Про заходи по охороні грунтів і захисних лісонасаджень на території Української РСР

У відповідності з Законом "Про охорону природи Української РСР", прийнятим третьою сесією Верховної Ради Української РСР п'ятого скликання 30 червня 1960 року, і на додаток до постанови Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1960 року N 638 "Про організацію боротьби з ерозією грунтів на території Української РСР", Рада Міністрів Української РСР

1. Затвердити Обов'язковий для всіх землекористувачів мінімум заходів по боротьбі з ерозією грунтів і по відновленню родючості та продуктивному використанню еродованих земель в Українській РСР (додається).

2. Затвердити Положення про державних контролерів по охороні грунтів і лісонасаджень на території Української РСР (додається).

Водна і вітрова ерозія грунтів завдає великих збитків народному господарству УРСР і особливо сільському господарству. Законом "Про охорону природи Української РСР" (стаття 6) встановлено, що "користувачі землями сільськогосподарського призначення зобов'язані використовувати їх так, щоб запобігти шкідливим процесам водної і вітрової ерозії грунтів, добиваючись неухильного зростання їх родючості".

Тому охорона грунтового покриву в республіці є важливим і невідкладним завданням кожного колгоспу, радгоспу, підсобного господарства, підприємства, установи, відомства та організації, у користуванні яких є земельні вгіддя, незалежно від їх підпорядкованості.

Виходячи з цього, на всій території УРСР запроваджується такий обов'язковий для всіх землекористувачів мінімум заходів по боротьбі з ерозією грунтів і по відновленню родючості та продуктивному використанню еродованих земель, опрацьований на підставі досягнень науки і досвіду передових господарств.

1. Кожний колгосп, радгосп, підсобне господарство, а також установа і підприємство, у користуванні яких є земельні вгіддя, зобов'язані мати:

а) повний поточний господарський облік земель, що зазнають ерозії, на основі матеріалів грунтових обстежень;

б) відомості про стан наявних на їх території протиерозійних гідротехнічних споруд та протиерозійних насаджень;

в) заходи по боротьбі з ерозією грунтів, відновленню родючості та продуктивному використанню еродованих земель, розроблені відповідно до п. 1 постанови Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1960 року N 638 "Про організацію боротьби з ерозією грунтів на території УРСР", як невід'ємну частину системи ведення господарства;

г) визначені в щорічному виробничому плані обсяги робіт по боротьбі з ерозією грунтів та по відновленню родючості еродованих земель і матеріальних та грошових витрат на їх виконання;

д) записи спостережень за поширенням ерозії на сільськогосподарських вгіддях та розвитком ярів, записи всіх випадків руйнування шляхів, споруд, будівель, замулювання річок, ставків, штучних каналів та інших пошкоджень внаслідок водної і вітрової ерозії грунтів.

2. Персональна відповідальність за виконання протиерозійних заходів покладається на голів колгоспів, директорів радгоспів і підсобних господарств, керівників установ і підприємств, у користуванні яких є земельні вгіддя.

3. Неправильне розміщення границь угідь і полів сівозмін, а також шляхів може зовсім знецінити ефективність агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних заходів та споруд у боротьбі з ерозією грунтів.

Тому на схилах понад 2 градуси границі угідь і полів сівозмін, а також шляхи слід прокладати по горизонталях місцевості або в близькому до них напрямку з тим, щоб границі і шляхи не перетворювались у місця зосередження поверхневого стоку.

Для регулювання і поглинання поверхневого стоку води, з нагірного боку автомобільних шляхів створювати, з цінних швидкоростучих лісових і плодових деревних порід, захисні алейні посадки, або смуги завширшки до 12 метрів, в залежності від крутизни схилів.

4. При проведенні внутрігосподарського землевпорядкування під польові сівозміни відводити більш вирівнені родючі землі плато і прилеглі до них схили, крутизна яких і ступінь змитості грунтів дозволяють вирощувати культури польової сівозміни, а також продуктивно використовувати всі сучасні складні машини і знаряддя для обробітку грунту, догляду за культурами і збирання врожаю.

5. На схилах крутизною від 5 до 14 градусів зі змитими грунтами, запроваджувати грунтозахисні сівозміни з посівом багаторічних трав, зернових культур і в обмежених розмірах просапних культур (кукурудзи, картоплі, соняшника). Просапні культури в цих сівозмінах вирощувати смугами, розташованими поперек схилів, завширшки 30-60 метрів, поєднуючи їх зі смугами багаторічних трав завширшки 6 і більше метрів.

6. Земельні ділянки, розташовані на крутих (10-15 і більше градусів) схилах, що зазнають інтенсивної ерозії, відводити під грунтозахисні сівозміни лукопасовищного типу або під постійне залуження багаторічними травами, а на ділянках таких схилів, перетятих вимоїнами та ярами, а також на прияружних і прибалкових схилах та на днищах ярів - розміщати захисні лісові, плодовоягідні і горіхоплідні насадження залежно від ступеня змитості і розмитості місцевості.

7. На схилах понад 2 градуси оранку провадити впоперек схилів, а на схилах понад 4-5 градусів впоперек схилів провадити також і лущення, культивацію, посів, посадку, обробіток посівів та збирання врожаю. Для боротьби з бур'янами на схилах широко запроваджувати гербіциди.

В Прикарпатті та в Закарпатті, де поширене поверхневе перезволоження грунтів, оранку слід провадити під деяким кутом до горизонталів, щоб забезпечити повільне стікання поверхневих вод до закріплених водотоків без змивання грунту по площі схилу.

8. На еродованих схилах широко впроваджувати (впоперек схилів): гребневу оранку із застосуванням подовжених полиць; ячеїсту оранку плугами з перемичкоутворювачами; контурну оранку; глибокий обробіток грунту без обороту пласта, з максимальним збереженням на поверхні грунту стерньових решток, як мульчі; глибоке щілювання і клітування або переривчасте борознування зяблевої оранки поперек схилу на глибину до 30 см.

9. На схилах, крутіших 8-9 градусів, особливо в передгірських і гірських районах Карпат і західних районів республіки, провадити контурну оранку смугами з обертанням скиби вниз по схилу, що сприятиме поступовому створенню наорних терас.

10. В районах вітрової ерозії оранку грунту провадити впоперек пануючих шкідливих вітрів, широко запроваджувати перехресний посів озимих культур та розміщення посівних рядків і смугових посівів впоперек напрямку шкідливих вітрів.

11. В районах, що зазнають інтенсивної вітрової або водної ерозії, запроваджувати смугове землеробство. При цьому смуги пару або просапних культур чергуються з смугами зернових колосових культур або трав.

12. Не допускати розорювання існуючих, задернованих або зарослих кущами і деревами лощин, залишаючи їх для відведення стікаючих зливових і талих вод.

13. На еродованих грунтах забезпечувати внесення достатньої кількості добрив, насамперед органічних, для підвищення їх родючості та стійкості проти ерозії.

14. На схилах широко впроваджувати посіви озимого жита на зелений корм, посіви проміжних культур, а в більш зволожених районах Лісостепу і Полісся - проміжні посіви люпинів і конюшини.

15. На вигонах, що розташовані на схилах і не можуть бути включені в грунтозахисні сівозміни, а також на днищах балок і водопідводящих улоговин, провадити штучне залуження сумішками бобово-злакових багаторічних трав.

16. На посівах багаторічних трав і пасовищах, розташованих на схилах, з метою кращого затримання води від опадів і талого снігу, широко застосовувати глибоке щілювання впоперек схилу.

17. При використанні для випасання худоби земельних ділянок, розташованих на схилах та не зв'язних піщаних грунтах, застосовувати регульований випас худоби, щоб запобігти розвитку ерозії грунту, для чого тривалість випасання худоби встановлювати в залежності від стану травостою з тим, щоб забезпечити його нормальне відновлення, і обмежувати випасання овець і кіз; не переганяти худобу постійно в одному напрямку, щоб не утворились протоптані доріжки і борозни, та ущільнювати грунт біля водопоїв.

18. Для запобігання стоку опадів і змиву грунту, на схилах крутизною до 10 градусів ряди виноградних і ягідних кущів та плодових дерев розташовувати лише впоперек схилів. На схилах крутизною понад 10 градусів, в залежності від місцевих умов, влаштовувати горизонтальні або похилі терасні площинки.

19. Виробничі клітки нарізувати довгими сторонами впоперек схилів. Міжкліткові доріжки розміщати, переважно, впоперек схилів та утримувати їх у задернованому стані.

20. По межах кварталів у садах і виноградниках закладати грунтозахисні поперечні смуги з кущових ягідників завширшки 8-10 метрів - залежно від крутизни схилів.

На виноградниках, розташованих по схилах підвищеної крутизни, створювати водопоглинаючі смуги з ягідних чагарників: смородини золотистої і чорної, кизилу, вишні, ірги, обліпихи та ін., розміщуючи їх впоперек схилів через кожні 12-13 рядів виноградних кущів.

21. На схилах крутизною від 2 до 10 градусів підйом плантажу провадити впоперек схилів. На схилах крутизною понад 10 градусів посадку садів провадити в ями, без суцільної оранки, а підготовку грунту під посадку винограду провадити способами, визначеними в кожному конкретному випадку спеціальною комісією, під керівництвом головного агронома райсільгослінспекції і за участю працівників місцевих науково-дослідних установ, після обов'язкового обстеження на місці. Негайно після підйому плантажу повинні бути нарізані протиерозійні канави і шляхи.

22. В садах і виноградниках, розташованих у гірських місцевостях, обов'язково здійснювати весь комплекс агротехнічних, гідротехнічних і лісомеліоративних заходів: влаштування підпірних стінок і кюветів, водовідводів, нагірних канав, посадка лісових смуг, залуження і залісення крутих, сильно еродованих схилів та інші.

23. Забороняється розорювання і посів сільськогосподарських культур на 20-45 - метровій смузі вздовж бровок діючих ярів і на 100 метрів від їх верхів'їв.

24. Навколо діючих ярів закладати прияружні лісові смуги, ширина яких встановлюється для кожного яру в залежності від його глибини та інтенсивності зростання, від 12 до 24 метрів, і не повинна виходити за межі можливих обвалів стінок яру. Прияружні насадження розміщати так, щоб вони сприяли заростанню його стінок. Для швидкого закріплення стінок ярів, у крайні ряди лісових смуг з боку ярів висаджувати переважно коренепаросткові породи: з чагарників - терен, шипшину, вишню степову, бузок, свидину; з деревних порід - акацію білу, берест, осику, сіру тополю та інші. Щоб запобігти засміченню полів у прилеглих до ріллі рядах насаджень висаджувати районовані горіхоплідні і плодові породи, зокрема черешню, та лісові породи.

25. Навколо балок, де має місце змив грунту, закладати прибалкові лісові смуги, завширшки від 12 до 24 метрів. Береги і днища балок, що зазнають розмиву, - заліснювати суцільно, а решту площі використовувати під сади або сіножаті і пасовища.

26. Навколо затухаючих ярів закладати лісові смуги завширшки 12-18 метрів, а схили і русла їх, а також зсуви, займати під таркальні і горіхові гаї, черешню, івові, тутові і тополеві насадження.

27. На ділянках схилів, що відводяться під посадку захисних насаджень, провадити загортання вимоїн і невеликих ярків, а при потребі - і планіровку з терасуванням, нагортання водорегулюючих валів, водоскидних каналів тощо.

28. Забороняється в лісових смугах та плодоягідних захисних насадженнях випасання худоби, самовільні рубки, пошкодження транспортом, тракторами і сільськогосподарськими машинами, розташування таборів та інше. За полезахисними лісовими смугами здійснюється систематичний догляд: знищення шкідників і відновлення зріджених лісосмуг до нормального загущення.

29. При нових посадках основні полезахисні лісові смуги розміщати перпендикулярно до напрямку пануючих вітрів, по зовнішніх межах землекористування, по межах сільськогосподарських угідь, по межах полів сівозмін,а при великих розмірах полів - і в середині їх, де це потрібно, не допускаючи значного подрібнення міжсмугових виробничих ділянок, що заважатиме роботі складних машин і знарядь. На землях, що розташовані на схилах, поздовжні полезахисні лісові смуги розміщати впоперек схилу. В лісосмугах висаджувати дерева районованих деревних і плодоягідних порід.

30. З метою запобігання руйнуванню берегів та замулюванню річок і водоймищ, протягом 1961-1965 рр. забезпечити, силами землекористувачів, посадку захисних лісосмуг такої ширини: навколо водоймищ і каналів - точно у відповідності з проектами їх спорудження; вздовж річок довжиною понад 100 кілометрів - завширшки від 50 до 100 метрів і річок довжиною від 50 до 100 кілометрів - завширшки по 50 метрів; навколо ставків - завширшки по 20 метрів. Захисні лісосмуги створювати вздовж обох берегів річок і каналів та навколо ставків, крім присадибних земельних ділянок колгоспників, робітників і службовців, на яких покладається відповідальність за здійснення необхідних заходів по запобіганню шкідливим процесам ерозії грунтів на садибах, що знаходяться в їхньому користуванні.

На обмілинах створювати хвилеломні насадження з білої та мигдальної іви.

31. Затвердження обсягу агролісомеліоративних робіт по роках, а також постачання землекористувачам посадкового матеріалу провадять облвиконкоми разом з Головним управлінням лісового господарства і лісозаготівель при Раді Міністрів УРСР.

32. Для прискорення росту захисних насаджень і підвищення їх ефективності провадити посадку у шурфи, насамперед, швидкоростучих дерев і чагарників, а в районах Полісся, західних і Закарпатської областей, крім того, провадити також і посів у насадженнях багаторічного та однорічного люпину.

33. Утворення та експлуатація кар'єрів по берегах річок, водоймищ, морів і штучних каналів допускаються лише з дозволу інспекцій Державного комітету Ради Міністрів УРСР по водному господарству.

34. З метою швидшого припинення зростання ярів, розмиву та обвалу берегів річок, водоймищ, штучних каналів, крутих схилів тощо, які руйнують сільськогосподарські угіддя, шляхи, населені пункти, а також з метою кращого використання еродованих земель, у комплексі з агротехнічними і лісомеліоративними протиерозійними заходами, застосувати гідротехнічні та гідромеліоративні споруди, передбачаючи їх будівництво у відповідності з п. 5 "г" постанови Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1960 року N 638.

35. Для припинення розмиву схилів і ярів, будувати нагірні водовідвідні вали і канали з напрямком води у добре задерновані, залісені та вкриті чагарником улоговини. Зберігати в задернованому вигляді улоговини, по яких надходить вода до ярів, річок або водоймищ.

При більш складних умовах будувати вали для зарегулювання стоку і капітальні споруди у вигляді водоскидних лотків, підпірних стін і напівзагат та інших споруд.

36. По балках і відвершках до них, з метою запобігання розмиву днища та підмиву берегів, споруджувати каскади ставів і провадити зарегулювання стоку води і грунту, або закладати кріплені смуги з посадкою чагарників для нешкідливого відведення води до водоприймачів.

37. Для кращого використання крутих схилів ярів і запобігання змиву грунту, створювати гребневі і ступінчасті тераси або провадити поземну планіровку з засипкою окремих ярів.

38. У нижній частині ярів і балок, у місцях відкладень наносних грунтів, створювати умови для кращого використання занесених площ з відводом води на знижені ділянки (включаючи землі, вкриті піском і галькою).

39. У смугах відводу шляхів будувати найпростіші гідротехнічні споруди (загати, напівзагати, огорожувальні вали, водоскиди, перепади, лотки, бистротоки тощо), укріплювати схили, насипи і виїмки способом їх залісення та посіву багаторічних трав і багаторічного люпину, а також зберігати пришляхові насадження.

40. На землях, що прилягають до водних шляхів, водоймищ і регуляційних споруд, провадити роботи по укріпленню берегів, ремонту наявних берегоукріплень та грунтозахисному лісонасадженню і травосіянню.

1. Закон "Про охорону природи Української РСР", прийнятий третьою сесією Верховної Ради Української РСР п'ятого скликання 30 червня 1960 року, зобов'язує всіх землекористувачів використовувати відведені їм землі з додержанням правил раціональної їх експлуатації.

Користувачі землями сільськогосподарського призначення зобов'язані використовувати їх так, щоб запобігати шкідливим процесам водної і вітрової ерозії грунтів, добиваючись неухильного зростання їх родючості. Під час розробки надр повинні проводитись необхідні заходи по охороні земної поверхні і розташованих на ній будівель, споруд, водоймищ і насаджень від шкідливого впливу гірничих виробіток.

Цим Законом встановлюється також, що всі ліси Української РСР використовуються для задоволення потреб народного господарства і служать водоохоронним, грунтозахисним, полезахисним та іншим спеціальним цілям.

Особи, винні в порушенні правил охорони природи, підлягають відповідальності, встановленій діючим законодавством, і з них стягуються збитки, заподіяні їх незаконними діями.

2. Охорона грунтів і захисних лісонасаджень від ерозії та контроль за проведенням заходів по відновленню родючості і продуктивному використанню еродованих земель в Українській РСР здійснюються підлеглими Міністерству сільського господарства УРСР державними контролерами по охороні грунтів і захисних лісонасаджень, введених у кожному районі та області Української РСР у відповідності з пунктом 13 постанови Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1960 року N 638 "Про організацію боротьби з ерозією грунтів на території Української РСР".

3. Державними контролерами по охороні грунтів і захисних лісонасаджень по кожному району та області можуть призначатися особи, з числа працівників сільськогосподарських, лісогосподарських і водогосподарських органів і науково-дослідних установ, які мають вищу або середню сільськогосподарську освіту і спеціальні знання по запобіганню шкідливим процесам водної і вітрової ерозії грунтів.

Державні контролери призначаються і звільняються Міністром сільського господарства Української РСР.

4. Державні контролери, при виконанні своїх службових обов'язків мають право користуватися безплатно попутним транспортом підприємств, радгоспів, колгоспів та інших організацій користувачів землею або зеленими лісонасадженнями, які вимагають запобіжних заходів у зв'язку з допущеними користувачами шкідливими процесами водної або вітрової ерозії.

5. Державні контролери по охороні грунтів і захисних лісонасаджень мають штамп і печатку найменуванням відповідних обласних управлінь сільського господарства або районних інспекцій по сільському господарству і своєї посади.

6. Державним контролерам видаються посвідчення відповідного зразка за підписами:

а) державним контролерам по районах - начальників обласних управлінь сільського господарства;

б) державним контролерам по областях - Міністра сільського господарства УРСР.

7. Державні контролери по охороні грунтів і захисних лісонасаджень слідкують за додержанням законодавства про охорону грунтів і захисних лісонасаджень, і зокрема, наглядають за тим, щоб:

а) всі землекористувачі використовували відведену їм землю з додержанням раціональної її експлуатації і виконували як заходи по організації боротьби з ерозією грунтів, регламентовані постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1960 року N 638 "Про організацію боротьби з ерозією грунтів на території УРСР" (ЗП УРСР 1960 р., N 4, ст. 63), так і Обов'язковий для всіх землекористувачів мінімум заходів по боротьбі з ерозією грунтів і по відновленню родючості та продуктивному використанню еродованих земель в УРСР, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 12 вересня 1960 р. N 1541;

б) колгоспи, радгоспи, установи та інші організації, в користуванні яких є землі сільськогосподарського призначення, використовували їх так, щоб запобігати шкідливим процесам водної і вітрової ерозії грунтів, та домагались неухильного зростання родючості цих земель;

в) в процесі розробки надр провадились необхідні заходи по охороні земної поверхні від шкідливого впливу гірничих виробок;

г) усі ліси Української РСР використовувались для задоволення потреб народного господарства, а також служили водоохоронним, грунтозахисним, полезахисним та іншим спеціальним цілим.

8. Державні контролери районів - на території районів, а державні контролери областей - на території областей:

а) здійснюють контроль в справі планування і фінансування заходів по охороні грунтів і захисних лісонасаджень та вживають заходів, спрямованих на ослаблення і припинення водної та вітрової ерозії грунтів на земельних угіддях, що перебувають в користуванні колгоспів, радгоспів, підсобних господарств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкованості;

б) періодично перевіряють стан наявних протиерозійних захисних і водорегулюючих насаджень, меліоративних і гідротехнічних споруд на землях всіх землекористувачів, включаючи і землі міст і селищ міського типу;

в) здійснюють контроль за станом полезахисних лісонасаджень, за додержанням встановлених правил рубок лісонасаджень і вивозки лісу, особливо в гірських районах Карпат і Криму;

г) контролюють додержання гірничопромисловими організаціями, що розробляють надра, встановлених правил по охороні земної поверхні від шкідливого впливу гірничих виробок на родючість грунту, а також додержання колгоспами, радгоспами, підсобними господарствами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами правил добування піску, глини, крейди, мергелю та інших загальнопоширених копалин у місцях, де є загроза утворення або поширення ярів, водомиїв, обвалів берегів річок і водоймищ;

д) контролюють додержання колгоспами, радгоспами, установами та організаціями необхідного режиму в справі використання під випасання худоби земель, що зазнають водної і вітрової ерозії.

9. На земельних угіддях, які відведено для спеціальних потреб, заходи по охороні грунтів і захисних лісонасаджень здійснюють відповідні міністерства і відомства. При виявленні на цих угіддях порушень законодавства про охорону грунтів і захисних лісонасаджень, визначеного в п. 7 цього Положення, державні контролери зобов'язані повідомити про це відповідні міністерства і відомства для вжиття належних заходів.

10. Здійснюючи контроль по охороні грунтів, державні контролери по району і по області мають право:

а) безперешкодно обслідувати колгоспи, радгоспи та інші підприємства, організації і установи, в користуванні яких є земельні вгіддя, з метою перевірки стану виконання ними заходів щодо ослаблення і припинення водної і вітрової ерозії грунтів та правильності використання еродованих земель. В разі встановлення порушень правил про охорону грунтів, контролер, при обов'язковій участі керівника колгоспу, радгоспу, господарства, підприємства, організації і установи, що перевірялися, складає відповідний акт (протокол) і вживає заходів до усунення виявлених порушень;

б) одержувати від усіх землекористувачів необхідні матеріали, що стосуються заходів по боротьбі з ерозією грунтів, використання еродованих земель, а також заходів по догляду за захисними насадженнями і гідротехнічними та меліоративними спорудами;

в) вимагати від керівників господарств усунення виявлених недоліків і порушень діючого законодавства про охорону грунтів і захисних лісонасаджень;

г) вносити на обговорення і вирішення правлінь колгоспів, директорів радгоспів і підсобних господарств, адміністрації підприємств, установ і організацій пропозиції про запровадження, у відповідності з діючим законодавством, дисциплінарної та матеріальної відповідальності працівників, які порушують обов'язкові заходи по боротьбі з ерозією грунтів, а також пропозиції про преміювання працівників і спеціалістів сільського господарства, які відзначилися при виконанні протиерозійних заходів;

д) передавати відповідним виконкомам місцевих Рад депутатів трудящих, а в необхідних випадках - і органам прокуратури, матеріали і акти (протоколи) з своїми висновками про порушення законодавства про охорону природи Української РСР, заходів по боротьбі з ерозією грунтів і продуктивному використанню еродованих земель, обов'язкового для всіх землекористувачів мінімуму заходів по боротьбі з ерозією грунтів і по відновленню родючості та продуктивному використанню еродованих земель Української РСР, а також про порушення правил охорони грунтозахисних лісових насаджень, захисних гідротехнічних і меліоративних споруд та іншого законодавства про охорону грунтів і зелених лісонасаджень;

е) накладати штрафи на службових осіб господарств, організацій і підприємств, а також на окремих виконавців робіт і громадян за порушення Закону про охорону природи Української РСР, постанови Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1960 року N 638, обов'язкового для всіх землекористувачів мінімуму заходів по боротьбі з ерозією грунтів, по відновленню родючості і продуктивному використанню еродованих земель УРСР та іншого законодавства про охорону грунтів і захисних лісонасаджень на території Української РСР.

11. За порушення законодавства про охорону грунтів і захисних лісонасаджень наведеного в підпунктах "д" і "є" пункту 10 цього Положення, державні контролери накладають в адміністративному порядку грошові штрафи на винних службових осіб і громадян у таких розмірах:

а) державні контролери по охороні грунтів по району - до 50 карбованців;

б) державні контролери по охороні грунтів по області - до 100 карбованців.

Про накладення штрафу приймається мотивована постанова на підставі акта (протоколу) про порушення зазначених вище закону, постанов, заходів і правил Уряду УРСР про охорону грунтів і захисних лісонасаджень, складеного обласним або районним контролером по охороні грунтів і захисних лісонасаджень і підписаного порушником та свідком. У випадку відмовлення порушника від підпису акта (протоколу), від нього береться письмове пояснення про причини відмовлення, а при відмовленні дати таке пояснення, контролер робить відповідну відмітку в акті (протоколі) за своїм і свідка підписами.

Якщо в діях порушника є ознаки кримінального злочину, матеріали направляються контролерові органам прокуратури для притягнення винних до кримінальної відповідальності.

12. Постанова про накладення штрафу приймається не пізніше місячного строку з дня порушення. У випадку, коли матеріали про порушення були надіслані контролером в органи прокуратури і повернуті ними для накладення стягнення в адміністративному порядку, постанова про накладення штрафу приймається протягом 5 днів з моменту надходження до контролера матеріалів від органів прокуратури, але не пізніше шестимісячного строку з дня вивчення порушення.

13. Постанова про накладення штрафу повинна бути вручена порушникові не пізніше двомісячного строки з дня прийняття цієї постанови, в противному разі вона втрачає силу і страва підлягає припиненню.

14. Постанова про накладення штрафу, прийнята державними контролерами, може бути оскаржена в 15-денний строк:

а) постанова, прийнята державним контролером з числа працівників обласної ланки установ - перед начальником обласного управління сільського господарства, рішення якого є остаточним;

б) постанова, прийнята державним контролером з числа працівників районної ланки установ - перед начальником районної інспекції по сільському господарству, рішення якого є остаточним.

15. Скарга подається через державного контролера, що прийняв постанову про накладення штрафу, який протягом трьох днів повинен надіслати скаргу з усіма матеріалами за належністю.

З поданням скарги в установлений строк припиняється стягнення штрафу до прийняття рішення по скарзі службовою особою, якій оскаржено постанову про накладення штрафу.

16. Скарга, подана після зазначеного строку, до розгляду не приймається, за винятком випадків пропуску строку для подачі карги з поважних причин (хвороба та ін.).

Строк для подання скарги обчислюється з моменті вручення порушникові постанови про накладення штрафу.

Порядок і строки оскарження доводяться контролером до відома порушника при врученні йому постанови про накладення штрафу.

17. Начальник обласного управління сільського господарства або начальник районної інспекції по сільському господарству за належністю в 10-денний строк з дня одержання скарги з належними документами зобов'язані розглянути її і своє мотивоване рішення негайно повідомити скаржникові, а також контролерові, яким накладено штраф.

18. Штрафи вносяться в місцеві відділення Державного банку СРСР і надходять в республіканський бюджет.

Штрафи, при несплаті їх протягом 15 днів з часу одержання порушником постанови про накладення штрафу, стягуються в безспірному порядку, шляхом відрахування бухгалтерією із заробітної плати порушників і переводом цих сум в республіканський бюджет.

В разі неможливості стягнення штрафів із заробітної плати порушників, вони стягуються з них, а також з громадян, які не працюють на підприємствах, в установах і організаціях, в судовому порядку.

19. Державні контролери по охороні грунтів і захисних лісонасаджень:

а) проводять серед населення пропаганду законодавства про охорону природи Української РСР, про охорону грунтів від ерозії у відповідності з положеннями, встановленими постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1960 р., N 638 (ЗП УРСР 1960 р., N 4, ст. 63), пропаганду обов'язкового для всіх мінімуму заходів по боротьбі з ерозією грунтів і по відновленню родючості та продуктивному використанню еродованих земель в УРСР та інших правил і положень про охорону природи, грунтів і захисних лісонасаджень на території Української РСР. У цій своїй діяльності контролери спираються на місцеві товариства охорони природи та інші громадські і державні організації, членам яких контролери читають лекції на теми охорони природи, грунтів і зелених лісонасаджень, інструктують їх у цих питаннях і дають погрібні консультації через газети, радіо та іншим шляхом;

б) беруть активну участь в нарадах і семінарах спеціалістів сільського, лісового і водного господарства, керівників колгоспів, радгоспів, товариств охорони природи, а також на зборах землекористувачів і роз'яснюють їм заходи по організації боротьби з ерозією грунтів та більш продуктивному використанню еродованих земель;

в) беруть участь в нарадах - при обговоренні виконкомами районних і обласних Рад депутатів трудящих звітів керівників районних і обласних організацій, господарств і підприємств, в користуванні яких є земельні вгіддя, і дають цим працівникам потрібні поради і настанови, спрямовані на успішну боротьбу з ерозією грунтів, а також допомагають їм розробляти плани на майбутнє по цих питаннях.

20. Державні контролери двічі на рік подають звіти про свою діяльність: державні контролери по районах (1 січня і 1 липня) - обласним управлінням сільського господарства, а державні контролери по областях (15 січня і 15 липня) - Міністерству сільського господарства Української РСР.