порядку застосування професійного судження застосовуються положення Закону України "Про банки і банківську діяльність".
( Статтю 29 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 1591-IX від 30.06.2021 )
Стаття 30. Інспектування
1. Національний банк України в межах своїх повноважень у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг має право проводити планові та позапланові інспекційні перевірки діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб.
Національний банк України затверджує критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення діяльності учасниками ринку небанківських фінансових послуг та їх суспільну важливість, на підставі яких визначає періодичність проведення планових інспекційних перевірок. Планові інспекційні перевірки учасника ринку небанківських фінансових послуг можуть проводитися не частіше одного разу на рік.
Національний банк України затверджує річний план проведення інспекційних перевірок на наступний календарний рік не пізніше 25 грудня поточного року та оприлюднює його на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України не пізніш як у десятиденний строк після затвердження.
2. Національний банк України зобов’язаний повідомити учасника ринку небанківських фінансових послуг про проведення планової інспекційної перевірки не пізніш як за десять календарних днів до її початку.
Строк проведення планової інспекційної перевірки не може перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - десяти робочих днів. За наявності обґрунтованих підстав цей строк може бути продовжений до 15 робочих днів.
3. Підставами для проведення позапланової інспекційної перевірки є:
1) виявлення у документах, що подаються до Національного банку України згідно із законодавством, інформації, що вказує на недотримання учасником ринку небанківських фінансових послуг вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, та/або надання учасником ринку небанківських фінансових послуг недостовірної інформації;
2) перевірка виконання учасником ринку небанківських фінансових послуг вимоги про усунення порушень законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, висунутої Національним банком України за результатами здійснення нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг;
3) неподання у встановлений строк учасником ринку небанківських фінансових послуг звітності, інших документів та інформації, подання яких вимагається відповідно до законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, та/або на вимогу Національного банку України;
4) результати аналізу звернень фізичних осіб про порушення, що спричинило шкоду їхнім правам та законним інтересам, з доданими документами чи їх копіями, що підтверджують такі порушення;
5) наявність фактів, які свідчать про погіршення фінансового стану учасника ринку небанківських фінансових послуг та/або підвищення ступеня ризику від здійснюваної ним діяльності, або про здійснення діяльності на ринку небанківських фінансових послуг без відповідних ліцензій і дозволів;
6) необхідність перевірки виконання учасником ринку небанківських фінансових послуг установлених Національним банком України вимог і обмежень.
Позапланові інспекційні перевірки можуть проводитися з інших підстав, прямо передбачених законом.
Про проведення позапланової інспекційної перевірки Національний банк України повідомляє учасника ринку небанківських фінансових послуг не пізніше дня її початку.
Строк проведення позапланової інспекційної перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - п’яти робочих днів.
У разі наявності обґрунтованих підстав за рішенням Національного банку України строк проведення позапланової інспекційної перевірки може бути продовжений до 15 робочих днів, а для суб’єктів малого підприємництва - до семи робочих днів.
4. Для проведення інспекційної перевірки Національний банк України може залучати зовнішніх експертів, які мають відповідну кваліфікацію.
5. Національний банк України може досліджувати дані про клієнта фінансової установи тільки з метою виконання завдань нагляду.
6. Уповноважені Національним банком України на проведення інспекційної перевірки особи мають право запрошувати посадових осіб особи, яка перевіряється, для надання пояснень, одержувати від цієї особи інформацію, документи та їх копії, а також письмові пояснення з питань діяльності такої особи, копії документів, у тому числі тих, що свідчать про порушення законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України.
Керівники та/або працівники особи, яка перевіряється, зобов’язані безоплатно надавати уповноваженим Національним банком України особам доступ у режимі перегляду до всіх інформаційних систем цієї особи, що необхідні для проведення перевірки, вибірки та вивантаження необхідної інформації для її подальшого аналізу, консультаційну підтримку з питань функціонування таких систем, а також інформацію, документи та письмові пояснення з питань діяльності такої особи.
Керівники та/або працівники юридичної особи, яка перевіряється, зобов’язані безоплатно надавати уповноваженим Національним банком України особам інформацію, копії документів, у тому числі тих, що зберігаються в інформаційних системах цієї юридичної особи, необхідні для подальших наглядових дій.
7. У разі необхідності більш детального вивчення обставин, що є предметом позапланової безвиїзної перевірки, Національний банк України має право направляти учаснику ринку небанківських фінансових послуг додаткові вимоги про надання документів та/або інформації.
8. За результатами перевірки складається звіт про проведення такої перевірки.
9. Порядок проведення перевірок та оформлення їх результатів визначається Національним банком України.
( Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3668-VI від 08.07.2011; в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011, із змінами, внесеними згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019, в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
Стаття 31. Нерозголошення інформації з обмеженим доступом
( Назва статті 31 в редакції Закону № 1170-VII від 27.03.2014 )
1. Матеріали, які надаються для аналізу або перевірки, а також відомості та документи про фінансовий, майновий стан юридичних і фізичних осіб, що надходять до Національного банку України можуть бути віднесені відповідно до закону до службової інформації і можуть бути використані лише для здійснення Національним банком України його функцій, включаючи випадки щодо законодавчо встановленого порядку обміну інформацією.
( Частина перша статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1170-VII від 27.03.2014, № 79-IX від 12.09.2019 )
2. Несанкціоноване розголошення інформації з обмеженим доступом, тягне відповідальність відповідно до законів, крім випадків, коли таке розголошення необхідне для запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом, або контролюючим органам для забезпечення контролю за додержанням платниками податків податкового та валютного законодавства.
( Частина друга статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2756-VI від 02.12.2010, № 1170-VII від 27.03.2014 )
Стаття 32. Співробітництво з міжнародними організаціями, державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав
1. Національний банк України у межах своїх повноважень у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг здійснює співробітництво з міжнародними організаціями, державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав з питань, що належать до його компетенції.
Національний банк України має право в рамках міжнародного співробітництва укладати в письмовій формі міжнародні договори (угоди, меморандуми, протоколи тощо) або документи, які не регулюються міжнародним правом (далі - міжвідомчі договори), чи приєднуватися до них.
( Частина перша статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014; в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
2. Національний банк України має право в рамках міжнародного співробітництва, що здійснюється відповідно до частини першої цієї статті, подавати і одержувати:
на умовах взаємності інформацію з питань нагляду за фінансовими ринками і установами, яка не становить інформацію з обмеженим доступом;
( Абзац другий частини другої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1170-VII від 27.03.2014 )
у випадках і порядку, визначених відповідними міжнародними договорами України, а також у тому числі міжвідомчими договорами, інформацію з питань діяльності окремих фінансових установ.
( Абзац третій частини другої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014 )( Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
3. Національний банк України має право використовувати інформацію з обмеженим доступом, одержану від міжнародних організацій, державних органів і неурядових організацій іноземних держав, лише в межах своїх повноважень та для виконання завдань, що визначені цим Законом або випливають з нього.
Інформація з обмеженим доступом, одержана Національним банком України, від міжнародних організацій, державних органів і неурядових організацій іноземних держав, може бути подана третім особам лише за умови попередньої згоди організації (органу), що подала (подав) таку інформацію, або на інших умовах, визначених цією організацією (органом).
( Абзац другий частини третьої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1170-VII від 27.03.2014 )
Якщо укладеним Національним банком України міжвідомчим договором встановлені вимоги щодо правового режиму та цілей використання інформації з обмеженим доступом, одержаної Національним банком України в рамках міжнародного співробітництва, що здійснюється відповідно до частини першої цієї статті, особи, яким подається така інформація, повинні дотримуватися вимог, установлених міжвідомчим договором.
( Абзац третій частини третьої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )( Частина третя статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1170-VII від 27.03.2014, № 79-IX від 12.09.2019 )( Стаття 32 в редакції Закону № 2499-VI від 07.09.2010 )( Статтю 33 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
Розділ VI
ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ
Стаття 34. Ліцензування діяльності з надання небанківських фінансових послуг
1. Національний банк України при здійсненні ліцензування діяльності у сфері небанківських фінансових послуг керується принципами, передбаченими пунктами 1-5 частини першої статті 29 цього Закону, а також принципами ліцензування діяльності з надання небанківських фінансових послуг:
1) свободи та рівності прав суб’єктів господарювання, який передбачає:
вільний вибір суб’єктом господарювання провадження встановленого законом виду діяльності, що підлягає ліцензуванню, і території такої діяльності;
заборону використання ліцензування для обмеження конкуренції;
2) комплексного аналізу, який передбачає всебічний аналіз Національним банком України кожної особи для прийняття щодо неї рішень у сфері ліцензування;
3) правової визначеності та обґрунтованого сумніву, який передбачає встановлення нормативно-правовими актами у сфері ліцензування вимог до осіб, умов здійснення ними певної діяльності та документів, що подаються ними до Національного банку України в межах ліцензійних процедур, а також надання Національному банку України права, за наявності обґрунтованого сумніву щодо дотримання таких вимог, або наявності інформації, яка потребує додаткової оцінки, вимагати надання уточнень, пояснень та/або додаткових документів, необхідних для отримання упевненості в тому, що встановлені вимоги дотримуються належним чином.
2. Національний банк України в межах компетенції у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг видає небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, передбачених пунктами 3-9, 11 частини першої статті 4 цього Закону.
3. Провадження діяльності, зазначеної у частині другій цієї статті, дозволяється лише після отримання відповідної ліцензії. Особи, які здійснюють діяльність без відповідної ліцензії, несуть відповідальність згідно із законом.
4. Ліцензія, яка надається для провадження діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.
5. Вимоги статей 35-38-1 цього Закону не поширюються на видачу ліцензії на надання фінансових платіжних послуг, що видається відповідно до Закону України "Про платіжні послуги".
( Статтю 34 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом N 1591-IX від 30.06.2021 )( Стаття 34 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
Стаття 35. Документи, що подаються до Національного банку України для одержання ліцензії
1. Особа, яка має намір провадити певний вид діяльності з надання фінансових послуг, що підлягає ліцензуванню, звертається до Національного банку України із заявою про видачу ліцензії.
У заяві про видачу ліцензії повинні міститися відомості про особу заявника (найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код) та інші відомості, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження.
2. До заяви про видачу ліцензії додаються документи, вичерпний перелік та вимоги до змісту яких встановлені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Національний банк має право вимагати від заявника надання додаткової інформації або документів для уточнення відомостей, які містяться в поданих документах, з наведенням обґрунтування у потребі такої інформації/документів.
3. Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів Національним банком України та підписом відповідальної особи.
Вимоги до форми подання документів (паперової або електронної) встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
4. Національний банк України протягом десяти робочих днів після одержання заяви про видачу ліцензії має право залишити її без розгляду в разі:
1) подання документів для отримання ліцензії не в повному обсязі;
2) оформлення заяви про видачу ліцензії або хоча б одного з документів, що додаються до заяви, із порушенням вимог цього Закону та/або нормативно-правового акта Національного банку України.
5. Національний банк України в письмовій формі повідомляє заявника про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду із зазначенням підстав залишення заяви без розгляду. Заявник має право повторно подати заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для залишення його заяви про видачу ліцензії без розгляду.
6. Особа, яка має намір провадити певний вид діяльності з надання фінансових послуг, що ліцензується, має право подати до Національного банку України заяву про видачу ліцензії одночасно із заявою про включення такої особи до Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги.
( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3201-IV від 15.12.2005, № 3205-VI від 07.04.2011, № 3668-VI від 08.07.2011, № 5410-VI від 02.10.2012; в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
Стаття 36. Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії
1. Національний банк України приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не більше 30 робочих днів з дня одержання заяви про видачу ліцензії та повного пакета документів, що додаються до заяви, якщо інший строк не встановлений законом.
Якщо заява про видачу ліцензії була подана до Національного банку України разом із заявою про включення відповідної особи до Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, Національний банк України має право прийняти одночасно рішення про включення особи до відповідного реєстру та про видачу ліцензії.
Національний банк України має право продовжити строк розгляду заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, але не більше ніж на 30 робочих днів, у разі необхідності перевірки достовірності поданих документів/інформації та/або отримання додаткових документів/інформації, необхідних для прийняття рішення.
Національний банк України письмово повідомляє заявника про продовження строку розгляду заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви.
( Частина перша статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011; в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
2. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.
3. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:
1) недостовірність поданих заявником відомостей;
2) невідповідність заявника та/або поданих документів вимогам закону та/або нормативно-правового акта Національного банку України, яким визначаються порядок та умови видачі ліцензії, встановлені для виду діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.
У разі прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії Національний банк України повідомляє про це заявника із зазначенням підстав для відмови.
( Частина третя статті 36 в редакції Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
4. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до Національного банку України нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.
( Частина четверта статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
5. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника та/або поданих ним документів умовам видачі відповідної ліцензії суб'єкт господарювання може подати до Національного банку України нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.
( Частина п'ята статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
6. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.
( Статтю 37 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019 )
Стаття 38. Видача ліцензії