Щодо окремих питань оподаткування

Державна податкова адміністрація України розглянула лист Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 04.03.2008 N 04-27/267 стосовно підготовки роз'яснення з питань, викладених у листі <...> і повідомляє.

1. Щодо порядку отримання торгових патентів на здійснення торговельної діяльності на термін більше одного року.

Частиною I статті 3 Закону України від 23.03.96 N 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (далі - Закон N 98/96), визначено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

У абзаці 4 частини 5 цієї статті передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності може зробити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за весь термін його дії. Суб'єкт підприємницької діяльності має право придбати торгові патенти на здійснення торговельної діяльності на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх одержання. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків довнесення вартості торгового патенту у разі, якщо прийнятими після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки нормативно-правовими актами буде збільшена вартість торгового патенту.

Разом з тим у абзаці 7 частини 4 цієї статті встановлено, що термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.

Тобто для придбання торгового патенту на наступні за поточним роки суб'єкту підприємницької діяльності необхідно у заявці на придбання торгового патенту визначити періоди, на які придбаваються торгові патенти, сплативши за ці періоди повну їх вартість. Після закінчення терміну дії торгові патенти підлягають поверненню до органу державної податкової служби.

2. Щодо утримання податку з доходів нерезидента за ставкою 15 відс. (відповідно до п. 13.2 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334), якщо дохід виплачується нерезиденту - юридичній особі у не грошовій формі і зараховується у рахунок зустрічних зобов'язань нерезидента перед резидентом (тобто кошти нерезиденту за кордон не перераховуються).

Згідно з п. 1.21 ст. 1 Закону N 334 доходи з джерелом їх походження з України - це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону N 334 будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом (п. 13.1 "б" ст.13 Закону N 334) та лізингову (орендну) плату, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця) (п. 13.1 "г" ст. 13 Закону N 334).

Згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону N 334 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Враховуючи визначення термінів "дивіденди" (п. 1.9 ст. 1 Закону N 334) , "інвестиція" (п. 1.28 ст. 1 Закону N 334), "реінвестиція" (п.п. 1.28.3 п. 1.28 ст. 1 Закону N 334), реінвестицією дивідендів, які належать нерезиденту-власнику корпоративних прав, є господарська операція, яка передбачає здійснення інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій (придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно).

Тобто фактично реінвестиція - це спосіб використання доходу нерезидента у вигляді дивідендів, отриманого внаслідок здійснення іноземної інвестиції, шляхом його наступного вкладання (інвестування) у відповідний об'єкт.

Таким чином, ст. 13 Закону N 334 встановлено порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, у вигляді дивідендів безвідносно до способу використання такого доходу, у тому числі такого як реінвестиція.

Крім того, слід враховувати, що Закон України "Про режим іноземного інвестування" (ст. 2) розглядає можливість здійснення такого виду іноземної інвестиції, як реінвестиція в об'єкт інвестування, за умови сплати податку на прибуток (доходи).

Цивільним законодавством України визначено підстави та види припинення зобов'язань між контрагентами, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст. 601 Цивільного кодексу України) .

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог може бути одним із видів припинення зобов'язання орендаря-резидента із сплати (нарахування) нерезиденту-орендодавцю орендної плати, яка є доходом такого нерезидента, що оподатковується відповідно до правил, визначених ст. 13 Закону N 334.

Враховуючи вищевикладене та те, що п. 13.2 ст. 13 Закону N 334 не містить жодних застережень щодо форми виплати нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України, вважаємо, що при нарахуванні нерезидентам доходів у вигляді дивідендів з їх подальшим реінвестуванням та орендної плати, що зараховується в рахунок зустрічних однорідних вимог, оподаткування таких доходів здійснюється відповідно до вказаної норми Закону N 334.

3. Щодо утримання податку за ставкою 15 відс. (згідно з п.13.2 ст.13 Закону N 334) з доходів у вигляді орендної плати, що сплачуються платником єдиного податку нерезиденту за кордон.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону N 334 платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Резиденти - це юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території (п. 1.15 ст. 1 Закону N 334) .

Згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону N 334 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податків, зазначених, зокрема, у статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати (п. 16.13 ст. 16 Закону N 334).

Враховуючи вищевикладене, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які згідно з Указом Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" знаходяться на спрощеній системі оподаткування і виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України, зобов'язані утримувати податок з таких доходів згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону N 334.

<...>

5. Щодо визначення ставки ПДФО податковим агентом для оподаткування доходу фізичної особи - нерезидента, отриманого від оренди, належної йому нерухомості, розташованої на території України.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 22.05.2003 N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) платниками податку є як резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, так і нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Оподаткування доходів, одержаних фізичними особами від здавання в оренду нерухомого майна, регулюється п. 9.1 ст. 9 Закону.

Згідно із п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Закону надання в оренду нерухомості, що належить фізичній особі - нерезиденту, здійснюється виключно через засноване ним постійне представництво на території України або юридичну особу резидента (уповноважену особу), що виконує представницькі функції відносно такого нерезидента на підставі письмового договору, а якщо нерезидент - фізичною особою, виступає також його податковим агентом відносно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від оподаткування.

Щодо ставки оподаткування, то відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у п.п. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 цього Закону (процентів, дивідендів, роялті).