Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 85, 118, 119, 133, 140, 141, 142, 143 Конституції України)

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Савенка Миколи Дмитровича - суддя-доповідач,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Станік Сюзанни Романівни,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на пленарному засіданні справу про надання Конституційним Судом України висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України" (реєстр. N 3207-1) вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Приводом для розгляду справи відповідно до статті 159 Конституції України стало надходження до Конституційного Суду України проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України" згідно з Постановою Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року N 2223-IV для надання висновку щодо відповідності цього законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Підставою для розгляду справи є необхідність надання Конституційним Судом України висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача Савенка М.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Голова Верховної Ради України відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року N 2223-IV (далі - Постанова) надіслав до Конституційного Суду України для надання висновку щодо відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України проект Закону України "Про внесення змін до Конституції України"(далі - Законопроект), яким пропонується внести зміни до статей 85, 118, 119, 133, 140, 141, 142, 143 Конституції України.

Внесення змін до Конституції України, як зазначено в Постанові, викликано необхідністю удосконалення системи місцевого самоврядування в Україні.

2. Оцінюючи Законопроект щодо його відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України, Конституційний Суд України виходить з такого.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить "внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції". Вимоги щодо таких змін встановлено, зокрема, у статтях 157 і 158 Конституції України.

Статтею 158 Конституції України (частина перша) визначено, що законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України.

Положення Законопроекту про внесення змін до статті 119 Конституції України Верховна Рада України не розглядала, а стосовно статей 118, 133, 140, 141, 142, 143 Конституції України Законопроект не був предметом голосування для його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Положення пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України не змінювалися, оскільки в Законі України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року N 2222-IV вони відтворені за чинною редакцією Конституції України.

Таким чином, вимог статті 158 Конституції України додержано.

3. Відповідно до частини першої статті 157 Конституції України Основний Закон держави не може бути змінений, якщо зміни, зокрема, спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що запропоновані в Законопроекті зміни до статей 85, 118, 119, 133, 140, 141, 142, 143 Конституції України не спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України, а отже, вимог частини першої статті 157 Конституції України додержано.

4. Конституційний Суд України, здійснюючи перевірку Законопроекту на додержання встановлених у частині першій статті 157 Конституції України вимог щодо неприпустимості змін, які передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, дає оцінку кожному його положенню.

4.1. У Законопроекті пропонується викласти пункт 29 частини першої статті 85 Конституції України в такій редакції:

"29) утворення і ліквідація адміністративно-територіальних одиниць, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів" (тут і далі текст Законопроекту подається згідно з оригіналом).

Цим положенням встановлюються повноваження Верховної Ради України у сфері адміністративно-територіального устрою.

Зазначені пропозиції розглядалися Конституційним Судом України і були визнані такими, що відповідають вимогам статті 157 Конституції України (Висновок Конституційного Суду України від 30 жовтня 2003 року N 1-в/2003.

4.2. У Законопроекті пропонується така редакція статті 118 Конституції України:

"Стаття 118. Виконавчу владу в областях, містах Києві та Севастополі в межах та порядку, визначених законом, представляють місцеві державні адміністрації.

Особливості організації та діяльності Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій визначаються законом.

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути скасовані відповідно до закону.

Обласна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації. Якщо недовіру висловило не менш як дві третини депутатів від складу ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації".

Законопроектом передбачається: вилучення із системи органів виконавчої влади районних державних адміністрацій; порядок скасування рішень голів місцевих державних адміністрацій, які суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України; відтворення норм частин четвертої, п'ятої чинної редакції статті 118 Конституції України (щодо призначення та відповідальності голів місцевих державних адміністрацій). Частини дев'ята, десята чинної редакції статті 118 Конституції України трансформуються в частину шосту нової редакції зазначеної статті.

Нова редакція статті 118 Конституції України не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Проте викликає зауваження положення частини першої нової редакції цієї статті, згідно з яким виконавчу владу представляють місцеві державні адміністрації. Термін "представляють", на відміну від уживаного в чинній редакції статті 118 Конституції України "здійснюють", не відповідає функціональній характеристиці місцевих державних адміністрацій, яка визначена у статті 119 Основного Закону України.

4.3. У Законопроекті пропонується викласти пункти 4, 7 статті 119 Конституції України в такій редакції:

"4) підготовку та виконання у випадках, визначених законом, відповідних обласних бюджетів";

"7) реалізацію інших передбачених законом повноважень".

Запропоновані зміни не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

4.4. У Законопроекті пропонується нова редакція статті 133 Конституції України:

"Стаття 133. Адміністративно-територіальними одиницями України є: Автономна Республіка Крим; області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська; міста Київ та Севастополь; райони, громади (сільські, селищні, міські).

Громадою визнається адміністративно-територіальна одиниця, до якої входять жителі одного або декількох населених пунктів та яка має визначені в установленому законом порядку межі її території.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, що визначається окремими законами України".

У Висновку Конституційного Суду України від 30 жовтня 2003 року N 1-в/2003 ці зміни визнано такими, що не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Водночас Конституційний Суд України звертає увагу на те, що в частині першій статті 95 Конституції України, де йдеться про бюджетну систему України, зберігається поняття територіальної громади, що не узгоджується з терміном "громада", визначеним у пропонованій редакції статті 133 Конституції України.

4.5. У Законопроекті запропоновано нову редакцію статті 140 Конституції України:

"Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом і гарантованою законом можливістю жителів громад, органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється жителями громади в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: ради громад (сільські, селищні, міські ради) та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси жителів громад, є районні та обласні ради, їх виконавчі органи, повноваження яких визначаються законом.

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Ради громад (сільські, селищні, міські ради) можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів та майна.

Розмежування повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підстави та порядок делегування органам місцевого самоврядування повноважень органів державної влади встановлюються законом".

Запропоновані зміни пов'язані передусім з новим визначенням громади як адміністративно-територіальної одиниці. Вони вже розглядалися Конституційним Судом України і визнані такими, що відповідають вимогам частини першої статті 157 Конституції України (Висновок Конституційного Суду України від 30 жовтня 2003 року N 1-в/2003.

Конституційний Суд України вважає, що положення запропонованої частини першої статті 140 Конституції України щодо гарантування законом місцевого самоврядування не узгоджується зі статтею 7 Конституції України, якою встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Тобто в чинній Конституції України закріплено гарантії вищого рівня, ніж запропоновано змінами.

У частині шостій нової редакції статті 140 Конституції України зазначено, що підстави та порядок делегування органам місцевого самоврядування повноважень органів державної влади встановлюються законом. Це положення не узгоджується з частиною третьою статті 143 Конституції України, в якій передбачено можливість надання, а не делегування законом органам місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади і зазначено, що держава фінансує здійснення цих повноважень.

4.6. У Законопроекті пропонуються зміни до статті 141 Конституції України.

Частини другу і четверту викласти в такій редакції:

"Жителі громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на п'ять років голову громади (сільського, селищного, міського голову), який очолює виконавчий орган ради громади та головує на її засіданнях";

"Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий орган ради".

Зміни пов'язані з визначенням громади (сільської, селищної, міської) адміністративно-територіальною одиницею та приведенням строку повноважень голів громад у відповідність із строком повноважень депутатів місцевих рад.

Конституційний Суд України вважає зазначені зміни такими, що не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

4.7. Пропонується нова редакція частин першої, другої статті 142 Конституції України:

"Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності громад, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Жителі громад або ради громад відповідно до закону можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби".

Запропоновані зміни не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

4.8. У Законопроекті пропонується викласти частини першу і другу статті 143 Конституції України в такій редакції:

"Стаття 143. Жителі громади безпосередньо або через органи місцевого самоврядування відповідно до закону: управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних громад і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції".

Конституційний Суд України дійшов висновку, що пропоновані зміни не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

4.9. У Законопроекті передбачається:

"Цей Закон набирає чинності з дня проведення у березні 2006 року чергових виборів до місцевих рад п'ятого скликання".

Це положення, на думку Конституційного Суду України, не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Разом з тим Конституційний Суд України вважає, що в Законі доцільно було б визначити механізм функціонування районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування до сформування нового складу місцевих рад та інших органів місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 159 Конституції України, статтями 51, 63, 66 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Визнати таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України, проект Закону України "Про внесення змін до Конституції України" (реєстр. N 3207-1), яким пропонується:

"I. Внести до Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 30, ст. 141) такі зміни:

1. Пункт 29 частини першої статті 85 викласти в такій редакції:

"29) утворення і ліквідація адміністративно-територіальних одиниць, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів".

2.Статтю 118 викласти в такій редакції:

"Стаття 118. Виконавчу владу в областях, містах Києві та Севастополі в межах та порядку, визначених законом, представляють місцеві державні адміністрації.

Особливості організації та діяльності Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій визначаються законом.

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути скасовані відповідно до закону.

Обласна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації. Якщо недовіру висловило не менш як дві третини депутатів від складу ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації".

3. У статті 119:

1) пункт 4 викласти в такій редакції:

"4) підготовку та виконання у випадках, визначених законом, відповідних обласних бюджетів";

2) пункт 7 викласти в такій редакції:

"7) реалізацію інших передбачених законом повноважень".

4. Статтю 133 викласти в такій редакції:

"Стаття 133. Адміністративно-територіальними одиницями України є: Автономна Республіка Крим; області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська; міста Київ та Севастополь; райони, громади (сільські, селищні, міські).

Громадою визнається адміністративно-територіальна одиниця, до якої входять жителі одного або декількох населених пунктів та яка має визначені в установленому законом порядку межі її території.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, що визначається окремими законами України".

5. Статтю 140 викласти в такій редакції:

"Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом і гарантованою законом можливістю жителів громад, органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється жителями громади в порядку встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: ради громад (сільські, селищні, міські ради) та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси жителів громад, є районні та обласні ради, їх виконавчі органи, повноваження яких визначаються законом.

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Ради громад (сільські, селищні, міські ради) можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів та майна.

Розмежування повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підстави та порядок делегування органам місцевого самоврядування повноважень органів державної влади встановлюються законом".

6. Частини другу і четверту статті 141 викласти в такій редакції:

"Жителі громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на п'ять років голову громади (сільського, селищного, міського голову), який очолює виконавчий орган ради громади та головує на її засіданнях";

"Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий орган ради".

7. Частини першу і другу статті 142 викласти в такій редакції:

"Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності громад, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Жителі громад або ради громад відповідно до закону можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби".

8. Частини першу і другу статті 143 викласти в такій редакції:

"Стаття 143. Жителі громади безпосередньо або через органи місцевого самоврядування відповідно до закону: управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних громад і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції".

II. Цей Закон набирає чинності з дня проведення у березні 2006 року чергових виборів до місцевих рад п'ятого скликання".

2. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції України є обов'язковим до виконання, остаточним і не може бути оскаржений.

Висновок Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

На підставі статті 64 Закону України "Про Конституційний Суд України" вважаю за необхідне викласти окрему думку стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 85, 118, 119, 133, 140, 141, 142, 143 Конституції України).

Конституційний Суд України, розглянувши проект Закону України "Про внесення змін до Конституції України" (реєстр. N 3207-1, далі - Законопроект), дійшов висновку, що його положення відповідають вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Погоджуючись з таким висновком в частині відповідності Законопроекту вимогам статті 157 Конституції України, водночас вважаю за необхідне висловити свою позицію щодо питання відповідності окремих положень Законопроекту вимогам статті 158 Основного Закону України.

Зокрема, Законопроектом, який надійшов до Конституційного Суду України 16 грудня 2004 року після його попереднього схвалення Верховною Радою України 8 грудня 2004 року (Постанова Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року N 2223-IV, пропонується внести такі зміни до Конституції України:

"2. Статтю 118 викласти у такій редакції:

"Стаття 118. Виконавчу владу в областях, містах Києві та Севастополі в межах та порядку, визначених законом, представляють місцеві державні адміністрації.

Особливості організації та діяльності Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій визначаються законом.

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України (1).

Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути скасовані відповідно до закону.

Обласна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації. Якщо недовіру висловило не менш як дві третини депутатів від складу ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації".

Водночас 8 квітня 2004 року Верховна Рада України розглянула проект Закону України "Про внесення змін до Конституції України" (реєстр. N 4105), яким також пропонувалося внести зміни до положень статті 118 Конституції України, а саме:

"9) у статті 118:

а) частину четверту викласти в такій редакції:

"Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України";

б) частини дев'яту і десяту викласти відповідно в такій редакції:

"Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Кабінет Міністрів України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Кабінет Міністрів України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації".

Закон не було прийнято у зв'язку з тим, що за нього проголосувало менше депутатів, ніж передбачено статтею 155 Конституції України, а саме менше ніж дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.

Як свідчить аналіз зазначених положень Законопроекту і проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України" (реєстр. N 4105), вони містять пропозиції щодо внесення змін до норм Конституції України, якими встановлено порядок висловлення недовіри голові місцевої державної адміністрації з боку відповідних рад та прийняття рішення про звільнення з посади голови місцевої державної адміністрації у разі висловлення йому такої недовіри(частини дев'ята, десята статті 118). Отже, Законопроект і зазначений проект Закону містять пропозиції про внесення змін до частин дев'ятої, десятої статті 118 Конституції України, які стосуються одних і тих самих питань.

З огляду на викладене вважаю, що попереднє схвалення Верховною Радою України положень Законопроекту через вісім місяців після відхилення єдиним законодавчим органом в Україні проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України" (реєстр. N 4105) є порушенням встановленого частиною першою статті 158 Конституції України річного терміну подання законопроектів про внесення змін до Конституції України.

Тобто положення Законопроекту, яким передбачено внесення змін до частин дев'ятої, десятої статті 118 Конституції України, є таким, що не відповідає вимогам статті 158 Конституції України.

Більш детально мотивацію моєї позиції з питання надання Конституційним Судом України висновків щодо відповідності законопроектів про внесення змін до Конституції України вимогам статті 158 Конституції України викладено в окремій думці стосовно Висновку Конституційного Суду України від 12 жовтня 2004 року N 2-в/2004 (2).

(1) Частина третя статті 118 Конституції України в Законопроекті відтворює частину четверту статті 118 Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року (Відомості Верховної Ради України. - 1996. - N 30. - Ст. 141).

(2) Окрема думка судді Конституційного Суду України Іващенка В.І. стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про Законопроект N 4180 з внесеними до нього поправками) // Офіційний вісник України. - 2004. - N 42. - Ст. 2777.