Розяснення щодо механізму контролю та виконання Постанови Правління Національного банку України від 25 лютого 1995 року N 40 "Про невідкладні заходи щодо фінансового оздоровлення комерційних банків та відновлення їх ліквідності та платоспроможності"

Виконання пп. 1, 2 Постанови покладається на регіональні управління Національного банку України та департамент банківського нагляду, які повинні у місячний строк проаналізувати фінансовий стан комерційних банків, визначити перелік неплатоспроможних, неліквідних, збиткових банків і разом з ними розробити заходи фінансового оздоровлення, при цьому врахувати в них вимоги п.3 цієї Постанови. Щодо банків, які не зможуть провести ефективні заходи фінансового оздоровлення, департамент банківського нагляду та регіональні управління Національного банку України повинні внести пропозиції Правлінню Національного банку України, щодо їх реорганізації або ліквідації.

До категорії неліквідних, неплатоспроможних та збиткових банків (пункт 3 Постанови) слід віднести такі комерційні банки, які станом на 1 лютого 1995 року допустили порушення економічних нормативів, вели збиткову діяльність, а також мали критичну структуру активів і пасивів (зокрема відношення власних коштів до залучених коштів у пропорції не менше 1:20; розрахункова відсутність власних коштів; велика, більше 50 відсотків, питома вага безнадійних до повернення та сумнівних збиткових (пільгових) для банку позик, прострочених позик та виданих кредитів по яких позичальник не сплачує відсотки за ними, несвоєчасне виконання зобов'язань перед кредиторами банку).

Для забезпечення проведення інвентаризації кредитних портфелів комерційних банків (пункт 3 абзац 1 Постанови), регіональним управлінням Національного банку України протягом 1 півріччя поточного року провести дві квартальні перевірки цільового використання кредитів, наданих за рахунок централізованих ресурсів Національного банку.

Комерційним банкам, у відповідності з рішеннями Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю від 28 лютого 1995 року N 13 та Розпорядженням Президента України від 10 лютого 1995 року N 35/95-рп "Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією і організованою злочинністю", протягом 1 півріччя поточного року провести дві суцільні перевірки наданих кредитів.

Інформація за проведеними перевірками надається департаменту банківського нагляду і регіональним управлінням НБУ за 1 квартал - до 1 травня п.р., за 2 квартал - до 15 липня поточного року.

Звіт перевірки кредитного портфелю надається окремою довідкою, який повинен містити наступну обов'язкову інформацію:

1. Найменування позичальника.

2. Ціль позики.

3. Суму позики згідно з угодою.

4. Непогашену суму позики.

5. Дату надання позики.

6. Строк погашення.

7. Умови надання позики (відсоткова ставка, зміни ставки за умов надання пільгових (збиткових для банку) позик).

8. Число платежів, які були не сплачені.

9. Дату останнього платежу.

10. Умови (періодичність) сплати відсотків.

11. Останню дату сплати відсотків.

12. Заходи по поверненню позики і відсотків (в т.ч. передано матеріалів до арбітражного суду, прокуратури, правоохоронних органів тощо).

13. Вид забезпечення і правильність його оформлення.

14. Віднесено безнадійних до повернення кредитів на фінансові результати.

15. Експертну оцінку:

а) здатності позичальника (первинна, поточна, майбутня) погасити заборгованість згідно з умовами кредитної угоди;

б) можливості позичальника щодо підтримання видатків по сплаті відсотків;

в) дій банку по покращенню і подоланню будь-яких недоліків щодо кредитної якості позичальника.

Під безнадійними до повернення кредитами слід вважати:

1. Кредити, надані позичальникам з неліквідним балансом (якщо загальний коефіцієнт покриття нижче 2.0 - 2.5, проміжний коефіцієнт покриття нижче 0.7 - 0.8, коефіцієнт абсолютної ліквідності 0.2 - 0.25) позичальникам - "лжебанкрутам" та позичальникам, які були оголошені банкрутами в установленому порядку (Закон України "Про банкрутство", Методичні рекомендації щодо застосування комерційними банками Закону України "Про банкрутство" (лист Національного банку України N 23012/105 від 21.07.94 р.) та Доповнення до них (лист НБУ від 21.09.94 р. N 130).

2. Кредити, надані позичальникам, які мають нестачу власних оборотних коштів та збитки.

3. Кредити, надані під опротестовані векселі.

4. Кредити, надані позичальникам, по яких у банку відсутня достовірна інформація про їх фінансовий стан та гарантії погашення кредиту.

5. Кредити, за якими закінчились строки позовної давності.

Для забезпечення розрахунково-касових операцій комерційні банки здійснюють, на період фінансового оздоровлення, поповнення свого коррахунку шляхом обов'язкового продажу власної іноземної валюти та понадлімітного надлишку карбованцевої готівки (п.3 абзац 2 Постанови). Виконання цієї вимоги контролюється відділами оганізації емісійно-касової роботи регіональних управлінь НБУ у відповідності до Інструкції Національного банку від 07.07.94 р. N 1.

На період фінансового оздоровлення у 1-му півріччі поточного року комерційним банкам забороняється нарахування та виплата дивідендів (п.3 абзац 3 Постанови).

Отриманий у 1 півріччі 1995 року і розподілений, згідно з установчими документами комерційного банку, прибуток після сплати податків до Державного бюджету направляється на формування резервного фонду банку. Бухгалтерський облік відрахувань до резервного фонду ведеться на балансовому рахунку 011 "Резервний фонд", при цьому здійснюються наступні проводки: Дт016 - Кт011, Дт950 - Кт011, Дт981 - Кт011. Сума амортизаційних відрахувань та витрати на оренду приміщень (в частині, що відноситься на прибуток) не належить до коштів, які направляються до резервного фонду.

Метою підвищення рентабельності банківського виробництва є скорочення витрат на утримання адміністративно-управлінського апарату банку (п.3 абзац 4 Постанови).

На період відсутності власних джерел для фінансового оздоровлення Ради та Правління банків проводять детальний аналіз витрат банку, порівнюють їх з аналогічними нормами витрат державних установ і приводять їх (включаючи і заробітну плату) у відповідність.

За підсумками фінансової діяльності банку у 1 і 2 кварталах 1995 року, 20 квітня і 10 липня 1995 року комерційні банки в обов'язковому порядку надають регіональним управлінням НБУ перелік витрат банку на утримання адміністративно-управлінського апарату та план заходів щодо їх зменшення.

Банкам, яким визначено режим фінансового оздоровлення, забороняється (п.3 абзац 5 Постанови) видача гарантій, поручительств, бланкових кредитів, а також надання всіх пільгових (збиткових для банку) кредитів у тому числі і банківським працівникам. Раніше видані кредити стягуються у відповідності з чинним законодавством.

Пільговими (збитковими для банку) кредитами вважаються кредити, надані під відсоткову ставку, меншу за середньо-зважену ставку залучених банком кредитних ресурсів. Контроль за виконанням цієї вимоги здійснюється регіональними управліннями НБУ шляхом аналізу звітності про діяльність комерційних банків та проведення перевірок на місцях.

З 1 квітня 1995 року комерційним банкам, яким встановлений режим фінансового оздоровлення, забороняється відкриття нових вкладних рахунків та поповнення діючих (п.3 абзац 6 Постанови).

Щодо вимоги про ліквідацію збиткових філій (п.3 абзац 7 Постанови).

На період фінансового оздоровлення банку збитковим філіям встановлюється аналогічний банку режим їх фінансового оздоровлення. У разі недосягнення позитивних результатів у строк до 1 липня цього року комерційні банки зобов'язані прийняти рішення про ліквідацію збиткових банківських установ. Неприйняття такого рішення комерційними банками дає право регіональним управлінням НБУ прийняти самостійно рішення про ліквідацію банківської установи у відповідності з положенням "Про тимчасовий порядок ліквідації комерційних банків та їх установ в Україні" і організувати роботу щодо її ліквідації.

Вимога пункту 4 абзацу 1 Постанови передбачає обов'язкову організацію комерційними банками проведення аудиторських перевірок власного фінансового стану.

Аудиторські перевірки повинні бути проведені аудиторськими фірмами, які згідно з чинним законодавством мають право на здійснення аудиторських послуг комерційним банкам.

Порядок підтвердження права аудиторської організації (аудитора) на перевірку комерційного банку, викладений у листі Національного банку України від 23 травня 1994 року N 12007/154.

Перевірка цільового використання наданих комерційними банками кредитів (пункт 4 абзац 2 Постанови) передбачає:

а) Перевірку на місці цільового використання позичальником одержаних кредитів з визначенням фактичних витрат. Облік таких витрат ведеться у відповідності з "Основними положеннями про склад витрат виробництва (обігу) на підприємствах і організаціях", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.94 р. N 759. Облік кредитів, отриманих підприємствами і організаціями на виконання комплексних програм, проводиться на підставі "Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.04.93 р. N 250 та наказу Міністерства фінансів України від 09.08.93 р. N 55 зі змінами і доповненнями;

Суми використаних кредитів відображаються позичальниками по дебету рахунку 82 "Використання кредиту за рахунок прибутку і фондів банку" і кредиту рахунку 90 "Короткострокові кредити банку" та 92 "Довгострокові кредити банку";

Витрати, пов'язані з проведенням переоснащення і перепрофілювання виробництва відображаються у відповідності з кошторисом витрат у сумах, використаних кредитів по дебету рахунку 33 "Капітальні вкладення", 07 "Будівельні матеріали і обладнання", 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" і т.і. та кредиту 93 "Фінансування капітальних вкладень".

У випадках, коли витрати пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва нових видів продукції і технологічних процесів є чисто пусковими і не включають в себе елементів капітальних вкладень, вони обліковуються на рахунку 31 "Витрати майбутніх періодів".

б) відповідний періодичний огляд фінансових звітів та контроль за дотриманням техніко-економічного обгрунтування при використанні кредитних коштів;

в) переоцінка застави, здійснюється відповідно до Закону України "Про заставу", Методичних рекомендацій Національного банку України щодо застосування комерційними банками Закону України "Про заставу".

З метою забезпечення погашення безнадійної до повернення та сумнівної кредитної заборгованості комерційні банки, у відповідності із ст.ст. 1, 2, 16 Закону України "Про банкрутство", зобов'язані організувати роботу щодо оголошення банкрутами боржників банків, які припинили сплату заборгованності за кредитами або відсотків за ними з обов'язковим внесенням цих боржників-банкрутів до Картотеки позичальників Національного банку України (до пункту 3 абзац 3 Постанови).

Для щомісячного інформування (відповідно до пункту 3 абзацу 4 Постанови) комерційними банками департаменту банківського нагляду про прострочені і пролонговані кредити та про випадки виникнення становища, коли розмір безнадійних до повернення кредитів становить 25 і більше відсотків від власних коштів банку, вводиться наступна форма звітності, яка надається Управлінню аналізу діяльності комерційних банків і контролю економічних нормативів департаменту банківського нагляду, в строк до 10 числа місяця, який слідує за звітною датою:

Відповідно до пункту 4 абзацу 5 Постанови комерційні банки зобов'язані сплатити і зареєструвати до 1 січня 1996 року статутний фонд у сумі, не меншій еквіваленту 0.5 млн.ЕКЮ, а також сформувати власні кошти у сумі, не меншій еквіваленту 1.0 млн.ЕКЮ.

Курс ЕКЮ для розрахунку розміру сплаченого і зареєстрованого статутного фонду комерційного банку визначається відповідно до курсу НБУ на момент прийняття рішення Загальними зборами акціонерів (учасників) комерційного банку про збільшення розміру статутного фонду, але не раніше 25 лютого 1995 року.

Курс ЕКЮ для розрахунку обсягу власних коштів комерційного банку визначається відповідно до курсу НБУ станом на 1 січня 1996 року.

З метою забезпечення надання комерційними банками (пункт 4 абзац 6 Постанови) інформації про реальний фінансовий стан його клієнтів комерційні банки зобов'язані надсилати повідомлення про видачу позичок та прийняття інших зобов'язань щодо клієнтів інших банків банкам, де відкрито розрахунковий рахунок позичальника.

Для цього, при відкритті комерційним банком клієнту іншого банку позичкових, факторінгових, лізінгових рахунків або наданні йому гарантій, поручительств тощо, банк зобов'язаний у триденний термін повідомити про це банківську установу де відкрито клієнту розрахунковий рахунок.

Щодо механізму виконання рекомендації комерційним банкам відраховувати до резервного фонду прибуток та кошти інших фондів у розмірі, необхідному для покриття безнадійних і сумнівних до повернення кредитів та інших зобов'язань банку, то це буде врегульовано Положенням про резервні і страхові фонди комерційних банків, яке у даний час Національним банком України доопрацьовується. Цим положенням також буде визначено порядок формування і використання зазначених фондів.

Пункт 5 цієї Постанови передбачає, що створення нових банків, філій та інших банківських установ можливе тільки при умові наявності у товариства приміщень, які відповідають встановленим вимогам. Для відкриття філій та інших банківських установ банк повинен мати сплачений і зареєстрований статутний фонд не менше еквівалента 1 млн.ЕКЮ.

Для розрахунку розміру сплаченого і зареєстрованого статутного фонду курс ЕКЮ визначається відповідно до курсу НБУ на момент прийняття рішення Загальними зборами акціонерів (учасників) комерційного банку про збільшення розміру статутного фонду, але не раніше 25.02.95 р., за винятком випадків, коли оголошений статутний фонд банку був фактично сплачений на вищевказану дату, але не зареєстрований Національним банком України.

Дія цього пункту не поширюється на випадки реєстрації банківських установ (філій, представництв), які утворюються шляхом злиття діючих банків - юридичних осіб або шляхом приєднання до банку банківської установи (діючої або ліквідованої), а також при зміні головним банком юридичної адреси, коли на його попередньому місці залишається функціонувати банківська установа (філія).

Цією Постановою (пункт 6) з 1 квітня 1995 року вводиться обмеження загальної суми залучення та надання комерційними банками міжбанківських позичок двократним розміром власних коштів банку і заборона їх надання та одержання банківськими установами (філіями, управліннями, відділеннями тощо), які не є юридичними особами.

Регіональні управління НБУ здійснюють щомісячний контроль за дотриманням комерційними банками зазначеної вимоги за нижченаведеною формою звітності, яка складається на 1 число місяця і надається комерційними банками до 10 числа цього місяця:

Надання чи одержання нових міжбанківських кредитів з 1 квітня 1995 року можливе тільки при умові дотримання банком зазначеного коефіцієнта.

Пунктом 7 Постанови передбачено, що для створених після 25 лютого 1995 року комерційних банків і банківських установ вводиться трьохрічний мораторій на проведення операцій по залученню коштів громадян на вклади, сертифікати, облігації тощо.

Ліцензія на здійснення зазначених операцій надається Національним банком після трирічного строку діяльності комерційного банку та за умови дотримання банком економічних нормативів і одержання позитивних висновків аудиторської організації щодо його фінансового стану.

У разі трьохразового порушення діючими комерційними банками показників економічних нормативів (порушення трьох показників одночасно або одного показника тричі та більше разів) для них також буде вводитись, за поданням департаменту банківського нагляду, мораторій на здійснення операцій по залученню коштів громадян.

Пунктом 8 Постанови з 1 квітня 1995 року запроваджується показник максимального розміру ризику на одного позичальника, який не може перевищувати 25 відсотків власних коштів комерційного банку. Це положення поширюється на кредити, які надані банками після 25 лютого 1995 року. Відповідно до даної вимоги вносяться зміни до "Положення про економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків", затверджено Постановою Правління НБУ від 21 грудня 1993 року N 114.

Вимога визначена пунктом 8 абзац 2 Постанови поширюється на кредити, надані банком після 25 лютого 1995 року таким позичальникам, які мають спільних засновників, акціонерів (учасників), частка яких у статутному фонді позичальника перевищує 35 відсотків. Такі позичальники братимуться в розрахунок як один позичальник.

Розшифровка цих кредитів повинна надаватись разом зі звітами про платоспроможність і ліквідність банків за нижченаведеною формою:

Для забезпечення комерційними банками контролю за виконанням цієї вимоги, вважати за необхідне, рекомендувати банкам створити картотеку (перелік) позичальників, які мають спільних засновників та забезпечити своєчасне інформування своїх підвідомчих банківських установ (філій).

Пунктом 9 Постанови вводиться обов'язкова норма, про те що кредити повинні надаватись тільки під оформлену в установленому законодавством порядку ліквідну заставу майна та майнових прав позичальника, реальна (ринкова) вартість яких не менша заборгованості за позичкою з урахуванням плати за відсотки, вільних від застави та інших зобов'язань позичальника перед кредиторами, при цьому розмір позичок, наданих акціонеру (учаснику) банку, не може перевищувати його внеску до статутного фонду банку та вартості майна, заставленого в кредит відповідно до чинного законодавства (ст.ст. 181-190 Цивільного Кодексу України, Закон України "Про заставу" від 02.10.92 р.).

Для оформлення застави слід в обов'язковому порядку дотримуватись наступних вимог:

1. Вимоги до заставодавця:

- позичальник повинен бути власником заставленого майна або мати право оперативного управління їм, яке визначено Статутом або дорученням;

- позичальник повинен мати книгу запису застав нерухомості (ст.15 Закону "Про заставу";

2. Вимоги до предмета застави:

- предмет застави може бути відчужений та на нього може бути звернено стягнення;

- предмет застави не є національною, культурною або історичною цінністю, що перебуває у державній власності;

- повинен бути правильно оформлений як власність;

- мати визначену ціну, підтверджену документально (для нерухомості - справка бюро технічної інвентаризації та документ про право власності);

- мати цінність та користуватись попитом при його реалізації;

- майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників (ст.6 "Про заставу";

- предмет застави, в необхідних випадках, повинен бути застрахований (нерухомість, транспортні засоби тощо).

3. Вимоги до оформлення застави:

- форма договору - письмова;

- у договорі повинен бути визначений порядок користування заставленим майном;

- по можливості необхідно оформляти договір завдатку як форму застави, яка в найбільшому ступеню задовольняє потреби банку;

- застава нерухомості, транспортних засобів, товарів в обороті або у переробці повинна бути нотаріально засвідчена за правилами ст.13 Закону "Про заставу".

З 1 квітня 1995 року вводиться обмеження загального розміру бланкових кредитів (кредитів без забезпечення), з урахуванням гарантій та поручительств, власними коштами банку (пункт 10 Постанови).

Контроль за дотриманням комерційними банками цієї норми здійснюється регіональними управліннями НБУ при розрахунку економічних нормативів по формі ПБ-2.

З 1 квітня 1995 року комерційним банкам (пункт 11 Постанови) забороняється використовувати залучені кошти на фінансування капітальних вкладень, витрат адміністративно-управлінського апарату та інших витрат, які фінансуються тільки за рахунок спеціальних фондів банку.

Щодо заборони проведення інших операційних витрат за рахунок залучених коштів, то це стосується норми в частині сплати комерційними банками відсотків за платні пасиви, яка повинна проводитись тільки за рахунок отриманих доходів.

Залучення коштів для сплати відсотків за раніше залученими коштами забороняється.

Контроль за виконанням вимог цього пункту покладається на службу банківського нагляду.

З 1 липня 1995 року запроваджується в дію новий економічний норматив - показник співвідношення власних коштів банку до залучених коштів (пункт 12 Постанови). Розрахунок цього показника регламентуватиметься внесеними доповненнями до "Положення про економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків", затвердженого Постановою Правління НБУ від 21 грудня 1993 року N 114.

У відповідності з пунктом 13 Постанови неліквідними, неплатоспроможними та збитковими банками комерційним банкам необхідно обмежити з 1 березня 1995 року максимальний розмір депозитних відсоткових ставок за залученими комерційними банками коштами (крім міжбанківських кредитів) обліковою ставкою Національного банку України та припинити незаконну практику проведення розрахункових та господарських операцій через депозитні рахунки громадян.

На вклади громадян можуть зараховуватись суми заробітної плати і прирівнених до неї виплат - премій, авторського гонорару, пенсій, допомог, коштів, що виплачуються населенню за здану сільськогосподарську продукцію, виручка за предмети та речі, що реалізуються через комісійні магазини, платежі за будівлі, куплені в окремих громадян в установленному порядку.

На вклади громадян не допускається зарахування грошових коштів, пов'язаних із господарською діяльністю, зокрема проведення розрахунків за продані товарно-матеріальні цінності та виконані роботи.

З 25 лютого 1995 року комерційним банкам та банківським установам (пункт 14 Постанови) забороняється проводити незаконні операції попереднього нарахування та виплату відсотків за депозитами та попереднього нарахування і стягнення відсотків за кредитами.

Контроль за дотриманням цієї норми здійснюється службою банківського нагляду.

Щодо дотримання вимоги п.19 Постанови департамент банківського нагляду звертає увагу комерційних банків на той факт, що незадовільний фінансовий стан будь-якого комерційного банку не є приводом для отримання фінансової допомоги (стабілізаційного кредиту) з боку Національного банку. Дотримання економічних нормативів, встановлених Національним банком є обов'язковим для всіх комерційних банків без винятку і Національний банк не розглядатиме звернення комерційних банків щодо надання їм фінансової допомоги та встановлення індивідуальних економічних нормативів.