ПОСТАНОВА
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
( Постанова не застосовується на території України згідно із Законом N 2215-IX від 21.04.2022 )
Про земельну реформу
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 10, ст.100 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 3180-XII від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277 Постановами ВР N 4028-XII від 24.02.94, ВВР, 1994, N 27, ст.229 N 744/97-ВР від 17.12.97, ВВР, 1998, N 16, ст.78 N 1312-XIV від 17.12.99, ВВР, 2000, N 4, ст.32 N 1492-IV від 17.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.286 ) ( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 5-рп/2005 від 22.09.2005 )
Земельна реформа є складовою частиною економічної реформи, здійснюваної в Україні у зв'язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. Завданням цієї реформи є перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.
( Преамбула в редакції Закону N 3180-12 від 05.05.93 )
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:
1. Оголосити з 15 березня 1991 року всі землі Української РСР об'єктом земельної реформи.
2. Здійснення земельної реформи покласти на обласні, районні, міські, селищні і сільські Ради народних депутатів і Раду Міністрів Української РСР.
Доручити Раді Міністрів Української РСР в межах існуючих штатів вирішити питання про створення відповідного органу для здійснення земельної реформи.
3. Місцевим Радам народних депутатів, Раді Міністрів Української РСР до 15 березня 1991 року:
провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально або способами, які призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;
здійснити реєстрацію громадян, які бажають організувати селянське (фермерське) господарство, розширити особисте підсобне господарство, займатися індивідуальним садівництвом, одержати в користування земельні ділянки для городництва, сінокосіння і випасання худоби;
провести облік і аналіз клопотань підприємств, установ, організацій про надання їм земель для ведення підсобного сільського господарства, колективного садівництва і городництва;
розглянути обгрунтування потреб у земельних ділянках підприємств, установ і організацій, які за станом на 1 листопада 1990 року мали у користуванні ділянки для сільськогосподарських і несільськогосподарських цілей.
4. Зобов'язати місцеві Ради народних депутатів:
на підставі матеріалів інвентаризації земель та відповідно до статті 27 Земельного кодексу Української РСР вирішити питання про припинення права користування ділянками, що використовуються не за цільовим призначенням, з порушенням встановлених вимог, а також нераціонально, і передачу їх до складу земель запасу для наступного надання у першочерговому порядку громадянам для організації селянських (фермерських) господарств, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва;
з урахуванням потреб у земельних ділянках громадян, підприємств, установ і організацій розробити пропозиції про перерозподіл земель у встановленому законом порядку та розглянути їх на засіданнях постійних депутатських комісій та сесіях Рад народних депутатів.
5. Передачу земель у приватну та колективну власність, а також надання їх у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення їх прав власності або користування землею здійснювати в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
( Пункт 5 в редакції Закону N 3180-12 від 05.05.93 )
( Положення пункту 6 втрачають чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою на підставі Рішення Конституційного Суду N 5-рп/2005 від 22.09.2005 )
6. Встановити, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.
( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.93; дію пункту 6 продовжено до 01.01.98 згідно з Постановою ВР N 4028-12 від 24.02.94; дію пункту 6 продовжено до 01.01.2000 року згідно з Постановою ВР N 744/97-ВР від 17.12.97; дію пункту 6 продовжено до 01.01.2004 року згідно з Постановою ВР N 1312-XIV від 17.12.99; дію пункту 6 продовжено до 01.01.2008 року згідно з Постановою ВР N 1492-IV від 17.02.2004 )
7. Раді Міністрів Української РСР:
виділити відповідні кошти і матеріально-технічні ресурси, необхідні для проведення земельної реформи;
забезпечити підготовку у вищих учбових закладах і технікумах республіки необхідної кількості спеціалістів-землевпорядників з метою задоволення потреби у них місцевих Рад народних депутатів, землевпорядних та природоохоронних органів.
8. Доручити комісіям Верховної Ради Української РСР з питань агропромислового комплексу, з питань відродження і соціального розвитку села та з питань економічної реформи і управління народним господарством забезпечити контроль за здійсненням земельної реформи.
Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУКм. Київ, 18 грудня 1990 року
N 563-XII
