Узагальнення судової практики призначення покарань у 2012 році

Апеляційним судом м. Києва у зв'язку з набранням чинності Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності" проведено узагальнення судової практики призначення покарань у 2012 р. Документ містить аналіз статистичних даних у справах, що підлягають розгляду за нормами Кодексу про адміністративні правопорушення, зі змінами, внесеними вищезазначеним актом, а також інформацію щодо особливостей звільнення від покарання певної категорії осіб. Крім того, ви дізнаєтеся про стан розгляду судами справ про злочини у сфері господарської діяльності, санкції статей яких зазнали змін у зв'язку з прийняттям закону, та про практику апеляційного розгляду справ даної категорії.

Стан розгляду справ

Під час узагальнення вивчалися кримінальні справи про злочини у сфері господарської діяльності, передбачені ст.ст. 200, 203-1, 203-2, 204 - 206, 209-1, 212, 212-1, 213, 216, 219, 223-2, 224, 227, 229, 231 - 232-2, 233 Кримінального кодексу, та справи про адмінправопорушення у сфері господарської діяльності.

При розгляді справ цієї категорії суддями районних судів м. Києва у цілому правильно застосовуються норми кримінально-процесуального та кримінального права з метою охорони прав та законних інтересів осіб, покарання призначались у межах санкцій статей КК, з урахуванням внесених змін відповідно до закону.

Разом з тим виникають деякі питання щодо правильності призначення покарань з урахуванням змін, унесених відповідно до закону, а саме: при застосуванні ч. 2 ст. 53, ч. 1 ст. 65, ч. 1 ст. 69 КК (приклади наведено разом зі статистичними даними районних судів м. Києва).

У провадженні Голосіївського районного суду м. Києва у 2012 р. перебувало 10 кримінальних справ щодо злочинів зазначеної категорії. Закінчено провадження з постановленням вироків та постанов у 9 кримінальних справах.

В одній кримінальній справі вирок суду щодо Ю.К., засудженого за ч. 3 ст. 212 КК, скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.07.2012, однак не з підстав неправильного призначення покарання, а через порушення судом вимог ст. 299 КК.

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва у 2012 р. перебувало 30 кримінальних справ щодо злочинів зазначеної категорії. Закінчено провадження з винесенням вироків та постанов у 23 справах.

Так, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.07.2012 К.М. визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК, та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у вигляді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн. з конфіскацією грального обладнання.

Цей вирок в апеляційному порядку не оскаржувався.

Разом з тим при призначенні покарання у вигляді штрафу суд порушив вимоги ч. 1 ст. 69 КК, оскільки відповідно до внесених законом змін до ч. 1 ст. 69 КК за вчинення злочину, за який передбачено основне покарання у вигляді штрафу в розмірі понад 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд із підстав, передбачених ч. 1 ст. 69 КК, може призначити основне покарання у вигляді штрафу, розмір якого може бути занижений не більш ніж на чверть від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) "Особливої частини" Кодексу. В цьому випадку в санкції ч. 1 ст. 203-2 КК передбачено покарання у вигляді штрафу в розмірі від 10 тис. до 40 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; тобто суд, застосовуючи ст. 69 КК, повинен був призначити покарання у вигляді штрафу не менше ніж 7500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва у 2012 р. перебувало 46 кримінальних справ щодо злочинів зазначеної категорії. Закінчено провадження з винесенням вироків та постанов у 34 справах.

Так, вироком суду від 27.04.2012 Т.К. визнано винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК, і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів з конфіскацією грального обладнання.

Цей вирок суду в апеляційному порядку не оскаржувався.

Разом із цим у даному випадку суд неправильно призначив покарання із застосуванням ст. 69 КК, оскільки відповідно до внесених законом змін до ч. 1 ст. 69 КК за вчинення злочину, за який передбачено основне покарання у вигляді штрафу в розмірі понад 3 тис. неоподатковуваних мінімумів, суд із підстав, передбачених ч. 1 ст. 69 КК, може призначити основне покарання у вигляді штрафу, розмір якого може бути занижений не більш ніж на чверть від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) "Особливої частини" кодексу. В цьому випадку санкцією ч. 1 ст. 203-2 КК передбачено покарання у вигляді штрафу в розмірі від 10 тис. до 40 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто суд, застосовуючи ст. 69 КК, повинен був призначити покарання у вигляді штрафу не менше ніж 7500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувало 37 кримінальних справ щодо злочинів даної категорії. Закінчено провадження з постановленням вироків та постанов у 17 кримінальних справах.

В одній кримінальній справі вирок суду був скасований апеляційним судом м. Києва з постановленням вироку, в другій - скасований із направленням справи прокурору для організації проведення додаткового розслідування.

Так, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2012 О.З. визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК, та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без конфіскації грального обладнання.

Вироком колегії суддів апеляційного суду м. Києва 17.12.2012 р. вирок суду першої інстанції скасовано у зв'язку з порушенням вимог ст. 65 КК, оскільки судом не призначено додаткове покарання у вигляді конфіскації грального обладнання. Постановлено новий вирок, яким О.З. за ч. 1 ст. 203-2 КК призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та застосовано до нього додаткове покарання у вигляді конфіскації грального обладнання, оскільки відповідно до санкції ч. 1 ст. 203-2 КК вона є обов'язковою.

Питань немає

У провадженні Дарницького районного суду м. Києва у 2012 р. перебувало 40 кримінальних справ щодо злочинів зазначеної категорії. Закінчено провадження з винесенням вироків та постанов у 29 кримінальних справах.

У провадженні Деснянського районного суду м. Києва у 2012 р. перебувало 19 кримінальних справ щодо злочинів зазначеної категорії. Закінчено провадження з винесенням вироків та постанов у 11 справах.

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва у 2012 р. перебувало 15 кримінальних справ щодо злочинів зазначеної категорії. Закінчено провадження з винесенням вироків та постанов у 13 справах.

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувало 22 кримінальні справи щодо злочинів зазначеної категорії. Закінчено провадження з постановленням вироків та постанов у 18 кримінальних справах.

У провадженні Подільського районного суду м. Києва у 2012 р. перебувало 32 кримінальні справи щодо злочинів зазначеної категорії. Закінчено провадження з винесенням вироків та постанов у 18 справах.

У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва у 2012 р. перебувало 24 кримінальні справи щодо злочинів зазначеної категорії. Закінчено провадження з винесенням вироків та постанов у 24 справах.

Спірних питань щодо призначення покарань із урахуванням змін, внесених відповідно до закону, при розгляді даними судами кримінальних справ зазначеної категорії не виникало.

Практичні помилки

У ході узагальнення вивчалися справи про адмінправопорушення у сфері господарської діяльності, передбачені ст.ст. 135-1, 155-2, 162-1 - 162-3, 163, 163-7, 164, 164-15, 164-16, 166-8, 166-14, 166-18, 167, 171-2, 189-3 КпАП, до яких були внесені зміни відповідно до закону.

При розгляді справ цієї категорії суддями районних судів столиці в цілому правильно застосовуються норми КпАП з метою охорони прав та законних інтересів осіб при накладенні стягнення за санкціями статей КпАП з урахуванням внесених змін.

Разом з тим у практиці призначення адмінстягнень з урахуванням внесених змін відповідно до закону трапляються недоліки та помилки.

У провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувало 62 справи про адмінправопорушення зазначеної категорії, у 45 з яких приймалися рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу, закрито провадження в 6 справах, 6 - повернуто для дооформлення.

Так, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2012 Н.Т. визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 164 КпАП, та призначено їй стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі.

27.07.2012 апеляційний суд м. Києва зазначену постанову суду першої інстанції скасував, а Н.Т. визнано винною у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів незаконної торговельної діяльності.

У провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебувало 90 справ про адмінправопорушення зазначеної категорії, у 67 з яких приймались рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу, закрито провадження в 13 справах, 10 - повернуто для дооформлення.

Так, постановою суду від 25.05.2012 С.А. було визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163 КпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Однак таке рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки санкція ч. 1 ст. 163 КпАП передбачає стягнення у вигляді штрафу в розмірі від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а судом фактично було призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувало 90 справ про адмінправопорушення зазначеної категорії, у 23 з яких приймалися рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу, закрито провадження у 28 справах, у 39 - матеріали повернуто для дооформлення.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 18.07.2012 Л.Г. визнано винною у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 162-1 КпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому суд зазначив, що вказана сума штрафу становить 5100 грн.

Постановою суду апеляційної інстанції від 16.08.2012 вказану постанову уточнено та зазначено, що суд призначив адміністративне стягнення у вигляді 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн., а не 5100 грн., як зазначено в постанові суду першої інстанції.

У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувало 96 справ про адмінправопорушення зазначеної категорії, у 86 з яких приймалися рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу, закрито провадження в 6 справах, 1 - направлено на дооформлення.

Так, постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.04.2012 О.К. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КпАП, та призначено йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів з конфіскацією виготовленої продукції.

Постановою апеляційного суду м. Києва від 04.05.2012 задоволено апеляційну скаргу О.К., скасовано постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06.04.2012 та вилучено з указаної постанови вказівку про застосування до О.К. додаткового стягнення у вигляді конфіскації виготовленої продукції.

На обґрунтування свого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що О.К. фактично здійснював лише реалізацію парфумів та косметичних виробів відомих брендів без будь-яких дозвільних документів, у зв'язку з чим цей товар має іншу правову природу та не може бути конфіскований в тому розумінні, як це передбачено санкцією ч. 1 ст. 164 КпАП.

У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувало 66 справ про адмінправопорушення зазначеної категорії, у 58 з яких приймались рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу, закрито провадження у 8 справах, 1 - повернуто для дооформлення.

Так, постановою суду від 28.12.2012 В.Д. визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (136 грн.).

Постанова суду в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Разом із тим таке рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки санкція ч. 1 ст. 164 КпАП передбачає стягнення у вигляді штрафу в розмірі від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів із конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

П'ятірці судів - п'ятірки

У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувало 35 справ про адмінправопорушення зазначеної категорії, у 22 з яких приймалися рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу, закрито провадження в 13 справах.

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувало 107 справ про адмінправопорушення зазначеної категорії, у 70 з яких приймалися рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу, закрито провадження в 15 справах, 22 - повернуто для дооформлення.

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувало 77 справ про адмінправопорушення зазначеної категорії, у 46 з яких приймалися рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу, закрито провадження в 3 справах.

У провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувало 49 справ про адмінправопорушення зазначеної категорії, у 37 з яких приймалися рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу, закрито провадження в 6 справах, 6 - повернуто для дооформлення.

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебувало 78 справ про адмінправопорушення зазначеної категорії, у 53 з яких приймалися рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу, закрито провадження в 15 справах, 7 - повернуто для дооформлення.

Спірних питань щодо призначення стягнень з урахуванням змін, унесених відповідно до закону, при розгляді даними судами справ про адміністративні правопорушення зазначеної категорії не виникало.

Апеляційний розгляд

У провадженні Апеляційного суду м. Києва у 2012 р. перебувало 32 кримінальні справи щодо злочинів зазначеної категорії.

За результатами апеляційного розгляду таких справ Апеляційним судом столиці скасовано рішення суду першої інстанції у 17 справах, у 3 - змінено, у 12 - залишено без змін.

Лише у двох випадках мало місце скасування рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосуванням норм кримінального закону, зі змінами, внесеними відповідно до вимог закону. Відповідні приклади наведені разом зі статистичними даними щодо районних судів Києва.

Крім таких прикладів, слід зазначити, що вироком Апеляційного суду м. Києва від 09.04.2012 скасовано вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2011 щодо А.Ш., засудженого за ч. 3 ст. 212 КК, в частині призначення додаткового покарання.

За ч. 3 ст. 212 КК А.Ш. призначено додаткове покарання у вигляді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК А.Ш. звільнено від відбування основного покарання, призначеного за вироком районного суду, у вигляді 5 років позбавлення волі.

Своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що, призначаючи покарання А.Ш., суд першої інстанції не застосував до нього обов'язкового додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 212 КК.

Також вироком Апеляційного суду м. Києва від 17.12.2012 скасовано вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 20.12.2012 щодо О.З., засудженого за ч. 1 ст. 203-2 КК, у зв'язку з порушенням вимог ст. 65 КК судом першої інстанції при призначенні покарання. Постановлено новий вирок, яким О. З. за ч. 1 ст. 203-2 КК призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та застосовано до нього додаткове покарання у вигляді конфіскації грального обладнання, оскільки відповідно до санкції ч. 1 ст. 203-2 КК вона є обов'язковою.

В інших випадках рішення суду першої інстанції змінювались або скасовувались не у зв'язку з неправильним застосуванням норм КК, зі змінами, внесеними відповідно до вимог закону, а з інших підстав.

У провадженні суду перебувало всього 15 справ про адмінправопорушення зазначеної категорії, у 11 з яких приймалися рішення про скасування постанов і закриття провадження, у 2 справах рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Лише в одному випадку мала місце зміна рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосуванням норм КпАП, зі змінами, внесеними відповідно до вимог вищезазначеного закону.

Так, постановою апеляційного суду м. Києва від 04.05.2012 скасовано постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06.04.2012 та вилучено з указаної постанови вказівку про застосування до О.К. додаткового стягнення - конфіскацію виготовленої продукції.

На обґрунтування свого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що О.К. фактично здійснював лише реалізацію парфумів та косметичних виробів відомих брендів без будь-яких дозвільних документів, у зв'язку з чим цей товар має іншу правову природу та не може бути конфіскований у тому розумінні, як це передбачено санкцією ч. 1 ст. 164 КпАП.

В інших випадках рішення суду першої інстанції змінювались або скасовувались не у зв'язку з неправильним застосуванням норм КпАП, зі змінами, внесеними відповідно до вимог закону, а з інших підстав.

У провадженні районних судів м. Києва не перебували справи за обвинуваченням осіб у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 209-1, 219, 223-2, 224, 227, 229, 231, 232-2, 233 КК, а також справи про адмінправопорушення, передбачені ст.ст. 135-1, 155-2, 162-3, 163-7, 164-15, 166-8, 166-14, 166-18, 167, 171-2, 189-3 КпАП.

Одиничний випадок

За результатами аналізу наданих районними судами м. Києва матеріалів справ та даних щодо практики призначення покарань у зв'язку з набранням чинності законом виявлено, що лише в одному випадку мало місце звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з вилученням ст. 203 КК та декриміналізацією злочинного діяння за вказаною статтею, а саме:

- постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.12.2012 кримінальну справу за обвинуваченням О.Є. та О.К. в тому, що вони займались господарською діяльністю, яка згідно з Законом "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15.05.2009 № 1334-VI є недозволеною, а саме: здійснювали організацію та проведення азартних ігор на комп'ютерах у віртуальному (електронному) казино, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 203 КК, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 р. у зв'язку з відсутністю в їх діянні складу злочину.

Невиконані вироки

Під час розгляду районними судами кримінальних справ при призначенні міри покарання у кожному конкретному випадку суди в основному дотримувалися загальних засад та принципів покарання, враховували ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу підсудного, обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність, і в цілому правильно застосовували норми кримінально-процесуального та кримінального права з метою охорони прав та законних інтересів осіб, покарання призначалися в межах санкцій статей КК з урахуванням внесених змін відповідно до закону.

Водночас у практиці судів ще мають місце недоліки та помилки. Деякі суди при призначенні покарання за даною категорією справ допускають неправильне застосування кримінального закону, але за відсутності апеляцій учасників судового процесу вироки районних судів залишаються без змін. За наявності відповідного оскарження такі недоліки та помилки виправляють суди вищого рівня.

Крім того, відповідно до даних районних судів м. Києва наведені проблеми пов'язані з ускладненнями виконання вироку та сплати присудженого штрафу на користь держави.

Так, у випадку притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 205 КК осіб, які надали свій паспорт та ідентифікаційний номер платника податку з метою фіктивного підприємництва за дрібну винагороду, такі особи часто належать до малозабезпечених верств населення та навіть із розстрочкою виплати штрафу, що встановлений ч. 4 ст. 53 КК, не спроможні його сплатити.

Визначення альтернативної міри покарання в санкції зазначеної статті, приміром, у вигляді виправних робіт, дозволило б забезпечити реальне виконання вироку та призначеного ним покарання.

Як убачається з проаналізованої інформації, найчастіше не виконуються вироки, постановлені судами відповідно до розд. VII КК "Злочини у сфері господарської діяльності", оскільки максимальне покарання у вигляді штрафу може сягати 50 тис. неоподатковуваних мінімумів (наприклад у ч. 2 ст. 203-2).

За статтею 53 КПК у разі невиконання вироку, яким до засудженої особи застосовано покарання у вигляді штрафу, суд має право замінити несплачену суму штрафу покаранням у вигляді громадських робіт, виправних робіт, позбавленням волі тощо.

Серед іншого ст. 410 КПК 1960 р. чітко не визначено, у якому порядку та яким чином суд має вирішувати питання про заміну покарання у вигляді штрафу іншим видом покарання, ким повинно бути ініційоване питання про заміну покарання. При цьому строки вирішення питання про заміну покарання у вигляді штрафу іншим видом покарання визначені лише Кримінально-виконавчим кодексом.